Справа № 301/1415/21
Іменем України
29 грудня 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів МАЦУНИЧА М.В., СОБОСЛОЯ Г.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу № 301/1415/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іршавського районного суду від 16 серпня 2021 року, повний текст якого складено 16 серпня 2021 року, головуюча суддя Даруда І.А., -
встановив:
ОСОБА_1 09.06.2021 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 мотивуючи таким.
Сторони з 18.02.2014 перебували в шлюбі, який 28.02.2019 розірвано Іршавським районним судом. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 , яка проживає з позивачкою та знаходиться на її повному утриманні. Відповідач участі у вихованні та утриманні доньки не бере, про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток не піклується.
Розмір аліментів, які стягуються на утримання дитини, має буди достатнім для забезпечення її гармонійного розвитку, мінімальний гарантований розмір аліментів не може бути меншим за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідач працює офіційно, отримує регулярні доходи, розмір яких, утім, позивачці невідомий, тому вона вправі ставити питання про стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача.
Посилаючись на ці обставини та норми ст.ст. 180, 181, 182 СК України, позивачка ОСОБА_1 просила стягнути на її користь із відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Іршавського районного суду від 16.08.2021 позов задоволено:
стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 09.06.2021 і до досягнення дитиною повноліття;
стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 908,00 грн на користь держави.;
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та доведеності, з наявності передбачених законом підстав для стягнення аліментів на утримання дитини у заявленому позивачкою розмірі.
Відповідач ОСОБА_2 оскаржив рішення суду першої інстанції як незаконне та необґрунтоване, наводить у скарзі такі доводи.
Суд незаконно розглянув справу за його відсутності, тоді як він не подавав відзиву на позов, оскільки мав намір взяти участь у судовому засіданні, але напередодні потрапив до лікарні та не мав можливості надати суду докази.
Оскільки це була перша неявка відповідача в судове засідання, суд міг відкласти розгляд справи на інший час, чого не зробив.
Зазначені в рішенні суду обставини не відповідають дійсності. Так, насправді відповідач з 30.06.2021 був звільнений із посади директора Будинку культури в с. Кам'янське Берегівського району і з того часу не працює. Ця обставина є істотною для визначення розміру аліментів, проте, не була врахована судом.
Позивачка не повідомила суду про те, що сама вона має постійне місце роботи - техпрацівник у Кам'янській ЗОШ І-ІІІ ступенів, тому на відміну від відповідача має стабільний дохід.
Посилання позивачки на начебто невиконання відповідачем батьківських обов'язків неправдиве, позаяк після розірвання шлюбу він за домовленістю з позивачкою щомісяця сплачував по 1000,00 грн на утримання дитини і продовжує це робити, буде сплачувати аліменти і в подальшому.
Присуджені з нього аліменти є надмірними, позбавлять його можливості забезпечувати свої основні потреби та не враховують, нестабільність його заробітку.
Виходячи з наведеного та із засад справедливості відповідач вважає, що розмір належних з нього аліментів на утримання доньки повинен становити близько 1700,00 грн на місяць.
Сторона просить рішення суду змінити та стягнути аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі по 1700,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
У відзиві на апеляцію позивачка ОСОБА_1 зазначає, зокрема, що розмір аліментів, який відповідач просить визначити в апеляційній скарзі, є недостатнім для належного утримання дитини. Водночас оскільки суд справі стягнути аліменти у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, а відповідач є молодою, здоровою людиною, спроможною виконувати свій обов'язок із утримання дитини, аліменти з нього слід стягнути у твердій грошовій сумі в розмірі 2500,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.
Суд першої інстанції розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог та з наведених ним підстав, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ст. 13 ч. 1, ст. 367 ч.ч. 1, 6 ЦПК України).
Спірні правовідносини регулюються нормами СК України щодо обов'язку батьків утримувати дитину та його виконання, а також щодо прав і обов'язків подружжя по утриманню.
Згідно зі ст. 3 ч. 1 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 і ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 (Конвенція про права дитини), ст. 7 ч.ч. 7, 8, 9 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами,… судами, адміністративними … органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст.ст. 1, 2, ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 7 ч.ч. 5, 6 СК України, ст.ст. 12, 13, 44, 76-81 ЦПК України:
особа діє у цивільних, в тому числі, в сімейних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки;
при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається;
сторони в цивільних відносинах є юридично рівними, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою ст. 13 ЦК України, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом;
цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист;
кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій і зобов'язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов'язок доказування пред'явлених вимог лежить на позивачеві.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 18.02.2014 перебували в шлюбі, що його було розірвано рішенням Іршавського районного суду від 28.02.2019, і є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4-6). За наявними в справі даними сторони проживають нарізно: позивачка разом із донькою по АДРЕСА_1 , а відповідач в АДРЕСА_2 .
Ці обставини сторонами не заперечуються.
Провадження в справі було відкрите ухвалою судді Іршавського районного суду від 11.06.2021, судове засідання в справі було призначене на 16.08.2021, копія ухвали, додані до неї матеріали позову та судова повістка були надіслані судом відповідачу ОСОБА_2 рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення та були ним одержані 26.06.2021 (а.с. 9-12).
16.08.2021 (через 21 день після отримання відповідачем документів із суду) справу було розглянуто судом першої інстанції в судовому засіданні за відсутності сторін, із яких позивачка ОСОБА_1 клопотала про такий розгляд (а.с. 13), а відповідач ОСОБА_2 станом на день розгляду справи не подав відзиву на позов, будь-яких доказів, документів, клопотань щодо руху справи, в тому числі, не повідомляв про своє перебування в лікарні, про неможливість явки в судове засідання тощо. Тому вважається, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин (ст. 131 ч. 3 ЦПК України).
До апеляційної скарги відповідач ОСОБА_2 додав копію трудової книжки, з якої вбачається, що розпорядженням Кам'янського сільського голови від 29.06.2021 № 04-01/42 він з 30.06.2021 звільнений із посади директора Будинку культури в с. Кам'янське Берегівського району. Дані про трудову діяльність після звільнення не надавалися. Крім того, з доданих до апеляційної скарги копій поштових і банківських квитанцій від 04.01.2021, 03.02.2021, 02.03.2021, 02.04.2021, 26.04.2021, 02.06.2021, 25.06.2021 і 24.08.2021 випливає, що ОСОБА_2 переказував у ці дати коши на користь ОСОБА_1 в сумах від 970,00 грн до 1997,00 грн.
Докази на підтвердження доводів апеляції про неможливість явки в судове засідання, що призначалося на 16.08.2021, зокрема, про перебування в цей час у лікарні, а також будь-які докази щодо наявності реальних перешкод для повідомлення суду про неможливість явки в це судове засідання апелянт до своєї скарги не додав.
Конвенція про права дитини передбачає, що держави-учасниці:
зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ст. 3 ч. 2);
поважають відповідальність, права і обов'язки батьків … належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються (ст. 5);
забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ст. 6 ч. 2);
докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини; батьки … несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини; найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ст. 18 ч. 1);
визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини; батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ст. 27 ч.ч. 1, 2);
визнають право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та вільно брати участь у культурному житті та займатися мистецтвом (ст. 31 ч. 1);
жодне в цій Конвенції не торкається будь-яких положень, які більшою мірою сприяють здійсненню прав дитини і можуть міститися: a) в законі Держави-учасниці, або b) в нормах міжнародного права, що діють щодо даної держави (ст. 41).
Відповідно до Конституції України, норм СК України, які узгоджуються з приписами Конвенції про права дитини:
кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї (ст. 51 Конституції України);
мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; за загальним правилом, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ст. 141 ч.ч. 1, 2 СК України);
батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України);
за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ст. 181 ч. 3);
розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини;
мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;
мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ст. 182 ч. 2);
суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі;
розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше; за заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період (ст. 184 ч.ч. 1, 2).
У рішенні від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява № 31111/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).
Отже, матеріальне утримання дітей є обов'язком батьків, у контексті виконання якого може йтися лише про порядок надання такого утримання та про його розмір з урахуванням відповідних обставин. Присудження аліментів у твердій грошовій сумі допускається за заявою позивача безвідносно до характеру доходу платника та способу його одержання.
Прожитковий мінімум є базовим соціальним стандартом, який визначає рівень інших соціальних стандартів і соціальних гарантій, зокрема, у сфері доходів населення (ст.ст. 1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.ст. 1, 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»). У 2021 році розмір прожиткового для дитини віком від 6 до 18 років становив від 2395,00 грн до 2618,00 грн, а у 2022 році становить (становитиме) від 2618,00 грн на 01.01.2022 до 2833,00 грн на 01.12.2022. З урахуванням динаміки прожиткового мінімуму слід враховувати, що вже лиш з огляду на цей показник матеріальне утримання дитини з часом значно дорожчає.
Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, на забезпечення гармонійного розвитку, освіти, відпочинку дитини тощо, є загальнозрозумілими та не викликають заперечень у сторін чи сумнівів у суду. Маючи на своєму утриманні малолітню дитину позивачка поза будь-яким обґрунтованим сумнівом несе основний тягар як матеріального утримання дитини, так і її виховання, розвитку, догляду, лікування тощо, несе основну відповідальність за дитину та організацію її життя. З часом відносний розмір матеріальної участі того з батьків, з якого присуджені аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі, лише зменшується та, як правило, перестає відповідати умовам реальної, ефективної участі платника аліментів відповідно до належної з нього дійсної частки у забезпеченні потреб дитини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ст. 82 ч. 3 ЦПК України). Зважаючи на інтереси дитини, такі обставини не можуть повністю залишатися поза увагою суду в спорі, що розглядається.
При визначенні розміру аліментів суд враховує, серед іншого, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я, матеріальне становище платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 ч. 1 СК України).
Оцінюючи позиції сторін і дійсні обставини справи в їх сукупності та взаємозв'язку, беручи до уваги, що хоча можливість стягнення аліментів у твердій грошовій сумі вже не пов'язується безпосередньо з наявністю чи відсутністю у платника аліментів стабільного, регулярного заробітку (доходу), водночас стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) платника передусім передбачає наявність відповідного стабільного, регулярного заробітку (доходу), апеляційний суд констатує таке.
Міркування відповідача ОСОБА_2 про порушення судом першої інстанції його процесуальних прав безпідставні, позаяк суд виконав вимоги цивільного процесуального закону щодо надіслання процесуальних документів та повідомлення про час і місце розгляду справи, тоді як відповідач розпорядившись своїми процесуальними правами на свій розсуд не подав відзиву на позов, не повідомив про причини неявки до суду та не клопотав про відкладення розгляду справи. Тож суд не мав обов'язку відкладати розгляд справи та вправі був її розглянути за відсутності відповідача (ст. 223 та інші норми ЦПК України).
Пред'являючи вимогу про стягнення з відповідача аліментів, позивачка ОСОБА_1 безпідставно стверджувала в заяві про те, що відповідач не бере жодної участі в утриманні дитини, замовчала факт отримання від батька дитини щомісячних платежів, сплату яких відповідач підтвердив на стадії апеляційного розгляду справи. Такі дії не відповідають принципу добросовісності у цивільних і процесуальних відносинах. При цьому, своїм відзивом на апеляційну скаргу позивачка по суті визнала апеляційну скаргу частково, а саме, щодо необхідності стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі, а не в частці від заробітку (доходу), заперечуючи лише щодо вказаного в скарзі розміру аліментів та висловивши свою позицію стосовно нього, що підлягає врахуванню апеляційним судом за правилами ст. 364 ч. 4 ЦПК України.
За наведених обставин слід визнати, що у позивачки ОСОБА_1 виникли дійсні підстави для вимоги до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. Власне недостатність у матері коштів на утримання дитини сумнівів не викликає, не заперечується по суті й батьком дитини, відповідні доводи позивачки не спростовані, а позиція відповідача про згоду сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі близько 1700,00 грн на місяць у сукупності з іншими матеріалами справи вказує на визнання необхідності сплати аліментів та на його фактичну спроможність надавати матеріальне утримання дитині. Сама по собі така ініціативна позиція відповідача прав дитини і позивачки не порушує.
Встановлені під час апеляційного розгляду справи обставини є істотними та з огляду на те, що вони існували на час вирішення спору судом першої інстанції, а також зважаючи на позиції сторін у справі їх належить враховувати. Апеляційний суд у цьому зв'язку зауважує, що предметом позову є власне стягнення аліментів, забезпечення утримання дитині, де спосіб стягнення аліментів є похідним від предмета і може залежати як від певних об'єктивних обставин, зокрема, від характеру доходу платника, так і від позицій сторін спору.
У справі немає доказів наявності для відповідача обставин, які б перешкоджали йому працювати та надавати утримання дитині. Змістом апеляційної скарги відповідач теж підтверджує свою працездатність, визнає необхідність сплати аліментів на утримання дитини та висловлює згоду на їх сплату, хоча і в інший спосіб і в іншому розмірі аніж ті, про які просила позивачка.
Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, його половини чи іншої частини, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв'язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо. На переконання колегії суддів, з урахуванням фактичних обставин справи, дій сторін у процесі, ініціативної позиції відповідача щодо сплати аліментів, динаміки значення базового соціального стандарту та маючи на увазі забезпечення достатньо стабільного матеріального утримання малолітньої дитини аліменти у твердій грошовій сумі 2000,00 грн на дитину протягом тривалого часу забезпечуватимуть грошове утримання в розмірі, який не перевищуватиме верхню межу відповідного прожиткового мінімуму, відповідатимуть інтересам дитини, покриватимуть суттєву частину витрат на дитину і не порушуватимуть як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача. Такий розмір аліментів забезпечуватиме реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб дитини та зважаючи на фактичні обставини не порушуватиме правила щодо дотримання загалом паритету батьків у виконанні обов'язку з матеріального утримання дітей.
Необхідно також враховувати, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах і т.ін., а також вирішувати питання про аліменти на дитину відповідно до положень ст.ст. 189, 190 СК України.
Виходячи з наведеного, беручи до уваги результат виконання сторонами обов'язку доказування обставин, що мають значення в справі, та встановлені під час апеляційного розгляду обставини, на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, виключити з нього судження про необхідність стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, в другому абзаці резолютивної частини рішення слова і цифри «у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу)» замінити словами і цифрами «у твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 коп.)», залишивши на підставі ст. 375 ЦПК України в іншій частині апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. 374 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 375, ст. 376 ч. 1 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Іршавського районного суду від 16 серпня 2021 року змінити, виключити з його мотивувальної частини судження про необхідність стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, в другому абзаці резолютивної частини рішення слова і цифри «у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу)» замінити словами і цифрами «у твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 коп.)».
В іншій частині залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, який є днем складення повного судового рішення, але протягом тридцяти днів може бути оскаржена до Верховного Суду.
Судді