21 грудня 2021 рокум. Ужгород№ 260/4229/21
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Дору Ю.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про скасування рішення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородської міської ради (далі - відповідач) у якому просить: скасувати рішення Ужгородської міської ради №405 від 07.09.21р. Про відмову у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; зобов'язати Ужгородську міську раду надати мені дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво індивідуального гаражу розміром 0,0041 га (0.41 сотки) місце знаходження: АДРЕСА_1 . із земель комунальної власності згідно ст.118. п.6 п.7 з подальшою передачею цієї ділянки мені у власність.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що такий 20 липня 2021 року звернувся до Ужгородської міської ради із заявою, реєстраційний № 806761 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею у власність із земель державної, комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації відповідно до ст.121, розміром 0.0041 га (0.41 сотки) яка розташована по АДРЕСА_1 . Мета використання зазначеної ділянки будівництво індивідуального гаражу. Рішенням Ужгородської міської ради № 405 від 07.09.2021 року позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів відмовлено, у зв'язку із відсутністю документів на нерухоме майно. Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 118 та 122 Земельного кодексу України, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що Рішенням IХ сесії Ужгородської міської ради VIII від 07.09.2021 року № 405 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» гр. ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту земелустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0041 га для будівництва індивідуальних гаражів АГК «Метеор», поз 39 по АДРЕСА_1 , у зв'язку із відсутністю документів на нерухоме майно. У позивача на вищезазначеній земельній ділянці знаходиться тимчасовий металевий гараж, а отже орган місцевого самоврядування прийняв правильне рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
Позивачем до суду подано відповідь на відзив, у якому проти відзиву заперечив, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 20 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Ужгородської міської ради із заявою, реєстраційний № 806761 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею у власність із земель державної, комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації відповідно до ст.121, розміром 0.0041 га (0.41 сотки) яка розташована по АДРЕСА_1 . Мета використання зазначеної ділянки будівництво індивідуального гаражу.
Рішенням Ужгородської міської ради № 405 від 07.09.2021 року позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів відмовлено, у зв'язку із відсутністю документів на нерухоме майно.
Вважаючи таке рішення суб'єкта владних повноважень протиправним, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Ст. 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється нормами глави 19 ЗК України.
Чч. 1, 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Так, п. “в” ч. 3 ст. 116 ЗК України передбачене право громадян на безоплатну передачу земельних ділянок у їх власність шляхом одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Ст. 121 ЗК України врегульовано норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Ч. 6 ст. 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно положень ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Зазначені повноваження органів місцевого самоврядування кореспондуються також з питаннями, що віднесені до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради, передбаченими ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 р. №280/97-ВР (далі - Закон), та вирішуються виключно на пленарних засіданнях таких, серед яких вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Таким чином, для отримання у власність спірної земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража, позивач звернувся у законодавчо встановленому порядку до уповноваженого на те органу місцевого самоврядування - Ужгородської міської ради.
Ч. 7 ст. 118 ЗК України визначає порядок розгляду вищезазначених клопотань уповноваженим органом. Так, вказана законодавча норма передбачає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Окрім того, ч. 7 ст. 118 ЗК України встановлює, що виключною підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Дана норма носить імперативний характер та унеможливлює відмову уповноваженого органу з будь-яких інших підстав.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17 та від 24 квітня 2018 року № 814/1961/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи питання правомірності оскарженого рішення крізь призму основних засад адміністративного судочинства, суд повинен дослідити, чи прийнято таке на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Зазначене кореспондується також з встановленим Конституцією України обов'язком будь-якого суб'єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з оскаржуваного рішення Ужгородської міської ради №405 від 07 вересня 2021 року, орган місцевого самоврядування свою відмову у задоволенні заяви позивача аргументує “відсутністю документів на нерухоме майно.
Жодних інших доказів на підтвердження правомірності свого рішення Ужгородська міська рада суду не надала, будь-яких пояснень стосовно спірних правовідносин до суду не направила.
За правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається зі змісту позовних вимог позивачем заявлено вимогу про скасування рішення Ужгородської міської ради №405 від 07.09.21р. Про відмову у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; зобов'язння Ужгородську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво індивідуального гаражу розміром 0,0041 га (0.41 сотки) місце знаходження: АДРЕСА_1 із земель комунальної власності згідно ст.118.п.6ді.7.3 подальшою передачею цієї ділянки у власність.
Разом з тим, враховуючи положення ч. 2 ст. 9 КАС України та факт встановлення протиправності таких дій судом під час розгляду справи, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Ужгородською міською радою не доведено правомірності оскарженого рішення. Відтак, оскільки позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою за відсутності підстав, передбачених ст. 118 ЗК України, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним Рішення Ужгородської міської ради № 405 від 07.09.2021 року, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0041 га для будівництва індивідуальних гаражів, поз 39 АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача - Ужгородську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво індивідуального гаражу розміром 0,0041 га (0.41 сотки) місце знаходження: АДРЕСА_1 . із земель комунальної власності згідно ст.118.п.6ді.7.3 подальшою передачею цієї ділянки у власність, суд зазначає наступне.
Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії", в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога щодо зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво індивідуального гаражу розміром 0,0041 га (0.41 сотки) місце знаходження: АДРЕСА_1 . із земель комунальної власності згідно ст.118.п.6ді.7.3 подальшою передачею цієї ділянки у власність задоволенню не підлягає.
Згідно з нормами ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у відповідності до положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Таким чином, з метою захисту порушених суб'єктом владних повноважень прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Ужгородську міську раду повторно розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0041 га для будівництва індивідуальних гаражів АГК «Метеор», поз 39 по
АДРЕСА_2 . 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
За приписами ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивачем для звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, про що в матеріалах справи міститься доказ -квитанція № 0.0.2267869450.1 від 16.09.2021 р. Оскільки адміністративний позов задоволено частково, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 454,00 грн. (908/2, де 908,00 - ставка судового збору сплачена позивача за звернення до суду із цим позовом), оскільки судом не встановлено обставин, передбачених ч. 8 ст. 139 КАС України, щодо зловживання позивачем процесуальними правами або виникнення спору внаслідок неправильних дій позивача. Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородської міської ради (пл. Поштова, буд. 3,м. Ужгород,Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ 33868924) про скасування рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Ужгородської міської ради № 405 від 07.09.2021 року, в частині відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0041 га для будівництва індивідуальних гаражів АГК «Метеор», поз 39 по АДРЕСА_2 . у зв'язку із відсутністю документів на нерухоме майно.
Зобов'язати Ужгородську міську раду повторно розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0041 га для будівництва індивідуальних гаражів АГК «Метеор», поз 39 по АДРЕСА_2 . з урахуванням висновків суду.
Стягнути з Ужгородської міської ради (пл. Поштова, буд. 3,м. Ужгород,Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ - 33868924) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору