Єдиний унікальний номер 237/460/21
Номер провадження 22-ц/804/2907/21
29 грудня 2021 року
м. Бахмут
справа № 237/460/21
провадження № 22-ц/804/2907/21
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого Хейло Я.В.,
суддів Мальований Ю.М.., Тимченко О.О.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмут цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 13 вересня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів (суддя Сметаняк Я.О.), ухваленого в приміщенні суду в місті Курахове Донецької області, -
У лютому 2021 року до Мар'їнського районного суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Позов мотивовано тим, що рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області по цивільній справі № 2-475-09 від 02.02.2009 року стягнуто з ОСОБА_2 на її користь, на утримання неповнолітніх дітей, аліменти в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 08.01.2009 року і до досягнення повноліття дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки виданої Мар'їнським РВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_2 по сплаті аліментів за період з 01.05.2018 року по 01.08.2020 року складає 73157,07 грн.
Просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 69599,12 гривень.
Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 13 вересня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01.05.2018 року по 01.08.2020 року у розмірі 15321 грн. 87 коп.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення скасувати, та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми процесуального та матеріального права.
Звертає увагу, згідно довідки Мар'їнського РВ ДВС розмір заборгованості ОСОБА_2 по аліментам складає 73157, 03 гривень, в той час як пеня за прострочення сплати аліментів складає 69599, 12 гривень, отже судом безпідставно застосовано положення статті 196 СК України.
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 не надходив.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
05.12.1998 року між позивачем та відповідачем Галицинівською сільською радою був зареєстрований шлюб, який розірваний на підставі рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 02.02.2009 року, про що 24.03.2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Мар'їнського районного управління юстиції Донецької області складено актовий запис № 77 (а.с. 8, 12).
З копії паспорту громадянина України, витягу з Єдиного державного демографічного реєстру 09.12.2017 року, довідки виданої Селидівським професійним ліцеєм від 19.11.2020 року № 411, вбачається, що син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Навчається у Селидівському професійному ліцеї з 01.09.2018 року на бюджетній основі, за денною формою навчання, термін закінчення навчання 22.02.2022 року (а.с. 7, 9).
З копії рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 02.02.2009 року по цивільній справі № 2-475-09 та дублікату виконавчого листа від 10.10.2016 року, виданого на підставі ухвали Мар'їнського районного суду Донецької області від 01.09.2016 року, вбачається, що судом ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , починаючи з 08.01.2009 року аліментів утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку і до повноліття дітей (а.с. 10, 11, 12).
Згідно розрахунку заборгованості, складеного Мар'їнським районним відділом державної виконавчої служби 20.08.2020 року розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 складає 1/6 частку доходів відповідача ОСОБА_2 та згідно вказаного розрахунку станом на 01.08.2020 року ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів в сумі 73157,03 грн. (а.с. 6).
Відповідно до матеріалів виконавчого провадження наданих на виконання ухвали Мар'їнського районного суду Донецької області вбачається, що у відношенні ОСОБА_2 20.12.2016 року на підставі дублікату виконавчого листа № 6/237/206/16, відкрито виконавче провадження № 53101176 про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини щомісячно, починаючи з 08.01.2009 року та до досягнення дітьми повноліття (а.с. 60, 62).
Актом державного виконавця від 16.03.2017 року, постановами державного виконавця про обмеження у праві керування транспортними засобами, вогнепальною та мисливською зброєю, встановлено, що ліквідного майна ОСОБА_2 не має та йому встановлено тимчасові обмеження у праві керування транспортними засобами та полюванні (а.с.63-65).
З розрахунку зі сплати заборгованості з відображенням помісячних платежів складеного державним виконавцем Мар'їнського РВ ДВС Кущій К.С. від 13.08.2021 року встановлено наступне: заборгованість ОСОБА_2 за період з 01.04.2014 року по 01.04.2018 року становить 40771,31 грн.; з 01.05.2018 року по 01.08.2020 року розмір заборгованості складає 15321,87 грн., штраф 15020,89грн., всього 72246,20 грн.(а.с. 59).
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що ціна позову складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що загальна сума пені за несвоєчасну сплату аліментів за період з 01.05.2018 року по 01.08.2020 року становить 64196, 06 грн, проте з урахуванням частини 1 статті 196 СК України, встановив її у розмірі 15321, 87 грн., що дорівнює розміру заборгованості зі сплати аліментів за зазначений у позові період.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Зі змісту рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 02.02.2009 року по цивільній справі № 2-475-09 та дублікату виконавчого листа від 10.10.2016 року, виданого на підставі ухвали Мар'їнського районного суду Донецької області від 01.09.2016 року, вбачається, що судом ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку з 01.08.2009 року і до повноліття дітей (а.с. 10, 11, 12).
Відповідно до частини 1 статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) зроблено висновок, що «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Згідно позовної заяви ОСОБА_1 просила стягнути пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01.05.2018 року по 01.08.2020 року.
Згідно розрахунку заборгованості, складеного Мар'їнським районним відділом державної виконавчої служби 20.08.2020 року розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_4 складає 1/6 частку доходів відповідача ОСОБА_2 та згідно вказаного розрахунку станом на 01.08.2020 року ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів в сумі 73157,03 грн., з яких 40771,31грн. заборгованість, що виникла до 01.05.2018 року та 15020,89грн. штраф державного виконавця (а.с. 6,59).
Колегія суддів апеляційного суду, всупереч доводів апеляційної скарги позивача, погоджується з розрахунком пені за прострочення сплати аліментів суду першої інстанції, згідно якого заборгованість за аліментам за період з 01.05.2018 року по 01.08.2020 року складає 15321,87грн., загальна заборгованість за пенею за несвоєчасну сплату аліментів за період з 01.05.2018 року по 01.08.2020 року становить 64196,06 грн (а.с. 23).
Наведений у рішенні суду першої інстанції розрахунок відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Враховуючи положення частини 1 статті 196 СК України суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зменшення розміру пені за прострочення сплати аліментів до розміру заборгованості - 15321, 87 гривень.
Апеляційний суд звертає увагу, що в межах заявлених позовних вимог позивача ОСОБА_1 , остання просила стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів за період 01.05.2018 року на 01.08.2020 року. Заборгованість по аліментам за цей період складає 15321, 87 гривень, що узгоджується з розрахунком заборгованості по сплаті аліментів, наданим Мар'їнським РВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). (а.с. 59)
За таких обставин, суд першої інстанції, обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 15321, 87 гривень, дотримуючись вимог частини 1 статті 13 ЦПК України та застосувавши положення частини 1 статті 196 СК України.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 374, 375, 377, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 13 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Я.В. Хейло
Судді Ю.М. Мальований
О.О. Тимченко