14 грудня 2021 р. Справа № 520/7320/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Бершова Г.Є. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Командувача Сил логістики Збройних Сил України, генерал-лейтенанта ОСОБА_1 , Головнокомандувача Збройних Сил України, генерал-полковника Хомчака Руслана Борисовича, ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2021 (суддя Бідонько А.В., 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, повний текст складено 18.08.21) по справі № 520/7320/21
за позовом ОСОБА_3
до Командувача Сил логістики Збройних Сил України, генерал-лейтенант ОСОБА_1 , Головнокомандувача Збройних Сил України, генерал-полковник Хомчака Руслана Борисовича третя особа: Генеральний штаб Збройних Сил України
про скасування наказів та поновлення на посаді,
ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Командувача Сил логістики Збройних Сил України, генерал-лейтенант ОСОБА_1 , Головнокомандувача Збройних Сил України, генерал-полковник ОСОБА_4 , третя особа: Генеральний штаб Збройних Сил України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 07.072021 року, просив:
- визнати протиправною службову бездіяльність посадових осіб Командування Сил логістики Збройних Сил України генерал-лейтенанта ОСОБА_1 , який вчасно не виконав п. 22, §2 наказу № 111 Головнокомандувача від 09.06.2020 року про призначення позивача на посаду начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків Сил логістики Збройних Сил України, а саме не направив комісію з відповідним наказом для передачі-прийняття посади.
- визнати протиправними дії Командувача Сил логістики Збройних Сил України генерал-лейтенанта ОСОБА_1 спрямовані на підготовку документів (клопотання № 370/1/2/759 від 08.07.2020 року) з метою скасування п. 22, §2 наказу № 111 Головнокомандувача від 09.06.2020 року про призначення на посаду начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків Сил логістики Збройних Сил України, як нереалізованого.
- визнати недійсним п. 4, §2 наказу № 176 Головнокомандувача збройних сил України (по особовому складу) від 08.07.2020 року, яким було скасовано п. 22, §2 наказу № 111 Головнокомандувача від 09.06.2020 року про призначення майора ОСОБА_3 на посаду начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків Сил логістики Збройних Сил України, як нереалізований, та залишити в силі п. 22, §2 наказу № 111 від 09.06.2020 року.
- поновити майора ОСОБА_3 на призначену посаду начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків Сил логістики Збройних Сил України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Командувача Сил логістики Збройних Сил України генерал-лейтенанта ОСОБА_1 щодо невиконання вимог ст. 64 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та п. 9.1.1 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, що виразилось у не створенні комісії про здачу - прийняття посади начальника квартирно - експлуатаційного відділу м. Харків Сил логістики Збройних Сил України в період з 26.06.2020 року по 08.07.2020 року.
Скасовано п. 4, §2 наказу № 176 Головнокомандувача збройних сил України (по особовому складу) від 08.07.2020 року, яким скасовано п. 22, §2 наказу Головнокомандувача Збройних Сил України № 111 від 09.06.2020 року про призначення майора ОСОБА_3 на посаду начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків Сил логістики Збройних Сил України, як нереалізований, та залишити в силі п. 22, §2 наказу Збройних Сил України № 111 від 09.06.2020 року .
Поновлено майора ОСОБА_3 на призначену посаду начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків Сил логістики Збройних Сил України.
Частково не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Командувачем Сил логістики Збройних Сил України, генерал-лейтенанта Вишнівським О.В., подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття в частині задоволених позовних вимог з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2021 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності командувача Сил логістики Збройних Сил України генерал-лейтенанта ОСОБА_1 щодо невиконання вимог статті 64 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та п. 9.1.1 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, що виразилось у не створені комісії про здачу - прийняття посади начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків Сил логістики Збройних Сил України в період з 26.06.2020 по 08.07.2020.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 призначено на посаду, перебування на якій потребувало необхідного рівня військової служби, яку він не мав. Таким чином, оскаржуваний наказ є правомірним, а тому, підстави для визнання його недійсним відсутні. Крім того, позивач на виконання наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 09.06.2020 № 111, прибувши 26.06.2020 для подальшого проходження служби до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків не приступив до виконання обов'язків за посадою начальника цього відділу, не розпочав прийняття цієї посади та не оголосив про це своїм наказом, чим порушив ст. 61 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № XIV (далі - Статут) та п. 9.1.1. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 № 300, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.12.1997 за № 615/2419. Також зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції щодо невиконання командувачем Сил логістики Збройних Сил України вимог статті 64 Статуту, якою визначені терміни для прийняття і здавання посад, зазначаю, оскільки наведена стаття Статуту не встановлює термінів для прийняття і здавання посади начальника квартирно-експлуатаційного відділу. При цьому, вказана норма Статуту передбачає, що іншим посадовим особам, серед яких і начальник КЕВ м. Харків, термін прийняття і здавання посади встановлює старший командир (начальник). Крім цього зазначив, що Статут не визначає строку, протягом якого старший командир (начальник) має видати наказ про призначення комісій для прийняття і здавання посади. Отже на думку скаржника, визначення строку для прийняття і здавання посади начальника КЕВ м. Харків належить до дискреційних повноважень командувача Сил логістики Збройних Сил України та не обмежує останнього певними граничними термінами, які він має визначити для приймання і здавання посади, а також часом, протягом якого повинен видати такий наказ, що спростовує висновки суду першої інстанції про порушення апелянтом статті 64 Статуту і пункту 9.1.1 у не створенні комісії про здачу - прийняття посади начальника КЕВ м. Харків в період з 26.06.2020 по 08.07.2020.
Також, вважаючи рішення суду, в частині задоволення позовних вимог, таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права Головнокомандувачем Збройних Сил України, генерал-полковником ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача до Головнокомандувача Збройних Сил України генерал-полковника ОСОБА_4 про скасування п. 4 §2 наказу № 176 Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 08.07.2020, яким скасовано п. 22 §2 наказу Головнокомандувача Збройних Сил України № 111 від 09.06.2020 про призначення майора ОСОБА_3 на посаду начальника квартирно- експлуатаційного відділу м. Харків Сил логістики Збройних Сил України, як нереалізованого, та залишення в силі п. 22 §2 наказу Збройних Сил України №111 від 09.06.2020, поновлення на призначену посаду начальника квартирно- експлуатаційного відділу м. Харків Сил логістики Збройних Сил України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що позивач не мав відповідного рівня оперативно-тактичної освіти для зайняття посади начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків Сил логістики Збройних Сил України, не прийняв цю посаду відповідно до актів прийому- передачі посади у встановленому порядку, не приступив до виконання обов'язків за нею та не оголосив про це своїм наказом. Головнокомандувач Збройних Сил України діяв правомірно, коли в межах своїх дискреційних повноважень пунктом 4 свого наказу № 176 від 08.07.2020 скасував як нереалізований, тобто невиконаний, пункт 22 свого попереднього наказу № 111 від 09.06.2020, чим не допустив жодних порушень вимог чинного законодавства, з огляду на що спірний наказ останнього є законним та не підлягає скасуванню. Водночас, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені доводи відповідачів та прийшов до помилкового висновку, що Головнокомандувач Збройних Сил України після призначення позивача на посаду начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків Сил логістики Збройних Сил України та нереалізації (невиконання) пункту 22 його наказу № 111 від 09.06.2020, не міг такий наказ в межах своїх дискреційних повноважень скасувати як нереалізований. Також вважає, що суд першої інстанції безпідставно поновив позивача на призначеній посаді начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків Сил логістики Збройних Сил України, з якої він увільнений чи звільнений не був та якої не приймав. Також вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Крім того, наголосив на тому, що суд першої інстанції не залучив до розгляду справи у якості третьої особи начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків підполковника ОСОБА_2 , який обіймає посаду, на якій поновлено позивача, натомість на порушення норм процесуального права ухвалив рішення, що порушує права, свободи, інтереси підполковника ОСОБА_2 , що на думку скаржника згідно п.4 ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою підставою для його скасування.
Крім того, ОСОБА_2 не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В своїй апеляційній скарзі скаржник, як на підставу для скасування судового рішення посилається на його незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність, а також вважає, що судом неповно з'ясовано не всі обставини, що мають значення для вирішення справи і порушені норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що на даний час він обіймає посаду, на якій поновлено позивача оскаржуваним рішенням. Разом з тим, суд першої інстанції вирішуючи спір про поновлення на посаді позивача, не з'ясував чи будуть порушені права третіх осіб у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі його як третьої особи.
Позивачем подано відзив на апеляційні скарги, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.
В судовому засіданні представник відповідачів та третьої особи ( ОСОБА_5 ) підтримав доводи апеляційних скарг. Позивач та його представник (Малишевський С.В.) заперечили проти доводів апеляційних скарг та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) № 111 від 09.06.2020 (п.22 §2) призначено майора ОСОБА_3 , головного інженера - заступника начальника Остерської квартирно - експлуатаційної частини (району) Сил логістики Збройних Сил України начальником квартирно - експлуатаційного відділу міста Харків Сил логістики Збройних Сил України.
Відповідно до наказу начальника Остерської квартирно - експлуатаційної частини (району) (по стройовій частині) № 121 від 25.06.2020 позивача з 25.06.2020 виключено із списків особового складу Остерської квартирно - експлуатаційної частини (району) та всіх видів забезпечення.
26.06.2020 ОСОБА_3 прибув до квартирно - експлуатаційного відділу міста Харків Сил логістики Збройних Сил України з метою подальшого проходження служби та рапортом від 26.06.2020 доповів Командувачу Сил логістики Збройних Сил України.
Згідно з наказом т.в.о. начальника квартирно - експлуатаційного відділу міста Харків (по стройовій частині) № 105 від 26.06.2020 позивача визнано таким, що 26.06.2020 прибув для подальшого проходження військової служби.
Згідно з наказом начальника квартирно - експлуатаційного відділу міста Харків (по стройовій частині) № 105 від 26.06.2020 позивача прибув та приступив до виконання обов'язків начальника квартирно - експлуатаційного відділу міста Харків .
08.07.2020 Командування сил логістики Збройних Сил України звернулось до Головнокомандувача Збройних Сил України із запитом, в якому просило скасувати пункт наказу № 111 від 09.06.2020 стосовно призначення позивача начальником квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків Сил логістики Збройних Сил України, оскільки він не має відповідного рівня військової освіти. Також повідомлено, що офіцер справи та посади начальника квартирно - експлуатаційного відділу міста Харків не прийняв.
08.07.2020 наказом Головнокомандувача Збройних Сил України п. 22 наказу № 111 від 09.06.2020 про призначення ОСОБА_3 начальником квартирно - експлуатаційного відділу міста Харків скасовано як нереалізований.
Телеграмою начальника штабу - заступника командувача Сил логістики Збройних Сил України № 370/1/2/778тлг від 13.07.2020 повідомлено квартирно - експлуатаційний відділ міста Харків та Остерську квартирно - експлуатаційну частину (район) про те, що відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України № 176 від 08.07.2020 пункт 22 наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) № 111 від 09.06.2020 про призначення майора ОСОБА_3 начальником начальником квартирно - експлуатаційного відділу міста Харків Сил логістики Збройних Сил України скасовано як нереалізований; з метою безумовного виконання наказу Головнокомандувача Збройних Сил України майору ОСОБА_3 повернутися для виконання обов'язків за посадою головного інженера - заступника начальника Остерської квартирно - експлуатаційної частини (району) Сил логістики Збройних Сил України.
Не погоджуючись із п.4 §2 наказу Головнокомандувача Збройних сил України (по особовому складу) №176 від 08.07.2020 року та бездіяльністю Командувача Сил логістики Збройних Сил Ураїни генерал лейтенанта Вишнівського О.В., позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, частково доведеними, а тому підлягають частковому задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до пунктів 1, 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах (далі - Статут).
Відповідно до пункту 61 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України новопризначені командири військових частин (кораблів) вступають на посаду на підставі розпорядження чи наказу старшого командира (начальника). Про свій вступ на посаду командир частини (корабля) оголошує наказом і доповідає старшому командирові (начальникові).
Командир військової частини (корабля) приймає або здає посаду особисто в присутності представника від старшого командира (начальника).
Відповідно до п. 62 зазначеного Статуту, для прийняття і здавання посади командира військової частини (корабля) наказом старшого командира (начальника) призначаються комісії, які після проведення перевірки складають відповідні акти.
В акті про прийняття і здавання посади зазначаються дані про особовий склад військової частини (корабля) за списком і наявний; стан бойової та мобілізаційної готовності; морально-психологічний стан особового складу, стан військової дисципліни, бойової підготовки і навчально-матеріальної бази; стан охорони державної таємниці.
В акті про прийняття і здавання озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки зазначається їх кількість за документами і фактична наявність, якісний і технічний стан, умови тримання та зберігання.
В акті прийняття і здавання військового та фінансового господарства зазначаються відомості про житлово-побутові умови, наявність і стан будівель, споруд, інвентаря та обладнання; законність витрат, облік і стан зберігання пального, продовольства, речового і технічного майна, інших матеріальних засобів як поточного забезпечення, так і непорушного запасу, а також облік і використання коштів.
Зазначені акти підписуються командиром, який приймає, і командиром, який здає посаду, а також членами комісії, відповідними заступниками командира військової частини (начальниками служб) та подаються старшому командирові (начальникові) на затвердження і для прийняття рішення за фактами виявлених недоліків.
Відповідно до п. 63 Статуту, командири підрозділів (начальники) приймають і здають посаду особисто на підставі наказу по військовій частині (кораблю).
Новопризначеного командира підрозділу (начальника) відрекомендовує особовому складові підрозділу старший командир (начальник).
При прийманні та здаванні посади командиром підрозділу (начальником) обов'язково проводиться інвентаризація майна і техніки підрозділу (служби). За результатами проведеної інвентаризації складаються інвентаризаційні відомості та акт.
Про прийняття і здавання посади командир підрозділу (начальник) подає рапорт у порядку підпорядкованості командирові військової частини (корабля).
Особа, яка приймає посаду, до свого рапорту додає акт про прийняття підрозділу. В акті зазначаються дані про склад підрозділу за списком і наявний; стан бойової та мобілізаційної готовності; морально-психологічний стан особового складу, стан військової дисципліни, бойової підготовки; наявність і стан озброєння, боєприпасів, техніки, пального та інших матеріальних засобів; житлові і побутові умови військовослужбовців.
Акт складається і підписується особою, яка приймає, та особою, яка здає посаду, а також начальниками служб військової частини, головою та членами внутрішньої перевірочної комісії. До акта додаються інвентаризаційні відомості про майно та техніку підрозділу (служби).
Відповідно до п. 64 Статуту, установлюються такі терміни для прийняття і здавання посад: командира бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) - не більше ніж 10 днів, заступника командира з тилу - не більше ніж 20 днів, командира батальйону та командира роти (корабля 3 і 4 рангу) - не більше ніж 5 днів, начальника служби, якому підпорядковані склади, - не більше ніж 15 днів.
Пунктом 9.1.1. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене Наказом Міністра оборони України №300 від 16.07.1997 року передбачено, що для приймання та здавання справ і посади встановлюються такі строки: командира військової частини - не більше 10 днів; заступника командира військової частини і з'єднання з тилу і їм відповідних посадових осіб - не більше 20 днів; начальника служби військової частини і з'єднання - не більше 15 днів; начальника клубу військової частини і з'єднання - не більше 15 днів; начальника складу, хлібозаводу (хлібопекарні) і їдальні - не більше 10 днів; начальника майстерні частини (з'єднання) - не більше 5 днів; командира і старшини підрозділу - не більше 5 днів; командира взводу - не більше 3 днів.
Строк приймання та здавання справ і посади рахується з моменту прибуття у військову частину (з'єднання) призначеної для прийому справ і посади особи.
Іншим посадовим особам строк приймання і здавання справ і посади визначається старшим начальником (але не більше 10 днів).
Судовим розглядом встановлено, що 26.06.2020 позивач на виконання вимог наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) № 111 від 09.06.2020 прибув до квартирно - експлуатаційного відділу міста Харків Сил логістики Збройних Сил України з метою проходження військової служби, що підтверджується рапортом ОСОБА_3 від 26.06.2020 та наказом начальника квартирно - експлуатаційного відділу міста Харків (по стройовій частині) № 105 від 26.06.2020 (т. 1 а.с. 12,15).
Також, згідно з наказом начальника квартирно - експлуатаційного відділу міста Харків (по стройовій частині) № 105 від 26.06.2020 позивач прибув та приступив до виконання обов'язків начальника квартирно - експлуатаційного відділу міста Харків .
Крім того, в матеріалах справи міститься рапорт позивача №293/205 від 13.07.2020 року начальнику Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України, в якому ОСОБА_3 повідомив, що прибув 26.02.2020 року до КЕВ м.Харків для прийняття посади та для подальшого проходження служби. Зазначено, що станом на 13.07.2020 року наказів від вищестоящого командування щодо призначення комісії та строків прийняття посади не визначено.
Однак, в порушення вказаних положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Командувач Сил логістики Збройних Сил України генерал-лейтенант ОСОБА_1 як старший командир, не направив комісію з відповідним наказом для передачі-прийняття посади позивача, чим не виконав п. 22 наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) №111 від 09.06.2020 про призначення майора ОСОБА_3 на посаду начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків Сил логістики Збройних Сил України.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що в спірних правовідносинах Командувач Сил логістики Збройних Сил України генерал-лейтенант ОСОБА_1 допустив протиправну бездіяльність щодо невиконання вимог ст.64 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та п. 9.1.4 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, що виразилось у не створенні комісії про здачу-прийняття посади начальника квартирно - експлуатаційного відділу міста Харків Сил логістики Збройних Сил України в період з 26.02.2020 року по 08.07.2020 року.
Обов'язок по створенню комісії для прийняття і здавання посади покладається на старшого командира (начальника), а не на позивача, оскільки відповідно до п. 60 Статуту саме наказом старшого командира (начальника) призначається така комісія.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Командувача Сил логістики Збройних Сил України генерал-лейтенант ОСОБА_1 щодо невиконання вимог ст.64 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та п. 9.1.4 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, що виразилось у не створенні комісії про здачу -прийняття посади начальника квартирно - експлуатаційного відділу міста Харків Сил логістики Збройних Сил України в період з 26.02.2020 року по 08.07.2020 року.
Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 наказ Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) № 111, п.22 від 09.06.2020 року про його призначення начальником квартирно- експлуатаційного відділу м. Харків Сил логістики Збройних Сил України, ВОС - 6201002 було виконано у відповідності до вимог Статуту внутрішньої Служби Збройних Сил України від 24 березня 1999 року, а сам факт не створення старшим командиром (начальником) комісії для прийняття і здавання посади не може слугувати підставою для скасування п. 22 §2 наказу № 111 від 09.06.2020 року як нерелізованого.
Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що пункт 4 наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) № 176 від 08.07.2020 про скасування як нереалізованого пункту 22 наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) № 111 від 09.06.2020 про призначення позивача начальником квартирно - експлуатаційного відділу міста Харків Сил логістики Збройних Сил України був виданий за клопотанням Командувача Збройних Сил України № 370/1/2/759 від 08.07.2020.
Вказане клопотання Командувача Збройних Сил України порушено з підстав того, що ОСОБА_3 згідно із дипломом НОМЕР_1 , виданим 24.06.2006, закінчив у 2006 році кафедру військової підготовки Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури і отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Промислове і цивільне будівництво" та здобув кваліфікацію інженера - будівельника, офіцера військового управління тактичного рівня. Натомість, посада начальника квартирно - експлуатаційного відділу міста Харків Сил логістики Збройних Сил України, на яку позивача призначено, передбачає військову оперативно - тактичну освіту офіцера військового управління, так як військово - облікова спеціальність (ВОС) цієї посади - 6201002. Таким чином, ОСОБА_3 призначено на посаду, перебування на якій потребувало необхідного рівня військової освіти, яку він не мав.
Відповідно до абз. 6 п. 4.10 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року №170 (зі зиінами), особи офіцерського складу призначаються на посаду за умови відповідності їх рівня військової освіти рівню військової освіти за майбутньою посадою з дотриманням вимог пунктів 83, 85 Положення. За рішенням Міністра оборони України або за прийнятим у воєнний час рішенням начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України допускається призначення офіцерів з нижчим рівнем військової освіти.
Як вбачається із наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) № 111 від 09.06.2020, яким призначено позивача на посаду начальника квартирно - експлуатаційного відділу міста Харків Сил логістики Збройних Сил України, підставою для його винесення слугувало рішення Міністра оборони України № 5777/з від 10.04.2020.
В свою чергу, передумовою для винесення рішення Міністра оборони України № 5777/з від 10.04.2020 слугувало звернення Головнокомандувача Збройних Сил України № 5577/з від 08.04.2020, яке містить резолюцію Міністра оборони України. Так, в даному зверненні зазначено про погодження кандидатур, зокрема, ОСОБА_3 на посаду начальника квартирно - експлуатаційного відділу міста Харків Сил логістики Збройних Сил України. Також, вказано, що офіцери мають необхідний досвід роботи, спроможні сумлінно та якісно виконувати службові обов'язки, позитивно характеризуються по службі, але, не мають відповідного рівня військової освіти, передбаченого посадами; відповідно до абз. 6 п. 4.10 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 (зі змінами), призначення осіб офіцерського складу на посади без відповідного рівня освіти потребує прийняття окремого рішення.
Отже, кандидатура ОСОБА_3 на посаду начальника квартирно - експлуатаційного відділу міста Харків Сил логістики Збройних Сил України вже була погоджена Міністром оборони України, а тому посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_3 призначено на посаду, перебування на якій потребувало необхідного рівня військової освіти, яку він не мав та на клопотання Командувача Сил логістики Збройних Сил України, як на правомірність оскаржуваного наказу, є необґрунтованими.
Враховуючи те, що позивачем виконано вимоги наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) № 111 від 09.06.2020 та те, що кандидатура ОСОБА_3 на посаду начальника квартирно - експлуатаційного відділу міста Харків Сил логістики Збройних Сил України була погоджена Міністром оборони України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для скасування п.4 §2 наказу Головнокомандувача Збройних сил України (по особовому складу) №176 від 08.07.2020 року, яким скасовано п. 22 наказу Головнокомандувача №111 від 09.06.2020 про призначення майора ОСОБА_3 на посаду начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Сил логістики Збройних Сил України як нереалізований та залишити в силі п.22 §2 наказу Головнокомандувача Збройних Сил України №111 від 09.06.2020 року та поновлення майора ОСОБА_3 на призначену посаду начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Сил логістики Збройних Сил України.
Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставним доводи відповідача та третьої особи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з незалученням до участі у справі особи, на чиї права та обов'язки вплинуло оскаржуване рішення.
Так, оскільки поновленню позивач підлягає на посаді, на якій працював до звільнення, жодних порушень прав та інтересів інших осіб внаслідок розгляду справи не відбулося.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на аргументи учасників процесу, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги відповідачів залишити без задоволення, а рішення суду -залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційні скарги Командувача Сил логістики Збройних Сил України, генерал-лейтенанта ОСОБА_1 , Головнокомандувача Збройних Сил України, генерал-полковника Хомчака Руслана Борисовича, ОСОБА_2 - залишити без задоволення
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2021 по справі № 520/7320/21 залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді Г.Є. Бершов І.С. Чалий
Постанова складена в повному обсязі 17.12.21.