14 грудня 2021 р. Справа № 440/7616/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2021, суддя Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 16.09.21 по справі № 440/7616/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6255-50 від 11 червня 2021 року.
В обґрунтування позову вказав, що перебуває на податковому обліку як особа, яка має право провадити незалежну професійну діяльність (адвокатську), проте доходів від провадження незалежної професійної діяльності (адвокатської) у спірний період не отримував та з 2001 року працює на посаді провідного юрисконсульта філії Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» АТ «Укргазвидобування» і єдиний внесок за нього сплачує його роботодавець, що виключає обов'язок позивача зі сплати єдиного внеску ще і як особою, яка має право провадити незалежну професійну діяльність.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2021 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 11 червня 2021 року №Ф-6255-50.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення, та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач зазначив, що позивач перебуває на обліку в податковому органі як самозайнята особа (з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності) з 12 березня 2002 року, а тому є платником єдиного внеску відповідно до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". В інтегрованій картці по єдиному внеску позивача в автоматичному режимі проведено нарахування єдиного внеску за період з І кварталу 2017 року по ІV квартал 2020 року у загальній сумі 38888,74 грн, у зв'язку з чим 11 червня 2021 року ГУ ДПС у Полтавській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6255-50 /а.с.37/.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 14.12.2021 позивач, ОСОБА_1 , та представник відповідача, ОСОБА_2 , підтримали свої правові позиції по справі.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до записів №17-27 в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 /а.с. 12-20/ позивач з 19 березня 2001 року перебуває у трудових відносинах із Газопромисловим управлінням "Полтавагазвидобування" (з 27 грудня 2012 року перейменовано в філію Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" ПАТ "Укргазвидобування", з 23 травня 2018 року перейменоване в філію Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" АТ "Укргазвидобування"), зокрема ОСОБА_1 з 16 вересня 2016 року переведений на посаду заступника начальника юридичного відділу апарату управління; з 16 квітня 2018 року переведений на посаду провідного юрисконсульта юридичного відділу апарату управління; з 22 вересня 2020 року переведений на посаду провідного юрисконсульта сектору загально-правової роботи юридичного відділу.
Відповідно до реєстраційних даних Державного реєстру фізичних осіб позивач взятий на облік 12.03.2002 року як особа, що має право на здійснення адвокатської діяльності відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 343 від 05 березня 2002 року /а.с. 9, 38/.
ОСОБА_1 взято на облік як платника єдиного внеску 13.03.2002 року /а.с. 38/.
Позивач наголошує, що доходів від провадження незалежної професійної діяльності (адвокатської) ОСОБА_1 за 2017-2020 роки не отримано. За працівника ОСОБА_1 у період з І кварталу 2017 року по ІV квартал 2020 року філія Газопромислове управління Полтавагазвидобування АТ Укргазвидобування відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" нараховувала та сплачувала єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-7) стосовно ОСОБА_1 /а.с.21-22/.
Наведені обставини відповідачем не заперечуються, встановлені рішеннями судів у справах №440/4004/19, №440/1079/20, №440/7089/20, які набрали законної сили /а.с.64 71/.
Відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6255-50 від 11 червня 2021 року /а.с.37/ загальна сума боргу позивача становить 38888,74 грн. Єдиний внесок визначено позивачу до сплати за період з 2017 року по 4 квартал 2020 року.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6255-50 від 11 червня 2020 року направлена ГУ ДПС у Полтавській області ОСОБА_1 та вручена адресату 07 липня 2021 року /а.с. 37/.
Не погоджуючись з оскаржуваною вимогою про сплату боргу контролюючого органу позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6255-50 від 11 червня 2021 року.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI /далі Закон № 5076-VI/ адвокатська діяльність незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Статтею 13 Закону №5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Платників єдиного внеску перелічено у статті 4 Закону № 2464-VI.
Так, згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Особливості нарахування ЄСВ в залежності від категорії його платників закріплено у статті 7 Закону №2464-VI.
Так, відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від такої діяльності. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування єдиного внеску. Проте, з метою забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, законодавцем встановлено, що за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу особа, яка має право провадити незалежну професійну діяльність, зобов'язана самостійно визначити цю базу, але розмір єдиного внеску при цьому не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Таким чином, задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законом встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Оскільки відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи у трудових відносинах та наявності у неї права на провадження незалежної професійної діяльності Законом №2464-VI не врегульовано, суд в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України вважає за необхідне керуватися правовими висновками Верховного Суду, сформульованими у постановах від 27 листопада 2019 року у справі № 160/3114/19, від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19, від 27 лютого 2020 року у справі № 0440/5632/18 та від 01 квітня 2020 року у справі №140/2475/19.
Так, Верховний Суд дійшов висновків, що самозайнята особа зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. Якщо особа є найманим працівником, то така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску самозайнятими особами та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Факт перебування особи на обліку в органах податкової служби як самозайнятої особи не впливає на викладені висновки суду, оскільки взяття на облік самозайнятих осіб здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Колегією суддів встановлено та не спростовано відповідачем, що позивач у період з І кварталу 2017 року по ІV квартал 2020 року був найманим працівником у філії Газопромислового управління Полтавагазвидобування ПАТ Укргазвидобування (з 23 травня 2018 року перейменоване в філію Газопромислового управління Полтавагазвидобування АТ Укргазвидобування) та у вказаний період його роботодавець сплачував за нього єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується відомостями органу пенсійного фонду та не заперечується відповідачем.
Те, що позивач є застрахованою особою в розумінні Закону №2464-VI і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував його роботодавець, виключає обов'язок позивача зі сплати у цей період єдиного внеску ще й як самозайнятою особою.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що вимога ГУ ДПС у Полтавській області №Ф-6255-50 від 11 червня 2021 року є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2021 року по справі №440/7616/21 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2021 по справі № 440/7616/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко
Постанова складена в повному обсязі 23.12.21.