15 червня 2010 р. № 5/116
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого,
Полянського А.Г.,
Кривди Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірми "Мир"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18.02.2010 року
у справі№ 5/116 Господарського суду Рівненської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дедденс-Агро"
доСільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірми "Мир"
третя особаУправління контролю за використанням та охороною земель у Рівненській області
проповернення землі та стягнення 108844,62грн
за участю представників:
позивачаІванов Є.О. -дов. від 30.04.2010 року,
відповідачаПоловко В.П. -виконавчий директор протокол від 03.02.2010 року,
третьої особине з'явились,
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 14.06.2010 року, у зв'язку з відпусткою судді Фролової Г.М., для перегляду в касаційному порядку справи № 5/116 призначеної до розгляду на 15.06.2010 р., утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий -Муравйов О.В., судді -Полянський А.Г., Кривда Д.С.
Товариство обмеженою відповідальністю "Дедденс-Агро" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірми "Мир" про стягнення позадоговірної шкоди у розмірі 108844,62 грн.
У процесі розгляду справи позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України змінив вимоги та просив: 1. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Дедденс-Агро" самовільно зайняті відповідачем 57 земельних ділянок, а саме, згідно плану - схеми земельних ділянок: по масиву № 5 - земельні ділянки №№ 3, 4, 9, 36, 38, 39, 42, 65, 66, 70, 71, 98, 99; по масиву № 8 - земельні ділянки №№ 34, 41, 10, 16; по масиву № 10 - земельні ділянки № № 1, 2, 3; по масиву № 11 - земельні ділянки №№ 3, 4, 5, 6, 22, 23, 24,25; 30, 34, 35, 36; по масиву № 16 - земельні ділянки №№ 3, 4, 6, 7, 8, 9, 20, 21, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 43, 44, 45, 63, 79, 80, 81; по масиву № 17 - земельні ділянки №№ 13, 14; по масиву № 20 - земельні ділянки №№ 4, 5 без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, тобто разом з незібраним врожаєм озимої пшениці та ріпаку.
2. Заборонити відповідачу або будь-яким третім особам збирання врожаю 2009 року на земельних ділянках згідно плану - схеми земельних ділянок: по масиву № 5 - земельні ділянки №№ 3, 4, 9, 36, 38, 39, 42, 65, 66, 70, 71, 98, 99; по масиву № 8 - земельні ділянки №№ 34, 41, 10, 16; по масиву № 10 - земельні ділянки №№1, 2, 3; по масиву № 11 - земельні ділянки №№ 3, 4, 5, 6, 22, 23, 24, 25, 30, 34, 35, 36; по масиву № 16 - земельні ділянки №№ 3, 4, 6, 7,8, 9, 20, 21, 24, 25, 26, 27; 28, 29, 43, 44, 45, 63, 79, 80, 81; по масиву № 17 - земельні ділянки №№ 13,14; по масиву № 20 - земельні ділянки №№ 4, 5.
3. Стягнути з відповідача на користь позивача заподіяну ним шкоду у розмірі 108844,62 грн.; суму державного мита -1088,45 грн., суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду господарської справи - 312,50 грн.
03.09.2009 року позивач подав зміни до позовної заяви і просив суд: 1. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Дедденс-Агро" самовільно зайняті відповідачем 57 земельних ділянок, а саме, згідно плану - схеми земельних ділянок: по масиву № 5 - земельні ділянки №№3, 4, 9, 36, 38, 39, 42, 65, 66, 70, 71, 98, 99; по масиву № 8 - земельні ділянки №№ 34, 41, 10, 16; по масиву № 10 - земельні ділянки №№ 1, 2, 3; по масиву №11- земельні ділянки №№ 3, 4, 5, 6, 22, 23, 24, 25, 30, 34, 35, 36; по масиву № 16 - земельні ділянки №№ 3, 4, 6, 7, 8, 9, 20, 21, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 43, 44, 45, 6,3, 79, 80, 81; по масиву № 17 - земельні ділянки №№ 13, 14; по масиву № 20 - земельні ділянки №№ 4, 5.
2. Стягнути вартість безпідставно набутого майна, а саме, озимої пшениці - 424,4 тони, вартістю 481268,81 грн. та ріпаку - 44,44 тон, вартістю 108881,92 грн., всього: 590150,73 грн.
3. Стягнути з відповідача на користь позивача заподіяну ним шкоду у розмірі 108844,62 грн.; суму державного мита - 1700 грн., суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду господарської справи - 312,50 грн.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.09.2010 року (суддя Войтюк В.Р.) по справі № 5/116 припинено провадження у частині вимог щодо повернення земельних ділянок із незібраним урожаєм.
Відмовлено у задоволенні вимоги про заборону відповідачу або будь-яким третім особам збирання врожаю.
Відмовлено у стягненні шкоди у розмірі 108844,62 грн.
Повернуто без розгляду змінену позовну заяву від 03.09.2009 року.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2010 року (судді: Кравчук Н.М. -головуючий, Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.) рішення Господарського суду Рівненської області від 03.09.2009 року у справі № 5/116 скасовано в частині відмови позивачу у стягненні шкоди у розмірі 108844,62 грн., в цій частині прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги. Стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірми "Мир" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дедденс-Агро" заподіяної шкоди в сумі 108844,62 грн.
В решті рішення залишено без змін.
Не погоджуючиcь з постановою, Сільськогосподарський виробничий кооператив агрофірма "Мир" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2010 року по справі № 5/116 Господарського суду Рівненської області, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення Господарського суду Рівненської області від 03.09.2009 року залишити в силі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово змінював позовні вимоги і, як зазначив суд першої інстанції, 03.09.2009 року позивач подав зміни до позовної заяви де просив: 1. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Дедденс-Агро" самовільно зайняті відповідачем 57 земельних ділянок, а саме, згідно плану - схеми земельних ділянок: по масиву № 5 - земельні ділянки №№3, 4, 9, 36, 38, 39, 42, 65, 66, 70, 71, 98, 99; по масиву № 8 - земельні ділянки №№ 34, 41, 10, 16; по масиву № 10 - земельні ділянки №№ 1, 2, 3; по масиву №11- земельні ділянки №№ 3, 4, 5, 6, 22, 23, 24, 25, 30, 34, 35, 36; по масиву № 16 - земельні ділянки №№ 3, 4, 6, 7, 8, 9, 20, 21, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 43, 44, 45, 6,3, 79, 80, 81; по масиву № 17 - земельні ділянки №№ 13, 14; по масиву № 20 - земельні ділянки №№ 4, 5.
2. Стягнути вартість безпідставно набутого майна, а саме, озимої пшениці - 424,4 тони, вартістю 481268,81 грн. та ріпаку - 44,44 тон, вартістю 108881,92 грн., всього: 590150,73 грн.
3. Стягнути з відповідача на користь позивача заподіяну ним шкоду у розмірі 108844,62 грн.; суму державного мита - 1700 грн., суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду господарської справи - 312,50 грн.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Предмет позову -це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.
Підстава позову -це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову -це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно повернув без розгляду змінену позовну заяву від 03.09.2009 року та розглядав позовні вимоги викладені в заяві від 02.07.2009 року.
Як встановлено судом, з вересня 2008 року по березень 2009 року між власниками земельних ділянок -фізичними особами (орендодавцями) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дедденс-Агро" (орендар) було укладено договори оренди землі сільськогосподарського призначення, які розташовані в межах Красносільської сільської ради, Гощанського району, Рівненської області.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки (паю) вважається дійсним з моменту його реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи, частина вказаних вище договорів була зареєстрована в ДП "Центр державного земельного кадастру" Рівненської регіональної філії Гощанського районного відділу в лютому 2009 року, а решта в червні 2009 року.
Тобто, право користування вказаними землями Товариство з обмеженою відповідальністю "Дедденс-Агро" набуло з лютого та червня 2009р.
Судом також встановлено, що Сільськогосподарський виробничий кооператив агрофірма "Мир" осінню 2008 року, тобто, ще до реєстрації вищезазначених договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дедденс-Агро", здійснив посів озимих культур (озима пшениця, ріпак) під урожай 2009 року, на підставі договору оренди землі від 24.06.1998 року, укладеного між громадянами -пайовиками (орендодавці), яким землі належать на праві спільної часткової власності, та Сільськогосподарським виробничим кооперативом агрофірма "Мир" (орендар).
При цьому, судом відзначено, що на момент прийняття рішення судом першої інстанції (вересень 2009 року) вказаний врожай озимих пшениці та ріпаку відповідач, із зазначених згідно плану-схеми земельних ділянок зібрав ще в липні 2009 року. Тобто, у вересні 2009 року 57 спірних земельних ділянок залишалися вільними та відповідачем більше не засівалися.
Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо припинення провадження на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог про повернення самовільно зайнятих відповідачем 57 земельних ділянок, а саме, згідно плану-схеми земельних ділянок (том І -а.с. 21-28) розташованих на території Красносільської сільської ради, Гощанського району, Рівненської області без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, оскільки в цій частині позовних вимог відсутній предмет спору.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позову в частині заборони відповідачу або будь-яким третім особам збирання врожаю 2009 року на спірних земельних ділянках згідно плану-схеми земельних ділянок розташованих на території Красносільської сільської ради, Гощанського району, Рівненської області, оскільки чинним законодавством України не передбачено такого способу захисту порушеного права, як заборона збирання урожаю (певної дії).
Щодо вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дедденс-Агро" про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірма "Мир" шкоди у розмірі 108844,62 грн. внаслідок самовільного зайняття спірних земельних ділянок, то колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в цій частині з огляду на наступне.
Позивач, як на підставу задоволення вимог з цій частині посилається на те, що Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Рівненській області 09.04.2009 року було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, про що складено Акт за № 44.
В зазначеному акті відзначено, що проведеними обмірами посівів виявлено, що на орендованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Дедденс-Агро" землях відповідачем засіяно озимою пшеницею 105,31га та озимим ріпаком 17,92га. Загальна площа земель зайнятих посівами озимини відповідача, і які знаходяться в оренді у позивача, становить 123,23га на 57 земельних ділянках згідно плану-схеми земельних ділянок (Додаток до Акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 44 від 09.04.2009 року).
Однак, судом звернуто увагу на те, що як було зазначено вище, договори оренди землі сільськогосподарського призначення укладені між власниками земельних ділянок -фізичними особами (орендодавцями) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дедденс-Агро" (орендарем), які розташовані в межах Красносільської сільської ради, Гощанського району, Рівненської області були зареєстровані в ДП "Центр державного земельного кадастру" Рівненської регіональної філії Гощанського районного відділу в лютому 2009 року та, відповідно, в червні 2009 року.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду землі" передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди, за актом прийняття.
При цьому, судом відзначено, що відповідні акти позивачем надані не були.
Тобто, на час засівання спірних земельних ділянок озимою пшеницею та ріпаком вони не належали позивачу і не були належним чином передані йому в користування, а відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо відсутності факту самовільного зайняття спірних земельних ділянок.
Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що скасовуючи частково рішення Господарського суду Рівненської області від 03.09.2009 року та, відповідно, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення шкоди в сумі 108844,62 грн., внаслідок самовільного зайняття спірних земельних ділянок, судом апеляційної інстанції в основу висновків про самовільне зайняття відповідачем земельних ділянок та наявності підстав для відшкодування шкоди покладено виключно акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 44 від 09.04.2009 року.
Однак, поза увагою суду апеляційної інстанції лишилось те, що відповідно до пункту 3.1 Наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року № 110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.
Відтак, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок є вказані документи в їх сукупності, а не один окремий документ, як-то, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 44 від 09.04.2009 року.
З матеріалів справи не вбачається та судами не встановлено інших вищевказаних документів в підтвердження самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок та наявності підстав для відшкодування шкоди позивачу.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що матеріали справи свідчать про те, що господарський суд апеляційної інстанції невірно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення господарського суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову стосовно стягнення шкоди у розмірі 108844,62 грн., який всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку обставинам справи.
Відповідно до ст.ст.85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників позивача та відповідача оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 6 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірми "Мир" задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2010 року по справі № 5/116 скасувати.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 03.09.2009 року у справі № 5/116 залишити без змін.
Головуючий О. Муравйов
Судді А. Полянський
Д.Кривда