23 грудня 2021 р. Справа № 520/7557/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву представника позивача ОСОБА_1 - Полегенько Оксани Іванівни про прийняття додаткового судового рішення в адміністративній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 05.08.21 по справі № 520/7557/21
за позовом ОСОБА_1
до Безлюдівської селищної ради
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій щодо неприйняття рішення та ненадання відповіді на заяву/клопотання ОСОБА_1 від 18.02.2021р. стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд; 2) зобов'язання прийняти рішення про задоволення або про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 18.02.2021р. стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд.
Рішенням від 08.07.2021р. позов заявника було задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Безлюдівської селищної ради з приводу неприйняття за письмовим зверненням ОСОБА_1 від 18.02.2021р. стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд у порядку частини 7 статті 118 Земельного кодексу України; зобов'язано Безлюдівську селищну раду у порядку частини 7 статті 118 Земельного кодексу України прийняти рішення про задоволення клопотання ОСОБА_1 від 18.02.2021р. стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд або про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 18.02.2021р. стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Позов у решті вимог - залишено без задоволення.
15.07.2021р. представник позивача адвокат Полегенько О.І. звернувся до суду із заявою з питання винесення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій просив стягнути на користь позивача 4750,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 року заяву про розподіл судових витрат в частині професійної правничої допомоги - задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Безлюдівської селищної ради на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. у якості компенсації видатків на професійну правничу допомогу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 по справі № 520/7557/21 скасовано.
Прийнято постанову, якою заяву про розподіл судових витрат в частині професійної правничої допомоги - задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Безлюдівської селищної ради (код - 04396555; місцезнаходження - 62489, Харківська область, Харківський район, смт Безлюдівка, вул. Зміївська, буд. 48) на користь ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. у якості компенсації видатків на професійну правничу допомогу.
В іншій частині заяви відмовлено.
08.12.2021 року на адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - Полегенько Оксани Іванівни про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з Безлюдівської селищної ради на користь позивача витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2250 гривень.
14.12.2021 року відповідачем подано заперечення на заяву про відшкодування судових витрат, у якій відповідач просив відмовити в ухваленні додаткового судового рішення щодо стягнення з Безлюдівської селищної ради витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
14.12.2021 року вказана адміністративна справа передана судді-доповідачу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2021 року призначено розгляд заяви представника позивача ОСОБА_1 - Полегенько Оксани Іванівни про ухвалення додаткового судового рішення у справі 520/7557/21 на 23.12.2021 року в порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у залі судових засідань № 6.
У відповідності до ст. 252, 311 КАС України заяву розглянуто у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява про прийняття додаткового судового рішення по справі щодо розподілу судових витрат підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови від 02.12.2021 року не вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Статтями 132, 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку і компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із ч. ч. 6,7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги у суді апеляційної інстанції до матеріалів справи надано додаткову угоду №2 до Договору про надання правової допомоги №2-pelepec від 30.04.2021 року від 03.09.2021 року в якій зазначені вартість послуг наступного змісту:
1)попереднє опрацювання додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 по справі №520/7557/21, судової практики в даній категорії справ та підготовка та направлення апеляційної скарги до ДААС - вартість 1500 грн. з приміткою вартість є фіксованою та перегляду не підлягає;
2) аналіз відзиву відповідача та підготовка і направлення до ДААС пояснень - вартість 500 грн;
3) премія (гонорар успіху) в разі задоволення апеляційної скарги - 500 грн.;
4) представництво інтересів у сіді апеляційної інстанції (за одне судове засідання) в разі здійснення фактичного представництва - 500 грн.
Також до матеріалів справи долучено акт про прийняття-передачу наданої правової допомоги від 07.12.2021 року з якого вбачається, що узгоджена вартість послуг між клієнтом та адвокатом становить 2250 гривень.
Разом з тим, стосовно розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі (2250 грн) не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та становить надмірний тягар для відповідача.
Крім того, процедурні питання щодо оскарження додаткових судових рішень є типовими, виконання, яких не потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.
Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, колегія суддів вважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги наданої в суді апеляційної інстанції завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
Колегія суддів вважає, що за умови успішного досвіду судового супроводу справи у суді першої інстанції необхідність знову вивчати подані документи справи та розробляти тактику захисту інтересів клієнта у такому обсязі не вбачається обґрунтованим та необхідним для досвідченого фахівця, а тому, на переконання колегії суддів, розмір, заявлений позивачем до відшкодування за надання такої послуги, так само є необґрунтованим та підлягає зменшенню.
Подібна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 року по справі 2040/6747/18.
Отже, проаналізувавши зроблені представником позивача розрахунки та надане відповідачем заперечення про відмову у прийнятті додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, малозначимість даної справи, колегія суддів приходить до висновку щодо часткового задоволення заяви (клопотання) про вирішення питання про судові витрати (п.3 ч.1 ст.252 КАС України) щодо розподілу судових витрат на правову допомогу в сумі 2250,00 грн., однак враховуючи часткове задоволення апеляційних вимог у відповідності до ч. 3 ст. 132 КАС України, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зменшення заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, які понесені позивачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та вважає, що на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., які, на переконання колегії суддів, є достатніми та співмірними із часом витраченим адвокатом та обсягом наданих ним послуг.
Стосовно клопотання про поновлення строку на пред'явлення додаткових доказів, колегія суддів вважає, що так дійсно при ухваленні судового рішення від 02.12.2021 року сторони в судове засідання не прибули, а повний текст означеного рішення оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 06.12.2021 року, отже причини пропуску п'ятиденного терміну на пред'явлення додаткових доказів по справі №520/7557/21 є поважними.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 КАС України відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Керуючись ст. ст. 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника позивача - адвоката Полегенько Оксани Іванівни про винесення додаткової постанови про розподіл судових витрат у справі №520/7557/21 - задовольнити частково.
Прийняти додаткову постанову, якою стягнути на користь позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області (вул. Зміївська, 48, смт.Безлюдівка, Харківський р-н., Харківська обл., 62489, код ЄДРПОУ 04396555).
В іншій частині заяву представника позивача - адвоката Полегенько Оксани Іванівни про винесення додаткової постанови про розподіл судових витрат у справі №520/7557/21 - залишити без задоволення.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.
Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Макаренко Я.М.
Повний текст додаткової постанови виготовлений 23.12.2021.