22 червня 2010 р. № 7/17-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Удовиченка О.С.,
суддів:Заріцької А.О., Міщенко П.К.
розглянувши
касаційну скаргуВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"
на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2010 року
у справі№ 7/17-10 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомТОВ "Вард"
доВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"
простягнення 36725554,84 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"Руденко А.С. (дов. від 17.05.2010 № 52-16/75), Боровльова К.О. (дов. від 27.05.2010 №52-16/95)
ТОВ "Вард"Алексєєв О.Є. (дов. від 25.01.10)
ТОВ "Вард" звернулося до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ТОВ "Вард" інфляційних витрат на суму 24107780,65 грн., відсотків за прострочення платежу на суму 12617774,19 грн., всього на суму 36725554,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Вард" є законним держателем простих векселів, емітованих ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат". Відповідач не виконав свого прямого обов'язку щодо сплати за емітованими ним простими векселями, які позивач 19.12.2004 пред'явив до сплати, про що було складено акт про пред'явлення векселів до сплати №19/12. Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті за емітованими ним векселями утворилася заборговність у сумі 41069472,99 грн. Позивачем зазначено, що 11.03.2006 в газеті "Голос України" №45 опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат". ТОВ "Вард" подано заяву про визнання кредитором боржника у справі про банкрутство ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" та було визнано кредитором на суму 41069472,99 грн. Позивач, посилаючись на приписи ст.625 ЦК України, п.5 ст.2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", зазначає, що ціна позову, яка складається з інфляційних витрат та відсотків за прострочення платежу є компенсацією кредитора за понесені збитки, не є санкціями у розумінні ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений судом у справі про банкрутство відповідача, на них не розповсюджується.
Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись те, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2005 року було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, під час дії якого не стягується неустойка та інші санкції за невиконання грошового зобов'язання.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2010 (суддя Коваль Л.А.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ТОВ "Вард" інфляційні витрати у розмірі 24107780,65, відсотки за прострочення платежу у розмірі 12617774,19 грн., витрат по сплаті державного мита 25500 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 грн., видано наказ.
ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.33, 43 ГПК України, ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.625 ЦК України, ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні".
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції зазначено, що ТОВ "Вард" придбано у власність на підставі договору купівлі-продажу векселів від 04.03.2004 №К-68, укладеного між АТ "Приват Холдінг" та ТОВ "Вард", від імені за дорученням та за рахунок якого діяло ТОВ "ФК Гамбит", векселі, емітовані ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", загальною номінальною вартістю 39797833,58грн. За актом прийому-передачі векселів від 04.03.2004 векселі передані від продавця до покупця. Крім того, ТОВ "Вард" придбано у власність на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 01.12.2004 №К-1945-04, укладеного між ТОВ "Спецремтехнологія" та ТОВ "Вард", векселі, емітовані ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", загальною номінальною вартістю 1271639,41грн. За актом прийому-передачі векселів від 01.12.2004 векселі передані від продавця до покупця.
ТОВ "Вард" пред'явлено 19.12.2004 ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" векселі до сплати, про що підписано акт пред'явлення векселів до сплати №19/12, який підписано відповідачем.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2005 порушено провадження у справі №Б29/21/05 про банкрутство ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2006 у справі №Б29/21/05 затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", ТОВ "Вард" визнано кредитором на суму 41069597,99грн.
Судом першої інстанції зазначено, що вимоги ТОВ "Вард" на суму 41069597,99 грн. відповідачем не погашені, тому позивач просить стягнути з відповідача проценти за прострочення платежу та інфляційні витрати, нараховані на загальну суму за період після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, а саме: з 31.12.2006 по 31.12.2009 року.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції зробив висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог посилаючись на те, що інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних входять до складу основного грошового зобов'язання, не є санкціями у розумінні ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому підлягають стягненню з боржника (відповідача) на підставі ст. 625 ЦК України.
Проте, такий висновок суду суперечить приписам ст. 12, 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.625 ЦК України.
Відповідно до ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
ТОВ "Вард" визнано кредитором у справі про банкрутство ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", тому права позивача по вексельному зобов'язанню дотримано, їх погашення визначатиметься безпосередньо за наслідками розгляду справи про банкрутство.
З письмових пояснень відповідача вбачається, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2006 у справі №Б29/21/05 затверджено мирову угоду від 17.10.2006 у справі про банкрутство ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008 у справі №Б29/21/05 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2006 про затвердження мирової угоди скасовано, а мирову угоду розірвано.
Зазначену ухвалу оскаржено конкурсним кредитором ТОВ "СЕЛТІК".
Постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2010 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008 у справі №Б29/21/05 скасовано, заяву голови комітету кредиторів боржника -ЗАТ "Цемент-інвест" від 22.01.2008, щодо розірвання мирової угоди від 17.10.2006 у справі №Б29/21/05 залишено без задоволення.
Таким чином, мирова угода від 17.10.2006 у справі про банкрутство ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" є чинною.
З письмових пояснень позивача вбачається, що за умовами мирової угоди від 17.10.2006 у справі про банкрутство ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" борги боржника перед кредиторами, вимоги яких включено до реєстру вимог кредиторів, прощуються (списуються) у частині 10 відсотків від суми вимог кожного кредитора з дня набрання чинності цієї Угоди. Відомості про прощення (списання) боргів боржника у частині 10 відсотків від суми вимог кожного кредитора наведені у Додатку №2, який є невід'ємною частиною цієї Угоди.
Відповідно до ст.1 Закону мирова угода - домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін (далі - прощення боргів).
Згідно з ч.1 ст.4 Закону мирова угода є судовою процедурою, яка застосовується у процедурі банкрутства.
Відповідно до ч.5 ст.38 Закону, з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.
Мирова угода фіксує умови врегулювання обов'язків неплатоспроможного боржника щодо погашення заборгованості його кредиторам будь-якими законними способами, наслідком чого має стати припинення провадження у справі про банкрутство.
Згідно з ч.2 ст.604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Отже, з моменту укладання мирової угоди у справі про банкрутство припиняється первісне зобов'язання боржника, вимоги погашаються згідно з умовами мирової угоди у розмірі, який визначений цією угодою. У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсягах, передбачених мировою угодою. У разі порушення провадження у справі про банкрутство цього ж боржника розмір вимог кредиторів визначається умовами затвердженої господарським судом мирової угоди.
Враховуючи те, що мирова угода від 17.10.2006 у справі про банкрутство ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" є чинною, вимоги позивача про стягнення з ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ТОВ "Вард" інфляційних витрат на суму 24107780,65 грн., відсотків за прострочення платежу на суму 12617774,19 грн., всього на суму 36725554,84 грн., які ґрунтуються на несвоєчасній сплаті заборгованості за вексельним зобов'язанням, є необґрунтованими та безпідставними.
Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2010 у справі №7/17-10 скасувати.
У позові відмовити повністю.
Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді А.О. Заріцька
П.К. Міщенко