Справа № 303/8305/20
Іменем України
22 грудня 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Кондора Р.Ю., Бисаги Т.Ю.
з участю секретаря судового засідання: Бочко Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 червня 2021 року, ухвалене головуючим суддею Кость В.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третьої особи орган опіки і піклування Мукачівської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною,
встановив:
У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), третьої особи орган опіки і піклування Мукачівської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 28.04.2012 вони перебували у шлюбі, який 03.04.2019 розірвано. Від даного шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька - ОСОБА_5 . Після розірвання шлюбу відповідач давала можливість безперешкодно спілкуватися з дитиною, однак, згодом почала уникати його, не давала згоди на поїзди з дитиною за кордон, заблокувала його, у зв'язку з чим він не має можливості у телефонному режимі спілкуватися з донькою.
Він, як батько має намір приймати участь у вихованні дитини, утриманні, розвитку її здібностей, забезпечувати всім необхідним, однак відповідач створює йому перешкоди та забороняє бачитися з донькою без її присутності. Зазначив, що він проживає сам, матеріально забезпечений, має постійну роботу за якою характеризується позитивно. Графік його роботи дозволяє багато часу проводити з донькою та займатися її вихованням.
З врахуванням вищенаведеного ОСОБА_2 просив суд зобов'язати ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьку - ОСОБА_2 .
Визначити способи участі у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком ОСОБА_2 , який проживає окремо без присутності матері ОСОБА_3 наступним чином:
- кожен понеділок та четвер тижня з 14:00 год до 20:00 год, в тому числі за місцем проживання батька, або інші дні та години за попередньою домовленістю сторін;
- один раз на тиждень на добу (з ночівлею), тобто 1, 3 субота місяця, 2, 4 неділя місяця щомісяця - з 09.00 год до 09.00 год наступного дня за місцем проживання батька або в інші дні та години за попередньою домовленістю сторін;
- половина державних свят та кані кулів доньки (а т.ч. літніх) за попереднім погодженням з відповідачем щорічно, в тому числі з можливістю виїзду за кордон для оздоровлення дитини;
- за місцем перебування дитини, в тому числі гуртках, дитячій секції, на дитячих майданчиках, школі тощо, з правом безперешкодного спілкування по телефону у будь-який час за умови, що це не заважатиме навчанню та відпочинку дитини.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 червня 2021 року позов задоволено частково.
Усунуто ОСОБА_2 перешкоди у вихованні та спілкуванні з донькою - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з боку метері - ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ).
Визначено спосіб та порядок спілкування ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері наступним чином:
- щопонеділка та щочетверга з 17:00 год до 20:00 год;
- щомісяця: першої та третьої суботи з 10:00 год до 14:00 год; другої та четвертої неділі з 13:00 год до 17:00 год, або в інший час за попередньою домовленістю між батьками дитини.
- за місцем перебування дитини, втому числі гуртках, дитячих студіях, на дитячих майданчиках, школі з правом безперешкодного спілкування по телефону у будь-який час за умови, що це не заважатиме навчанню та відпочинку дитини.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 908 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги посилається на те, що судом ухвалено рішення без з'ясування всіх обставини по справі, які мають значення. Так, позивачем не було зазначено в чому полягали перешкоди в спілкуванні та вихованні дитини та відповідно не додано належних доказів, які б підтверджували вказане. При цьому судом не було враховано її пояснення, зокрема, що нею ніколи не чинилися та не чиняться перешкоди у спілкуванні їх доньки з батьком, однак, вона просила відповідача проводити час з дитиною у її присутності. Вказане зумовлено неадекватною поведінкою відповідача, як перебуваючи у шлюбі, так і після розірвання шлюбу, а також і при спілкуванні з донькою. Після розлучення, тягар психологічної жертви, яка постійно чує про відсутність сенсу життя, самогубство, смерть і т.д... позивач переніс на малолітню доньку ОСОБА_6 . Спочатку ОСОБА_7 прибував до помешкання ОСОБА_8 , де вона проживала з їх донькою з метою побачити дитину та погратися з нею, натомість завжди коли залишав їх помешкання говорив донці про те, що він більше не повернеться оскільки йде помирати, і так відбувалося постійно, на її зауваження позивач не реагував. Одного разу взагалі приніс заповіт, оскільки знов йшов помирати, в підтвердження своїх дій залишив його їм. Після побачень з батьком, вона почала спостерігати, що донька постійно приходить засмучена, починала депресивно себе поводити, спочатку сиділа мовчки, а потім плакала. Окрім цього, позивач по справі під час зустрічей з дитиною обирав психологічно-навантажені місця для людей, не говорячи вже за дітей, які зважаючи на вік повинні уникати та не бачити їх, зокрема це було кладовище. Відвідуючи такі місця батько дитини постійно наголошував та показував дитині, що тут лежить його мати та тут він буде похований та хто біля нього поруч буде лежати.
На дивну поведінку позивача також вказує те, що після розірвання шлюбу їй телефонували колега ОСОБА_7 , яка повідомляла їй, що з ним відбуваються незрозумілі речі. Зокрема, дівчина наголосила на тому, що ОСОБА_7 потрібна допомога лікарів, оскільки він розповідає, що вже вибрав дату смерті та замовив собі гроб в якому буде похований.
Оскільки, дитина любить батька хоче його бачити, натомість зі слів дитини її турбує та бентежить поведінка батька та його розповіді, коли вони вдвох і вона не хоче бути наодинці з ним, а лише з мамою, скільки тільки тоді вона себе почуває в безпеці. Тобто вона не чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною, однак, існують умови за яких вона бажає бути присутньою при їх зустрічах, так як перш за все переживає за психоемоційний стан доньки, який враховуючи вік вже і так був порушений.
При зверненні до психолога ОСОБА_9 було з'ясовано, що батько дитини веде з нею розмови про свій складний душевний стан, зачіпаючи теми життя та смерті, чим намагається викликати в неї почуття жалю, тривоги та переживання. Дана поведінка батька є нічим іншим, як маніпуляція та перекладання на дитину «дорослих проблем», наслідки таких дій батька є небезпечними для несформованої дитячої психіки. Окрім цього, дитина після зустрічей з батьком почала скаржитися на незадовільний стан здоров'я, який проявлявся свербінням відповідних частин тіла, зокрема, це були руки. На руках спостерігалося висипання та почервоніння, яке безперервно її свербіло. Після звернення до лікаря-алерголога було встановлено, що в дитини ідіоматична кропивниця. Дане алергічне захворювання пов'язане з психологічними факторами, які можуть відігравати важливу роль в перебігу кропив'янки.
У ході апеляційного розгляду ОСОБА_3 пояснила колегії суддів, що повторно уклала шлюб і змінила прізвище на ОСОБА_4 і на підтвердження даної обставини надала паспорт громадянина України від 20.07.2021 року на прізвище ОСОБА_1 . Зазначена обставина являється підставою для зміни прізвища відповідачки з ОСОБА_10 на ОСОБА_4 та слід вважати стороною після зміни прізвища у даній справі - ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.
Батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).
Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
Судом встановлено, що сторони з 28.04.2012 перебували в шлюбі, який на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 квітня 2019 року, розірвано.
Також сторони по справі є батьками малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 06 червня 2014 року).
Згідно з даними свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 від 11 вересня 2020 року позивач змінив прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 ».
Відповідно наданого в суді апеляційної інстанції копії паспорта громадянина України ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_1 .
З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.06.2014 №23311345 вбачається, що позивачу на праві приватної власності належить 3/5 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 по місцю проживання та за місцем роботи характеризується позитивно (а.с. 20, 21), також є матеріально забезпеченим (а.с. 22).
Як встановлено в суді, малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після розірвання шлюбу проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 .
За встановлених обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторони по справі мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною.
Задовольняючи частково позовні вимоги про визначення способу участі батька у вихованні дитини, суд першої інстанції вважав їх такими, що відповідатимуть віковим потребам малолітньої дитини, узгодженими з режимом дня дитини та за сумлінного відношення батька до виконання свого обов'язку.
Визначення саме такого способу участі у спілкуванні та вихованні дитини не суперечить інтересам дитини, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю та є таким, що відповідатиме віковим потребам малолітньої дитини та буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання доньки.
Судом встановлено наявність непорозуміння сторін щодо участі у вихованні дитини, разом з тим, вік неповнолітньої ОСОБА_5 , якій станом на день розгляду в суді апеляційної інстанції виповнилося 7 років 6 місяць, свідчить про досягнення нею певного ступеня розвитку, який дозволяє дитині перебувати окремо від матері, але під наглядом дорослої людини, зокрема батька певний проміжок часу, що не може завдати дитині істотної шкоди. Крім цього, ОСОБА_1 ствердила колегії суддів ту обставину, що донька полюбляє батька і бажає проводити з ним свій час.
Щодо доводів апеляційної скарги з приводу того, що позивач негативно впливає на психоемоційний стан доньки та її розвиток, колегія суддів вважає такими, які не знайшли свого достатнього підтвердження відповідним належними доказами. Той факт, що дитина сторін має діагноз «атонічний дерматит, ідіоматична кропивниця» не являється достатнім ствердженням того факту, що даний діагноз перебуває в прямому причинно-наслідковому зв'язку з психоемоційними факторами дитини. Водночас, колегія суддів зазначає, що за наявності достатніх доказів того, що поведінка та дії позивача не відповідатимуть якнайкращим інтересам малолітньої доньки сторін то відповідачка вправі звернутись до органу опіки і піклування Мукачівської міської ради або суду з вимогою про здійснення позивачем участі у вихованні та спілкуванні з донькою за участі представника органу опіки і піклування та/або відповідачки.
Долучена відповідачкою до апеляційної скарги Психологічна характеристика доньки ОСОБА_6 , яка датована 16.02.2021 року на переконання колегії суддів не може бути взятою до уваги, оскільки свідчить про загальний психологічний стан дитини та має разовий характер, а не постійне спостереження за малолітньою дитиною сторін. Та разом з цим, зазначена психологічна характеристика не являється самостійною та достатньою для ствердження того факту, що позивач негативно впливає на доньку, та це погано відобразиться на вихованні останньої.
Разом з тим, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності з боку ОСОБА_1 перешкод позивачу у вихованні та спілкуванні з донькою. Вказане також підтверджено сторонами в суді апеляційної інстанції. Заперечення позивача зводяться лише до того, що він бажає приймати участь у вихованні та спілкуванні з донькою за відсутності відповідачки. Проте на думку колегії суддів дана обставина не є свідченням того, що відповідачка не дозволяє позивачу спілкуватись і приймати участь у вихованні доньки, так-як мова йде про сам спосіб здійснення таких батьківських прав. Зазначена обставина є підставою для відмови позивачу в задоволенні такої вимоги.
Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням вказаних обставин справи та вищенаведених норм права, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню та ухваленні нового рішення про відмову в задоволенні такої позовної вимоги.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судовий збір покладається на позивача. Таким чином судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної інстанції в частині задоволених вимог, в розмірі 420,40 грн., підлягають стягненню з позивача.
Враховуючи наведене та керуючись приписами статей 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 червня 2021 року в частині задоволеної вимоги щодо усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною з боку ОСОБА_1 скасувати та постановити у цій справі з даних вимог постанову про відмову ОСОБА_2 в задоволенні такої вимоги.
У решті вимог, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , мешканця: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , мешканки: АДРЕСА_3 судові витрати у розмірі 420,40 гривень судового збору.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 грудня 2021 року.
Суддя-доповідач:
Судді: