Дата документу 20.12.2021
Справа № 937/10413/21
Провадження 2/937/4245/21
«20» грудня 2021 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Колодіної Л.В.,
секретаря судового засідання - Арифової Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Мелітопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 34903 від 11 травня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем.
На обґрунтування позову зазначає, що 11 травня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинив виконавчий напис №34903 про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» в сумі 14 765, 06 грн.. Позивач вважає виконавчий напис нотаріуса незаконним, таким що вчинений з порушенням вимог чинного законодавства та таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим звертається до суду.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Від представника позивача - адвоката Цимбалюка М.Г. до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Від директора ТОВ «Фінпром маркет» - Яворського Р.І. до суду надійшла заява про визнання позовних вимоги, в якій останній просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та в порядку ч. 1 ст. 142 ЦПК України повернути позивачу 50 відсотків з державного бюджету сплаченого судового збору при зверненні до суду з цим позовом, та 50 відсотків з державного бюджету у разі подання заяви про забезпечення позову, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь судових витрат в розмірі 5000 грн. - не визнає. Просить проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України.
Третя особа - представник Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління (м. Дніпро) у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням клопотання позивачки про слухання справи за її відсутності та в зв'язку з неявкою відповідача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 11 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис № 34903 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» в розмірі 14 765 грн. 06 коп.
06 липня 2021 року постановою головного державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби у Мелітопольському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління (м. Дніпро) Пономаренко В.Ю. відкрито виконавче провадження № 66757563.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (далі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі ст. 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до положень цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Окрім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів; нормативно-правовий акт № 1172 від 29.06.1999 постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому, стаття 50 Закону передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням положень статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей, 87, 88 Закону у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Водночас, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16 та постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріусу не було надано належних та достатніх документів, що підтверджують безспірність заборгованості.
Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та неустойки у виконавчому написі зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача.
Документами, які підтверджують безспірність заборгованості, не можуть бути розрахунок заборгованості чи довідка про існування заборгованості, складені банком. Останні є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків банку і не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог відповідача до позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Вищевказане в повній мірі відповідає правовій позиції ВС/КГС викладеній в додатковій постанові від 24.01.2019 р. у справі №922/15944/17.
Відповідно до постанови КМУ від 27.04.2006 року № 590 Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави вбачається, що витрати не можуть перевищувати 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сукупність дій, необхідних для розгляду справи.
Як вбачається зі змісту позову, позивач оцінює витрати, пов'язані з розглядом справи не більше 5000 гривень, з яких: судовий збір, допомога адвоката.
Однак, враховую те, що позивачем не надано підтвердження витрат пов'язаних з розглядом справи, зокрема, на допомогу адвоката та транспортні витрати, суд вважає, що такі витрати стягнення не підлягають.
Відповідно до статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 908 грн. та судовий збір за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову у розмірі 454 грн. відповідно до квитанцій АТ «МетаБанк» № П381/10769238/1, П381/10769250/1 від 25 жовтня 2021 року, що міститься в матеріалах справи №937/10413/21, а відповідач до початку розгляду справи по суті позов визнав, про що подав відповідну заяву, то згідно із ч. 1 ст. 142 ЦПК України позивачу з державного бюджету необхідно повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 454,00 грн.
Однак, вимоги відповідача щодо повернення з державного бюджету 50 відсотків судового збору за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову ст.. 142 ЦПК України не передбачені.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 50 відсотків судового збору за подання позову у розмірі 454, грн. та судовий збір за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову у розмірі 454 грн.
Згідно з положеннями ч.7 ст.158 ЦПК України, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 258-259, 263 - 265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Мелітопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №34903, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 11 травня 2021 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (ЄДРПОУ 43311346, адреса: Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд.9-А, кв.204) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , 50 відсотків судового збору за подання позову та судовий збір за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову в загальному розмірі 908 /дев'ятсот вісім/ гривень 00 копійок.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (ЄДРПОУ 37941997), яке розташоване за адресою: 69107, м. Запоріжжя пр. Соборний, 168, повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , 50 відсотків витрат по сплаті позивачем судового збору за подачу позовної заяви до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, що становить 454 /чотириста п'ятдесят чотири/ гривні 00 копійок за квитанцією № П381/10769238/1 від 25.10.2021.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду області протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», ЄДРПОУ 43311346, адреса: Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд.9-А, кв.204.
Третя особа: Мелітопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), місцезнаходження: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Вакуленчука, буд. 99.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5.
Суддя: Л.В. Колодіна