справа № 369/9631/19
головуючий у суді І інстанції Дубас Т.В.
провадження № 22-ц/824/9283/2021
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
03 грудня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Сушко Л.П.,
за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2020 року
у справі за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області (правонаступник Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції в Київській області,
про скасування рішень про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, про передачу земельної ділянки у власність та про відмову в затвердженні проекту землевідведення земельної ділянки,
У липні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, у якому просила:
визнати неправомірним та скасувати рішення Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 2 сесії шостого скликання від 19 вересня 2014 року № 9 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 3222486603:02:002:5103) у власність громадянину ОСОБА_2 »;
визнати неправомірним та скасувати рішення Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 9 сесії сьомого скликання від 26 серпня 2016 року № 4 «Про затвердження проекту землеустрою та передачі в приватну власність земельної ділянки (кадастровий номер 3222486603:02:002:5103) громадянину ОСОБА_2 »;
визнати неправомірним та скасувати рішення Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 28 сесії сьомого скликання від 14 червня 2018 року № 12, яким відмовлено ОСОБА_1 в затвердженні проекту землевідведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,075 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 та передачі земельної ділянки у власність.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 червня 2014 року Тарасівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області прийнято рішення № 4/16 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ».
Рішенням Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27 квітня 2017 року № 20/3 відмовлено позивачу в наданні дозволу на затвердження проекту землевідведення земельної ділянки площею 0,075 га для ведення особистого сільського господарства.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада 2017 року у справі № 369/6428/17
визнано незаконним та скасовано рішення Тарасівської сільської Ради Києво-Святошинського району Київської області № 20/3 від 27 квітня 2017 року, яким було відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на затвердження проекту землевідведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,075 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ;
зобов'язано Тарасівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області повторно вирішити питання щодо затвердження проекту землевідведення земельної ділянки (технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства площею 0,075 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486603:02:002:5103, щодо передачі її у власність ОСОБА_1 .
Рішенням Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 14 червня 2018 року повторно відмовлено позивачу в наданні дозволу на затвердження проекту землевідведення земельної ділянки. Підставою стало існування іншого затвердженого проекту землевідведення та внесення земельної ділянки в державний земельний кадастр, як приватної власності за іншою особою.
У подальшому представником позивача отримано інформаційну довідку з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстроване право власності на земельну ділянку.
Згодом позивач дізналася, що 19 вересня 2014 року Тарасівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області прийнято рішення № 9 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 », а 26 серпня 2016 року прийнято рішення «Про затвердження проекту землеустрою та передачу в приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 ».
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки є лише етапом передачі земельної ділянки у власність чи користування, а законодавством не визначено такого стану земельної ділянки як її перебування у стані «відведення». Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Законодавством, зокрема, статтею 118 ЗК України, не заборонено надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення тієї самої земельної ділянки (або земельних ділянок, що «накладаються») кільком особам. Саме по собі надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам правових наслідків для інших «претендентів» на земельну ділянку не тягне і не надає комусь із «претендентів» переваг.
А отже, права позивача оспорюваними рішеннями у будь-якому разі не порушені.
Крім того, суду не було надано доказів того, що позивачу було відмовлено у затвердженні проекту землевідведення земельної ділянки площею 0,075 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 саме на підставі того, що було затверджено проект землеустрою, виготовлений відповідно до рішення Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 9 сесії 7 скликання від 26 серпня 2016 року № 4, та передано спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_2 , а також у зв'язку з тим, що в межах очікуваної позивачем земельної ділянки знаходиться земельна ділянка, належна відповідачу ОСОБА_2 , або її частина.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час розгляду справи було проігноровано останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду з правовідносин яка регулює надання земельної ділянки у власність або користування відповідно до статті 118 ЗК України.
Повторно відмовляючи позивачу з тієї ж підстави, що і рішенням № 12, яке скасовано рішення суду у справі 369/6428/17, а саме: подання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, власником якої є інша особа, сільська рада вчинила недобросовісні дії по відношенню до позивача, які, на думку апелянта, мають мати наслідком скасування рішень № № 9, 4, 12.
Також, апелянт посилається на те, що сільська рада, видаючи дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3222486603.02:002:5103 через два місяці після надання дозволу позивачу, діяла несправедливо, нерозумно, недобросовісно та неправомірно по відношенню до позивача, порушуючи фундаментальні засади цивільного права та не враховуючи її інтереси щодо наміру та правомірного очікування отримання земельної ділянки у власність.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні посилається на правовий висновок Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, хоча на час ухвалення оскаржуваного рішення вже була висловлена правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі 688/2908/16-ц, яка і мала бути врахована судом першої інстанції.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про таке.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 32 сесії 6 скликання від 27 червня 2014 року № 4/16 було надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,075 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , за рахунок земель запасу Тарасівської сільської ради (а.с. 4).
Рішенням Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 33 сесії шостого скликання від 19 вересня 2014 року № 9 надано громадянину ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,075 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , за рахунок земель запасу Тарасівської сільської ради (а.с. 12).
Рішенням Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 9 сесії 7 скликання від 26 серпня 2016 року № 4 затверджено проект землеустрою громадянину ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки площею 0,075 га, розташованої по АДРЕСА_1 ; передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,075 га з кадастровим номером 3222486603.02:002:5103 для ведення особистого селянського господарства (а.с. 13).
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада 2017 року у справі № 369/6428/17 було:
визнано незаконним та скасовано рішення Тарасівської сільської Ради Києво- Святошинського району Київської області № 20/3 від 27 квітня 2017 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на затвердження проекту землевідведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,075 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 ;
зобов'язано Тарасівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області повторно вирішити питання щодо затвердження проекту землевідведення земельної ділянки (технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства площею 0,075 га, яка знаходиться по АДРЕСА_2 . Нове кадастровий номер 3222486603:02:002:5103, щодо передачі її у власність ОСОБА_1 (а.с. 7-9).
Рішенням Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 28 сесії сьомого скликання від 14 червня 2018 року № 12 відмовлено ОСОБА_1 в затвердженні проекту землевідведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,075 га, яка знаходиться по АДРЕСА_2 та передачі земельної ділянки у власність у зв'язку з тим, що земельна ділянка внесена у державний земельний кадастр, як приватна власність іншої особи (а.с. 10).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 грудня 2018 року № 150957046 земельна ділянка з кадастровим номером 3222486603:02:002:5103, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , підстава виникнення права власності: рішення Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 9 сесії 7 скликання від 26 серпня 2016 року № 4 (а.с. 11).
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність регулюється статтею 118 ЗК України.
Цей порядок полягає в такому: зацікавлена особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У клопотанні зазначаються, зокрема, орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення і додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування надає дозвіл (або мотивовану відмову у його наданні).
На замовлення заінтересованої особи виконавець розробляє проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Він погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки у власність, яким затверджує проект землеустрою щодо відведення ділянки.
Передача у власність земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеного рішення шляхом відведення земельної ділянки у власність.
Отже, право власності виникає лише із моменту проведення державної реєстрації земельної ділянки.
До цього моменту, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини: сторони ведуть переговори щодо предмета договору, а саме - щодо можливості передачі землі у власність в майбутньому та визначення конкретної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності у встановленому законом порядку. Етапи цих переговорів такі: звертаючись до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зацікавлена особа звертається до власника земельної ділянки - держави або територіальної громади (в особі відповідного органу) з пропозицією про передачу їй у власність земельної ділянки (предмет якої на цей час точно не визначений) та про проведення переговорів з цього приводу. У дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).
Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»).
Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет власності. Тобто цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому.
У постановах від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18), від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28-цс 20) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.
Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28 цс 20) викладений висновок про те, що як недобросовісна може кваліфікуватися така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи.
З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.
Враховуючи викладене, неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до пунктів «б», «ґ» статті 5 ЗК України земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю. Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Тому неконкурентне надання землі у користування за наявності двох або більше бажаючих не відповідає зазначеним принципам. Позивач, так інші особи має рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності на ділянку. Тому у суду відсутні підстави вважати наявність пріоритетного права позивачки на затвердження проекту землеустрою.
Враховуючи те, що позивач першою звернулася до Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, однак ОСОБА_2 раніше за позивача надав до Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та саме на підставі його проекту була сформована відповідна ділянка, а тому ОСОБА_2 мав першочергове право на отримання спірної земельної ділянки.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючими актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку, а першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.
Таким чином, під час затвердження проекту відповідача Тарасівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області не було порушено вимоги статті 79-1 ЗК, статті 50 Закону України «Про землеустрій», метою яких і є уникнення конфлікту між заінтересованими особами, так і положень Конституції України щодо обов'язку органів державної влади діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, забезпечувати рівність конституційних прав і свобод громадян.
Крім того, апеляційний суд наголошує, що перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та не містить такої підстави для відмови у його наданні як надання раніше такого ж дозволу іншій особі, тому апеляційний суд дійшов висновку, що сільська рада діяла у межах своїх повноважень, приймаючи оскаржувані рішення від 19 вересня 2014 року № 9, від 26 серпня 2016 року № 4, від 14 червня 2018 року № 12 та підстави для визнання цих рішень незаконними та їх скасування відсутні.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 21 грудня 2021 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
Л.П. Сушко