Справа №127/27515/21
Провадження № 1-кп/127/987/21
14 грудня 2021 року місто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020040000501 від 04.08.2021 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
обвинуваченого: ОСОБА_3 ,
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
У ході судового провадження на виконання вимог ч. 3 ст. 331 КПК України судом поставлено на розгляд учасників судового провадження питання доцільності тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, оскільки незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу, так як саме на суд покладається обов'язок незалежно від наявності клопотань сторони обвинувачення або захисту розглянути питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Вказане означає, що саме на суд, який здійснює судове провадження, покладаються функції контролю за обґрунтованістю обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та доцільністю його збереження.
У ході судового провадження прокурор ОСОБА_4 просив суд продовжити строк дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 строком на 60 днів, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, вчиненого під час іспитового строку за попереднім вироком суду, а тому може продовжувати вчинювати злочини, може переховуватись від суду, а також обвинувачений ОСОБА_3 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Захисник ОСОБА_5 заперечував щодо продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, зазначив, що останній немає наміру переховуватись від суду, оскільки має постійне місце проживання на території м. Вінниці, до затримання працював неофіційно, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, а тому захисник просив суд змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку захисника, зазначив, що переховуватись від суду не буде та нові злочини вчиняти не буде.
Суд вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
Так, глава 18 КПК України визначає мету та підстави застосування запобіжних заходів, роз'яснює загальні положення, визначає обставини, що враховуються при обранні, продовженні запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є найбільш суворішим запобіжним заходом.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід розглядати у кожній справі окремо з урахуванням її особливостей (Рішення ЄСПЛ «Jecius проти Литви» заява №34578/97 від 31.07.2000).
Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом, але за наявності чітких ознак, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який не зважаючи на наявність презумпції невинуватості переважає інтереси забезпечення права на свободу.
З вказаного слідує, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає вимогам КПК України, але й постановлено з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.09.2021 до обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.10.2021 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 продовжувався. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27.10.2021 ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20.10.2021 залишено без змін.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує вимоги ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою суд, крім наявності ризиків зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини у тому числі зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.
З урахуванням вказаного, суд вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки останній відповідно до обвинувального акту обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, раніше судимий, вчинив інкримінований злочин під час іспитового строку за попереднім вироком суду, до затримання не працював та не мав стабільного прибутку.
Суд вважає, що прокурором доведені ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, до затримання не працював та не мав офіційного джерела доходів, раніше судимий, а тому він може і надалі продовжувати вчинювати злочини, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 не одружений, не має стійких соціальних зв'язків, він може переховуватись від суду, може чинити тиск на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні, а також обвинувачений ОСОБА_3 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Дослідивши матеріали кримінального провадження та вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ухвали суду не перестали існувати та не зменшились, а тому підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні встановлено не було.
При цьому, судом враховано вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_3 та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, як такого, що недостатній для запобіганню ризиків та забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне продовжити строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а у клопотанні захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 370, 372 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 із тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Продовжити ОСОБА_3 строк дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 12.02.2022 включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Копію ухвали суду направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» для виконання.
Суддя: