21 грудня 2021 р. Справа № 120/10498/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправними ді] відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.04.2020, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік";
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.04.2020, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік та одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 10.03.2020 № 146 позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту "г" пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів), а наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.04.2020 № 76 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 21.04.2020. При цьому військова частини НОМЕР_2 перебуває на всіх видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач зазначає, що відповідно до пункту 242 Указу Президента України від 10.02.2008 № 1153/2008 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Проте повного розрахунку при звільненні з військової служби позивач не отримав.
У зв'язку з тим, що протягом 2020 року грошове забезпечення нараховувалось та виплачувалось позивачу з розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, позивач звернувся до відповідача із заявою від 15.07.2021, в якій просив вжити заходів щодо перерахунку та доплати позивачу за період з 29.01.2020 по 21.04.2020 грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), обчисленого з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
Однак 15.08.2021 в телефонному режимі відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення у вказаному розмірі у зв'язку з відсутністю правових підстав для цього.
Позивач вважає оскаржувані дії відповідача протиправними, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.
Ухвалою суду від 06.09.2021 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні).
Також зазначеною ухвалою витребувано з військової частини НОМЕР_1 довідку про розмір грошового забезпечення позивача за період військової служби з 29.01.2020 по 21.04.2020 (помісячно); довідку про розмір нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.04.2020, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби; відомості про те, з якого саме розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 1 січня якого саме календарного року) проводилися позивачу вказані виплати.
20.09.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Як зазначає відповідач, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (до 24.02.2018) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яка набула чинності 24.02.2018, в пункт 4 Постанови № 704 внесено зміни та викладено його в наступній редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13 і 14.".
Також відповідач зауважує, що пунктом 3 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів", який набрав чинності 01.01.2017, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Норми пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII були чинними як на дату прийняття Постанови № 704, так і станом на 29.01.2020, неконституційними не визнавалися.
Відтак, оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення п. 4 Постанови № 704, у, редакції до внесення змін Постановою № 103, а також Додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, відповідач не вбачає підстав для обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням позивача з використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
На виконання вимог ухвали суду від 06.09.2021 разом з відзивом на позов відповідач надав довідку про фактично отримане грошове забезпечення позивача (помісячно).
Інших заяв по суті від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд доходить висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке.
Встановлено, що наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 10.03.2020 № 146 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту другого частини п'ятої статті 26 "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.04.2020 № 76 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Вінницького ОМВК Вінницької області.
При цьому військова частина НОМЕР_2 , де позивач проходив військову службу, перебуває на всіх видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 , і саме військова частина НОМЕР_1 здійснює безпосередній розрахунок та виплату всіх видів грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 .
Позивач зазначає, що він не отримав повного розрахунку при звільненні з військової служби, оскільки протягом 2020 року грошове забезпечення нараховувалося та виплачувалося позивачу з розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
15.07.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив вжити заходів щодо перерахунку та доплати позивачу за період з 29.01.2020 по 21.04.2020 грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), обчисленого з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
15.08.2021 в телефонному режимі відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення у вказаному розмірі у зв'язку з відсутністю правових підстав для цього.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.04.2020 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
Варто зазначити, що за загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Суд звертає увагу, що застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови № 704, пункт 4 якої має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.
Проте постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Отже, пунктом 4 Постанови № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни. Отже, зміни до пункту 4 постанови № 704, внесені п. 6 постанови № 103, з 01.02.2020 не підлягають застосуванню.
Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток додатку 1 та пункту Примітки додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 01.02.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З наведеного суд доходить до висновку, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018. Таким чином, з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18, виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Подібних висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах від 22.04.2021 у справі № 560/6752/20 та від 02.11.2021 у справах № 240/7577/21 та № 240/8890/21.
Враховуючи наведене суд приходить до переконання, що дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020 по 21.04.2020, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, є неправомірними.
Відтак відповідача належить зобов'язати здійснити перерахунок та доплату позивачу ОСОБА_1 вказаних грошових виплат з урахуванням вже виплачених сум.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).
Таким чином, перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору, тоді як інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.04.2020, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Зобов'язати військову частину з урахуванням вже виплачених сум перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.04.2020, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік та одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, здійснивши їх обчислення з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );
2) відповідач: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
Повне судове рішення складено 21.12.2021.
Суддя Сало Павло Ігорович