22 грудня 2021 р. Справа № 440/7010/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2021, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, по справі № 440/7010/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі по тексту - ГУПФУ Полтавської області, відповідач), в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 24 травня 2021 року;
-зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Куст-Кущі Кобеляцького району Полтавської області, РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 , який дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи з 01.08.1980 року по дату призначення пенсії за віком викладачем в Білицькій дитячій музичній школі по класу теоретичних дисциплін і загального фортепіано;
-зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Куст-Кущі Кобеляцького району Полтавської області, РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 , нарахуваня та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з наявністю у позивача педагогічного стажу більше 30 років та виходом на пенсію за віком;
-стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Куст-Кущі Кобеляцького району Полтавської області, РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській області суму сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ГУПФУ в Полтавській області протиправно відмовило їй у зарахуванні періоду роботи на посаді викладача в Білицькій дитячій музичній школі до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років та у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з тим, що посада, на якій працювала позивач станом на день досягнення пенсійного віку, відсутня у вичерпному переліку посад, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, перебування на яких зараховується до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, і є однією з умов отримання спірної грошової допомоги. На переконання позивача, у розумінні Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, викладачі всіх спеціальностей є педагогічними працівниками, а тому вона, як педагогічний працівник має право на пенсію за вислугою років, передбачене Законом України "Про позашкільну освіту", який має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України, на яку посилається відповідач, а тому стаж роботи позивача на посаді викладача музично-теоретичних дисциплін у Білицькій дитячій музичній школі (з 01 серпня 1980 року по дату призначення пенсії за віком) має включатись до стажу роботи, який зараховується для призначення пенсії за вислугою років.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 по справі № 440/7010/21 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 24 травня 2021 року № 13.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне дослідження судом наданих відповідачем доказів, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 по справі № 440/7010/21 в частині задоволення позову, прийняти в цій частині нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги наполягає на правомірності прийнятого рішення про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки посада викладача дитячої музичної школи, на якій позивач працювала станом на день досягнення пенсійного віку, в силу приписів розділу 1 «Освіта» Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, яким встановлено виключний перелік посад в позашкільних навчальних закладах, робота на яких дає право на зарахування до стажу роботи (директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи), не надає ОСОБА_1 права на спірну грошову допомогу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу призначено пенсію за віком з 17 вересня 2020 року в порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Загальний страховий стаж позивача складає 43 роки 2 місяці та 26 днів.
30 жовтня 2020 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою щодо виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, як працівнику освіти.
06 листопада 2020 року ГУ ПФУ в Полтавській області листом № 6339-6219/3-02/8-1600/20 позивачу відмовлено у виплаті вказаної грошової допомоги, як працівнику освіти, у зв'язку з відсутністю підстав для врахування часу роботи ОСОБА_1 в Білицькій дитячій музичній школі до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугою років.
Не погоджуючись з вказаною відмовою ГУ ПФУ в Полтавській області, позивач звернулася до суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі № 440/7856/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії відповідача щодо незарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоду роботи з 01 серпня 1980 року по дату призначення пенсії за віком викладачем в Білицькій дитячій музичній школі по класу теоретичних дисциплін і загального фортепіано.
Зобов'язано відповідача розглянути питання щодо зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи з 01 серпня 1980 року по дату призначення пенсії за віком викладачем в Білицькій дитячій музичній школі по класу теоретичних дисциплін і загального фортепіано, з урахуванням висновків суду.
Визнано протиправним та скасовано оформлене листом № 6339-6219/3-02/8-1600/20 рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06 листопада 2020 року про відмову в нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.
На виконання вказаного рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі № 440/7856/20 відповідач розглянув заяву ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та рішенням від 24 травня 2021 року № 13 повторно відмовив у її задоволенні з тих самих підстав, що й під час первинного розгляду звернення.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернулась до суду з цим позовом про його скасування та зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи з 01 серпня 1980 року по дату призначення пенсії за віком викладачем в Білицькій дитячій музичній школі по класу теоретичних дисциплін і загального фортепіано, у зв'язку з чим нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з наявністю у позивача педагогічного стажу більше 30 років та виходом на пенсію за віком.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 24 травня 2021 року № 13, яким позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки позивач станом на дату призначення пенсії за віком відповідала всім, передбаченим вказаною нормою критеріям, а відтак мала право на отримання спірної грошової допомоги станом на день призначення їй пенсії.
При цьому, суд вважав, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача в даному випадку буде зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи з 01 серпня 1980 року по дату призначення пенсії за віком викладачем в Білицькій дитячій музичній школі по класу теоретичних дисциплін і загального фортепіано, суд першої інстанції вважав такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_2 отримує пенсію за віком, а не за вислугою років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що виключає можливість розмежування загального страхового (трудового) стажу та спеціального - стажу роботи позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати» встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення, що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм слідує, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років.
Зі змісту Розділу 1 «Освіта» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909) вбачається, що посадами в позашкільних навчальних закладах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років є посади: директора, його заступників з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючого відділами (лабораторіями, кабінетами), художніх керівників, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Тобто, посада викладача музичної школи відсутня в наведеному переліку.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України "Про освіту" невід'ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Відповідно до ч.3 ст. 12 Закону України "Про позашкільну освіту" заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
Перелік типів закладів позашкільної освіти затверджується Кабінетом Міністрів України (ч.5 ст. 12 Закону України "Про позашкільну освіту").
Так, відповідно до п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 433, до позашкільних навчальних закладів належать початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).
Відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 посаду «викладач» віднесено до педагогічних посад.
Приписами ч. 4 ст. 21 Закону України "Про позашкільну освіту" передбачено, що права, обов'язки та соціальні гарантії для педагогічних працівників закладу позашкільної освіти визначаються Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Таким чином, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем в музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі № 876/5312/17.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 з 01 серпня 1980 року прийнята на посаду викладача Білицької дитячої музичної школи, на якій працювала станом на дату звернення до пенсійного органу (30.10.2020), тобто більше 30 років (а.с 10).
Доданим відповідачем до матеріалів справи витягом з пенсійної справи ОСОБА_1 підтверджується, що страховий стаж останньої становить 43 роки 2 місяці 26 днів (а.с. 34).
З огляду на викладене, враховуючи наявність у позивача більш ніж 30-річного стажу роботи на посаді викладача музичної школи, на якій вона продовжувала працювати станом на день досягнення пенсійного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 виповнилося 55 років, враховуючи дату народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а також неотримання нею до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 24 травня 2021 року № 13 про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" винесено відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів зазначає наступне.
Так, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що переглядається, умови, за наявності яких пенсійний орган зобов'язаний нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення визначені пунктом 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Якщо такі умови наявні, орган повинен нарахувати та виплатити вказану грошову допомогу. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - нарахувати та виплатити таку допомогу або відмовити в такому. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Так, як встановлено вище, станом на час звернення до пенсійного органу 30.10.2020 року із заявою про нарахування та виплату спірної грошової допомоги, ОСОБА_1 виповнилося 55 років, її загальний страховий стаж роботи на посаді викладача музичної школи, що в силу наведених вище висновків суду апеляційної інстанції може зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, склав понад 30 років, будь-якого іншого виду пенсії до моменту виходу на пенсію за віком позивач не отримувала, а відтак наявні всі необхідні умови, передбачені пунктом 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача на отримання спірної допомоги буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Слід відмітити, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області рішенням від 06.11.2020 № 6339-6219/3-02/8-1600/20 вже було відмовлено ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті вказаної грошової допомоги у зв'язку з відсутністю посади, на якій працювала позивач (викладач музичної школи) в Переліку № 909.
З урахуванням викладеного, зобов'язання відповідача лише повторно розглянути питання про нарахування та виплату спірної грошової допомоги призведе до повторної відмови.
Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені устатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзабезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).
Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
У даному випадку задоволення позовних вимог щодо зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.
Керуючись ч.4 ст. 241, ст. ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 по справі № 440/7010/21 - в частині задоволення позовних вимог залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій