Єдиний унікальний номер 235/5330/21
Номер провадження 22-ц/804/3063/21
29 грудня 2021 року
м. Бахмут
справа № 235/5330/21
провадження № 22-ц/804/3063/21
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Хейло Я.В.,
суддів Канурної О.Д.,Мальованого Ю.М.
секретаря Гладух О.О.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмут цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та дружини (суддя Величко О.В.), ухваленого в приміщенні суду в місті Покровськ Донецької області, -
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та дружини.
Просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частині всіх доходів відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення повноліття; стягнути з відповідача на свою користь аліменти на своє утримання до досягнення сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/6 частини всіх доходів відповідача.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2021 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступного змісту :
1. Позивачка ОСОБА_1 визнає позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки з усіх доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, починаючи з дня пред'явлення заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття,
2. Позивачка ОСОБА_1 визнає позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання аліментів в розмірі 1/10 частини від усіх видів доходу щомісячно і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
3. У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень згідно ч. 3 ст. 208 ЦПК України.
4. З моменту затвердження даної мирової угоди сторони не мають взаємних претензій з приводу предмету позову.
5. Після затвердження мирової угоди видати ОСОБА_1 за її заявою виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки від усіх видів доходу щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, починаючи з дня пред'явлення заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття, та простягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів її утримання в розмірі 1/10 частини від усіх видів доходу щомісячно і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
6. Наслідки укладення мирової угоди, які передбачені ст. ст. 207,208, 255, ЦПК України сторонам роз'яснені та зрозумілі.
7. Мирова угода набуває сили після її затвердження ухвалою суду.
Закрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та дружини.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неповне з'ясування обставин справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
ЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
ОСОБА_1 зазначає, що спільна заява сторін по справі відсутня, відсутні граничні строки виконання ОСОБА_2 обов'язку сплати аліментів щомісячно, не зазначені банківські реквізити та спосіб сплати, відсутнє застереження щодо змін поштовою адреси/адреси реєстрації/банківських реквізитів, тощо; не зазначені права та обов'язки сторін; відповідальність за невиконання мирової угоди; не зазначено в ухвалі, що вона є виконавчим документом та в ухвалі відсутні всі обов'язкові реквізити для виконавчого документи відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», не зазначено строки та порядок виконання мирової угоди.
Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що сторони у справі погодились із змістом мирової угоди, судом були роз'яснені наслідки закриття провадження у справі.
Вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги задоволенню не підлягають.
Просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону ухвала суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Постановляючи ухвалу про затвердження мирової угоди, суд першої інстанції виходив з того, що мирова угода, укладена сторонами, не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, вчинена в інтересах сторін, підстави для відмови, визначені частиною 5 статті 207 ЦПК України відсутні.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частин 1-2 статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" № 5 від 12 червня 2009 року, з метою врегулювання спору до судового розгляду суди мають з'ясовувати: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду. Зазначені процесуальні дії можуть бути вчинені лише в позовному провадженні та повинні здійснюватися не формально; суди мають вживати дієві заходи для примирення сторін та врегулювання спору до судового розгляду, зберігаючи при цьому об'єктивність і неупередженість. Закриваючи провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову чи визнанням укладеної між сторонами мирової угоди, суди повинні враховувати положення статей 174, 175 ЦПК (у редакції 2004 року) та до ухвалення відповідного судового рішення роз'яснювати сторонам наслідки вчинення відповідних процесуальних дій.
Отже, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільнузаяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.
За змістом вказаної статті мирова угода - це складена сторонами з урахуванням інтересів усіх заінтересованих осіб, що беруть участь у справі, угода, яка визнається судом лише після встановлення законності й обґрунтованості її умов, а також з'ясування думки усіх заінтересованих осіб щодо можливості її визнання. Метою такої угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами.
Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було надано суду мирову угоду 19 жовтня 2021 року, підписану позивачем та відповідачем. (а.с. 43)
Згідно ч.2 ст. 208 ЦПК України ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ч.2 ст.84 Сімейного Кодексу України дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років за умови, якщо чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Мирова угода затверджена судом не містить всіх вимог, що визначені законом для її примусового виконання як виконавчого документу у разі порушення умов, конкретний строк сплати аліментів як на утримання дітей так і на утримання дружини, порядок їх сплати, банківські реквізити для перерахування аліментів, а тому, на думку апеляційного суду, порушує права та інтереси неповнолітніх дітей позивача у разі невиконання її умов на реалізацію передбаченого законом права отримувати належне щомісячне грошове утримання з боку відповідача, як батька дитини та права позивача, як матері дитини, яка їх доглядає.
Згідно статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду що перешкоджає подальшому провадженню і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її винесення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді :