Справа № 752/12305/21
Провадження № 2/752/7056/21
Іменем України
21.12.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Шевчук М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей, -
в травні 2021 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Комлєва С.В. звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просила суд визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір'ю ОСОБА_1 , а також стягнути із відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі по 15000,00 грн. на кожну дитину, щомісячно.
В обґрунтування позову зазначено, що сторони із 24.07.2012 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.10.2020 року у справі № 362/312/20. В період шлюбу у сторін народились діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 20.01.2021 року між позивачем та відповідачем було укладено договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей із батьками, за умовами якого сторони погодили чергове місце проживання дітей із матір'ю та батьком. Однак, позивач вказує, що на даний час більшу частину часу діти проживають разом із нею в орендованій квартирі, вона приділяє їм більше уваги, виховує та утримує матеріально. Відповідач матеріально утримувати дітей не допомагає, не піклується про них, не прагне їх утримувати фінансово, не виконує свої батьківські обов'язки по їх матеріальному утриманню, намагаючись налаштувати дітей проти позивача. Остання вказує, що між сторонами наявний спір щодо місця проживання дітей, та їх утримання батьком. Вона зможе забезпечити кращі умови для гармонійного розвитку, проживання, навчання та виховання дітей, що відповідатиме їх інтересам. Посилаючись на викладене, позивач вимушена звернутися до суду із даним позовом про визначення місця проживання дітей разом із нею та стягнення із відповідача на користь позивача на утримання дітей аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі по 15000,00 грн. на кожну дитину, з огляду на те, що відповідач є заможною особою, займається підприємницькою діяльністю та здатен сплачувати аліменти в зазначеному розмірі.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21.05.2021 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
В червні 2021 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що умовами укладеного між сторонами договору вже було визначено місце проживання дітей із матір'ю, та право батька забирати до себе доньок з четверга по неділю ранок. Крім того, обґрунтування позовних вимог не доведені, а відтак відсутні докази порушеного права позивача відповідачем, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
В червні 2021 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , в якому позивач просив суд визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з їх батьком ОСОБА_2 .
В обґрунтування зустрічного позову було зазначено, що після припинення шлюбно-сімейних відносин між сторонами дійсно було укладено нотаріально посвідчений договір щодо участі у вихованні та утриманні дітей, умови якого постійно порушуються відповідачем. Остання, періодично не дає позивачу доньок, залишає дітей на інших осіб. Позивач, в свою чергу, ніколи не перешкоджав та не перешкоджає спілкуванню доньок із матір'ю, не маніпулює їх думкою про матір, та не обмовляє її. Обставини викладені ОСОБА_1 в первісному позові повністю суперечить справжнім обставинам, які склались в сім'ї позивача після розірвання шлюбу. Після розлучення, позивач намагався продовжити давати все необхідне для гармонійного розвитку дітей, однак, відповідач чинить йому перешкоди, порушуючи права як дітей, так і його, як батька. Посилаючись на викладене, а також вважаючи помилковим проживання доньок із матір'ю, негативність наслідків для дітей, позивач вимушений звернутись до суду із зустрічним позовом, в якому просить визначити місце проживання дітей разом із батьком.
В липні 2021 року до суду від представника відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на позов, в якому сторона відповідача за зустрічним позовом просила в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що позивачем не наведено обґрунтованих пояснень яким чином він планує досягнути найкращого майбутнього для своїх дітей, і яке підґрунтя ним закладено для реалізації поставленої мети, а відтак відсутні достатні підстави для визначення місця проживання дітей разом із батьком з огляду на їх вік та інтереси.
В жовтні 2021 року до суду від представника третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без його участі а також представник третьої особи просив та долучити до справи висновок органу опіки та піклування.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.11.2021 року, у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача за первісним позовом та сама позивачка
в судовому засіданні просив первісні позовні вимоги задовольнити з викладених в позові підстав, в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити, посилаючись на підстави, які викладені в письмову відзиві.
Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні не заперечував проти задоволення первісних позовних вимог в частині визначення місця проживання дітей разом із матір'ю, однак, вказав на завищений розмір аліментів на кожну дитину, які пред'явлені позивачем до стягнення.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із 24.07.2012 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.10.2020 року у справі № 362/312/20.
В період шлюбу у сторін народились діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.
20.01.2021 року між сторонами було укладено та нотаріально посвідчено договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей із батьками, за умовами якого сторони погодили чергове місце проживання дітей із матір'ю та батьком, а саме: із неділі по четвер до досягнення дітьми повноліття діти проживають із матір'ю, а із четверга по ранок неділі включно - із батьком.
В ході розгляду справи було встановлено, що діти сторін на даний час фактично проживають разом із матір'ю ОСОБА_1 , якою були створені всі умови для їх належного розвитку та виховання, що не спростовано достатніми доказами відповідачем за первісним позовом.
Із наданих в ході розгляду справи пояснень, та із обставин, які викладені як в первісних, так і в зустрічних позовних вимогах, судом було встановлено, що має місце порушення обома сторонами нотаріально посвідченого договору, за яким сторони узгодили чергове місце проживання дітей із матір'ю та із батьком, а відтак, на думку суду, між сторонами наявний спір в цій частині, який з огляду на якнайкращі інтереси малолітніх дітей підлягає вирішенню в судовому порядку.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність первісних та зустрічних позовних вимог про визначення місця проживання дітей, суд приймає до уваги те, що статтею 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обгрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно зі ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
При цьому, згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч. 2 ст. 161 СК України).
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно положень ст. 9 вказаної Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
При цьому, поняття розлучення слід тлумачити з огляду на право одного з батьків на спілкування з дитиною та обов'язок другого батька надати можливість для такого спілкування.
Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що у випадку, коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, суд вирішує зазначені питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.
Судом встановлено, що після того, як сторони почали проживати окремо, діти залишились проживати та на даний час проживають із матір'ю та, останньою, створені всі умови для проживання дітей, вона здійснює опіку над доньками, доглядає та виховує їх.
Відповідно до висновку Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 21.10.2021 року № 100-15695, було встановлено, що орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір'ю ОСОБА_1 .
З мотивувальної частини зазначеного висновку вбачається, що діти фактично проживають разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Діти в повній мірі забезпечені всім необхідним. Мати ОСОБА_1 має досить високий батьківський потенціал та здатна виконувати батьківські обов'язки. Батько ОСОБА_2 письмових пояснень до служби не надав.
Суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що визначення місця проживання дітей із матір'ю, не позбавляє права батька відвідувати дітей, спілкуватися з ними, здійснювати свої батьківські обов'язки та доглядати за дітьми за місцем проживання матері.
Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Відповідно до ст. 157 Сімейного Кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
На переконання суду, а також з огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини, характеристики обох батьків, а також зважаючи на вік дітей, - місцем проживання, останніх, на даний час доцільно визначити з їх матір'ю - позивачем за первісним позовом.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги встановлені в ході розгляду справи обставини, інтереси та вік дітей, а також те, що стороною відповідача за первісним позовом обґрунтування позовних вимог в частині доцільності визначення місця проживання дітей разом із матір'ю в ході розгляду справи не спростовані, а фактично визнані, про що стороною відповідача за первісним позовом було зазначено в ході судового засіданні, а відтак суд вважає, що первісний позов в частині визначення місця проживання дітей разом із матір'ю підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
В частині первісних позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дітей слід зазначити наступне.
Як вже зазначалось вище, сторони є батьками малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час фактично проживають разом із матір'ю - позивачем за первісним позовом.
Із наданих суду пояснень та обґрунтувань, судом було встановлено, що між сторонами не досягнуто згоди щодо розміру участі батька в матеріальному утриманні дітей, в зв'язку з чим позивачем за первісним позовом пред'явлено вимогу про стягнення аліментів на утримання дітей в примусовому порядку.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність зазначеної позовної вимоги, та заперечень на неї, суд приймає до уваги те, що статтями 155, 180, 181, 182, 183 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей, а при ухиленні батьків від цього обов'язку кошти на утримання дітей стягуються з них в судовому порядку, в розмірі визначеному судом.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка наголошувала на тому, що відповідач матеріально утримувати дітей не допомагає, діти потребують коштів для повноцінного розвитку, відповідач є заможною особою, веде підприємницьку діяльність, а відтак наявні підстави для стягнення із відповідача аліментів в сумі по 15000,00 грн. на кожну дитину.
Однак, достатніх та переконливих доказів на підтвердження витрати позивачем щомісячно зазначеної суми на утримання кожної із дітей стороною позивача за первісним позовом суду не надано, як і не надано доказів доходів відповідача, які б свідчили про реальну можливість, останнього, сплачувати аліменти в пред'явленому позивачем розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Суд звертає увагу на те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
На час розгляду даного спору по суті, у відповідності до ст. 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2021 рік", установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Судом встановлено, що спільні діти сторін проживають разом із позивачкою і перебувають на її утриманні, відповідач частково приймає участі в утриманні дітей, однак, згоди щодо їх утримання між сторонами не досягнуто.
Слід зазначити про те, що ініціюючи позов про стягнення з відповідача щомісячно на утримання дітей аліментів у розмірі по 15000,00 грн. на кожного, що є більше ніж прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, - позивачем не надано переконливих та достатніх доказів на підтвердження здійснення постійних реальних витрат щомісячно на утримання однієї дитини саме в такому розмірі, а наявні у справі докази переконливо про це не свідчать.
Окремо слід звернути увагу сторони позивача на те, що витрати, які нею здійснюються, в зв'язку зі станом здоров'я дітей та їх лікуванням, а також в зв'язку з їх здібностями та відвідуванням додаткових гуртків, - не входять до складу аліментних зобов'язань, а тому позивач не позбавлена можливості звернутись до суду з окремими позовними вимогами про стягнення додаткових витрат на дітей, які нею понесені в зв'язку зі станом здоров'я дитини та/або відповідними здібностями.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги обов'язок відповідача утримувати своїх дітей на підставі описаних вище норм права, рівний обов'язок обох батьків в утриманні дітей, суд вважає необхідним задовольнити позов в частині стягнення аліментів частково і стягнути з відповідача на користь позивача на утримання дітей аліменти в розмірі по 2618,00 грн. на кожного, щомісячно, що не є меншим ніж 50% від прожиткового мінімуму для дітей такого віку, а в решті вимог позову в цій частині необхідно відмовити, в зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю.
На думку суду, стягнення аліментів в зазначеному розмірі суд вважає розумним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей в їх віці.
На підставі частини першої статті 191 СК України, стягнення аліментів необхідно присудити від дня пред'явлення позову.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, те, що позивачем за первісним позовом при подачі позовної заяви було сплачено судовий збір за одну позовну вимогу немайнового характеру про визначення місця проживання дітей в сумі 908,00 грн. коп., а тому, останній, підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.
За позовну вимогу про стягнення аліментів судовий збір в сумі 908,00 грн., від сплати якого позивач була звільнена при подачі позову, - слід стягнути із відповідача на користь держави.
Судові витрати позивача за зустрічним позовом з огляду на те, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, слід залишити за позивачем за зустрічним позовом по фактично понесеним.
Керуючись ст.ст. 105, 109-112, 141, 160, 161, 181-183, 191 СК України, ст.ст. 6-13, 81, 133, 141, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, - задовольнити частково.
Визначити місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - разом із матір'ю ОСОБА_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 2618 (дві тисячі шістсот вісімнадцять) грн. 00 коп. на кожну дитину, щомісячно, із індексацією стягуваних сум, відповідно до закону, починаючи із 20.05.2021 року і до досягнення дітьми повноліття.
В іншій частині первісних позовних вимог, - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей, відмовити.
Судові витрати за зустрічним позовом залишити за ОСОБА_2 по фактично понесеним.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні ім'я та найменування сторін:
позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;
третя особа за первісним та зустрічним позовом - Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, ЄДРПОУ 37401206, адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 58.
Головуючий Н.П. Чередніченко