23 грудня 2021 р.Справа № 520/5267/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
позивач ОСОБА_1
представник позивача Татьянко О.А.
представник відповідача Гундар Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 25.06.21 року по справі № 520/5267/21
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування рішення,
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просив суд:
- скасувати рішення про застосування фінансових санкцій 05.03.2021 року № 0027050901, винесене Головним управління ДПС у Харківській області, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) застосовано санкцію у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн.;
- стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення про застосування фінансових санкцій 05.03.2021 року № 0027050901, винесене Головним управління ДПС у Харківській області, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) застосовано санкцію у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн. є протиправним та створює негативні наслідки для позивача як добросовісного платника податків, спотворює його репутацію, а тому підлягає скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 року у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування рішення - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що постановою Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Донецької селищної ради Балаклійського району Харківської області VIII скликання від 22.01.2021 закрито провадження у відношенні ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Апелянт вказує на те, що постанова оскаржена не була, події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_2 не встановлено, отже на його думку не встановлено факту продажу алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років, що виключає будь-яку відповідальність ФОП ОСОБА_1 , тобто рішення Головного управління ДПС в Харківській області №0027050901 від 05.03.2021 року підлягає скасуванню.
Відповідач надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач як фізична особа - підприємець зареєстрований 30.08.1999 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія В00 №602447.
З листа начальника Балаклійського відділу поліції ГУНП в Харківській області від 25.11.2020 №17900/119-68/01-2020 встановлено, що 18.11.2020 в смт. Андріївка виявлено факт продажу неповнолітній особі алкогольних напоїв та тютюнових виробів, який зареєстровано до ЖЄО №9208 від 18.11.2020.
Під час перевірки за даним фактом встановлено, що 18.11.2020 за адресою АДРЕСА_2 , в буфеті без назви, ФОП " ОСОБА_3 ", гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на своєму робочому місці, здійснила продаж неповнолітньому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 алкогольних виробів, а саме пиво "Zibert - світле" ємкістю 1,2 л, алк. 4,4% обертів та тютюнових виробів, а саме сигарет LM 10 мг "смоли", 0,7 мг "нікатину".
У зв'язку із чим відносно гр. ОСОБА_2 складено протокол про адміністративні правопорушення за порушення ч. 2 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі наявних у відповідача доказів та зібраної інформації, протоколу про адміністративне правопорушення від 18.11.2020 ВАБ №068814 Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій 05.03.2021 року № 0027050901, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано санкцію у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн за порушення положень пункту 2 частини 1 статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" №481/95-ВР.
Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» визначає основні засади державної політики щодо регулювання роздрібної торгівлі тютюновими виробами.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння: особам, які не досягли 18 років.
Згідно з ч. 4 ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР якщо у продавця пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння виникли сумніви щодо досягнення 18-річного віку покупцем, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові, тютюнові вироби, електронні сигарети, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, продавець повинен звернутися до такого покупця з вимогою пред'явити паспорт громадянина України або інший документ, що підтверджує його вік.
Так, ч.1 ст.17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо, зокрема, торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Крім того, до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6 800 гривень (ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР).
Таким чином, аналізуючи наведені норми права дозволяє дійти висновку, що заборона продажу алкогольних виробів особам, які не досягли 18 років та наділення продавця правом отримувати у покупця документи, які підтверджують його вік, спонукає суб'єкта господарювання дотримуватися відповідного рівня обачності, який би унеможливлював порушення чітко визначеної заборони продавати неповнолітній особі зазначену продукцію, а відсутність у продавця сумніву щодо віку покупця та продаж, у зв'язку з цим, забороненого товару неповнолітній особі не може бути підставою звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності.
При цьому Закон № 481/95-ВР не пов'язує відповідальність суб'єкта господарювання з тим, хто саме здійснив продаж алкогольних виробів неповнолітній особі (офіціант, бармен, реалізатор чи інший працівник господарської одиниці), а достатнім є встановлення факту продажу забороненого товару неповнолітній особі, яка перебуває у трудових відносинах із суб'єктом господарювання.
Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 12 вересня 2019 року у справі № 804/5378/15.
Колегія суддів зазначає, що порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону № 481/95-ВР, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року № 790.
Для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 17 Закону № 481/95-ВР, у відповідача мають бути документи, які фіксують об'єктивну та суб'єктивну сторону правопорушення, оскільки застосування вказаних штрафних санкцій можливе лише за умови встановлення та доведення складу правопорушення.
Підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій насамперед є матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (п.5 Порядку застосування фінансових санкцій).
Відповідно до ч.2 ст. 156 КУпАП порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі, зокрема, тютюновими виробами, а саме: продаж тютюнових виробів особі, яка не досягла 18-річного віку тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, ч.1 ст.9 КУпАП визначено поняття адміністравного правопорушенням (проступка) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Матеріалами справи встановлено, що надані відповідачем докази, зокрема протокол, пояснення неповнолітньої особи та продавця, підтверджують факт продажу працівником ФОП ОСОБА_1 алкогольних виробів неповнолітній особі. Отже, доведеність вини позивача у вчиненні правопорушення підтверджується належними доказами.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно безпідставного врахування судом першої інстанції протоколу від 18.11.2020 та не врахування постанови адміністративної комісії, якою закрито провадження щодо продавця ОСОБА_2 за відсутності події та складу правопорушення, колегія суддів зазначає таке.
З матеріалів справи встановлено, що рішення від 05.03.2020 про застосування фінансових санкцій до позивача застосовано на підставі протоколу від 18.11.2020, складеного працівниками Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області.
На підставі протоколу від 18.11.2020 притягнуто до відповідальності ФОП ОСОБА_1 , за продаж алкогольних виробів особі, яка не досягла вісімнадцяти років.
Таким чином, відповідач діяв відповідно до вимог законодавства та врахував надані правоохоронними органами докази, а саме протокол від 18.11.2020 року.
Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується, що протокол від 18.11.2020 року є належним доказом, що встановлює обставини правопорушення.
Так, в протоколі від 18.11.2020 зафіксовано факт продажу ОСОБА_2 , зокрема, пива "Zibert-світле" ємкістю 1,2 л., алк.4,4% обертів неповнолітньому ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дослідивши адміністративний протокол, пояснення надані на ім'я начальника Балаклійського ВП, постанову адміністративної комісії від 22.01.2021 колегія суддів встановила, що ОСОБА_2 визнала факт продажу зокрема алкогольного напою 18.11.2020, проте зазначила, що "покупець був у масці, міцної статури та вважала, що особа досягла 18-річного віку, тому документи не запитувала".
Крім того, працівниками Балаклійського відділу поліції ГУ НП в Харківській області було встановлено особу ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому здійснено продаж алкогольних та тютюнових виробів та відібрані у нього пояснення в присутності представника служби у справах дітей Балаклійської РДА Т.І. Жмурко, який підтвердив, що під час продажу алкогольного виробу продавець не просила показати документи, які підтверджують його вік.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином зібраними доказами підтверджено факт продажу неповнолітній особі алкогольного виробу працівником ФОП ОСОБА_1 .
Щодо посилання апелянта на постанову про накладення адміністративного стягнення від 22.01.2021, якою закрито провадження у справі у зв'язку з відсутністю події правопорушення, як на доказ відсутності факту правопорушення, колегія суддів вважає помилковими з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Окрім того, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів справи встановлено, що постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Донецької селищної ради Балаклійського району Харківської області від 22.01.2021, за наслідками розгляду матеріалів адміністративного правопорушення стосовно гр. ОСОБА_2 , закрито провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи зміст постанови від 22.01.21 колегія суддів вбачає, що факт продажу алкогольних виробів мала місце, визнавався продавцем, однак остання була впевнена, що особа, яка його придбала є повнолітньою.
Окрім того, постанова містить посилання на порушення Порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, затвердженого наказом № 44 від 15.02.2018, а саме відсутність у графі «потерпілий» прізвища, ім'я, по батькові та місця проживання, однак колегія суддів звертає увагу, що не заповнення графи "потерпілий" не свідчить про незаконність протоколу та не є обставиною, яка спростовує факт вчинення правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.269 КУпАП України потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.
Крім того, протокол містить дані про особу, яка придбала товар, які співпадають із даними, зазначеними в поясненнях ОСОБА_4 наданих працівникам поліції.
Підсумовуючи викладене можна дійти висновку, що особа, якій продано товар, не є потерпілим у справі, а тому протокол є належним доказом події адміністративного правопорушення.
Щодо посилання апелянта у постанові від 22.01.2021 на відсутність адреси ОСОБА_4 АДРЕСА_3 , не є доведеними належними та допустимими доказами, оскільки вказані обставини не спростовують факт продажу товару безпосередньо ОСОБА_4 .
Особа ОСОБА_4 була встановлена працівниками поліції, пояснення ним надані в присутності представника служби у справах дітей Балаклійської РДА, а тому в колегії суддів відсутні підстави не враховувати його письмові пояснення, як належний доказ.
При цьому, колегія суддів зауважує, що зазначеною постановою не надавалась оцінка наявності чи відсутності факту продажу ОСОБА_2 неповнолітній особі тютюнових виробів, не враховувалися пояснення особи, яка придбала товар, а тому вона не має для суду преюдиційного значення та не є беззаперечним доказом відсутності факту вчинення нею правопорушення.
Наведені апелянтом доводи не спростовують факту продажу алкогольних виробів неповнолітній особі та не звільняють від відповідальності за порушення ст.15-3 Закону № 481/95-ВР, яка передбачена ст. 17 названого Закону.
Для притягнення особи-правопорушника до адміністративної відповідальності необхідним є встановлення складу адміністративного правопорушення. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення та вирішуючи питання про притягнення правопорушника до відповідальності, уповноважений на те орган враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. При цьому, зазначені обставини не підлягають з'ясуванню та врахуванню при вирішенні питання про застосування до суб'єкта господарювання штрафу як адміністративно-господарської санкції.
Вказані види відповідальності не є взаємопов'язаними. Як органи ДПС, так і адміністративні комісії уповноважені надавати власну оцінку матеріалам правоохоронних органів, зокрема, і даним, внесеним до протоколу про адміністративне правопорушення.
Притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності шляхом накладення відповідним рішенням штрафу - є одним із способів здійснення контролюючим органом заходів, спрямованих на запобігання порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Тоді як адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У правовідносинах, що є подібними спірним, факт притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності може слугувати лише додатковим доказом правомірності оскарженого рішення про застосування фінансових санкцій.
Відтак, вищенаведені обставини та норми чинного законодавства вказують на те, що підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт продажу неповнолітній особі алкогольних виробів підтверджується належними у справі доказами, а тому оскаржуване рішення контролюючого органу є правомірним, прийняте у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 року по справі № 520/5267/21 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 по справі № 520/5267/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва Я.М. Макаренко
Повний текст постанови складено 23.12.2021 року