23 грудня 2021 р. Справа № 520/8862/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду питання про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 по справі № 520/8862/19
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області
про скасування рішень,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 року у задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішень - відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням суду, позивачем, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 року по справі № 520/8862/19 скасовано. Прийнято постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про скасування рішень - задоволено. Скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0029895706 від 22.03.2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 48768,16 грн. та рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 0029875706 від 22.03.2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 19306,32 грн. Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61027, код ЄДРПОУ 43143704) судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. та за подання апеляційної скарги в розмірі 1152,60 (одна тисяча сто п'ятдесят дві) грн. 60 коп.
Представником позивача в апеляційній скарзі було заявлено клопотання про відшкодування витрат, понесених позивачем в судах першої та апеляційної інстанції.
04.03.2020 до Другого апеляційного адміністративного суду представником позивача адвокатом Сичовим А.Ю. заявлено клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, за рахунок відповідача.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Сичова А.Ю. про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь ФО-П ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 30.09.2021 року касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 справу №520/8862/19 прийнято до провадження та призначено до апеляційного розгляду.
Так, колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що представником позивача подано заяву про стягнення з Головного управління ДПС у Харківській області витрат на професійну правничу допомогу на користь ФО-П ОСОБА_1 в суді першої та апеляційної інстанції 20400 грн. (витрати на професійну правничу допомогу) та 233,86 грн. (витрати на відправку поштової кореспонденції).
Відповідач не надав заперечення на заяву позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 311 КАС фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).
Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
Згідно з п.п. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, які входять до предмета доказування у справі, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Колегія суддів зазначає, що з аналізу статті 134 КАС України випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.
Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 року у справі № 904/8308/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції правова допомога позивачу надавалась адвокатом Сичовим Антоном Юрійовичем на підставі ордеру серії АХ № 1002253 від 20.09.2019.
На підтвердження понесених витрат представником позивача надано до матеріалів справи копії договору про надання правничої (правової) допомоги №131 від 03.06.2019, додаткової угоди №1 від 31.12.2019 до договору №131, ордеру серії АХ №1002252 від 20.09.2019, акту прийому-передачі №117 від 13.01.2020, акту прийому-передачі №215 від 02.03.2020, рахунку №201 від 13.01.2020, поштових квитанцій, поштових експрес-накладних.
Згідно з п. 1.1. договору про надання правничої допомоги №131 від 03.06.2019, адвокат приймає на себе зобов'язання надати клієнту правничу (правову) допомогу, визначену в п. 1.2. цього договору (п. 1.2. правнича допомога при оскарженні у адміністративному та/або судовому порядку рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 22.03.2019 року №0029895706 та № 0029875706).
Як свідчать матеріали справи, додатковою угодою №1 від 31.12.2019 до договору №131 про надання професійної правничої допомоги внесено зміни, а саме:
1. Сторони вирішили продовжити строк дії договору до 31.12.2020.
2. Пункт 2.1. договору викласти в такій редакції: "2.1. За надання правничої допомоги за цим договором сторони встановили фіксовану оплату у розмірі 20400 грн. Сума гонорару може сплачуватися клієнтом одноразово або частинами, на розсуд клієнта. У будь-якому разі уся сума гонорару має бути сплачена не пізніше ніж через 10 банківських днів з дня набрання рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 по справі №520/8862/19 законної сили."
Відповідно до акту прийому-передачі №117 від 13.01.2020, акту прийому-передачі №215 від 02.03.2020 сторони погодили та склали детальний опис наданих адвокатом послуг з підготовки документів та представництві адвоката в суді першої інстанції на загальну суму 21402,26 грн., з яких 20400 грн. - витрати за надання послуг адвоката з надання правничої допомоги та 1002,26 грн. - витрати на сплату поштових витрат та судового збору.
За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Позивач просить суд відшкодувати витрати на правову допомогу в розмірі 20 633,86 грн., з яких: 20 400 грн. - витрати на професійну правничу допомогу та 233,86 грн. - витрати на відправку поштової кореспонденції (витрати по судовому збору в розмірі 768,40 грн. були стягнуті на користь позивача на підставі постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020).
Як свідчать матеріали справи предметом позову в даній справі є оскарження рішення №0029895706 від 22.03.2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 48 768,16 грн. та рішення № 0029875706 від 22.03.2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 19 306,32 грн. Отже загальна сума позову складає 68074,48 грн.
Заявлена сума в розмірі 20 633,86грн. грн. в якості судових витрат понесених позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, не є співрозмірною із складністю справи, ціною позову та не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Крім того, колегія суддів зазначає, що послуга з "вивчення наданих матеріалів, підготовка доданих до позовної заяви матеріалів, оформлення додатків, направлення документів до суду" є складовою процесу з написання та підготовки адміністративного позову, а послуга "підготовка та направлення адвокатського запитів до ДФС України, ГУ ДФС у Харківській області" не є роботами чи послугами, наданими протягом розгляду цієї справи в суді.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, досвід та кваліфікація адвоката, значення спору для сторони тощо.
Отже, враховуючи складність та обсяг виконаних адвокатом робіт при складанні даного позову, значення справи для сторони, предмет та ціну позову, участь адвоката у судових засіданнях, а також застосування принципу співмірності, колегія суддів вважає, що заявлений до відшкодування розмір правової допомоги за по даній справі в сумі 20 633,86 грн. є явно завищеним, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та співмірність витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн., понесених під час апеляційного розгляду справи та розгляду справи в суді першої інстанції, та 233,86 грн. - витрати на відправку поштової кореспонденції, а загалом - 8233,86 грн., що підтверджується належними доказами, а тому, такі витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача..
Керуючись ст. ст. 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Прийняти додаткову постанову, якою заяву представника позивача, адвоката Сичова Антона Юрійовича про відшкодування витрат на правничу допомогу по справі №520/8862/19 задовольнити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (ЄДРПОУ 43143704, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057), на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої та апеляційної інстанції, у розмірі 8233 (вісім тисяч двісті тридцять три) грн. 86 коп.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Катунов В.В.
Судді Чалий І.С. Ральченко І.М.