вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" листопада 2021 р. м. Київ Справа № 911/1383/21
Розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК»
до Територіальної громади міста Ірпінь в особі Ірпінської міської ради
про звернення стягнення на предмет іпотеки
Суддя Карпечкін Т.П.
За участю представників:
від позивача: Гладиш М.М. (ордер КВ №745750 від 23.06.2019 року);
від відповідача: не з'явився.
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до Територіальної громади міста Ірпінь в особі Ірпінської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.05.2021 року відкрито провадження у справі № 911/1383/21, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.06.2021 року.
23.06.2021 року представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідачем 23.06.2021 року подано відзив, яким останній проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, окрім того останній просить проводити підготовче засідання за відсутності представника відповідача.
В судове засідання 23.06.2021 року представники позивача та відповідача не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.06.2021 року підготовче засідання відкладалось на 21.07.2021 року у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.
Представником позивача 19.07.2021 подано письмові пояснення по суті спору.
В судове засідання 21.07.2021 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2021 року підготовче засідання відкладалось на 04.08.2021 року у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.
В підготовчому судовому засіданні 04.08.2021 року судом оголошувалась перерва на 01.09.2021 року, про що зазначено в протоколі відповідного судового засідання та повідомлено представників сторін під розписку.
У зв'язку з виникненням технічних проблем, що унеможливлюють проведення підготовчого засідання 01.09.2021 року, підготовче засідання відкладалось на 13.09.2021 року.
13.09.2021 року представником відповідача подано письмові пояснення по суті спору. 13.09.2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області представником позивача подано заяву про відкладення підготовчого засідання.
Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 13.09.2021 року не з'явився.
Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, суд дійшов висновку про задоволення відповідного клопотання. Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.09.2021 року підготовче засідання відкладалось на 06.10.2021 року.
21.09.2021 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд зобов'язати територіальну громаду м. Ірпінь в особі Ірпінської міської ради зареєструвати право власності на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 14883429; звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка визнана відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_1 та перейшла у власність територіальної громади міста Ірпіня в особі Ірпінської міської ради в рахунок погашення кредитної заборгованості у розмірі 36 271,92 дол. США.
06.10.2021 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення по суті спору, клопотання про долучення додаткових доказів та клопотання, яким представник відповідача просить підготовче засідання проводити за його відсутності та зазначає, що проти закриття підготовчого провадження не заперечує.
В судовому засіданні 06.10.2021 року представник позивача зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, підтримує з врахуванням поданою 21.09.2021 року заяви про уточнення позовних вимог. Також зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 06.10.2021 року не з'явився.
Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.10.2021 року.
23.10.2021 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
25.10.2021 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи по суті, в судове засідання 25.10.2021 року не з'явилися.
Суд, розглянувши в судовому засіданні 25.10.2021 року клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, визнав причини неявки поважними та дійшов висновку про його задоволення.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.10.2021 року розгляд справи відкладався на 10.11.2021 року.
В судовому засіданні 10.11.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 10.11.2021 року не з'явився.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 10.11.2021 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд
Як вбачається з викладених у позові обставин, 12.08.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Акціонерного товариства «УКРСИББАНК») та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11382778000 (далі - Кредитний договір). Відповідно до умов Кредитного договору банк надав Позичальнику кредит (грошові кошти) у сумі 43 000,00 доларів США шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника, а Позичальник зобов'язався щомісячно повертати кредит та сплачувати проценти у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 13.08.2029 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.п. 1.1, 1.2. Кредитного договору). В підтвердження факту надання кредиту позивачем надано виписку з рахунку Позичальника.
Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 14,00% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов договору.
У випадку, якщо Банк не повідомив Позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці.
За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін Банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки, вказаної в п. 1.3.1. договору. Нарахування вищевказаної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу встановленого у договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості.
Відповідно до умов п. 1.3 Кредитного договору проценти нараховуються на суму коштів, що фактично надані банком та які ще не повернуті у власність банку відповідно до договору.
В якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань по Кредитному договору № 11382778000 між Банком та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки № 91918 від 12.08.2008 року, нотаріально посвідчений за реєстровим № 183 12.08.2008 року приватним нотаріусом Прокудіною Л.Д (далі - Договір іпотеки).
Відповідно до умов вказаного Договору в іпотеку банку передана квартира загальною площею 22,00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла. Після смерті ОСОБА_1 залишилося нерухоме майно - квартира АДРЕСА_2 , та заборгованість за вказаним Кредитним договором у розмірі 36 271,92 дол.США.
Дізнавшись про смерть ОСОБА_1 , Банк направив до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори претензію до спадкоємців.
Акціонерне товариство «УкрСиббанк» зверталось із позовом до Ірпінського міського суду Київської області про стягнення зі спадкоємців померлої заборгованості у розмірі 36 271,92 дол.США. Згідно з рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23.08.2016 року у справі № 367/6487/15-ц відмовлено у задоволенні позову Банку до спадкоємців померлої в зв'язку з неприйняттям спадкоємцями спадщини.
В подальшому Банк звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з заявою про визнання спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_1 , відумерлою.
Рішенням від 12.06.2020 року у справі № 367/438/17 Ірпінський міський суд Київської області задовольнив заяву Банку та визнав відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається із квартири за адресою: АДРЕСА_1 і належала померлій на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за № 3178 від 12.08.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д., та передав вказану квартиру у власність територіальної громади міста Ірпеня Київської області.
При цьому Ірпінський міський суд Київської області встановив, що 12.08.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11382778000 від 12.08.2008 року. Відповідно до п. 1.1 вказаного договору банк надав позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 43000,00 доларів США.
12.08.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки № 91918, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. від 12.08.2008 року за реєстровим № 3178 і немає жодних договірних змін строків позовної давності щодо правочинів, на підставі яких іпотекодавець набув право власності на предмет іпотеки.
Згідно Відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.01.2017 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 24.01.2012 року, ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Листом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори від 19.11.2019 року повідомлено про те, що спадкова справа № 1519/2012 щодо майна ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена 08.12.2012 року на підставі отриманої претензії ПАТ «УкрСиббанк», з 08.12.2012 року ніхто зі спадкоємців померлої з заявами про прийняття спадщини не звертався.
Згідно рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23.08.2016 року у справі № 367/6487/15-ц відмовлено у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до спадкоємців померлої про стягнення заборгованості, зокрема у мотивувальній частині рішення вказано, що оскільки відповідач померла, спірні правовідносини допускають правонаступництво, ніхто із її спадкоємців з заявами про прийняття спадщини до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори не звертався, відповідно, свідоцтва про право на спадщину нотаріальною конторою не видавалися, спадщина у власність територіальної громади м. Ірпеня не переходила, суд відмовляє у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, встановлені в цивільних справах № 367/6487/15-ц та № 367/438/17 обставини не потребують доказування і є такими, що встановлені судом.
Після смерті ОСОБА_1 залишилася заборгованість за Кредитним договором, яка станом на 29.04.2021 року складає 36 271,92 дол.США, що станом на 29.04.2021 року за курсом НБУ 27,7867 грн. за 1 дол. США еквівалентно 1 007 876,96 грн., з яких: 35 977,84 дол. США заборгованість за кредитом, 294,08 дол. США заборгованість за процентами, нарахованими до 21.01.2012 року (до дня смерті Позичальника).
Розмір, дати та суми нарахування заборгованості по кредиту, процентам, а також розмір, дати та суми погашення заборгованості, залишок заборгованості викладені в наданих суду довідках-розрахунках по кредиту, процентам, які сформовані шляхом витягу з електронних облікових систем банку та перенесені на паперові носії.
Позивач зазначає, що за звичайних обставин, якби право кредитора не було б порушено, кредитор розраховував на повернення коштів у розмірі 35 977,84 дол. США, які позичила ОСОБА_1 , та одержання доходів у вигляді процентів, як плати за користування позиченими коштами у розмірі 294,08 дол. США, а всього у розмірі 36 271,92 дол. США. Неповернута сума кредиту є втратою для позивача, а несплачені проценти є неодержаними доходами.
Відповідно до інформаційної довідки від 28.04.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що квартира за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 14883429, 04.10.2008 року була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , за реєстраційним номером 7727697 зареєстровано обтяження - заборона на нерухоме майно на підставі Договору іпотеки, 3183, 12.08.2008, видавник АКІБ «УКРСИББАНК» за реєстраційним номером обтяження 7727769 зареєстрована іпотека щодо вказаного майна на підставі листа банку, 135-23-22/2068, 12.08.2008, АКІБ «УКРСИББАНК», іпотекодержатель АКІБ «УКРСИББАНК». Інших власників та обтяжувачів вказаної квартири не зареєстровано.
Листом від 17.03.2021 року за № 01-27/1041 Ірпінська міська рада на звернення представника Банку повідомила, що квартиру за адресою АДРЕСА_1 , як відумерлу спадщину прийнято до комунальної власності Ірпінської міської територіальної громади на підставі рішення Ірпінської міської ради від 24.12.2020 року № 66-4-УІІІ, однак у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ще не зареєстровано.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1277 Цивільного кодексу України право власності на спадщину, що визнана відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а на нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
Пункт 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише офіційним визнанням і підтвердженням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Подібний висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі № 644/3546/17, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.
Таким чином, згідно з ч. 3 ст. 1277 Цивільного кодексу України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до ст. 1231 Цивільного кодексу України (ч. 4 ст. 1277 Цивільного кодексу України).
Також, згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Закон.
У разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (ст. 23 Закону України «Про іпотеку»).
Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Аналогічні положення передбачені п. 2.1.1, п. 4.1, 4.2 Договору іпотеки.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу, витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено за рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».
У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» в редакції зміненої Законом України від 03.07.2018 року N 2478-VIII.)
У зв'язку з чим, позивач, як кредитор/іпотекодержатель, звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , що визнана відумерлою спадщиною після смерті позичальника - ОСОБА_1 та перейшла у власність територіальної громади міста Ірпеня в особі Ірпінської міської ради, в рахунок погашення кредитної заборгованості в загальній сумі 36 271,92 дол.США.
Відповідач в ході розгляду спору подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, зазначаючи, що ним не набуто право власності на майно відумерлої спадщини, оскільки не проведено відповідну державну реєстрацію права власності за Ірпінською міською радою. У зв'язку з чим, вважає позовні вимоги безпідставними та передчасними.
Також відповідач у відзиві заперечував надані позивачем докази в підтвердження кредитної заборгованості, в рахунок погашення якої заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позивачем було надано пояснення щодо викладених у відзиві обставин, в яких позивач зазначає, що державна реєстрація прав є лише офіційним визнанням наявного права власності, а не підставою його набуття. В той же час, спірне майно відумерлої спадщини набуто територіальною громадою міста Ірпеня за рішенням від 12.06.2020 року у справі № 367/438/17 Ірпінського міського суду Київської області, яке і є підставою для проведення державної реєстрації права власності.
Щодо заперечень відповідача проти доказів в підтвердження кредитної заборгованості, позивач пояснив, що згідно з визначеними Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492 правилами Виписка з поточного рахунку позичальника є належним документом, який підтверджує зарахування коштів на поточний рахунок позичальника.
Також позивачем надано пояснення щодо звернення до відповідача з вимогою про погашення кредитної заборгованості за рахунок предмета іпотеки. Зокрема, позивач пояснив, що оскільки відповідачем ще не було зареєстровано право власності на спірні об'єкти нерухомості, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини першої статті 608 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Згідно зі статтями 1218, 1219 Цивільного кодексу України зобов'язання боржника за кредитним договором не є такими, що нерозривно пов'язано з його особою, оскільки до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У частині першій статті 17 Закону України «Про іпотеку» визначені підстави припинення іпотеки, а саме: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізація предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Отже, такої підстави припинення іпотеки, як смерть боржника за основним зобов'язанням, законом не передбачено.
Разом з тим, частиною першою та третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.
Відповідно до частини першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені у статтях 12, 33 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до цих норм такими підставами є порушення іпотекодавцем умов іпотечного договору, невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання.
Порядок реалізації предмету іпотеки за рішенням суду врегульовано ст. 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленою вищевказаною ст. 38 Закону.
Невиконання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку'про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (ч. 3 ст. 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає ст. 124 Конституції України.
Матеріалами справи підтверджується, що Позичальником умови Кредитного договору в повному обсязі не виконані, після смерті ОСОБА_1 залишилася заборгованість за Кредитним договором, яка складає 36 271,92 дол. США, з яких: 35 977,84 дол. США заборгованість за кредитом, 294,08 дол. США заборгованість за процентами, нарахованими до 21.01.2012 року (до дня смерті Позичальника). Відповідні обставини доведені позивачем належними доказами і відповідачем не спростовані.
Виконання кредитних зобов'язань припинилось зі смертю Позичальника, однак невиконані на момент смерті Позичальника кредитні зобов'язання, які забезпечені іпотекою, не припинились і можуть бути задоволені у відповідності до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» за рахунок переданого в іпотеку майна.
Згідно зі ст. ст. 7, 35, 36, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» - у кредитора (позивача) є виключне право задовольнити свої вимоги в повному обсязі шляхом продажу відповідних предметів іпотеки.
Суд зазначає, що з моменту смерті боржника за основним зобов'язанням, правовідносини між позивачем та боржником втратили ознаки зобов'язального права та повинні розгладитися у рамках спадкового права, а саме книги шостої Цивільного кодексу України та Закону України «Про іпотеку».
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Рішенням від 12.06.2020 року у справі № 367/438/17 Ірпінський міський суд Київської області задовольнив заяву Банку та визнав відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається із квартири за адресою: АДРЕСА_1 і належала померлій на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за № 3178 від 12.08.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д., та передав вказану квартиру у власність територіальної громади міста Ірпеня Київської області.
За наслідками розгляду спору суд зазначає, що відповідач є особою, до якої перейшли права та обов'язки іпотекодавця за Договором іпотеки № 91918 від 12.08.2008 року, тому невиконані кредитні зобов'язання, які забезпечені відповідним Договором іпотеки можуть бути погашені за рахунок предмета іпотеки - квартири за адресою: АДРЕСА_1 в межах її вартості, визначено при примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
До відповідача позов подано правомірно, оскільки факт визнання спадщини відумерлою, що передбачає передачу майна у власність територіальної громади м. Ірпеня встановлено судом за наслідками розгляду по суті відповідного питання і таке судове рішення є підставою для проведення відповідних реєстраційних дій.
Таким чином, враховуючи факт невиконання Позичальником кредитних зобов'язань, які забезпечені іпотекою, відповідна кредитна заборгованість підлягає погашенню особою, до якої перейшли права та обов'язки іпотекодавця у зв'язку з набуттям прав на відумерлу спадщину, в межах вартості предмету іпотеки.
У зв'язку з чим, у суду є достатні підстави звернути стягнення на предмет іпотеки - - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка визнана відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_1 та перейшла у власність територіальної громади міста Ірпіня в особі Ірпінської міської ради в рахунок погашення кредитної заборгованості на користь Аціонерного товариства «УКРСИББАНК» за Кредитним договором № 11382778000 від 12.08.2008 року в розмірі 36271,92 (тридцять шість тисяч двісті сімдесят) дол.США.
Позовна вимога АТ «УКРСИББАНК» про зобов'язання відповідача зареєструвати право власності на квартиру не підлягає задоволенню, оскільки не стосується прав і охоронюваних законом інтересів позивача. З огляду на зміст Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності відбувається за волевиявленням власника.
Як визначено ст. 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
В ході розгляду спору відповідачем також було подано заяву про застосування строків позовної давності, в обґрунтування якої відповідач здебільшого посилається на недоліки у веденні Банком претензійно-позовної роботи. Однак, відповідні обставини стосуються питання визнання спадщини відумерлою, про що існує судове рішення від 12.06.2020 року у справі № 367/438/17 Ірпінського міського суду Київської області, після прийняття якого у позивача виникло право та підстави для звернення до суду з даним позовом і з моменту прийняття такого судового рішення не минув трирічний строк давності.
Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості в межах вартості предмету іпотеки. В частині позовної вимоги про зобов'язання відповідача зареєструвати право власності на квартиру, відповідна позовна вимога безпідставна і не підлягає задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування понесених позивачем витрат на сплату судового збору покладається судом на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка визнана відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_1 та перейшла у власність територіальної громади міста Ірпіня в особі Ірпінської міської ради (08202, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-а, 33800777) в рахунок погашення кредитної заборгованості на користь Аціонерного товариства «УКРСИББАНК» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, д. 2/12, код 09807750) за Кредитним договором № 11382778000 від 12.08.2008 року в розмірі 36 271 (тридцять шість тисяч двісті сімдесят) дол.США 92 цента. Визначити спосіб реалізації квартири шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
3. Стягнути з Ірпінської міської ради (08202, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2-а, 33800777) на користь Аціонерного товариства «УКРСИББАНК» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, д. 2/12, код 09807750) 6 861 (шість тисяч вісімсот шістдесят одна) грн. 31 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.П. Карпечкін