Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - судді Балацької Г.О.,
суддів Боголюбської Л.Б., Таргоній С.В.,
за участю прокурора Тертичного О.А.,
засудженого ОСОБА_5,
розглянула у залі суду у відкритому судовому засіданні 07 червня 2010 року кримінальну справу за апеляціями прокурора Головань І.О., який затвердив обвинувальний висновок, та засудженого на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 15 березня 2010 року, яким
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, непрацюючий, не судимий, -
засуджений за ст. 121 ч. 1 КК України на 6 років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги - 885 грн. 44 коп.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 22.08.2008 року близько 22.30 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля будинку АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно спричинив ОСОБА_6 ножем тяжкі тілесні ушкодження.
В апеляції прокурор Головань І.О., який затвердив обвинувальний висновок, не оспорюючи фактичних обставин справи встановлених судом та правильності кваліфікації дій ОСОБА_5, просить вирок суду відносно нього в частині призначеного покарання скасувати внаслідок його м'якості та призначити засудженому за ст. 121 ч. 1 КК України покарання у виді 7 років позбавлення волі.
При цьому прокурор посилається на неналежну оцінку судом ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, що відноситься до категорії тяжких, вину свою не визнав, та відсутність обставин, які б пом'якшували його покарання.
В апеляції засуджений просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки суд не установив обставини того, що у нього не було умислу на спричинення ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень. При цьому засуджений вказує, що потерпілий сам спровокував його дії, яким він піддався за наявності у нього гострого психічного розладу, відносно якого він перебуває на обліку у лікаря-психіатра з 2009 року. Також посилається на те, що суд прийняв до уваги тільки показання потерпілого, а інші не прийняв до уваги.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення прокурора, який не підтримав доводи апеляцій прокурора та засудженого, вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, пояснення засудженого про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів уважає їх такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у умисному спричиненні ОСОБА_6 тяжкого тілесного ушкодження підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
Так, сам ОСОБА_5 не заперечує проти того, що за вказаних у вироку суду обставин він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, наніс ОСОБА_6 два ножових поранення і ділянку живота.
Доводи ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_6 спровокував його-засудженого дії по відношенню до нього, який легко міг піддатися на провокаційні дії, оскільки страждає на психічне захворювання, досліджувалися судом першої інстанції та свого підтвердження не знайшли.
Зокрема з показань потерпілого ОСОБА_6 вбачається, що він разом з дружиною ОСОБА_8 та знайомим ОСОБА_9 відпочивали біля під'їзду будинку АДРЕСА_1. Коли приблизно о 19 годині повз них проходили ОСОБА_5 з ОСОБА_10, він звернувся до засудженого з запитанням, коли той поверне борг, на що ОСОБА_5 відповів, що зараз поспішає. Коли ж він-потерпілий наздогнав ОСОБА_5 та повернув його рукою за плече обличчям до себе, той відбив його руку та без будь-який пояснень наніс два удари ножем в область грудної клітини та лівого плеча, після чого побіг в напрямку будинку АДРЕСА_2
Свої показання потерпілий підтвердив на очній ставці з ОСОБА_5
На такі ж обставини вказала в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, зазначивши, що коли чоловік звернувся до ОСОБА_5, то той не звернув на нього увагу, і тільки після цього чоловік-Лозовий І.В. наздогнав його та поклав руку йому на плече. ОСОБА_5, розвернувшись, одразу наніс удар ОСОБА_6 в область живота, від чого той присів, а вона побачила у руках засудженого ножа. ОСОБА_5 з місця вчинення злочину втік, а за ним і його товариш.
На відсутність будь-якої конфліктної ситуації між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 послався в судовому засіданні свідок ОСОБА_9
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що він з ОСОБА_5 22.08.2008 року вживали алкогольні напої. Коли вони поверталися з лікарні швидкої медичної допомоги, оскільки він-свідок травмував собі руку, то, проходячи повз будинок АДРЕСА_1, зустріли ОСОБА_6, який, підійшовши, поклав руку на плече ОСОБА_5, щоб привернути до себе його увагу. Він-свідок, відійшов і за ними не спостерігав, а коли звернув увагу, то ОСОБА_6 лежав на землі, а ОСОБА_5 біг в напрямку будинку АДРЕСА_2 Хоча він-свідок побіг за ОСОБА_5, щоб з'ясувати, що трапилося, його він не наздогнав.
Також ОСОБА_12 пояснив, що, коли вони з ОСОБА_5 йшли до лікарні, він дав йому свого складного ножа, який потім забув забрати.
Таким чином, показання потерпілого та свідків не вказують на те, що ОСОБА_6 висловлював на адресу ОСОБА_5 якісь погрози чи вчиняв відносно нього будь-які дії, які б могли свідчити про посягання з боку потерпілого на засудженого, щоб могло викликати його хвилювання, на що посилається засуджений в апеляції.
Не заслуговують на увагу і пояснення засудженого на досудовому слідстві, в судах першої ті апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_6 захватив ОСОБА_5 рукою за шию, оскільки вони нічим не підтверджуються, у тому числі показаннями очевидців.
Пояснення засудженого в суді апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_6 хотів його ударити, носять уявний характер, що нічим не підтверджується.
Які, на думку засудженого, не були взяті до уваги судом першої інстанції показання - з апеляції не вбачається.
Не послався на такі обставини засуджений і в суді апеляційної інстанції.
Згідно висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 16.06.2009 року, ОСОБА_5 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, не виявляв ознак будь-якого психічного захворювання, а також ознак тимчасового болісного розладу психічної діяльності. По своєму психічному стану в той період міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Не виявляє він ознак якого-небудь психічного захворювання і в теперішній час, виявляє ознаки симуляції ( а.с. 98-101).
Підстав не довіряти вказаним висновкам експертизи не має.
Не вказані такі обставини і в апеляції засудженого.
З правильністю висновків експертизи ОСОБА_5 погодився в суді апеляційної інстанції.
У відповідності з висновком судово-медичної експертизи від 14.05.2009 року у ОСОБА_6 були виявлені: проникаюче колото-різане поранення грудей та живота: рана епігастральної ділянки по середній лінії, від якої відходить рановий канал, спрямований знизу вверх, ззовні до заду, проникаючий в черевну порожнину, перетинаючи край реберної дуги зліва та проникає в середостіння з ушкодженням легеневого синуса, передньої стінки перикарду, передньої поверхні правого шлуночка; гемоперикард, що утворилися від дії предмету, яким міг бути ніж, та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя ( а.с. 111 - 114).
Виходячи з способу, механізму заподіяння, локалізації тілесних ушкоджень та знаряддя, яким вони заподіяні, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про наявність у ОСОБА_5 умислу на заподіяння ОСОБА_6 тяжкого тілесного ушкодження, що спростовує доводи апеляції засудженого в частині відсутності у нього умислу на спричинення будь-якої шкоди здоров'ю потерпілого.
Дослідивши вказані та інші докази по справі, в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у заподіянні ОСОБА_6 умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, кваліфікувавши його дії ч. 1 ст. 121 КК України.
Підстав для скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд, як про це висловив прохання засуджений в апеляції, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляції прокурора про м'якість призначеного засудженому покарання - є безпідставними, оскільки призначене ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України: вчиненому, особі засудженого та обставині, що обтяжує його покарання.
А саме, судом при призначені покарання ОСОБА_5 були враховані обставини, на які послався прокурор в апеляції, зокрема: характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, та відсутність обставин, що пом'якшують покарання засудженого.
Крім того, судом при призначенні покарання обґрунтовано були враховані дані про особу ОСОБА_5, що раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, його стан здоров'я, та призначено покарання у межах санкції, встановленої в ч. 1 ст. 121 КК України, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Інших обставин, щоб слугували підставою для призначення засудженому більш суворого покарання - в апеляції прокурора не вказано.
З урахуванням викладеного апеляції прокурора та засудженого задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляції прокурора Головань І.О., який затвердив обвинувальний висновок, та засудженого залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 15 березня 2010 року відносно ОСОБА_5 - без зміни.
Боголюбська Л.Б. Балацька Г.О. Таргоній С.В.