23 грудня 2021 р. Справа № 520/10835/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Чалого І.С.,
суддів - Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. ,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду справу за апеляційною скаргою Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Шевченко О.В., м. Харків) від 17.09.2021 (повний текст рішення складено 17.09.2021) по справі № 520/10835/21 за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 23.01.2018 по 01.03.2018 (включно) із обчисленням індексу споживчих цін з січня 2008 року;
2) зобов'язати Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 23.01.2018 по 01.03.2018 (включно) із обчисленням індексу споживчих цін з січня 2008 року;
3) визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо непроведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 30.03.2021 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
4) зобов'язати Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 30.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
5) зобов'язати Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2021 по 30.03.2021, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
6) визнати неправомірними дії Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, яка обчислювалась з розміру місячного грошового забезпечення, яке з 30.01.2020 по 30.03.2021 нараховувалось без врахування розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислюються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. № 704;
7) зобов'язати Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити ОСОБА_1 перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з врахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплаченої суми.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було відмовлено в задоволенні вимог і підтверджено факт порушення його права, зокрема: індексацію у період з 23.01.2018 по 01.03.2018 (включно) здійснено без обчислення індексу споживчих цін з січня 2008 року, нарахування грошового забезпечення (щомісячні основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) за період з 30.01.2020 по 30.03.2021 повинно було здійснюватись виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови КМУ № 704, чого зроблено не було. Відповідно одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби також повинна здійснюватись з врахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови КМУ № 704. Вказане слугувало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2021 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 23.01.2018 року по 28.02.2018 року (включно).
Зобов'язано Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 23.01.2018 року по 28.02.2018 року (включно) - січень 2008 року.
Визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо непроведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 30.03.2021 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язано Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 30.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язано Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2021 по 30.03.2021, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Визнано неправомірними дії Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, яка обчислювалась з розміру місячного грошового забезпечення, яке з 30.01.2020 по 30.03.2021 нараховувалось без врахування розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислюються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. № 704.
Зобов'язано Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити ОСОБА_1 перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з врахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплаченої суми.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, відповідачем Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки подано апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2021 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.
На підставі п. 3 ч. 1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій згідно посвідчення серія НОМЕР_1 .
Позивач проходив військову службу у 976 військовому представництві Міністерства Оборони України.
Згідно витягу з наказу начальника 356 військового представництва МОУ від 23.01.2018 року №4 підполковник ОСОБА_1 справи та посаду здав і вибув до нового місця служби у місто Ізюм, Харківської області. У зв'язку з чим з 23.01.2018 позивача виключено зі списків особового складу 356 військового представництва МОУ та всіх видів грошового забкезпечення.
Згідно наказу директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 26.03.2021 № 55 відповідно до пункту другого частини п'ятої ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я). 30.03.2021 року згідно наказу начальника 227 Головного військового представництва Міністерства оборони України від 30.03.2021 №32 виключено позивача зі списків особового складу 976 військового представництва.
976 ВП МОУ (31.03.2021 розформоване) мало правовий статус - без права юридичної особи, є відокремленими підрозділами (представництвами) Управління військових представництв Міністерства оборони України, начальник якого наділений певними повноваженнями.
У структурі 976 ВП МОУ був відсутній відділ фінансового забезпечення. За розпорядженням вищого військового керівництва НОМЕР_2 ВП МОУ було встановлено (до розформування) на грошове забезпечення до сектору соціальних виплат (відділу фінансового забезпечення) Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відповідно на Харківський обласний ТЦК та СП покладено обов'язок проводити нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям ВП МОУ.
Таким чином з 23.01.2018 по 30.03.2021 перебував на грошовому забезпеченні у Харківському обласному ТЦК та СП.
27.05.2021 року позивач із заявою звернувся до Харківського обласного ТЦК та СП, в якій просив: 1) нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 15.12.2017 по 01.03.2018 (включно) із застосуванням базового місяця для обчислення січень 2008 року; 2) здійснити перерахунок грошового забезпечення та доплату від фактично виплачених сум за періоди з 30.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.21 по 30.03.2021, з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року; 3) здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з розрахунку розміру посадового окладу та окладу за військове шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести доплату від фактично виплаченого розміру.
Листом Харківського обласного ТЦК та СП від 07 червня 2021 року №625/ВФЗ надано відповідь на заяву позивача.
1. Щодо виплати індексації в листі зазначено, що на підставі розпорядження Директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04 січня 2016 року № 248/3/9/1/2 індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям було припинено з січня 2016 року. За вказаний Вами в рапорті період індексація не нараховувалась. Отже законних підстав для нарахування та проведення виплати індексації січня 2016 року - березень 2018 року в Харківському ОТЦК та СП не має.
2. Щодо встановлення розміру і виплату грошового забезпечення в листі зазначено, що для виплати грошового забезпечення військовослужбовців Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки керується (керувався) вимогами ПКМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і навчальницького складу та деяких інших осіб». Додаткових розпоряджень враховувати відповідні коефіцієнти множення при нарахуванні грошового забезпечення від забезпечуючих фінансових органів не надходило. В зв'язку з відсутністю нормативно-правової бази корегування (перерахунку) грошового забезпечення Харківський ОТЦК та СП не має можливості.
3. Щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в листі зазначено, що одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби виплачувалась позивачу при звільненні з військової служби за нормами та в сумі, визначеними постановою КМУ № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і навчальницького складу та деяких інших осіб». У зв'язку з відсутністю нормативно-правової бази корегування (перерахунку) Харківський ОТЦК та СП не має можливості здійснити таки перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом Про індексацію грошових доходів населення №1282-XII (далі Закон №1282-XII).
У статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Частинами першою-другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону №1282-XII).
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється, зокрема, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів (ч. 6 ст. 5 Закону України № 1282-XII).
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
З метою реалізації Закону №1282-XII постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 р. № 491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абз. 2 цього пункту.
Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016 внесено зміни в абзац 2 пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, та цифри "101" замінено цифрами "103".
Абзац 2 пункту 1-1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016 р. - застосовується з 01.01.2016 р.
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.
Відповідно до п. 5 Порядку № 1078, в редакції, яка діяла до 01.12.2015 (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Тобто, відповідно до п. 5 Порядку № 1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 (до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015), базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів (далі - Постанова № 1013) були внесені значні зміни у вищевказаний Порядок, у зв'язку з чим з 15.12.2015 вступили в дію нові правила індексації заробітної плати, які в силу п.6 вказаної постанови, застосовуються з 01 грудня 2015 року.
Так, відповідно до п. 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Тобто, з прийняттям постанови № 1013 від 09.12.2015 змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.
Таким місяцем (базовим) є той, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців Держприкордонслужби, які визначені Додатком № 3 до Постанови №1294.
Таким чином, у зв'язку із прийняттям вказаної постанови, базовим місцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів осіб за період з 23.01.2018 по 28.02.2018 (включно) - січень 2008 року.
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.
Абзацом 5 п.5 Порядку №1078 передбачено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
З огляду на викладене, при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 23.01.2018 по 28.02.2018 (включно) базовим місяцем має бути січень 2008 року.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10.09.2020 року у справі № 200/9297/19-а, де судом вказано, що як базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 р. має застосовуватися січень 2008 року.
Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інствнції, що позивачу здійснено нарахування та виплата індексації за період з травня 2017 року по вересень 2020 року, однак не надано до суду жодних доказів нарахування та виплати позивачу індексації за вказаний період.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 23.01.2018 року по 28.02.2018 року (включно) та зобов'язання Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 23.01.2018 року по 28.02.2018 року (включно) - січень 2008 року.
Стосовно вимоги позивача щодо непроведення нарахування грошового забезпечення починаючи з 30.01.2020 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року колегія судів зазначає.
Згідно частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018, та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Додатки 1 та 14 до Постанови №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
Згідно із приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103) до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 було викладено у новій редакції, а саме: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.
Згідно з Постановою №704, в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704.
Таким чином, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін.
При цьому порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач, у зв'язку із втратою чинності положеннями пункту 6 Постанови №103 та змін до пункту 4 Постанови №704, не змінився.
Наведена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 17.12.2019 за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №160/8324/19.
Отже, з 30.01.2020 - з наступного дня з дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Стосовно застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини з 29.01.2020 року, колегія судів зазначає.
Відповідно до редакції п. 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Так, п. 4 Постанови № 704, визначено граничну нижню величину, яка береться для розрахунку посадового окладу, що складає розмір прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного року, але не менше 50% мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року.
Проте, пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Норми пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були чинними як на дату прийняття Постанови № 704, так є чинними і станом на 29.01.2020, неконституційними не визнавалися.
В той же час, Постанова КМУ від 30.08.2017 є підзаконним нормативно-правовим актом.
Юридична сила закону як джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.
Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України .
Відтак, вказаний пункт Постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 в частині, яка суперечить нормам розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», не підлягає застосуванню.
Крім того, п.п. 9, 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України визначено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 по справі № 240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 200/3757/20-а.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-VI «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.
За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 8 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Тому суд першої інстанції вірно визначив, що позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з врахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови КМУ № 704, колегія судів зазначає.
Згідно ч.2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно абз.1 п.10 постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей", військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:
- які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно пункту 5 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включається: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що в наказі начальника 227 Головного ВП (по стройовій частині від 30.03.2021 року №32 про виключення позивача зі списків особового складу 976 ВП МОУ та всіх видів грошового забезпечення, зазначено, що позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення відповідно до Порядку № 260.
Оскільки судовим розглядом встановлено, що в період 30.01.2020 по 30.03.2021 грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) позивачу протиправно нараховувалась та виплачувалось відповідачем без врахування розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови КМУ № 704, в свою чергу щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення включаються при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, таким чином відповідач повинен здійснити перерахунок та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби з врахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови КМУ № 704.
Частиною 2статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2021 по справі № 520/10835/21залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко