Справа № 299/3483/21
Іменем України
29 грудня 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого: Джуги С.Д.
суддів: Кожух О.А., Куштана Б.П.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Виноградівського районного суду від 16 вересня 2021 року у складу судді Кашуба А.В., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив :
У липні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 08.01.2013 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву б/н від 08.01.2013 року, згідно якої відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Підписуючи заяву, відповідач підтвердив свою згоду на те, що згадана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві. Банк вказує на те, що даний договір є договором приєднання. Позивач зобов'язання за договором виконав, в тому числі надав відповідачу у користування кошти у межах встановленого кредитного ліміту. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань станом на 13.06.2021 року позивач визначив заборгованість за кредитним договором (з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості) у розмірі 18701,39 грн, з яких: 16 677,36 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2024,03 грн. заборгованості за простроченими відсотками.
За вказаних обставин, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 18701,39 грн. та судові витрати.
Заочним рішенням Виноградівського районного суду від 16 вересня 2021 року у заявленому позові відмовлено.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким позов банку задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводиться до того, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Апелянт звертає увагу на те, що підписанням анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківський послуг, відповідач ОСОБА_1 погодився з умовами та правилами надання банком послуг. Отже, відповідач своїм підписом підтвердив, що йому було надано повну інформацію щодо надання банківський послуг.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ч.2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі.Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднаннядругої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зроблено висновок, що «без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору».
Так, відповідно до приписів ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Матеріалами встановлено, що 08.01.2013 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву б/н від 08.01.2013 року, згідно якої відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт.
При цьому, у анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 не визначено процентну ставку, не встановлено порядок нарахування відсотків за несвоєчасне погашення кредиту, строк повернення кредиту (користування ним).
Згідно з наданого банком розрахунку за ОСОБА_1 рахується заборгованість станом на 13.06.2021 року (з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості) у розмірі 18701,39 грн, з яких : 16677,36 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2024,03 грн заборгованість за простроченими відсотками.
На підтвердження позовних вимог, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Сontract», та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід'ємні частини спірного договору.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, а саме й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Отже, відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Відтак позивач не довів факту прийняття ОСОБА_1 будь-яких умов щодо розміру відсотків.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення прострочених відсотків у розмірі 2024,03 грн.
Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, позивач має право на стягнення у примусовому порядку з ОСОБА_1 лише фактично отриманої суми кредитних коштів.
Так, позивач в межах розгляду даної справи, просив стягнути з відповідача 16 677,36 грн. заборгованості за тілом кредиту.
Однак, позивачем не надано доказів на підтвердження обґрунтованості кредитної заборгованості в заявленому ним розмірі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 фактично отримав у тимчасове користування 39528,71 грн., при цьому здійснив зарахування на картковий рахунок власних коштів внесених на погашення заборгованості у сумі 52230,85 грн. що є більше ніж фактично отримана сума. Отже, відповідач повернув позивачеві фактично отримані ним кошти.
Таким чином, банк не довів існування в позичальника заборгованості за тілом кредиту в розмірі 16 677,36 грн.
Враховуючи те, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в повному обсязі повернуті, зокрема, згідно наданих документів відповідачем сплачено на погашення боргу більше коштів ніж фактично отримано, відтак суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав і для стягнення фактично отриманих коштів, тобто заборгованості за тілом кредиту.
Доводи апелянта про те, що відповідач, особистим підписом у анкеті-заяві висловив свою згоду з формою договору та його умовами, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені посилання апелянта не відповідають змісту анкети-заяви, в якій зазначено лише загальну назву Умов та Правил, без їх ідентифікації відповідно до дати, коли вони були затверджені, або станом на яку вони були чинні. Відсутність підпису відповідача на умовах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови у будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення у Анкеті-заяві про ознайомлення з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. При цьому, із наданої позивачем копії Анкети-заяви не можна зробити висновок, на які саме умови та тарифи обслуговування карти, запропонованих банком, погодився відповідач.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути взяті до уваги.
Відповідно дост.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», залишити без задоволення.
Заочне рішення Виноградівського районного суду від 16 вересня 2021 року, залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 29 грудня 2021 року.
Головуючий:
Судді: