22 червня 2010 р. № 35/561-16/609
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого
Кривди Д.С.
Полянського А.Г.
за участю представників:
позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
відповідачаТелицька В.А. -дов. від 21.05.2010 року
третіх осібне з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
Генеральної прокуратури УкраїниОрленко А.О. - прокурор
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуКиївської міської ради
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.03.2010 року
у справі№35/561-16/609 господарського суду міста Києва
за позовомЗаступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України по земельних ресурсах
до
треті особи Київської міської ради
1. ТОВ "Матяш -1"
2. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання недійсним рішення,
Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України по земельних ресурсах звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 24.05.2007 року №659/1320 “Про передачу ТОВ “Матяш-1” земельної ділянки для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Кіквідзе, 28-б у Печерському районі міста Києва".
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2010 року (суддя Ярмак О.М.) у позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2010 року (судді Андрієнко В.В. -головуючий, Буравльов С.І., Моторний О.А.) рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2010 року у справі № 35/561-16/609 скасовано повністю, прийнято нове рішення. Позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення Київської міської ради від 24.05.2007 року № 659/1320 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Матяш-1" земельної ділянки для будівництва житлового будинку з приміщенням соціально-громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Кіквідзе, 28-б у Печерському районі м. Києва". Стягнуто з Київської міської радив дохід державного бюджету 85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита.
Не погоджуючиcь з постановою, Київська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 176 Земельного кодексу України.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скаргзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як встановлено судами, предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 24.05.2007 року №659/1320 “Про передачу ТОВ “Матяш-1” земельної ділянки для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Кіквідзе, 28-б у Печерському районі міста Києва".
Судами встановлено, що в 2008 році прокуратурою міста Києва було проведено перевірку за зверненнями мешканців будинків № 28, 28-А, 30, 30-А по вул. Кіквідзе в місті Києві відносно законності відведення Товариству з обмеженою відповідальністю "Матяш-1" земельної ділянки під забудову по вул. Кіквідзе, 28-б у місті Києві. Оскаржуваним рішенням Київської міської ради від 24.05.2007 року № 659/1320 затверджено проект відведення та передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Матяш-1" у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 0,43 га для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Кіквідзе, 28-б у Печерському районі м. Києва.
Вирішуючи питання щодо задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що в порушення вимог статті 123 Земельного кодексу України проект відведення вказаної земельної ділянки не погоджений в повній мірі зі всіма контролюючими органами, а саме, з органом охорони культурної спадщини, природоохоронним та санітарно-епідеміологічним органом, а містить лише висновок цих органів щодо наявних обмежень та обтяжень на цю земельну ділянку.
У пункті 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 року №02-5/422 "Про судове рішення" зазначено, що, у відповідності з статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: 3.1. чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; 3.2. чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; 3.3. яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 3 Роз'яснення).
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Статтею 105 Кодексу встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги (подання) апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції; висновки за результатами розгляду апеляційної скарги (подання).
Рішення та постанова зазначеним вимогам не відповідають.
Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина третя статті 140, частина перша статті 144 Основного Закону України).
Акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до частини першої статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин відповідно до закону (пункт 34 частини першої статті 26).
Конституційний Суд України вважає, що системний аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.
Отже, положення частини першої статті 143 Конституції України "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції" стосується вирішення органами місцевого самоврядування як суб'єктами владних повноважень питань, визначених законами, зокрема, у галузі земельних відносин.
Відповідно до пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.
Господарським судам необхідно розрізняти участь державних органів та органів місцевого самоврядування у земельних відносинах як суб'єктів владних повноважень та як органів, що реалізують права держави, територіальних громад та Українського народу в цілому, як власників землі.
Владні повноваження державних органів та органів місцевого самоврядування реалізуються у відносинах, пов'язаних з управлінням в галузі використання земель, врегульованих розділом VІІ Земельного кодексу України, зокрема, встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень, планування використання земель, землеустрій, контроль за використанням та охороною земель, моніторинг земель, ведення державного земельного кадастру, у відносинах охорони земель, врегульованих розділом VІ Земельного кодексу України; у відносинах, визначених частиною 1 статті 16 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" від 17.11.2009 року № 1559-VI, та інших відносинах, пов'язаних із застосуванням земельного законодавства.
За Конституцією і законами України публічно-правові спори в Україні розглядають і вирішують Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції в порядку кримінального та адміністративного судочинства.
Однак, зазначені норми чинного законодавства судами до уваги прийняті не були.
Враховуючи викладене, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до статей 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України.
При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.
Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2010 року у справі №35/561-16/609 господарського суду міста Києва та рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2010 року у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий О.Муравйов
Судді Д. Кривда
А. Полянський