справа № 756/9263/15-ц
головуючий у суді І інстанції Белоконна І.В.
провадження № 22-ц/824/9866/2021
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
03 грудня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати
з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Мостової Г.І.,
суддів Березовенко Р.В., Сушко Л.П.,
при секретарі судового засідання: Сердюк К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року
у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та зміну способу виконання рішення, -
У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Оболонського районного суду міста Києва із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, а саме: ухвали Апеляційного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року у справі № 756/9263/15-ц, а також зміни способу виконання ухвали з добровільного на примусовий.
Заява мотивована тим, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року затверджено мирову угоду між сторонами у справі № 756/9263/15-ц за первісним позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітніх дітей та стягнення аліментів та за об'єднаним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про відібрання дітей та повернення їх за місцем проживання матері.
Мирова угода за своїм змістом передбачає добровільне виконання та не підлягає негайному примусовому виконанню, тому позивач ОСОБА_1 весь час після винесення ухвали щодо затвердження мирової угоди між нею та ОСОБА_5 намагалась добровільно виконувати зазначену ухвалу та теперішнього часу вона не зверталась до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Спочатку ОСОБА_1 дотримувався домовленостей, закріплених мировою угодою, однак у подальшому почав порушувати її основні зобов'язання, не виконував затверджену судом мирову угоду. До теперішнього часу діти позивача проживають із батьком ОСОБА_1 , який створює перешкоди у їх спілкуванні.
ОСОБА_2 неодноразово зверталася до Служби у справах дітей та сім'ї, як за місцем колишнього проживання, так і за місцем теперішнього проживання, однак відповіді не отримала.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року частково задоволено заяву ОСОБА_2 .
Поновлено строк пред'явлення до виконання ухвали Апеляційного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року у справі № 756/9263/15-ц.
В іншій частині заявлених вимог відмовлено.
Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що виконавчий документ не було пред'явлено до його примусового виконання протягом встановленого законодавством строку, тому суд першої інстанції вважає за можливе поновити строк пред'явлення до виконання ухвали Апеляційного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року у справі № 756/9263/15-ц.
Також, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що зміст ухвали Апеляційного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року у справі № 756/9263/15-ц є зрозумілим, а порядок її виконання регулюється нормами чинного законодавства, тому у частині зміни способу виконання ухвали необхідно відмовити.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом з порушенням норм матеріального та процесуального права без з'ясування обставин у справі, а тому підлягає скасуванню з огляду на таке:
у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення апелянта про розгляд заяви, у зв'язку з чим він не зміг подати свої заперечення докази;
заявником не наведено поважних причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання;
судом першої інстанції не встановлено, які саме умови мирової угоди ОСОБА_1 не виконані, коли він почав їх порушувати.
Одночасно апелянтом заявлене клопотання у порядку частини 8 статті 83 ЦПК України про прийняття апеляційним судом доказів, які мають значення для вирішення справи, а саме копій: договору від 30 червня 2016 року щодо здійснення батьківських прав та про визначення місця проживання дітей, договору про внесення змін до нього від 23 вересня 2016 року; наказу Оболонського районного суду міста Києва 27 серпня 2019 року про стягнення аліментів; повідомлення про зміну місця проживання дітей від 03 серпня 2019 року; повідомлення про зміну місця проживання дітей від 26 серпня 2020 року; повідомлення про вручення поштового відправлення від 09 серпня 2019 року; повідомлення про вручення поштового відправлення;відзиву на апеляційну скаргу у справі № 756/12931/19; довідки (заяви) зі школи; копій заяв від 25 вересня 2020 року та від 25 вересня 2020 року; акта оцінки потреб сім'ї; запису відео з камер відео-спостереження будинку.
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги. Відзив обґрунтований тим, що ОСОБА_1 був обізнаний про наявність поданої заяви до суду першої інстанції, а також про дату і час судового засідання, оскільки адвокат Лазарчук Г.В. особисто направляла за адресою проживання заінтересованої особи рекомендованим лист з клопотанням та документами.
Факт невиконання мирової угоди є те, що донька сторін - ОСОБА_6 станом на постановлення оскаржуваної ухвали проживала з батьком, який з 2016 року добровільно не передавав її для проживання у матері, що є порушенням пункту 1 договору між батьками щодо здійснення батьками прав та про визначення місця проживання дітей від 13 червня 2016 року.
Це підтверджується також стягненням та сплатою аліментів на дітей саме з ОСОБА_2 , навчанням дітей у школі за адресою розташування відповідача.
Наявні також інші порушення мирової угоди щодо права ОСОБА_2 бачитися та спілкуватися з дітьми.
Також ОСОБА_2 заперечує факт укладання договору 23 вересня 2016 року від про внесення змін до договору щодо здійснення батьками прав та про визначення місця проживання дітей.
ОСОБА_2 , розуміючи, що ухвала суду про затвердження мирової угоди передбачає добровільне виконання, законно очікувала її виконання з боку відповідача, зверталась за порушенням свого права до різних державних органів, які так і не змогли відновити її права.
Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації повідомлена належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Відповідно до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів від 06 жовтня 2021 року у зв'язку з припиненням повноважень судді Сержанюка А.С. визначено склад колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Мостової Г.І., суддів Сушко Л.П., Суханової Є.М.
Відповідно до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів від 12 листопада 2021 року у зв'язку з настанням обставин, що унеможливлюють участь судді, визначено склад колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Мостової Г.І., суддів Березовенко Р.В., Сушко Л.П.
Вирішуючи клопотання апелянта про долучення доказів, апеляційний суд враховує таке.
Клопотання мотивоване тим, що апелянту не було відомо про розгляд цієї справи у суді та про дату судового засідання, тому він не мав можливості своєчасно надати відзив та докази.
Згідно з частиною 8 статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача.
Пунктом 6 частини 2 статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз змісту пункту 6 частини 2 статті 356, частин 1-3 статті 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що справа за заявою ОСОБА_2 розглядалася за відсутністю учасників справи. У матеріалах справи наявна квитанція Укрпошти на підтвердження направлення судом рекомендованого листа апелянту (а.с. 39 т. 2), однак докази отримання ним такого листа у матеріалах відсутні. У зв'язку з цим відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття доказів, поданих ОСОБА_1 .
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву та відповіді на відзив, дійшла висновку про таке.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи та докази, додані до апеляційної скарги, колегія апеляційного суду при ухвалені постанови вирішуватиме такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року визнано мирову угоду укладену 21 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , предметом якої є здійснення батьками прав та обов'язків і визначення місця проживання дітей, а саме:
1.2. дійшовши взаємної згоди Сторона-1 та Сторона-2 вирішили порядок здійснення батьківських прав та обов'язків батьком і матір'ю після розірвання шлюбу (шлюб розірвано відповідно до рішення суду від 22 липня 2015 року по справі №531/789/15-ц (провадження №2/531/361/15)):
- місце проживання ОСОБА_3 є місце проживання (реєстрації) Сторони-1. У разі зміни місця проживання дитини, Сторона-1 зобов'язується попереджувати Сторону-2 письмово із зазначенням точного місця проживання дитини не пізніше одного місяця з моменту зміни проживання;
- місце проживання ОСОБА_4 є місце проживання (реєстрації) Сторони-2. У разі зміни місця проживання дитини, Сторона-2 зобов'язується попереджувати Сторону-1 письмово із зазначенням точного місця проживання дитини не пізніше одного місяця з моменту зміни проживання.
2. Порядок здійснення батьківських прав
2.1.Сторона-2 має право зустрічатись та без перешкод спілкуватись з сином, в тому числі у будь-який день тижня та будь-який час, а також має право, за попередньою домовленістю зі Стороною-1, брати дитину за місцем свого проживання у вихідні дні.
2.2.Сторона-1 має право зустрічатись та без перешкод спілкуватись з донькою, в тому числі у будь-який день тижня та будь-який час, а також має право, за попередньою домовленістю зі Стороною-2, брати дитину за місцем свого проживання у вихідні дні.
2.3.У період шкільних канікул, кожна із Сторін має право проводити більше часу разом з дітьми та відпочивати з ними на території України.
Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення.
13 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір між батьками щодо здійснення батьками прав та про визначення місця проживання дітей, відповідно до умов якого:
місце проживання ОСОБА_3 є місце проживання (реєстрації) батька. У разі зміни місця проживання дитини, батько зобов'язується попереджувати Сторону-2 письмово із зазначенням точного місця проживання дитини не пізніше одного місяця з моменту зміни проживання;
місце проживання ОСОБА_4 є місце проживання (реєстрації) матері. У разі зміни місця проживання дитини, матір зобов'язується попереджувати Сторону-1 письмово із зазначенням точного місця проживання дитини не пізніше одного місяця з моменту зміни проживання (а.с. 56 т. 2).
23 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір про внесення змін до договору між батьками щодо здійснення батьками прав та про визначення місця проживання дітей від 13 червня 2016 року (а.с 56-58 т. 2).
Відповідно до пункту 1 указаного договору місцем проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є місце проживання (реєстрації) батька. У разі зміни місця проживання дитини, батько зобов'язується попереджувати матір письмово із зазначенням точного місця проживання дитини не пізніше одного місяця з моменту зміни місця проживання.
27 серпня 2019 року Оболонським районним судом міста Києва видано судовий наказ № 756/10588/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 59 т. 2).
03 серпня 2019 року ОСОБА_1 направив на адресу ОСОБА_2 повідомлення про зміну місця проживання дітей з 15 липня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 60 т. 2).
26 серпня 2020 року ОСОБА_1 направив на адресу ОСОБА_2 повідомлення про зміну місця проживання дітей з 15 липня 2019 року за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 61 т. 2).
З відповіді Києво-Святошинського відділу поліції в Київській області Головного управління Національної поліції від 17 грудня 2020 року вбачається, що 14 листопада 2020 року від ОСОБА_2 надійшло повідомлення про те, що її колишній чоловік ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , не дозволяє заявниці бачитися з їх спільними дітьми (а.с. 29 т. 2).
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судові рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно з частинами 1, 2 статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовою особою), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення.
Причина пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: ця обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; ця обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, якщо свідчить про відсутність у заінтересованої особи об'єктивної можливості подати виконавчій документ до виконання у визначений законом строк.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Згідно зі статтею 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Таким чином, ухвала Апеляційного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року, якою затверджено мирову угоду, є виконавчим документом, та може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень, протягом трьох років, до 22 вересня 2019 року.
Відповідно до затвердженої мирової угоди місце проживання ОСОБА_3 є місце проживання (реєстрації) батька, а місце проживання ОСОБА_4 - місце проживання (реєстрації) матері.
Доводи апеляційної скарги про те, що нотаріально посвідченим договором від 23 вересня 2016 року визначено, що діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишаються проживати з батьком не заслуговують на увагу, оскільки припинення судового спору між сторонами у спосіб укладення мирової угоди, за умови його затвердження судом шляхом постановлення ухвали із закриттям провадження у справі, не передбачає права сторони змінювати правовідносини шляхом укладення договорів, якими фактично вносяться зміни до раніше затвердженої судом мирової угоди.
Із наданих апелянтом заяв від 03 серпня 2019 року та 26 серпня 2020 року (а.с. 60-61 т. 2) вбачається, що діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проживали разом з батьком.
Отже, апеляційним судом встановлено невиконання ОСОБА_1 умов мирової угоди щодо проживання дитини ОСОБА_4 за місцем проживання (реєстрації) матері.
З цього приводу ОСОБА_2 у 2020 році зверталася до поліції та Служби у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації (а.с. 29-31 т. 2).
Документи, які підтверджують невиконання ОСОБА_1 умов мирової угоди щодо місця проживання дитини, що наявні у матеріалах справи датовані 2019 та 2020 роком.
Отже, апеляційним судом встановлено невиконання ОСОБА_1 умов мирової угоди щодо проживання дитини ОСОБА_4 за місцем проживання (реєстрації) матері - у 2019 та 2020 роках, що свідчить про те, що ці обставини мали місце після закінчення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, у зв'язку з чим слід дійти висновку про наявність поважних причин для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 та поновлення строку пред'явлення до виконання ухвали Апеляційного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року у справі № 756/9263/15-ц.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 21 грудня 2021 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
Л.П. Сушко