23 грудня 2021 р.Справа № 643/3904/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 19.10.2021, головуючий суддя І інстанції: Довготько Тетяна Миколаївна, м. Харків, повний текст складено 19.10.21 року по справі № 643/3904/21
за позовом ОСОБА_1
до Поліцейського УПП в Харківській області Лейтенант поліції інспектор Трофіменко Андрія Андрійовича 3-й батальон 6 рота
про скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАН №3842021 від 27.02.2021року винесену поліцейським УПП в Харківській області лейтенантом поліції інспектором Трофименко А.А. про притягнення його до адміністративної відповідальності згідно ч.1 ст.122 КУпАП та закрити провадження по справі.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 27.02.2021року поліцейським УПП в Харківській області лейтенантом поліції інспектором Трофименко А.А. було винесено постанову серії ЕАН №3842021 від 27.02.2021 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. На думку інспектора поліції, він здійснив розворот через дорожню розмітку 1.3 (подвійна суцільна лінія), однак правопорушення він не скоював. Він повідомив інспектору, що дорожня розмітка 1.3 взагалі відсутня, бо те, що може насилу нагадувати дорожню розмітку 1.3 не відповідає вимогам ДСТУ, зокрема, щодо коефіцієнту яскравості цієї лінії. Зважаючи на те, що правил дорожнього руху він не порушував, а також, що фактично розгляду справи не було проведено належним чином, вважає, що зазначена постанова була винесена із грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19.10.2021р. позов ОСОБА_1 до поліцейського 3 батальйону 6 роти УПП в Харківській області лейтенанта поліції Трофименка Андрія Андрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не з'ясував чи було взагалі здійснено розворот, якщо було то де саме, а якщо не було, то як саме рухався автомобіль позивача. Вказує, що відповідач будь-яких доказів інкримінованого правопорушення, навіть відеозапису з «Ха02413 боді кам», зазначеного у оскаржуваній постанові інспектора серії ЕАН № 3842021 від 27.02.2021 до суду не надав, тому суд першої інстанції, маючи серед доказів, які б могли вказувати на вчинення мною інкримінованого правопорушення лише тільки саму постанову інспектора поліції серії ЕАН № 3842021 від 27.02.2021, помилково визнав доведеним факт події інкримінованого правопорушення, а саме розвороту через дорожню розмітку 1.3 (подвійну суцільну лінію). Зазначає, що суд першої інстанції помилково поклав на позивача обов'язок доводити свою невинуватість, зазначаючи у судовому рішенні "Матеріали справи на разі не містять жодних доказів на підтвердження позиції позивача у даній справі, чим порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене просить рішення судді Довготько Т. М. Московського районного суду м. Харкова від 19 жовтня скасувати. Постанову серії ЕАН № 3842021 від 27.02.2021 винесену поліцейським УПП в Харківській області лейтенантом поліції інспектором Трофіменко Андрієм Андрійовичем третього батальону шостої роти про притягнення мене ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності згідно частини 1-ої статті 122 КупАП скасувати.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві.
Окрім того, за правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідач повідомлений на електронну адресу, які містяться а матеріалах справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що інспектором 3 батальйону 6 роти УПП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Трофименко А.А. було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3842021 від 27.02.2021 року, за порушення п.8.5.1 ПДР України, ч.1 ст.122 КУпАП та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.
Як вбачається з зазначеної постанови, ОСОБА_1 , 27.02.2021року , о 13 год. 43 хв., керуючи транспортним засобом по вул. Червоні ряди, 1 у м. Харкові, здійснив розворот через дорожню розмітку 1.3. Подвійна суцільна лінія, чим порушив п 8.5.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 255,00грн.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи на разі не містять жодних доказів на підтвердження позиції позивача у даній справі, оскільки долучені ним фотоматеріали з місця події оцінюються судом як докази правомірності винесення інспектором патрульної служби постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №3842021 від 27.02.2021 року, а тому суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), Законом України “Про автомобільні дороги”, який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України “Про дорожній рух” встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 9 КупАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 222 КупАП органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту,
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно п. 1.1. ПДР ці Правила відповідно до Закону України “Про дорожній рух” встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
У п. 1.9. ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Порядок дорожнього руху на території України встановлюють ПДР України.
Згідно з п. 1.1.Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Як встановлено у п. 2.4«а» ПДР України на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1. У зв'язку з прийняттям Закону України «Про національну поліцію» повноваження працівників міліції передані поліцейським.
Згідно з п.п. «а» п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
ПДР України встановлено, що водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
У п.п. «б» п. 2.1 ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).
У п. 2.1«ґ» ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У п. 8.5 ПДР визначено, що дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну. Розмітка є одним із найважливіших засобів регулювання дорожнього руху і значною мірою впливає на безпеку руху. Вона постійно перебуває в полі зору водія, допомагає йому правильно вибирати положення ТЗ на проїзній частині багато смугових доріг, сприяє кращому орієнтуванню в напрямку дороги, обмежує в необхідних місцях маневрування транспортних засобів, сприяючи тим самим підвищенню безпеки дорожнього руху. Горизонтальна дорожня розмітка 1.3 відповідно до ПДР України поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху.
Згідно з п.п. 8.5.1 ПДР України горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху.
Основне призначення горизонтальної розмітки - упорядкування руху транспортних засобів і розподіл їх по всій ширині проїзної частини. За допомогою ліній горизонтальної розмітки можуть бути введені окремі обмеження в русі, надана додаткова інформація водіям про умови та напрямок руху транспортних засобів. За допомогою цих ліній обмежується рух на окремих ділянках доріг та їх перехрещеннях, вказуються дозволені напрямки руху та забезпечується інша необхідна інформація про умови, режим, характер і особливості руху на даній ділянці дороги.
Отже, перетинати горизонтальну розмітку у вигляді подвійної суцільної лінії, забороняється як для виконання обгону, так і для виконання повороту ліворуч або розвороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Частиною 3 статті 258 КУпАП встановлено, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, згідно якої постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідачем в підтвердження правомірності прийняття оскаржуваної постанови серії ЕАН №3842021 від 27.02.2021, як при розгляді справи в суді першої інстанції так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не надано жодних доказів на підтвердження факту вчинення позивачем проступку.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності п. 7 "До постанови додаються" містить посилання на наявність відео "Ха02413 боді кам".
Проте, вищезазначений відеозапис до суду першої інстанції надано не було.
Тобто доказ на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення є відсутнім.
У позовній заяві позивач факт вчинення порушення ПДР не визнає.
Тобто доказ на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення є відсутнім.
В матеріалах справи відсутні докази які б беззаперечно свідчили про те, що позивач здійснив розворот через дорожню розмітку 1.3. Подвійна суцільна лінія, чим порушив п 8.5.1 ПДР України.
Тобто, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 р. у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
Відповідач, як при розгляді справи про адміністративні правопорушення, так і суду, не надав належні і допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем проступку. Тобто, доказ на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення є відсутнім.
Доказів вчинення правопорушення (обґрунтовані пояснення, пояснення свідків тощо) відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції, тобто в матеріалах справи відсутні дані, які б беззаперечно свідчили про те, що позивач вчинив порушення за яке передбачена відповідальність згідно ст.122 КУпАП. Тобто, доказ на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення є відсутнім.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 26.04.2018 р. у справі № 338/855/17.
Щодо посилань суду першої інстанції на те, що позивач фактично не заперечує вчинене ним правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
Сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 08.07.2020р. по справі № 177/525/17.
В даному рішенні Верховний суд відхилив доводи скаржника про правомірність оскаржуваної постанови, у зв'язку з тим, що вчинення адміністративного правопорушення позивачем не заперечується, оскільки уважає, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
При цьому, у позовній заяві позивач факт вчинення порушення ПДР не визнає.
Колегія суддів зазначає, що відповідно, до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
Відповідач, не надав до суду належні і допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем проступку. Тобто, доказ, на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення, є відсутнім.
Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням вищезазначеного, відсутності доказі вчинення позивачем адміністративного правопорушення, доводи апеляційної скарги стосовно правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до положень ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
В даному випадку відповідачем відповідно до вимог ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, яка і є предметом судового розгляду.
Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст. 286 КАС України.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки у справі немає доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122 КУпАП у зв'язку з порушенням порушив вимоги дорожньої розмітки 1.3 «подвійна суцільна», чим порушив п.8.5.1 ПДР України, то склад цього правопорушення відсутній.
Виходячи з вищевказаного, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до вимог 293 КУпАП та ч. 3 ст. 286 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 354/512/16-а, від 22 липня 2019 року у справі №757/2757/16-а.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до п.п.1,2 3, 4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що є підставами для скасування оскарженого судового рішення та прийняття постанови про задоволення позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом, згідно квитанції № CX26-5KTH-TTME-AC34 від 22.03.2021р, яка міститься в матеріалах справи (а.с.19), сплатив судовий збір в сумі 454 грн. 00 коп. При подачі апеляційної скарги, згідно квитанції № TB84-4MH8-C832-58B0 від 28.10.2021р., яка міститься в матеріалах справи (а.с.40), сплачено судовий збір в сумі 681 грн. 00 коп. (надмірно сплачено 681 грн.) Всього, з урахуванням того, що позов задоволено, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в сумі 1135 грн .
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 19.10.2021 по справі № 643/3904/21 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАН №3842021 від 27.02.2021 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. та закрити провадження по адміністративній справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Харківській облаcті на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги у загальному розмірі 1135,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло