23 грудня 2021 р. Справа № 520/9100/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, по справі № 520/9100/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі по тексту - ГУНП в Харківській області, відповідач), в якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 та компенсації втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 та компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог вказував на протиправність бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017, обґрунтовану посиланнями на відсутність у пункті 2 Порядку № 1078 такої категорії осіб, як поліцейські, так як відповідні зміни були внесені лише постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782, у зв'язку з чим, індексацію грошового забезпечення поліцейських почали проводити у листопаді 2017 року. Позивач вважає такий висновок відповідача таким, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України “Про Національну поліцію” та Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та в силу положень ч.2 ст.8 вказаного Закону, за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами. Крім того, посилаючись на Закон України «Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», вважає, що має право на отримання такої компенсації, незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.
29.06.2021 від представника позивача до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява щодо судових витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, в якій він просив при прийнятті рішення по справі вирішити питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, а саме стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 року у справі № 520/9100/21, адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 01.11.2017.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 01.11.2017.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача на його користь судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою у заявленому позивачем розмірі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 в цій частині та прийняти нове рішення, яким задовольнити такі вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції щодо необхідності зменшення суми, заявленої позивачем на відшкодування витрат з правничої допомоги, оскільки, посилання суду в оскаржуваному рішенні на те, що сума індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.10.2017, буде складати не більше 3000 грн, що на думку суду свідчить про не співмірність з розміром витрат на правничу допомогу, ґрунтується виключно на припущеннях представника відповідача та не підтверджується жодними доказами; судом не враховано, що за умовами договору про надання правничої допомоги вартість останньої визначена сторонами у відповідності до рішення Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018 № 17; необґрунтованими є посилання суду першої інстанції на те, що ряд послуг - консультація клієнта, аналіз судової практики є подібними до інших послуг, наданих представником позивача, а саме формування позиції позивача при підготовці адміністративного позову, аналізі судової практики тощо.
Відповідач, в надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що на виконання рішення суду першої інстанції ГУНП в Харківській області у добровільному порядку у жовтні 2021 року виплатило ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у розімірі 3324, 54 грн, що підтверджується наданими до відзиву документами.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Задовольняючи частково клопотання представника позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, шляхом зменшення заявленої останнім суми з 5000 грн до 1000 грн, суд першої інстанції виходив з неспівмірності вказаної суми (5000 грн) зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з огляду на те, що ряд послуг, такі як консультація клієнта та аналіз судової практики є подібними діями представника позивача під час яких здійснюється формування позиції позивача при підготовці адміністративного позову щодо спірних правовідносин, аналізу судової практики, надання пояснень, тощо, враховуючи при цьому, що дана справа є справою незначної складності та Верховним Судом висловлена стала позиція щодо спірних правовідносин. Також суд врахував той факт, що за інформацією представника відповідача, сума індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017, в разі задоволення позову, буде складати не більше 3000 грн., що є неспівмірним з розміром витрат на правничу допомогу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 7 ст. 139 КАС України).
Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 6 ст. 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 135 КАС України).
З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має врахувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), який в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених у суді першої інстанції витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи копії договору про надання правової допомоги від 12.03.2021 року, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Острицький» в особі керуючого Острицького А.О. (а.с. 27), акту виконаних робіт від 14.06.2021 (а.с. 28), квитанції АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 5000 грн за надання послуг з правової допомоги (а.с. 29) та меморіальний ордер від 14.06.2021 на суму 5000 грн (а.с. 30).
Зі змісту вказаного договору вбачається, що сторони погодили вартість надання правової допомоги в межах дії договору про надання правової допомоги. Вартість надання правової допомоги визначена у відповідності до рішення Ради адвокатів Харківської області від 21 березня 2018 року № 17. Вартість представлення інтересів клієнта (надання правової допомоги) у відповідності до предмету договору становить фіксовану суму 12 000 грн, яка оплачується клієнтом у фіксованому розмірі, зокрема, за надання правової допомоги в суді першої інстанції - 5000 грн.
До вартості предмету договору сторони погодили орієнтовний, але не вичерпний перелік безпосередній дій адвоката, а саме: 1. Консультація; 2. Вивчення предмету проблеми клієнта; 3. Вивчення та аналіз судової практики у правовідносинах, що склались між клієнтом та суб'єктом владних повноважень; 4. Підготовка проекту позовної заяви, клопотань, заяв; 5. Формування документів для подання до суду; 6. Участь в судових засіданнях; 7. Підготовка та подання до суду та інших учасників справи заяв та клопотань, заперечень, обґрунтувань тощо; 8. Збирання доказів, в тому числі надіслання адвокатських запитів.
Вказано, що про виконання робіт складається акт.
В акті виконаних робіт від 14.06.2021 зазначено, що адвокат виконав, а клієнт прийняв роботи щодо надання правової допомоги в суді першої інстанції. Відповідно до чинного законодавства в разі фіксованої суми вартості професійної правничої допомоги детальний опис виконаних робіт Бюро (адвокатом) не наводиться.
Загальна вартість виконаних робіт складає 5000,00 грн.
На виконання ч.7 ст.134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Так, представник відповідача у поданому до суду першої інстанції клопотанні про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами вважав заявлені представником позивача витрати на правничу допомогу безпідставними, необґрунтованими та такими, що підлягають зменшенню, оскільки, по-перше, сума індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.10.2017, яку суд зобов'язав нарахувати та виплатити, мала скласти не більше 3000 грн, тобто значно менше, ніж заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу, по-друге, для адвоката Острицького А.О. надання правової допомоги в даній справі не потребувало значного часу, оскільки останній подає аналогічні позови до суду не в перший раз, змінюючи в них при цьому лише прізвище клієнта та інформацію про проходження служби, що підтверджується рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/833/2020 від 12.03.2020, по-третє, при наданні послуг зі збирання доказів адвокатом Острицьким А.О. в межах розгляду даної справи було складено лише один адвокатський запит до відповідача, зміст якого повністю дублює всі інші подані ним раніше адвокатські запити. Враховуючи викладене, вважає, що судові витрати, заявлені позивачем у розмірі 5000 грн підлягають зменшенню.
За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Вирішуючи питання належного до стягнення розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у суді, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.07.2021 по справі № 818/716/15, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
З наданих відповідачем разом з відзивом на апеляційну скаргу доказів, а саме розрахункового листа за жовтень 2021 року ОСОБА_1 та листа Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку від 12.11.2021 № 4588/119-29/02-2021 вбачається, що в жовтні 2021 року ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 на картку Приватбанку було перераховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 3324,54 грн.
Тобто, ціна позову по даній справі складає 3324,54 грн, що більш ніж на 1500 грн менше від заявленого представником позивача розміру витрат на правничу допомогу (5000 грн), що свідчить про явну неспівмірність наведених сум.
Колегія суддів зауважує, що судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з чим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
З огляду на викладене, враховуючи очевидну неспівмірність заявленої представником позивача суми витрат на правничу допомогу з ціною позову, заперечення відповідача з приводу визначеного адвокатом розміру таких витрат, а також часткове задоволення судом першої інстанції позовних вимог ОСОБА_1 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що в даному випадку сума витрат на правничу допомогу на рівні 1000 грн є співмірною сумою відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача зі складністю даної справи, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.
При цьому, колегія суддів не приймає доводи представника позивача щодо неврахування судом першої інстанції того, що оцінка вартості наданих позивачеві послуг була визначена відповідно до рішення Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018 № 17, оскільки вказане рішення носить рекомендаційний характер, а тому не зобов'язує адвокатів визначати вартість наданих ними послуг у розмірах, вказаних у такому рішенні. Крім того, застосування представником позивача при формуванні вартості наданих ним позивачу послуг положень вказаного рішення Ради адвокатів Харківської області жодним чином не спростовує наявність у суду можливості, за настання певних умов та обставин, зменшити розмір такої вартості, зокрема, у зв'язку з неспівмірністю їх з ціною позову.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч.4 ст. 229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 по справі № 520/9100/21 - в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій