Справа № 607/10897/18 Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.
Провадження № 22-ц/817/1238/21 Суддя - доповідач - Храпак Н.М.
Категорія - 351000000
28 грудня 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Міщій О. Я., Парандюк Т. С.,
за участю секретаря - Сович Н.А.
та головного державного виконавця відділу ДВС у м. Тернополі ПЗМУ МЮ (м. Івано-Франківськ) - Перешлюги Н.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/10897/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 вересня 2021 року про повернення скарги скаржнику без розгляду, ухвалену суддею Ромазаном В.В., у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Комунальне підприємство теплових мереж “Тернопільміськтеплокомуненерго” Тернопільської міської ради на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), -
17 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із скаргою на дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Перешлюги Н.Р. щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу №607/10897/18 та накладення арешту на належні їй грошові кошти - визнати неправомірними; постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Перешлюги Н.Р. від 07 вересня 2021 року про відкриття виконавчого провадження №66723020 - скасувати; постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Перешлюги Н.Р. від 08 вересня 2021 року про накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №66723020 - скасувати (а.с. 30-33).
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 вересня 2021 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Комунальне підприємство теплових мереж “Тернопільміськтеплокомуненерго” Тернопільської міської ради на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - повернуто скаржнику без розгляду (а.с. 37).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 вересня 2021 року - скасувати та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, посилаючись на те, що вона є незаконною і такою, що підлягає скасуванню (а.с. 41-43).
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 вказала, що положення ЦПК України, які визначають загальні вимоги щодо форми і змісту позовної заяви не містять обов'язку скаржника на дії державного виконавця додавати до скарги докази надіслання (надання) такої скарги іншим учасникам справи, а саме: заінтересованим особам. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вимоги ч.2 ст.183 “Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення” Розділу 2 “Заяви з процесуальних питань” ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, а тому, не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті.
Від головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Перешлюги Назара Романовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Заінтересована особа: Комунальне підприємство теплових мереж “Тернопільміськтеплокомуненерго” Тернопільської міської ради своїм правом на відзив не скористалося.
Головний державний виконавець відділу ДВС у м. Тернополі ПЗМУ МЮ (м. Івано-Франківськ) Перешлюга Н.Р. апеляційної скарги не визнав, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
ОСОБА_1 , заінтересована особа: КП ТМ “Тернопільміськтеплокомуненерго” ТМР в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час, дату і місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4600116979278.
У відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача.
Заслухавши пояснення головного державного виконавця відділу ДВС у м. Тернополі ПЗМУ МЮ (м. Івано-Франківськ) Перешлюги Н.Р., ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.
Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Повертаючи скаргу скаржнику без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки скаргу на дії державного виконавця подано без додержання вимог ч.2 ст.183 ЦПК України в частині надання суду доказів про надсилання (надання) такої скарги іншим учасникам справи, суд позбавлений можливості провести судовий розгляд у передбачені законом строки, а тому скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню скаржнику без розгляду на підставі положень ч.4 ст.183 ЦПК України.
Колегія суддів, з даним висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки судом порушено норми процесуального права.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами першою, другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Суд повертаючи заявнику скаргу на дії державного виконавця застосував до спірних правовідносин вимоги статті 183 ЦПК України, яка не регулює спірні правовідносини.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: “Жоффр де ля Прадель проти Франції” від 16 грудня 1992 року; “Беллет проти Франції” від 04 грудня 1995 року).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Розділ VII ЦПК України “Судовий контроль за виконанням судових рішень” передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.
Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” судам роз'яснено, що скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України і ГПК України та містити відомості, перелічені у частині четвертій статті 74 Закону України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною четвертою статті 74 Закону України “Про виконавче провадження” скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції у порушення вищевказаних вимог процесуального законодавства не звернув уваги на те, що вимоги частини другої статті 183 Розділу 2 “Заяви з процесуальних питань” ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що розділ VII ЦПК України “Судовий контроль за виконанням судових рішень” це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ.
Крім того, виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 вересня 2021 року про повернення скарги скаржнику без розгляду - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи те, що спір між сторонами не вирішений, тому питання розподілу судового збору є передчасним.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 вересня 2021 року про повернення скарги скаржнику без розгляду -скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 30 грудня 2021 року.
Головуючий
Судді