Провадження 2/235/2094/21
Справа №235/6641/21
14 грудня 2021 року м.Покровськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі головуючого судді Хмельової С.М.
за участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
секретаря судового засідання Лебеденко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа орган опіки та піклування Покровської міської ради,
До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа орган опіки та піклування Покровської міської ради. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ОСОБА_2 є рідним сином позивача. З 2011 року відповідач перебував у фактичних шлюбних відносинах з громадянкою ОСОБА_3 . Від цих шлюбних відносин ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідача та ОСОБА_3 народилась дитина - ОСОБА_4 .
14 березня 2016 року рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області по справі №235/53/16-ц мати дитини, ОСОБА_3 позбавлена батьківських прав щодо її малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Цим же рішенням, яке набрало законної сили 05 квітня 2016 року, суд передав дитину батькові, - відповідачу ОСОБА_2 .
Проте, відповідач після позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, донькою опікуватись не став, а залишивши дитину у сім'ї позивача (мешкає з чоловіком, ОСОБА_5 ), став постійно проживати у місті Мирноград, де 15.09.2017 року уклав шлюб з ОСОБА_6 , від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 у нього народилась інша дитина - ОСОБА_7 . 20.03.2018 року шлюб відповідача з ОСОБА_8 був розірваний, і на утримання дитини від цього шлюбу рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 26.08.2020 року по справі № 226/1484/20 з відповідача стягуються аліменти. ІНФОРМАЦІЯ_4 у відповідача народилась ще одна дитина, - ОСОБА_9 .
Таким чином, з 2016 року малолітня онука позивача, ОСОБА_4 , мешкає у її сім'ї і з 08.08.2016 року зареєстрована зі нею за однією адресою, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання та актом обстеження умов проживання.
Після того, як дитина стала мешкати з позивачем та її чоловіком (дідом дитини), відповідач донькою не цікавиться, не приймає ніякої участі у її вихованні, батьківської турботи до дитини не проявляє, станом її здоров'я, умовами життя, розвитком не цікавиться, дитину не відвідує, тобто фактично самоусувається від виконання своїх батьківських обов'язків.
Вищенаведене підтверджується актом старшого будинку від 09.08.2021 року, з якого вбачається, що відповідач за однією адресою з дитиною не проживає, довідкою сімейного лікаря КП «ЦПМСД» Покровської міської ради від 11.08.2021 року, з якої вбачається, що з 2013 року лікуванням, медоглядами, щепленнями дитини займається позивач та її чоловік, а відповідач участі в цьому не приймає, довідкою закладу дошкільної освіти «Дружний», з якої вбачається, що цей заклад дитина відвідувала з 2017 по 2018 рік і батько дитини не займався вихованням дитини та довідкою НВК №1, з якої вбачається, що протягом 2018-2019, 2019-2020,2020-2021 навчальних років відповідач не приймав участі у вихованні дитини в межах навчального комплексу.
Вихованням та утриманням малолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 займається позивач зі своїм чоловіком.
На думку позивача, зазначені нею обставини, у відповідності з п. 2 ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України, є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, як батька, який ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_4 , що народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Красноармійськ Донецької області.
Ухвалою суду від 15.09.2021 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.
Ухвалою суду від 13.10.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити. Суду пояснила, що онука багато років мешкає з нею та її чоловіком, називає їх мати та батько. Свого біологічного батька багато років вважала старшим братом, та не сприймає його як батька. Син позивача, батько дитини, мешкає окремо, має іншу родину та дітей, життям дівчинки не цікавиться, не відноситься до неї як до своєї доньки. Дівчинка гарно навчається у школі, відвідує гуртки, займається танцями. Позивач має бажання розвивати дитину, для чого їй потрібно мати можливість в повній мірі відповідати за дитину та приймати рішення щодо її життя, але зі своїм сином, батьком дитини, їй це важко роботи, що в свою чергу позбавляє дитину певних можливостей. Батько не надає матеріальної допомоги, а навпаки вимагає, щоб таку допомогу надавали йому. Тому, на думку позивача, позбавлення відповідача батьківських прав буде на користь малолітньої дитини.
Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував. Суду пояснив, що на даний час влаштовується на роботу та буде намагатися спілкуватися з донькою та надавати їй допомогу.
Представник третьої особи органу опіки та піклування Покровської міської ради надала заяву про розгляд справи без її участі, позицію щодо позовних вимог вкладено у висновку органу опіки та піклування.
Суд, вислухавши сторони, малолітню дитину, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , у свідоцтві про народження батьками зазначені: мати ОСОБА_1 , батько ОСОБА_5 (а.с.7).
ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , у свідоцтві про народження батьками зазначені: мати ОСОБА_3 , батько ОСОБА_2 (а.с.8).
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 14.03.2016 року позбавлено батьківських прав ОСОБА_3 щодо її малолітньої доньки ОСОБА_4 (а.с.9-12).
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 08.08.2016 року (а.с.17).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 31.08.2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 , проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . За даною адресою створені усі умови для проживання, виховання та розвитку дитини. Стосунки у родині доброзичливі (а.с.18).
Відповідно акту від 09.08.2021 року, затвердженого КУ Покровський координаційний комітет самоорганізації населення, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але не проживає (а.с.19).
Відповідно до довідки від 11.08.2021 року, виданої КУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги», з 2013 року лікуванням, медичними оглядами та щепленням дитини ОСОБА_4 , займаються ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Батько дитини ОСОБА_2 участі в цьому не приймає (а.с.20).
ОСОБА_4 відвідувала ДНЗ № 55 «Дружний» в період з 2017 по 2018 роки. Батько ОСОБА_2 не займався вихованням дитини, дошкільний заклад не відвідував, з дитиною не спілкувався, на батьківські збори не приходив. Батьківську плату за відвідування дошкільного закладу своєчасно вносили ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с.21).
Відповідно до довідки від 27.08.2021 року, виданої НВК № 1, ОСОБА_4 навчається у 4 класі. Батько дитини ОСОБА_2 протягом 201-2019, 2019-2020, 2020-2021 навчальних роках не приймав участі у вихованні дитини в межах навчального закладу, не спілкувався з класним керівником щодо поведінки і успішності дитини, не брав участі в батьківських зборах та спільних виховних заходах учнів і батьків (а.с.22).
ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем роботи (а.с.23).
Відповідно до побутової характеристики від 30.09.2021 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 за час проживання зарекомендували себе як дружна, порядна родина. Підтримують добрі стосунки з мешканцями. З травня 2013 року з ними мешкає онука ОСОБА_4 (а.с.36).
ОСОБА_5 працює інкасатором-водієм автотранспортних засобів у Філії-Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (а.с.37). ОСОБА_1 працює головним фельдшером у СШМД м. Мирнограда-ВСП КНП «ОЦЕМД та МК»(а.с.38).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконкому Покровської міської ради від 20.10.2021 року, питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулось 13.10.2021 року. ОСОБА_2 заперечував проти позбавлення його батьківських прав, пояснив що бажає приймати участь у вихованні дитини, але ОСОБА_1 чине перешкоди у виконанні його батьківських прав. Враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини орган опіки та піклування виконкому Покровської міської ради вирішив, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 є недоцільним (а.с.74-75).
Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до частини 1 статті 151 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Статтею 155 СК України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Частиною 4 цієї статті передбачено, що під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно з п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти, що знайшло повне відображення в поведінці відповідача.
Позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів та інше, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують
батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) у параграфі 100 Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Як Суд зазначив у рішенні у справі «Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії» (Neulinger and Shuruk v. Switzerland), ([ВП], заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року).
Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв'язки дитини з її сім'єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім'ю.
З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany), [ВП], заява № 25735/94, п. 50, ЄСПЛ 2000-VIII, та у справі «Марсалек проти Чехії» (Marsalek v. the Czech Republic), заява № 8153/04, п. 71, від 4 квітня 2006 року).
Статтею 171 СК України передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Малолітня ОСОБА_4 була вислухана в судовому засіданні. ОСОБА_4 пояснила, що навчається у 4 класі, відвідує гуртки, проживає з мамою та батьком, все необхідне для навчання та життя у неї є. При цьому суд зазначає, що матір'ю дитина називає свою бабусю ОСОБА_1 , яка виховує її з народження, батьком називає свого дідуся ОСОБА_5 . Свого біологічного батька ОСОБА_2 вона вважає своїм старшим братом, хоча знає, що він на справді її батько, але батьком його ніколи не вважала та не називала. «Брат» мешкає окремо, іноді приходить в гості, але жодної уваги дитині не приділяє, не спілкується, не вітає зі святами, не цікавиться її життям. Суд відмічає, що дитина, не дивлячись на вік, добре усвідомлює яке питання розглядається в судовому засіданні. При цьому дитина не бажає спілкуватися з біологічним батьком, оскільки не відчуває до нього почуттів як до батька. Ситуація в родині склалась таким чином, що бабуся та дідусь стали батьками для дитини, і вона не бажає це змінювати. Відповідаючи на питання суду дитина розхвилювалась та висловлювала страх, що її заберуть з родини, яка є для неї рідною.
Суд відмічає, що відповідач, не дивлячись на схвильований стан дитини, не звернув на це уваги, не намагався її заспокоїти, не проявив жодної турботи.
На переконання суду, таке відношення відповідача свідчить про втрату інтересу до дитини, відсутність будь-яких батьківських почуттів.
З висновку органу опіки та піклування вбачається, що відповідач ОСОБА_2 був присутній на комісії з питань захисту прав дитини 13.10.2021 року, та висловлював не бажання бути позбавленим батьківських прав. В даній справі відбулось два судових засідання, на яких був присутній відповідач. Рішення ухвалюється 14.12.2021 року. Тобто, у відповідача було достатньо часу змінити поведінку та зробити відповідні висновки, врахувавши які, у суду не буде підстав для задоволення позовних вимог.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що його мати чинить перешкоди для спілкування з донькою, доказів цього не надано ні до органу опіку та піклування ні до суду. З пояснень відповідача, суд не почув жодної турботи про доньку, жодних доказів того, що відповідач дійсно намагається спілкуватися з донькою суду не надано. Суд критично ставиться до пояснень відповідача про те, що він на даний час влаштовується на роботу, тому у нього не має часу на спілкування з дитиною, оскільки влаштування на роботу не відбується цілодобово та без вихідних. Очевидним є те, що у відповідача відсутні будь-які почуття до дитини. Малолітня дитина також не має почуттів до відповідача як до батька, з чого суд робить висновок, що між ними втрачений зв'язок, який на даний час не може бути поновлений.
Частинами 4, 5, 6 статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Суд зазначає, що при вирішення питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав, комісія з питань захисту прав дитини прийняла до уваги тільки заперечення відповідача щодо позбавлення його батьківських прав. Не перевірено та не досліджено умови проживання відповідача, не встановлено який він має склад сім'ї, де та з ким проживає, чи працює, не перевірена наявність перешкод для спілкування дитини. На думку суду, органом опіки та піклування інтереси дитини взагалі не прийняті до уваги.
Таким чином, суд не приймає висновок до уваги, оскільки він не обґрунтований та суперечить інтересам малолітньої дитини.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання доньки, а саме не забезпечив належного догляду, харчування, санітарно-гігієнічними умовами тощо.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Аргументи, наведені на переконання щодо позбавлення батьківських прав, є достатніми для виправдання застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав, тому позовні вимоги про позбавлення батьківських прав обґрунтовані, законні та підлягають задоволенню, оскільки це є в інтересах малолітньої дитини. Проте як, відмова у задоволенні позову, може привести до тяжких наслідків.
Дитина у віці до 14 років, відповідно до ст.6 СК України, вважається малолітньою.
Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною.
Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров'ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.
Статтею 169 СК України передбачено, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Частина 4 цієї статті передбачає, що суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
Таким чином, відповідач не позбавлений права поновити батьківські права.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст. 79, 150, 151, 152, 155, 164, 165, 166, 167, 180, 182, 183 Сімейного Кодексу України, ст.ст.4, 5, 10, 12, 81, 141, 223, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа орган опіки та піклування Покровської міської ради - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , стосовно його малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , сплачений нею при зверненні до суду, судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , мешкає АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: Орган опіки та піклування Покровської міської ради, адреса: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 11, код ЄДРПОУ 04052933.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 21 .12.2021 року.
Суддя Хмельова С.М.