Справа № 607/20488/21Головуючий у 1-й інстанції Холява О.І.
Провадження № 33/817/722/21 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ст. 44-3 КУпАП
30 грудня 2021 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
з участю: особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2021 року,
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири) тисячі гривень.
Як визнав суд, 10 жовтня 2021 року о 15.46 год. громадянка ОСОБА_1 , в якої було підтверджено діагноз COVID-19, самовільно залишила місце самоізоляції за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушила вимоги п.п.3 п.2.2 Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09 грудня 2020 року у відповідності до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року (із змінами та доповненнями). Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.44-3 КУпАП.
В апеляційній скарзі особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , вважає постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2021 року незаконною, та необґрунтованою, висновки якої не відповідають фактичним обставинам справи.
Вказує, що твердження суду визнання нею вини у судовому засіданні не відповідає дійсності.
Зазначає, що ніякого правопорушення не вчиняла, оскільки інспектор поліції прийшов до неї додому та просив підписати протокол, запевнивши що їй нічого не загрожує.
Звертає увагу, що матеріали даної справи про адміністративне правопорушення не містять належних та допустимих доказів у розумінні ст.251 КУпАП, які б підтверджували наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП. Зокрема, у протоколі та доданих до нього матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що апелянт входить до переліку осіб, що підлягають самоізоляції, відомостей про осіб, хто зобов'язав перебувати на самоізоляції, місце самоізоляції, а також відсутні відомості з бази даних щодо ОСОБА_1 , які мали б бути внесені відповідно неї на підставі пунктів 7,8 та пункту 9 постанови КМУ “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” від 09.12.2020 № 1236, лікуючим лікарем у разі здійснення самоізоляції.
Зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що сімейним лікарем була доведена до відома інформація з приводу поміщення ОСОБА_1 на самоізолюцію.
Вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, так як її вину не доведено належними та допустимими доказами.
Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2021 року відносно ОСОБА_1 та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши особу яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 яка підтримали подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі на підставі ст. 247 КУпАП; дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги приходжу до наступних висновків.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, виходячи з положень ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Цих вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не дотримався.
Як слідує з постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2021 року, в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції обмежився перерахуванням доказів: дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №477679 від 29 жовтня 2021 року, витягом з ІПНП - рапортом інспектора чергового Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 10 жовтня 2021 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 29 жовтня 2021 року.
Разом з тим в судовому рішенні відсутня відповідна правова оцінка наведених доказів та обґрунтування щодо їх належності допустимості та достатності для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Аналіз цих доказів судом апеляційної інстанції, свідчить про недотримання судом першої інстанції положень ст.ст.251, 252 КУпАП, які регламентують загальний порядок оцінки доказів органом, що здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Поклавши ці докази в основу свого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції не врахував, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що місцевий суд не дотримався цих приписів закону, оскільки належним чином не дослідив докази вини особи.
Так, за змістом ст. 44-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до п.п.3 п.2.2 Постанови КМУ №1236 від 09 грудня 2020 року (із змінами та доповненнями), з 17 червня 2021 року на території України встановлюється зелений рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється самовільно залишати місця самоізоляції, обсервації.
Разом з тим, в матеріалах провадження відсутні та судом першої інстанція не наведено доказів того, що у ОСОБА_1 підтверджений діагноз COVID-19; відсутні докази, які б свідчили, що ОСОБА_1 входить до переліку осіб, що підлягають самоізоляції; період тривалості самоізоляції та ким і на підставі чого він встановлений.
Також, в протоколі про адміністративне правопорушення та долучених до нього матеріалах відсутні докази, які б свідчили, що ОСОБА_1 входить до переліку осіб, що підлягають самоізоляції; відомості про те, хто зобов'язав її перебувати на самоізоляції, місце відбування самоізоляції, а також відомості з бази даних щодо ОСОБА_1 , які б мали бути внасені відносно неї на підставі пунктаів 7, 8, 9 постанови КМУ “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” від 09.12.2020 № 1236.
Тому, доводи апелянта щодо відсутності в матеріалах справи про адміністративне правопорушення належних та допустимих доказів у розумінні ст.251 КУпАП, які б підтверджували наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, є обгрунтованими.
З урахуванням наведеного, вважаю, що висновки суду першої інстанції, в силу неповноти проведеного судового розгляду, не відповідають фактичним обставинам справи і містять істотні суперечності щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, за якою Тернопільським міськрайонним судом притягнуто її до адміністративної відповідальності.
За змістом ст.62 Конституції України обвинувачення особі не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.44-3 КУпАП, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність в її діях складу даного адміністративного правопорушення, а відтак провадження по справі відносно нього слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП - скасувати та закрити провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя