№22-ц - 6528\10. Головуючий 1 інстанції -
Категорія: поновлення на роботі Зінченко Ю.Є.
Доповідач -Гальянова І.Г.
30 червня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді: Міненкової Н. О.
суддів: Гальянової І.Г.
Ларенка В.І.
при секретарі: Григоренко К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство СВАН» на рішення Московського районного суду м.Харкова від 29 квітня 2010 року та додаткове рішення Московського районного суду м.Харкова від 14 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Підприємства СВАН» про визнання незаконними протоколу загальних зборів, скасування наказів, протоколу загальних зборів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення належних при звільненні сум,-
29 вересня 2009 року позивач звернувся у суд з позовом, в якому просив визнати незаконними протокол загальних зборів № 2 від 17.04.2009 року та наказ № 336 від 17.04.2009 року про його відсторонення від роботи. Визнати недійсним запис № 19 від 17.04.2009 року у його трудовій книжці « Отстранен от работи директора ООО «Предприятие СВАМ»» . Визнати незаконним протокол загальних зборів ТОВ «Підприємства СВАН» № 3 від 22.05.2009 року та наказ ТОВ «Підприємства СВАН» № 381 від 22.05.2009 року про його звільнення за п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України (за прогул).Визнати недійсним запис в його трудовій книжці № 20 від 22.05.2009 року «Уволен по ст.40 ч.1 п.4 КЗпП України (за прогул)». Поновити його на роботі на посаді директора ТОВ «Підприємство СВАН». Стягнути з ТОВ «СВАН» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 травня 2009 року по день ухвалення рішення. Стягнути з ТОВ «Підприємство СВАН» на його користь всі належні йому платежі при звільненні : заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку 43 дні, сплату за лисом непрацездатності за період з 05.05.2009 року по 19.05.2009 року.
Свої вимоги обґрунтовувала тим що 06.09.2006 року він був прийнятий на посаду директора ТОВ «Підприємство СВАН»за безстроковим трудовим договором. 30.04.2009 року він подав до секретаря ТОВ «Підприємство СВАН» дві заяви про звільнення його за власним бажанням , які були зареєстровані за вхідним № 354 від 30.04.2009 року, не отримавши на них відповіді, він 02.05.2009 року повторно надіслав другі примірники заяв, які отримані відповідачем 21.05.2009 року . З 05.05.2009 року по 19.05.2009 року він знаходився на стаціонарному лікуванні, а 19.05.2009 року він надіслав відповідачеві заяву про видачу йому трудової книжки до якої додав листок непрацездатності та копію раніш поданої ним заяви від 30.04.2009 року. 20.05.2009 року він приходив до приміщення відповідача,однак до роботи його не допустили та повідомили, що його не звільнено та він формально залишається директором Товариства, а тому наказу та протоколу про його звільнення не має. В період з 20.05 2009 року він неодноразово телефонував до відповідача для з»ясування питання про звільнення за власним бажанням. З 22.05 по 06.06.2009 року він знаходився на лікарняному , а 07.06.2009 року прийшов в Товариство щоб продовжити роботу, оскільки за раніш поданою заявою його не було звільнено, однак до роботи допущений не був. На протязі червня,липня та серпня 2009 року він неодноразово намагався потрапити на робоче місце, але його постійно не допускали до роботи. 29.07.2009 року він з заявою звернувся до прокурора Московського району та до прокуратури Харківської області , які були направлені за належністю начальнику територіальної інспекції праці в Харківській області. 31.08.2009 року він отримав від відповідача трудову книжку з зазначеними вище записами, акт від 22.05.2009 року про невручення трудової книжки . Вважає незаконними протокол загальних зборів та наказ № 336 від 17.04.2009 року про його відсторонення від роботи на підставі ст.46 КЗпП України, зазначаючи, що вказана норма права визначає перелік підстав для відсторонення від роботи, та такі підстави йому взагалі не відомі, а також на те, що незаконне звільнення його на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України,проведено з порушенням вимог ч.3 ст. 40, ч.4 ст. 149 КЗпП України, про яке йому стало відомо лише 31.08.2009 року.
В судовому засіданні суду першої інстанції позивач та його представник підтримали позовні вимоги з зазначених підстав.
Відповідач, в особі свого представника в судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги позивача не визнав, посилаючись на законність та обгрунтованість як відсторонення позивача від роботи, так і його звільнення.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3, задоволені частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «Підприємство СВАН» від 17.04.2009 року № 336- во «Про відсторонення його від роботи» та визнано недійсним запис № 19 від 17.04.2009 року у його трудовій книжці «Отстранен от работи директора «Предприятия СВАН » ст. 46 КЗоТ Украини» .
Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «Підприємства СВАН» від 22.05.2009 року № 381- зв про звільнення ОСОБА_3 за ст. 40 ч.1 п.4 КЗпП України(за прогули) та визнано недійсним запис № 20 в його трудовій книжці «Уволен по ст. 40ч.1 п.4 КЗоТ Украини( за прогули)».ОСОБА_3 поновлено на роботі на посаді директора ТОВ «Підприємство СВАН».
З ТОВ «Підприємства СВАН» на користь ОСОБА_3 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 13 237 грн.90 коп. за період з 23.05.2009 року по 25.03.2010 року .
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3, відмовлено.
Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 травня 2010 року , зазначене рішення доповнено та з ТОВ «Підприємства СВАН» на користь держави стягнуто 132,37 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_3 та стягнення середнього заробітку за один місяць у сумі 1 323, 79 грн.
В апеляційні скарзі ТОВ «Підприємство СВАН» просить скасувати рішення суду від 29 квітня 2010 року та додаткове рішення суду від 14 травня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні його позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невідповідністю висновків суду обставинам справи та наданим ним доказів.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та додаткового рішення суду першої інстанції, просить залишити їх без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, судова колегія приходить до висновку про відмову відповідачеві в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині визнання незаконним та скасуванні наказу ТОВ «Підприємство СВАН» від 17.04.2009 року № 336- во «Про відсторонення його від роботи» , а також визнання недійсним запису № 19 від 17.04.2009 року у його трудовій книжці «Отстранен от работи директора «Предприятия СВАН » ст. 46 КЗоТ Украини» , суд виходив як з фактичної відсутності такого відсторонення відповідачем позивача від роботи, так і не відповідності такого відсторонення вимогам ст. 46 КЗпП України.
Вказаний висновок суду відповідає обставинам справи та наявним у справі доказам, яким суд дав належну оцінку , при цьому суд обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача щодо відсторонення ОСОБА_3 від роботи в порядку ч.3 ст. 99 ЦК України та надану представником відповідача 07.04.2010 року , тобто майже через сім місяців після відкриття судом провадження у справі ,копію наказу від 06.10.2009 року № 751 ( т.2 а.с. 1,2) ,оскільки, як вбачається із протоколу загальних зборів ТОВ «Підприємства СВАН» » та наказу № 336-во від 17.04.2009 року, позивач був відсторонений від роботи на підставі ст. 46 КЗпП України, яка передбачає відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом. Між тим, відповідно до зазначеного вище наказу № 751 від 06.10. 2009 року, директор Товариства одноособово приводить у відповідність діючому законодавству питання відсторонення від роботи працівників та посилаючись на неточне формулювання вказаних вище протоколу загальних зборів учасників товариства та наказу № 336-во від 17.04.2009 року зазначає на відсторонення ОСОБА_3 від виконання обов»язків директора відповідно до ч.3 ст. 99 ЦК України
Згідно ж до рішення Конституційного Суду України № 1-рп2010 від 12 січня 2010 року, усунення члена виконавчого органу товариства від виконання своїх обов»язків, яке передбачено ч.3 ст. 99 ЦК України, не є відстороненням працівників від роботи в розумінні ст. 46 КЗпП України, при цьому в рішенні також зазначено на те, що усунення членів виконавчого органу товариства від виконання обов»язків ( ч.3 ст. 99 ЦК України) за своєю правовою природою , предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі ст. 46 КЗпП України. Саме тому можливість усунення уповноваженого члена виконавчого органу від виконання ним обов»язків міститься не в приписах КЗпП України, а в ст. 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.
Таким чином, відсторонення позивача від роботи на підставі ст. 46 КЗпП України не є тотожним поняттям відсторонення члена виконавчого органу товариства від виконання обов»язків в порядку ч.3 ст. 99 ЦК України.
За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що між сторонами виник трудовий, а не корпоративний спір, а також до обґрунтованого висновку про те, що підстави, передбачені ст. 46 КЗпП України для відсторонення позивача від роботи, у відповідача були відсутні.
Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині визнання незаконним та скасуванні наказу ТОВ «Підприємства СВАН» від 22.05.2009 року № 381- зв про його звільнення за ст. 40 ч.1 п.4 КЗпП України(за прогули) та визнання недійсним запис № 20 в його трудовій книжці «Уволен по ст. 40ч.1 п.4 КЗоТ Украини( за прогули)», також поновлюючи ОСОБА_3 на роботі на посаді директора ТОВ «Підприємство СВАН», суд виходив з того, що таке звільнення проведене відповідачем з порушення вимог ст. 149 та ч.3 ст. 40 КЗпП України, а саме з того, що відповідач не зажадав від ОСОБА_3 пояснень щодо невиходу на роботу, а також з того ,що позивач був звільнений відповідачем в період його тимчасової непрацездатності .
Вказаний висновок суду відповідає вимогам закону та наявним у справі доказам, яким суд першої інстанції дав належну оцінку. Доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі , були предметом розгляду суду першої інстанції та суд дав їм належну оцінку і висновків суду, вони не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни рішення в цій частині.
Висновки суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідають вимогам ст. 235 КЗпП України.
Ухвалене ж судом першої інстанції додаткове рішення у справі, відповідає вимогам ст. 220 ЦПК України.
Оскільки зазначені судові рішення у справі ухвалені судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права , то вони підлягають залишенню їх без змін.
Керуючись статтями 303, 308, 313, 315, 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство СВАН» , відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2010 року та додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 травня 2010 року,залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскарження в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий, суддя:
Судді :