Справа № 304/1554/21 Провадження № 1-кс/304/312/2021
30 грудня 2021 рокум. Перечин
Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в якому просить скасувати арешт, накладений у кримінальному провадженні №12021071130000202 від 22 листопада 2021 року, на належний йому на праві власності автомобіль марки «Фольксваген Гольф 4», синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , який зберігається на спец майданчику ВП № 1 Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області, разом із свідоцтвом про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_2 . Клопотання мотивує тим, що слідчим СВ відділення поліції № 1 Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_4 проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12021071130000202 від 22 листопада 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. 24 листопада 2021 року ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду накладено арешт на автомобіль марки «Фольксваген Гольф 4» синього кольору д.н.з. НОМЕР_1 , який зберігається на спецмайдачику ВП № 1 Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області за адресою: м. Перечин, вул. Ужгородська, 37, та свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу, власником якого є ОСОБА_3 , шляхом заборони користування та розпорядження. На даний час у застосуванні арешту майна потреба відпала, так як слідчим проведено усі необхідні процесуальні дії, спрямовані для повного, об'єктивного та всебічного досудового розслідування даного кримінального провадження, а саме проведено всі необхідні експертизи та повідомлено йому про підозру. Також належний йому автомобіль знаходиться під відкритим небом на спеціальному майданчику й за несприятливих погодних умов піддається руйнуванню, а саме вкривається корозією. Крім цього, санкцією ст. 286 КК України не передбачено конфіскацію транспортного засобу. Разом з цим, він працює за межами міста Перечин, а тому йому потрібно кожного дня добратися до роботи. Також його мати хворіє, їй важко пересуватися, а відтак йому доводиться брати таксі, щоб відвозити її у м. Ужгород на процедури. Отже, з урахуванням вищевикладеного та того, що слідчим у кримінальному провадженні проведено усі процесуальні дії, спрямовані для повного, об'єктивного та всебічного досудового розслідування даного кримінального провадження, а також враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності, просить клопотання про скасування арешту майна задовольнити.
У судове засіданні власник майна ОСОБА_3 не з'явився, попередньо подав заяву про розгляд клопотання без його участі та просив таке задовольнити.
Слідчий СВ ОСОБА_4 у судове засідання також не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання у його відсутності, вирішення такого залишає на розсуд суду.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не проводиться.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали клопотання, прийшов до такого висновку.
Ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 24 листопада 2021 року накладено арешт на транспортний засіб марки «Фольксваген Гольф 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , синього кольору, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , та знаходиться на майданчику тимчасового тримання відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, а також на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , що приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12021071130000202 від 22 листопада 2021 року.
Вказана ухвала постановлена слідчим суддею у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 листопада 2021 року за №12021071130000202 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 286 КК України.
Згідно зі ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої в наслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Завданням арешту майна, згідно зі статтею 170 КПК України, є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття процесуального рішення про скасування арешту майна чинним КПК прямо не передбачено.
Як передбачено ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Статтею 41 Конституції України, а також статтею 16 КПК України, передбачені права, які регулюють право власності та захист права власності державою, у статті 1 протоколу № 1 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набула чинності для України 11 вересня 1997 року, зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 317 ЦК України зміст права власності включає в себе права володіння, користування та розпорядження власником своїм майном. Під володінням розуміється юридична можливість особи впливу на річ, фактичне панування особи над річчю. Користування полягає у наявності у особи можливості видобувати споживчі властивості речі. Право розпорядження полягає у юридичній можливості власника визначати фактичну і юридичну долю речі.
Застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі і арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, обов'язковою ж умовою для такого втручання має бути встановлення обставин, які б не допустили до порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Вимога щодо забезпечення балансу між приватним та публічним інтересом слідує власне зі структури статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна подбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться. Отже, у кожній справі, в якій зазначається про порушення цієї статті, Суд повинен з'ясувати, внаслідок чого саме відповідна особа була змушена нести непропорційний і надмірний тягар. Як при втручанні у право мирного володіння майном, так і при утриманні від застосування заходів, необхідно забезпечити справедливий баланс між вимогами загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основних прав відповідної особи. Вимога щодо забезпечення такого балансу випливає зі структури статті 1 Першого Протоколу, якщо розглядати її в цілому. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі й заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна дбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться.
Зі змісту наведеного, вбачається, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються щодо обмеження права власності та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування.
Доказів, які б на теперішній час свідчили про потреби досудового розслідування на такий ступінь втручання у право власності заявника слідчому судді не надано, а накладений арешт, з урахуванням відсутності відомостей про пред'явлення будь-кому підозри та закриття кримінального провадження, свідчать про порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження заявника у праві його власності та завдань кримінального провадження.
Згідно з вимогами частини першої статті 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Відповідно до статті 174 КПК України інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже, з урахуванням вищевикладеного та того, що у даному кримінальному провадженні проведені всі експертизи з участю вищевказаних транспортного засобу та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а відтак подальше застосування такого засобу забезпечення кримінального провадження як арешт майна не є необхідним, у зв'язку з чим, з метою недопущення порушення прав власника майна, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 100, 174, 175 КПК України, слідчий суддя
клопотання задовольнити.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 24 листопада 2021 року на транспортний засіб марки «Фольксваген Гольф 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , синього кольору, який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , та знаходиться на майданчику тимчасового тримання відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, а також на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , що приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12021071130000202 від 22 листопада 2021 року - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає та підлягає негайному виконанню.
Слідчий суддя: ОСОБА_1