23 грудня 2021 р. Справа № 520/10544/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, по справі № 520/10544/21
за позовом Харківського обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства співвласників багатоквартирного будинку "УСАДЬБА"
про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту - ХОВ ФСЗІ, позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства співвласників багатоквартирного будинку «Усадьба» (далі по тексту -ТСББ «Усадьба», відповідач), в якому просило суд
- стягнути з Товариства співвласників багатоквартирного будинку "УСАДЬБА" (вул. Данилевського, буд.26, м. Харків, 61058, ЄДРПОУ: 32133820, розрахунковий рахунок: UA593510050000026006383187900, Банк: АТ Укрсиббанк, код банку: 351005, на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., 16 офіс, м. Харків, 61022, отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Харків/50070000, код: 37874947, р/р IBAN: UA658999980313171230000020649, Банк отримувача: Казначейство України) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, у сумі - 36822,73 грн.
- стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2270,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем у спірних відносинах не виконано обов'язку у 2020 році щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", що є підставою для сплати ним адміністративно-господарських санкцій, передбачених положеннями ст. 20 вказаного Закону, у розмірі 36822,73 грн, які розраховано на підставі звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за формою 10-ПОІ№3037 від 11.02.2021 за 2020 рік, розрахунок суми додано до позовної заяви.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 року по справі № 520/10544/21 у задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., к. 16, м. Харків, 61022) до Товариства співвласників багатоквартирного будинку "УСАДЬБА" (вул. Данилевського, буд. 26, м. Харків, 61058) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати повністю рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 по справі № 520/10544/21 та ухвалити нове, яким позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідача судові витрати за подачу апеляційної скарги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що висновок суду першої інстанції про виконання відповідачем вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, шляхом подання протягом 2020 року до центру зайнятості звітів форми № 3-ПН суперечить положенням статей 18-20 вказаного Закону, з аналізу яких слідує, що виконанням нормативу робочих місць вважається саме самостійне працевлаштування роботодавцем особи з інвалідністю, а не тільки створення робочих місць. Подання звіту за формою № 3-ПН є таким же обов'язком відповідача як і самостійне здійснення працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць. Також вказує, що відповідачем не надано до суду жодного доказу вжиття ним будь-яких заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, шляхом розміщення інформації про наявність на підприємстві вільних вакансій у загальновідомих регіональних або спеціалізованих газетах, сайтах пошуку роботи, що свідчить про те, що дії відповідача щодо працевлаштування осіб з інвалідністю носять виключно формальний характер, а також доказів створення спеціалізованих робочих місць та недопущення ним дискримінації осіб з інвалідністю поряд з іншими працівниками, наприклад, що заробітна плата, заявлена в звіті за формою № 3-ПН не є меншою, ніж та, яка пропонується іншим кандидатам на таку ж посаду. Враховуючи викладене, вважає безпідставними та необґрунтованими висновки суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій.
Відповідач, в надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 по справі 520/10544/21 - без змін, як законне та обґрунтоване. Пояснив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій, передбачених положеннями ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", з огляду на непроширення на відповідача, в силу його статусу (неприбуткова організація, що підтверджується рішенням Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області №1620300900038 від 26.09.2016, яким ТСББ «Усадьба» присвоєно ознаки неприбутковості) приписів ч.1 ст.20 вказаного Закону, оскільки, на думку відповідача, неприбуткові організації в розумінні вказаної статті прирівнюються до підприємств, установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, Наведений висновок підтверджується також листом Фонду соціального захисту інвалідів міністерства праці та соціальної політики України від 26.04.2007 року вих.№ 1/5-375, яким роз'яснено, що адміністративно-господарські санкцій не сплачуються підприємствами, установами і організаціями, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також неприбутковими організаціями. Враховуючи викладене, стверджує, що звільнений від обов'язку сплачувати адміністративно-господарські санкції, внаслідок незабезпечення виконання встановленого законодавством нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство співвласників багатоквартирного будинку "УСАДЬБА" (код ЄДРПОУ 32133820) було створено у серпні 2002 року власниками житлових квартир та приміщень багатоквартирного будинку №26 по вул. Данилевського у м.Харкові у відповідності до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Згідно з п.1.7. Статуту Товариства співвласників багатоквартирного будинку "УСАДЬБА", об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об'єднання. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законодавством та Статутом. Порядок надходження та використання коштів Об'єднання визначається Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та іншими нормативним актами.
Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області рішенням № 1620300900038 від 26.09.2016 року присвоїла Товариству співвласників багатоквартирного будинку "УСАДЬБА" ознаки неприбутковості.
Як стверджує сам відповідач, ТСББ «Усадьба» на виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зареєстровано у Харківському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
Згідно з поданим відповідачем до позивача Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2020 рік (форма №10-ПІ), середньооблікова кількість штатних працівників у звітному періоді становила 11 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлено інвалідність - осіб, а кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа.
Вважаючи, що відповідачем у 2020 році не виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 36822,73 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем вказаної суми адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності, з огляду на звільнення ТСББ «Усадьба» від сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених приписами ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", як такого, що є неприбутковою організацією, що підтверджується включенням його до Реєстру неприбуткових установ та організацій та наявністю в його Статуті відповідних положень.
Колегія суддів зазначений висновок суду першої інстанції вважає помилковим, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ (далі по тексту - Закон № 875-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, частиною другою статті 19 Закону 875-XII зобов'язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.
За приписами ч.ч. 1, 2, 4 статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Частиною першою статті 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Частиною другою вказаної статті регламентовано, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.
За приписами частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).
Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що від сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого ч.1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, звільняються підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Інші суб'єкти, які не відповідають вказаним критеріям звільняються від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведуть, що ними вжито усіх залежних від них заходів для недопущення правопорушення.
У зв'язку з цим, для правильного вирішення спору необхідно з'ясувати чи належить відповідач до підприємств, установ чи організацій, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, якщо так - чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.
Так, обґрунтовуючи свою позицію щодо непоширення на нього обов'язку зі сплати адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого ч.1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, відповідач посилається на те, що ТСББ «Усадьба» є неприбутковою організацією, що підтверджується п. 1.7 Статуту та рішенням Центральної об'єднаної ДПІ м. Харкова №1620300900038 від 26.09.2016, яким з 26.09.2016 ТСББ «Усадьба» присвоєно ознаки неприбутковості.
Колегія суддів вважає таке твердження відповідача таким, що ґрунтується на хибному розумінні ч.1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ, оскільки за змістом її положень, зокрема останнім реченням, чітко визначено коло суб'єктів, на яких не поширюється дія положень цієї частини - підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Жодної згадки про неприбуткові організації вказаний перелік не містить, як і не містить положень, за якими такі організації, в розумінні цієї норми, вважаються прирівняними до підприємств, установ і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Вказаний в ч.1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ перелік суб'єктів є вичерпним, тобто не передбачає будь-якого розширення чи доповнення.
При цьому, слід зазначити, що присвоєння відповідачу ознаки неприбутковості рішенням Центральної об'єднаної ДПІ м. Харкова №1620300900038 від 26.09.2016 року не може бути підставою для звільнення його від обов'язку, передбаченого ч.1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ, оскільки жодним чином не підтверджує того, що така неприбуткова організація повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відповідачем не наведено жодної норми законодавства, яка б звільняла роботодавця від сплати адміністративно-господарських санкцій на підставі ознаки неприбутковості та не надано жодних доказів на підтвердження того, що єдиним джерелом фінансування ТСББ «Усадьба» є кошти державного або місцевого бюджету.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність доказів віднесення ТСББ «Усадьба» до підприємств, установ і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, колегія суддів приходить до висновку про поширення на відповідача положень ч.1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ, якими встановлено обов'язок сплати відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарських санкцій.
Щодо вжиття відповідачем всіх, передбачених законодавством заходів для виконання, встановленого ч.1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України “Про зайнятість населення” № 5067-VI, (далі по тексту - Закон № 5067-VI,) роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067-VI, наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії).
В контексті прийнятого Закону № 5067-VI, та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Як вбачається із пункту 6 Порядку роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна. Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).
Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що законодавцем чітко визначені обов'язки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю :
- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,
- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;
- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;
- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
- в разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
Відтак, на підприємство покладається обов'язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17.
З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.
Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.
Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов'язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: невиділення та нестворення робочих місць, ненадання державній службі зайнятості інформації, незвітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, оскільки саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п'ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2019 року у справі № 820/2190/17, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов'язковою для врахування.
Як зазначалось вище, з наявної в матеріалах справи копії Звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 10-ПОІ (а.с. 20) вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників на ТСББ «Усадьба» у звітному періоді становила 11 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб, а кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа.
Отже, з наведеного слідує, що відповідач зобов'язаний був створити одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю та, відповідно, проінформувати про це органи зайнятості, шляхом подання останнім звіту форми № 3-ПН.
Разом з тим, ані до суду першої, ані апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів надання таких звітів, як і не наведено жодних пояснень з цього приводу.
При цьому, як слідує зі змісту відзиву на позов та відзиву на апеляційну скаргу, відповідач не заперечує факту неподання ним у 2020 році до органів зайнятості звітів форми № 3-ПН, обґрунтовуючи це твердженням про непоширення на нього положень ч.1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ (в силу статусу неприбуткової організації), яке, відповідно до наведених вище висновків суду апеляційної інстанції є помилковим.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем не виконано обов'язку щодо інформування центру зайнятості про наявність вакансії для працевлаштування особи з інвалідністю, шляхом подання звітності за формою № 3-ПН, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для застосування до відповідача, передбачених ч.1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ адміністративно-господарських санкцій у розмірі 36822,73 грн.
При цьому колегія суддів не приймає доводи позивача щодо ненадання ТСББ “Усадьба” доказів вжиття ним заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, шляхом розміщення інформації про наявність на підприємстві вільних вакансій у загальновідомих регіональних або спеціалізованих газетах, сайтах пошуку роботи, а також доказів створення спеціалізованих робочих місць та таких, що свідчили б про недопущення підприємством дискримінації осіб з інвалідністю поряд з іншими працівниками, наприклад, що заробітна плата, заявлена в звіті за формою № 3-ПН не є меншою, ніж та, яка пропонується іншим кандидатам на таку ж посаду, оскільки жодною нормою Закону № 875-ХІІ, яким врегульовано спірні правовідносини не передбачено обов'язку вчинення роботодавцем таких дій та надання відповідних доказів.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1 ст. 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
З огляду на вищезазначене, враховуючи, що суд першої інстанції неповно дослідивши обставини справи дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 по справі № 520/10544/21 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь сплаченої суми судового збору за подання позову та апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, стягненню на користь суб'єкта владних повноважень, підлягають лише два види витрат, пов'язані з розглядом справи: витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем наведених видів витрат, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для відшкодування на його користь за рахунок відповідача судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.44 ст.241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325,326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 по справі № 520/10544/21 - скасувати.
Прийняти постанову, якою позовні вимоги Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства співвласників багатоквартирного будинку "УСАДЬБА" про стягнення адміністративно-господарських санкцій - задовольнити.
Стягнути на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (майдан Свободи, 5, Держпром, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14070760) за рахунок Товариства співвласників багатоквартирного будинку "УСАДЬБА" (вул. Данилевського, б. 26, м. Харків, 61058, код ЄДРПОУ 32133820) адміністративно-господарські санкції у розмірі 36822 (тридцять шість тисяч вісімсот двадцять дві) грн 73 коп..
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова