23 грудня 2021 р. Справа № 520/9524/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., по справі № 520/9524/21
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
-визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;
-зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності в Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, та направити його до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області для видання наказу про виплату такої допомоги.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що незважаючи на відсутність законодавчих підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, відповідач, всупереч вимог п.14 Порядку №850, відмовив позивачу у її призначенні, що призвело до його звернення за захистом своїх прав до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Зазначає, що під час встановлення ступеня втрати працездатності, та в подальшому інвалідності, не отримував одноразову грошову допомогу, після отримання 2 групи інвалідності вперше звернувся за призначенням допомоги.
Вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі спливом значного проміжку часу між подіями первинного встановлення втрати працездатності та повторним оглядом, за наслідками якого йому встановлено ІІ групу інвалідності, оскільки п. 4 Порядку №850 не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, що, в свою чергу, не позбавляє позивача права на її отримання, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності.
Крім того, вважав, що доводи відповідача щодо не залучення до огляду представників закладів охорони здоров'я МВС є не обґрунтованими, оскільки вичерпний перелік підстав, за яких особі може бути відмовлено у призначені допомоги встановлений у п. 14 Порядку, і підстав, з яких виходив відповідач, відмовляючи у призначенні допомоги, не містить.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
На підставі ч.1 ст.308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що прапорщик міліції ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ у період з 1986 року по 2004 рік.
Наказом Управління МВС України в Харківській області від 11.05.2004 року №70 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ України у відставку за ст. 63 п. “б” (через хворобу) (а.с. 13).
З 01.12.2004 ОСОБА_1 встановлено 15 % втрати працездатності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ, згідно довідки МСЕК серії ХАР № 000520(а.с. 16-17).
21.05.2019р. позивачу первинно встановлено ІІІ групи інвалідності у зв'язку із захворюванням пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, що підтвердужється довідкою до акта огляду медико-соціальною комісією серії 12ААА №993043 (а.с. 18).
01.06.2020р., за наслідками повторного огляду, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальною комісією до довідки серії 12ААА №699768 (а.с. 20).
Також, 24.11.20р. ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати працездатності 70 %, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААА № 037037. (а.с. 19).
12.01.21р. позивач звернувся до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із установленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. До вказаної заяви було додано всі передбачені пунктами 7-9 постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції” документи.
26.02.2021 Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Харківській області склала висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України “Про міліцію” ОСОБА_1 у розмірі 420 400 грн. 00 коп. та направила його до МВС України для затвердження. (а.с. 42).
07.04.2021 МВС України листом повернуло Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області матеріали про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, у якому зазначило про прийняття рішення про відмову та затвердження 06.04.21р. відповідного висновку.
Зокрема, повідомило, що при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучались, що є прямим порушенням вимог Положення. Крім того, зазначило, що між оглядами МСЕК пройшло понад 2 роки, що суперечить п.4 Порядку №850. Копію висновку долучено до листа (а.с. 22-23).
Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки повторний огляд, за наслідками якого позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, відбувся 21.05.2019, а первинно ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності встановлено 01.12.2004, та між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, а тому відмова у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги є правомірною.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно p ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Cтаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
До 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ст. 23 Закону України №565-ХІІ «Про міліцію» (далі - Закон №565-ХІІ) та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21 жовтня 2015 №850 (далі - Порядок № 850).
Пунктом 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», Закон України «Про міліцію» визнано таким, що втратив чинність.
Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до ч.6 ст. 23 Закону №565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На реалізацію вимог ст.23 Закону № 565-ХІІ Уряд ухвали постанову від 21.10.2015 № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) , інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника мідіції", якою затвердив Порядок № 850, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Разом з цим, відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Пунктом 7 Порядку №850 встановлено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Згідно із п. 8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
У свою чергу, згідно з п. 9 Порядку № 850 Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що п. 9 Порядку №850 встановлено обов'язок МВС прийняти одне із двох можливих рішень: або про призначення грошової допомоги, або про відмову у призначенні грошової допомоги із зазначенням мотивів такої відмови.
Судом встановлено, що висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідачем не погоджено та в верхньому правому куті висновку проставлено відмітку - "відмовлено".
Відповідно до п. 14 Порядку №850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Колегія суддів зазначає, що вищенаведені підстави є вичерпними і не підлягають розширеному тлумаченню.
Проте, під час розгляду справи таких підстав для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, судом не встановлено.
Посилання відповідача, як на підставу відмови у призначенні допомоги, проведення засідання МСЕК без запрошення та присутності представника закладу охорони здоров'я МВС, що є порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи» , колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 передбачено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.
Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров'я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.
До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.
З урахуванням наведеного, склад комісії затверджується МОЗ, а участь представника закладів охорони здоров'я МВС не є безумовною.
Водночас, відсутність на засіданні комісії одного з її членів, не може свідчити про неналежний склад комісії та відсутність повноважень у неї приймати відповідні рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів проведення медико-соціальної експертизи відносно ОСОБА_1 не у повному складі комісії або не уповноваженим складом медико-соціальні експертної комісії.
Крім того, відповідачем не оспорюється факт того, що захворювання позивача пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що визначено в свідоцтві про хворобу № 312 (а.с. 14-15).
При цьому, колегія суддів також зауважує, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання органами державної влади своїх функцій щодо залучення представника закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії.
Проте, судом не встановлено обставин що інвалідність ОСОБА_1 не є наслідком будь-якої дії із зазначених у пункті 14 Порядку № 850.
Даний акт не містить жодної інформації, що подія сталась унаслідок навмисного спричинення позивачем собі тілесного ушкодження чи іншої школи своєму здоров'ю або самогубства, а також про те, що позивач подав завідомо неправдиві відомості для призначення і виплати грошової допомоги.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що відмова у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав не залучення до складу комісії , яка проводила зазначену експертизу представника закладів охорони здоров'я МВС, є незаконною, а тому Міністерство внутрішніх справ України, діяло всупереч вимогам нормам чинного законодавства.
Колегія суддів зазначає, що з приводу позовних вимог в цій частині сторонами надавалась пояснення та докази, між тим, судом першої інстанції їм не надана належна оцінка, однак, зазначене, не призвело до неправильного вирішення спору.
Щодо доводів апелянта про неправомірне застосування відповідачем дворічного строку між оглядами, колегія суддів зазначає наступне.
Право на отримання грошової допомоги та право отримання допомоги в більшому розмірі (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) у зв'язку із виникненням обставин, з якими законодавець пов'язує збільшення її розміру, є різними правовими поняттями.
Отже, процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв'язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду. Визначення у такій процедурі строків є важливим для правового регулювання таких відносин, оскільки за загальним правилом суб'єктивні права та юридичні обов'язки їхніх учасників виникають, розвиваються та припиняються у певний час. Строки дисциплінують учасників правових зв'язків, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов'язках суб'єктів.
До того ж, положеннями статті 23 Закону № 565-XII, які втратили чинність із набранням чинності Законом № 580-VII не було передбачено права працівника органів внутрішніх справ на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв'язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК.
Такий механізм визначений лише Порядком № 850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.
Отже, на думку колегії суддів, оскільки положення Закону № 565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції збереглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв'язку із встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, визначений Порядком № 850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками, який обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.
При цьому, вказані положення пункту 4 Порядку № 850 встановлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.
Верховний Суд розглядав справу з подібними правовідносинами (№ 711/1837/18). У постанові від 22.10.2020 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов такого висновку щодо застосування положень статті 23 Закону № 565-XII та пункту 4 Порядку № 850 у подібних правовідносинах (п. 41) :
(1) із втратою чинності з 07.11.2015 Законом № 565-XII право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглось відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850;
(2) Закон № 565-XII, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII, так само як і Закон № 580-VII не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми;
(3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850;
(4) передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31.10.2015 - з дня набрання чинності вказаним Порядком;
(5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31.10.2015 чи після.
Застосовуючи цей висновок до обставин справи, колегія суддів звертає увагу на те, що огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, відбувся 01.06.2020, разом з тим, первинно ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати працездатності 15% без встановлення інвалідності - 01.12.2004. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Таким чином, відмова МВС України у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку із встановлення ІІ групи інвалідності є правомірною.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеною в постанові від 13.08.2021 у справі №707/1951/17, яка є обов'язковою для врахування судом апеляційної інстанції, відповідно до положень ч.5 ст. 242 КАС України.
Відповідно дост. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно дост. 316 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги щодо застосування відповідачем дворічного строку між оглядами, спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 по справі № 520/9524/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій