-
Справа № 755/10006/21 Провадження № 11-кп/824/3908/2021 Головуючий в суді першої інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2
14 грудня 2021 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
секретарів судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020100000001116 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ворожба Білопільського району Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
потерпілого ОСОБА_10
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 22 липня 2021 року скасувати та закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у зв'язку із звільненням останнього від кримінальної відповідальності.
Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 22 липня 2021 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді одного року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком один рік.
Відповідно до ст. 76 КК України його зобов'язано не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Також цим вироком вирішене питання щодо стягнення процесуальних витрат та речових доказів.
За доводами апеляційної скарги захисник ОСОБА_8 вважає, що вирок суду першої інстанції ухвалений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Апелянт звертає увагу на те, що під час досудового розслідування ОСОБА_6 та потерпіла ОСОБА_11 , а в подальшому і потерпілий ОСОБА_10 примирилися та звернулися до слідчого з клопотанням про примирення винного з потерпілим, однак слідчий проігнорував дані обставини та звернувся до суду з обвинувальним актом.
Захисник також зазначає, що в подальшому під час розгляду провадження судом першої інстанції потерпілий ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_6 також повідомляли суд про бажання примиритись, тому суд повинен був з'ясувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , однак цього зроблено не було.
Поряд з цим, апелянт наголошує на тому, що обвинувачений не заперечує доведеність своєї вини у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, та вважає, що суд мав би закрити щодо ОСОБА_6 кримінальне провадження та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 15 грудня 2020 року приблизно о 18 годині 00 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Чері-Амулет», з номерним знаком НОМЕР_1 рухався по проїзній частині вул. Червоноткацька зі сторони вул. Будівельників в напрямку перехрестя з бульваром Праці в м. Києві.
Під час руху ОСОБА_6 допустив порушення вимог п. 1.5, підпункту «6» п. 2.3 та п. 18.4 Правил дорожнього руху України, які виявилися в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем марки «Чері-Амулет», з номерним знаком НОМЕР_1 , маючи об'єктивну змогу виявити попереду себе нерегульований пішохідний перехід, позначений інформаційно-вказівними дорожніми знаками «5.35Л, 5.35.2 - «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1, а також автомобіля «Деу-Ланос» з номерним знаком НОМЕР_2 , який зупинився перед пішохідним переходом в сусідній смузі, надаючи перевагу в русі пішоходу ОСОБА_11 , будучи зобов'язаним зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, відволікся від керування транспортним засобом, внаслідок чого, створюючи небезпеку для руху, а також загрозу здоров'ю громадян, виїхав на нерегульований пішохідний перехід, розташований на перехресті вул. Червоноткацька та бульвару Праці в м. Києві, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , спричинивши їй тілесні ушкодження: закритий черезпідвертлюговий перелом правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.
Порушення вимог п. 1.5, підпункту «б» п. 2.3 та п. 18.4 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_6 перебуває у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події і її наслідками.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_6 , захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та потерпілий ОСОБА_10 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурор щодо задоволення апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає задоволеннюз огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду в частині доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України за обставин, встановлених судом та кваліфікація дій обвинуваченого в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому вирок суду в цій частині в апеляційному порядку не переглядається.
Колегія суддів переглядає вирок суду лише в частині безпідставного, на думку сторони захисту, не застосування до обвинуваченого звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України та закриття даного кримінального провадження згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оскаржуючи вирок суду захисник зазначає, що суд не застосував положення ст. 46 та п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України, які підлягали застосуванню.
Такі доводи захисника колегія суддів вважає необґрунтованими.
Із журналу судового засідання вбачається, що ані потерпілий ані обвинувачений під час судового засідання у суді першої інстанції не заявляли про примирення, таких відомостей не містять і матеріали кримінального провадження.
В той же час, під час апеляційного розгляду захисником подано клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
На обґрунтування клопотання апелянтом надано заяву потерпілого ОСОБА_10 про закриття кримінального провадження у зв'язку з примиренням, яку останній підтримав у суді апеляційної інстанції та зазначив, що обвинувачений в повному обсязі відшкодував завдану шкоду.
Також захисником надано заяву обвинуваченого ОСОБА_6 , щодо не заперечення звільнення від кримінальної відповідальності, яка була ним підтримана у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 будучи раніше не судимим, визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, яке за класифікацією визначеною ст. 12 КК України є кримінальним проступком, та як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами провадження, в момент вчинення цього кримінального правопорушення, ОСОБА_6 не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння та не перебував під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, у даному кримінальному провадженні на час його розгляду в суді апеляційної інстанції наявні всі умови, передбачені ст. 46 КК України, які в сукупності є підставою для звільнення ОСОБА_12 від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим. Рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути прийняте на стадії судового провадження з перегляду судових рішень.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, суд закриває кримінальне провадження у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно із ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Таким чином, з урахуванням наведених норм закону та з огляду на встановленні під час апеляційного розгляду обставини, а саме те, що у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 наявні підстави, передбачені ст. 46 КК України, то колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 22 липня 2021 року, звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 417, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 22 липня 2021 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, скасувати, кримінальне провадження № 12020100000001116 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України закрити у зв'язку із звільненням останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4