м. Вінниця
21 грудня 2021 р. Справа № 120/318/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач).
За змістом позовних вимог позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 09.11.2020 № 905290155711 про перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Вінницького апеляційного суду від 26.02.2020 №05-27/85/2020, виходячи з розміру 90% заробітку працюючого судді та враховуючи стаж на посаді судді 26 років 6 місяців 11 днів, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він має статус судді у відставці та отримував довічне грошове утримання, призначене відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон №2453) у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді Вінницького апеляційного суду.
Проте, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.09.2020 у справі №120/4136/20-а відповідачем здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, встановивши його розмір 50% від заробітної плати судді відповідного суду. На думку позивача, ГУ ПФУ у Вінницькій області неправомірно зменшило відсоткове значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки відсотковий розмір (90%) визначений йому з моменту призначення довічного грошового утримання. Позивач вважає, що при перерахунку довічного грошового утримання на виконання рішення суду, підлягала врахуванню лише довідка Вінницького апеляційного суду від 26.02.2020 №05-27/85/2020, а відсоткове значення не могло бути зменшено, оскільки його обраховано на підставі Закону, чинного на момент призначення довічного грошового утримання.
З огляду на зазначене, ОСОБА_1 вважає оскаржуване рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси.
Ухвалою суду від 20.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Окрім того, витребувано у ГУ ПФУ у Вінницькій області усі документи, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення №905290155711 від 09.11.2020.
28.01.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву та пенсійна справа ОСОБА_1 . У відзиві відповідач зазначив, що пенсія позивачу призначена з 22.02.2011 на підставі постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 14.06.2011 у справі №2-а-2966/11 виходячи з 90% від суддівської винагороди працюючого судді. До розрахунку стажу який би надавав право на призначення довічного грошового утримання ОСОБА_1 враховано період проходження служби у Збройних Силах з 06.08.1984 по 26.09.2005 та період перебування на посаді судді Апеляційного суду Вінницької області з 03.10.2005 по 21.02.2011.
При цьому, представник відповідача вказує, що на момент виконання рішення суду, діяли положення Закону України від 07.07.2010 №2453 "Про судоустрій і статус суддів", які відрізняються від чинного порядку визначення відсоткового розміру довічного грошового утримання, встановленого Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VІІІ від 02.06.2016 (стаття 142). Зокрема, питання визначення розрахунку відсотку грошового утримання здійснюється відповідно до норм частини 3 статті 142 Закону №1402, яким визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Тому, враховуючи вимоги Закону №1402, який чинний на момент звернень позивача до суду, до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню період його роботи з 30.10.2005 по 21.02.2011 в Апеляційному суді Вінницької області, що фактично складає 5 років 04 місяці 19 днів. Таким чином, на переконання сторони відповідача, оскільки, ОСОБА_1 має 5 років 04 місяці 19 днів роботи на посаді судді, його довічне грошове утримання підлягає виплаті в розмірі 50% від сум суддівської винагороди.
Окрім того, у відзиві ГУ ПФУ у Вінницькій області зазначається, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.09.2020 у справі №120/4136/20-а, Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивача з 19.02.2020 згідно з довідкою №05-27/85/2020 виходячи з 50% від сум суддівської винагороди, з огляду на наявний стаж судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Мотивуючи свою позицію щодо виплати довічного грошового отримання судді у розмірі 50% відповідач вказує, що системний аналіз норми статті 142 передбачає, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у розмірах, встановлених тільки цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Отже, на переконання пенсійного органу, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402 не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Відтак, відповідач вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення діяв в межах визначених законодавством, тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
12.03.2021 до суду від ГУ ПФУ у Вінницькій області надійшло клопотання про зупинення провадження.
Ухвалою суду від 22.03.2020, на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України провадження у даній справі зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у справі № 380/5074/20 (Пз/9901/369/21).
14.12.2021 до суду надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у даній справі.
Ухвалою суду від 21.12.2021 вирішено задовольнити вищезазначене клопотання ОСОБА_1 та поновити провадження у справі №120/318/21-а.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 з 21.02.2011 звільнений із посади судді Апеляційного суду Вінницької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Щомісячне довічне грошове утримання позивачеві призначено з 22.02.2011 в розмірі 90% суддівської винагороди, відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких судді України, які перебувають у відставці, мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання лише за умови проходження кваліфікаційного оцінювання або призначення судді за результатами конкурсу.
У зв'язку з цим, 26.02.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці. До заяви останній додав довідку Вінницького апеляційного суду від 26.02.2020 №05-27/85/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
За результатами розгляду відповідної заяви, ГУ ПФУ у Вінницькій області рішенням від 04.03.2020 № 905290155711 відмовило у здійсненні такого перерахунку посилаючись на те, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 будь-яких змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не відбувалося.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач оскаржив його у судовому порядку.
Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.09.2020 у справі № 120/4136/20-а визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 04.03.2020 №905290155711 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Вінницького апеляційного суду від 26.02.2020 №05-27/85/2020, з урахуванням фактично виплачених сум.
На виконання вищезазначеного рішення суду відповідачем проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача. Однак, при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді хоча і враховано збільшений розмір суддівської винагороди вказаний у довідці від 26.02.2020 №05-27/85/2020, проте зменшено відсоткове значення розміру довічного грошового утримання з 90% до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (рішення № 905290155711 від 09.11.2020).
На переконання позивача рішення №905290155711 від 09.11.2020 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50% винагороди судді є протиправним, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
За приписами статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон від 02.06.2016 № 1402-VIII).
Згідно із пунктом 2 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно із частиною 1 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII).
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Зокрема, пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII зі змінами.
У пунктах 15-17 вказаного рішення зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
З дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а, від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а та від 23.12.2020 у справі №240/8156/19 висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Позивач, порушуючи питання виплати щомісячного грошового утримання судді у відставці, посилається на неправомірне визначення відсоткового значення такого грошового утримання. Так, ОСОБА_1 вважає, що грошове утримання має йому виплачуватись, виходячи з 90% від розміру суддівської винагороди працюючого судді.
Так, позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначене у розмірі, визначеному Законом України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", яким передбачалась інша формула обрахунку грошового утримання, зокрема, розмір суддівської винагороди та відсотків від неї, для нарахування щомісячного грошового утримання.
Положеннями частини третьої статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Отже, вказаною нормою запроваджено інший підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, ніж той, з якого виходив позивач (а саме - за Законом України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів").
За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у рішенні від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20 (провадження Пз/9901/5/20), у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому згідно положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", наявне право (підстава) права (підстави) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
За позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах у постанові від 06.10.2021 у справі 380/5074/20 зазначено, що частина третя статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" неконституційною не визнавалась, а також вказана норма не вступає в колізію з іншими нормами законодавства.
Тобто, Верховний Суд у постанові від 06.10.2021 вказує, що при перерахунку довічного грошового утримання судді слід застосовувати норму закону, яка визначає суддівську вислугу і є чинною на час виникнення спірних правовідносин.
Таким чином, при здійсненні перерахунку позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці, відповідач повинен керуватися ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII.
Як зазначалося вище, позивачу відповідачем був проведений перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із грошового утриманні діючого судді на такій же посаді. Однак, при визначенні такого розміру, відповідач не враховано те, що стаж позивача на посаді судді становить - 26 років 6 місяців 11 днів, що призвело до протиправного зменшення утримання.
Положеннями ч. 1 ст. 137 Закону №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Абзацом 4 п. 34 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Питання визначення стажу, який дає право на відставку, також регулювалося ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ (далі - Закон №2862-ХІІ) від 15.12.1992 та Указом Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" №584/95 від 10.07.1995.
Так, за змістом відзиву відповідач вказує, що ОСОБА_1 має стаж роботи на посаді судді - 5 років 04 місяці 19 днів. Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту перерахунку пенсії (рішення 905290155711 від 09.11.2020), який проведений на підставі довідки Вінницького апеляційного суду від 26.02.2020 №05-27/85/2020 вбачається, що повний страховий стаж позивача становить - 27 років 0 місяців 0 днів, у свою чергу, стаж "у тому числі судді" - 26 років 6 місяців 11 днів.
Відтак, на момент здійснення перерахунку, ГУ ПФУ у Вінницькій області самостійно визначило, що стаж позивача на посаді судді (в тому числі стаж на посадах, які зараховуються до стажу на посаді судді) становить 26 років 6 місяців 11 днів.
Окрім того, в матеріалах справи наявна постанова Замостянського районного суду м. Вінниця від 14.06.2011 у справі №2-а-2966/11 та постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 у справі №2-а-2966/11/0206, у яких судами надавалась оцінка питанню щодо того, які періоду стажу підлягають зарахуванню до стажу на посаді судді ОСОБА_1 .
Отже, відповідачем протиправно визначено, що при перерахунку пенсії позивача необхідно враховувати лише його стаж роботи на посаді судді в кількості - 5 років 04 місяці 19 днів та протиправно визначено, що загальний відсоток розрахунку пенсії від заробітку становить 50%.
Разом із тим, визначаючись із способом захисту порушених прав позивача, суд керується такими мотивами.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд, зокрема визнати протиправним рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №905290155711 від 09.11.2020 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
При дослідженні матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем проведено перерахунок довічного грошового утримання та враховано довідку від 26.02.2020 № 05-27/85/2020, однак при цьому зменшено відсоткове значення розміру довічного грошового утримання із 90 % до 50%.
Позивачем до позовної заяви долучено документи - "перерахунок пенсії", у якому з-поміж іншого вказано номер рішення про перерахунок "905290155711" та дату-час розрахунку - 06.11.2020 о 11:20 год.
Однак, судом не встановлено прийняття відповідачем рішення у формі окремого документа про зменшення відсоткового значення спірних виплат, яке б за формою та змістом відповідало загальним вимогам до індивідуального акту у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Більше того, задоволення позову в обраний позивачем спосіб призвело б до зупинення правових наслідків рішення відповідача, яке прийнято на виконання рішення суду від 16.09.2020 №120/4136/20-а, та за своїми наслідками відповідає матеріально - правовим інтересам позивача, адже при перерахунку довічного грошового утримання відповідачем враховано довідку Вінницького апеляційного суду від 26.02.2020 № 05-27/85/2020, що і було предметом розгляду у рамках справи № 120/4136/20-а.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтею 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань (далі - ЄСПЛ) щодо застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі "Олександр Волков проти України" (Заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.
Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Тому суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; та, як наслідок, зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок і виплату з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи із 62 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на підставі довідки Вінницького апеляційного суду №05-27/85/2020 від 26.02.2020, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В той же час, положеннями частини 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, то на переконання суду з відповідача підлягає стягненню 454,00 грн., сплаченого позивачем судового збору, що є сумою пропорційною до обсягу задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 із урахуванням стажу його роботи на посаді судді, що дає право на отримання довічного грошового утримання 26 років 6 місяців 11 днів, виходячи із 62% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді відповідно до довідки Вінницького апеляційного суду від 26.02.2020 № 05-27/85/2020, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судовий збір в розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні нуль копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403).
Рішення в повному обсязі сформовано: 22.12.2021.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна