Справа № 755/21217/21
"23" грудня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Яровенко Н.О.
при секретарі Локотковій І.С.
з участю сторін:
заявниці ОСОБА_1 ,
представника заявниці ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису,
20.12.2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, заінтересована особа: ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису відносно її сина ОСОБА_3 щодо неї, на строк 6 місяців, встановивши наступні заходи тимчасового обмеження його права, зокрема:
1. Заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувати у місці проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою : АДРЕСА_1 ;
2. Заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наближатись ближче ніж на 300 (триста) метрів до місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги заявниця обґрунтовує тим, що вона є власницею Квартири АДРЕСА_2 . Разом з нею проживає її син ОСОБА_3 , який досить тривалий час здійснює насильницькі дії психологічного характеру по відношенню до неї, які полягають в образах та вчиненню сварок на побутовому ґрунті. Крім цього він постійно вживає алкогольні напої, приходить до дому у стані алкогольного сп'яніння та погрожує позбавити життя. Протягом 2021 року ії син неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 173-1 КУпАП. Таким чином, ОСОБА_3 нехтує будь-якими нормальним ставленням до неї, що в подальшому може призвести до ще більшого погіршення психологічного здоров'я Заявника, а також не бажання змінювати свої звички та ставлення до неї з метою нормалізації ситуації, що склалася.
Ухвалою від 20.11.2021 р. відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
В судовому засіданні заявник та її представника вимоги підтримали та просять суд задовольнити їх у повному обсязі.
Заінтересована особа ОСОБА_3 всудове засідання не з'явився, свого представника до суду не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив.
Суд, вислухавши пояснення заявниці, її представника, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності. За вказаною адресою заявник проживає та зареєстрована.
ОСОБА_3 згідно даних паспорта зареєстрований в АДРЕСА_3 .
З пояснень заявниці встановлено, що ОСОБА_3 є її сином та постійно проживає в її квартирі. Також встановлено, що у заінтересованої особи є у власності своя квартира за адресою: АДРЕСА_3 , яку він здає в оренду.
Заявниця зазначає, що ОСОБА_3 систематично вчиняє щодо неї психологічне насильство.
Так, заявниця з даного приводу неодноразово зверталась до Дніпровського УП ГУП НП в місті Києві з відповідними заявами.
Так, 31 травня 2017 року Дніпровським районним судом міста Києва по справі № 755/7001/17 було прийнято постанову, відповідно до якої по відношенню до ОСОБА_3 було застосовано примусовий привід. 18 липня 2017 року, під час судового засідання по справі № 755/7001/17 ОСОБА_3 визнав свою вину у вчинені правопорушення передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Починаючі з 2021 року ОСОБА_3 почав вчиняти всі вище перераховані діє спочатку, а саме пиячити та вчиняти по відношенню до заявника насильство психологічного характеру та приходити до дому у алкогольному сп'янні та погрожуючі позбавити життя заявника.
Так, 13.09.21 року Дніпровським районним центром соціальних служб міста Києва було складено акт від 13.09.2021 року, відповідно до якого було встановлено, що ймовірно вчиняется домашнє насильство психологічного характеру із застосуванням фізичної сили.
05 вересня 2021 року, заявниця звернулась до правоохоронних органів Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві у зв'язку із вчинення відносно заявника домашнього насильства з боку її сина. Відповідно до рапорту молодшого лейтенанта поліції Дніпровського УП ГУПН в м. Києві Бузько Ольги було встановлено, що ОСОБА_3 перебуває в алкогольному сп'янні, вчиняє домашнє насильство психологічного характера по відношенню до заявниці. У зв'язку з цим відносно ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення. 13 жовтня 2021 року, під час судового засідання по справі № 755/16521/21 Дніпровським районним судом міста Києві ОСОБА_3 було визнано виним у вчинені правопорушення передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
14 вересня 2021 року, заявниця звернулась до правоохоронних органів Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві у зв'язку із вчинення відносно неї домашнього насильства з боку сина. Відповідно до рапорту старшого лейтенанта поліції Дніпровського УП ГУПН в м.Києві Близнюка В. від 14.09.2021 року, було встановлено, що ОСОБА_3 вчиняє домашнє насильство по відношенню до заявниці. У зв'язку з цим відносно ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення. 24 вересня 2021 року Дніпровським районним судом міста Києва по справі № 755/15487/21 було прийнято постанову, відповідно до якої по відношенню до ОСОБА_3 було застосовано привід, оскільки він не виконав своїх обов'язків щодо явки в суд без поважних причин, а його явка було обов'язковою при розгляді даної справи.
Отже, з аналізу поданих стороною заявниці доказів, судом встановлено, що мають місце очевидні ризики продовження заподіяння ОСОБА_3 насильства відносно матері ОСОБА_1 , а тому з метою попередження повторення у подальшому неправомірних дій зі сторони кривдника ОСОБА_3 , наявні підстави для застосування заходів тимчасового обмеження його прав.
Положеннями Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Частинами 2, 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Згідно зі ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 05.09.2019 р. у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».
Враховуючи наведені заявницею фактичні та правові підстави в сукупності з доданими до заяви доказами, суд вважає, що наявні обґрунтовані ризики продовження вчинення ОСОБА_3 насильства відносно неї, а тому приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог та необхідність видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_3 на строк 6 місяців із встановленням наступних заходів тимчасового обмеження його прав, передбачених ч.2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», зокрема заборони ОСОБА_3 перебувати у місці проживання ОСОБА_1 та заборони ОСОБА_3 наближатись ближче ніж на 300 (триста) метрів до місця проживання ОСОБА_1 .
На підставі викладеного , керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 350-6, 352-355 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису задовольнити.
Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком 6 (шість) місяців, встановивши наступні заходи тимчасового обмеження його прав, зокрема:
1. Заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувати у місці проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою : АДРЕСА_1 ;
2. Заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наближатись ближче ніж на 300 (триста) метрів до місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 23.12.2021 року.
Дані сторін:
Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;
Заінтересована особа: ОСОБА_3 , РНОКПП невідомий, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Н.О.Яровенко