м. Вінниця
21 грудня 2021 р. Справа №120/3721/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05 лютого 2020 року №39 його з 05 лютого 2020 року виключено із списків особового складу військової частини та направлено для зарахування на військовий облік до Шаргородського районного військового комісаріату.
Проте, на день звільнення зі служби позивачу не проведено нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, як того вимагає частина 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби є протиправною та порушує його права і законні інтереси, у зв'язку із чим звернувся з позовною заявою до суду.
Ухвалою від 30 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
08 червня 2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що військова частина НОМЕР_1 заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зокрема, відзив аргументований тим, що відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше. Відтак, наведеною нормою передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов'язується із наявністю у військовослужбовця саме календарної вислуги 10 років і більше. Однак, на час звільнення позивача зі служби його вислуга років в календарному обчисленні становила 08 років 07 місяців 05 днів. За наведених обставин, на думку відповідача, відсутні підстави для виплати позивачеві одноразової грошової допомоги.
Ухвалою суду від 17 вересня 2021 року вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи призначено на 13 жовтня 2021 року.
12 жовтня 2021 року представником позивача подано клопотання про розгляд справи без участі позивача.
Ухвалою суду від 13 жовтня 2021 року розгляд справи відкладено на 22 листопада 2021 року.
22 листопада 2021 року представником позивача подано клопотання про розгляд справи без участі позивача.
В ході судового засідання, що відбулося 22 листопада 2021 року, суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою витребував у відповідача належним чином засвідчену копію витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05 лютого 2020 року №39, у зв'язку із чим оголошено перерву у судовому засіданні до 13 грудня 2021 року.
В судове засідання, призначене на 13 грудня 2021 року, учасники справи не з'явилися, незважаючи на те, що були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. При цьому, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відтак, суд вирішив розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 в період з 01 грудня 2005 року по 28 липня 2008 року проходив службу в органах внутрішніх справ.
У період з 19 квітня 2019 року по 05 лютого 2020 року позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується записами у його військовому квитку серії НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05 лютого 2020 року №39 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу військової частини та направлено для зарахування на військовий облік до Шаргородського районного військового комісаріату.
Як свідчить надана на виконання вимог ухвали суду від 22 листопада 2021 року копія наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05 лютого 2020 року №39, його вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна вислуга років - 08 років 07 місяців 05 днів, пільгова вислуга років - 04 роки 03 місяці 14 днів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом 1 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, пунктом 4 якого установлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.
Подібні за змістом до абзацу 1 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII містяться й приписи у пункті 10 згаданого вище Порядку. Зокрема, визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що поняття "календарна вислуга років" застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги "в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби". При цьому, набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 15 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" законодавець пов'язує із наявністю у військовослужбовця вислуги 10 років і більше.
Відтак, на думку суду, слушними є твердження позивача про те, що в частині 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
В ході судового розгляду встановлено, що загальна вислуга років ОСОБА_1 станом на момент виключення його зі списків особового складу військової частини, тобто станом на 05 лютого 2020 року, становила 12 років 10 місяців 19 днів, що підтверджує факт набуття позивачем права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.
За наведених вище обставин відповідачем необґрунтовано не виплачено позивачеві одноразову грошову допомогу при звільненні.
Відтак, позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
З приводу вимоги зобов'язального характеру, то варто врахувати наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Водночас, згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності в частині невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, а тому вимога щодо зобов'язання відповідача здійснити виплату позивачеві одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" також підлягає задоволенню.
Окрім того, задовольняючи позовну вимогу щодо зобов'язання відповідача вчинити конкретну дію, суд зважає на те, що така вимога є похідною, що залежить від задоволення основної вимоги.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 )
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 26615118)
Повний текст рішення суду складено 21.12.2021
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович