ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 грудня 2021 року м. Київ № 640/33844/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомМіністерства фінансів України
до про Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України визнання протиправною та скасування постанови
за участю:
позивача - Гавриляко О.М. ;
від відповідача - Костюк М.Д.
Міністерство фінансів України звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.10.2021 № 65857791 про накладення на Міністерство фінансів України штрафу у розмірі 5100 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконанні у відповідача перебуває виконавчий лист Херсонського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 № 2140/1750/18 про зобов'язання Міністерства фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції в порядку та на умовах, передбачених постановою КМУ № 332 від 18.05.2017, договорами: № 1 від 07.07.2017 на суму 336550,14 грн; № 8 від 06.09.2017 на суму 596003,00 грн; № 11 від 17.10.2017 на суму 312399,00 грн; № 15 від 07.11.2017 на суму 499915,00 грн; № 25 від 06.12.2017 на суму 567147,00 грн. Постановою відповідача від 22.10.2021 на позивача накладено штраф у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин. Позивач вважає, що постанова винесена протиправно та передчасно, оскільки у відповідача були відсутні підстави для її винесення. Крім того, Міністерство не може виконати рішення суду з об'єктивних причин, а виконавець не звертався до суду у порядку статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 640/33844/21 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судове засідання на 20.12.2021.
16.12.2021 до суду надійшов відзив відповідача, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову. У відзиві відповідач зазначає, що відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" прийнято виконавчий документ до виконання, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а після установленого строку для добровільного виконання, винесено вимогу державного виконавця. Вивчивши отриману на вимогу відповідь, відповідачем винесено постанову про накладення штрафу, позаяк доводи, викладені у листі на вимогу, досліджувались судом та саме судом їм було надано оцінку під час ухвалення рішення. У частині посилання позивача на статтю 378 Кодексу адміністративного судочинства України, то вказаною статтею надано право державному виконавцю, а не покладено на нього обов'язку, звернутись до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення
Представник позивача у судовому засіданні 20.12.2021 позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 20.12.2021 заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні 20.12.2021 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Комунального виробничого управління "Каховський водоканал".
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегового В.С. від 18.06.2021 відкрито виконавче провадження № 65857791 з примусового виконання виконавчого листа Херсонського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 № 2140/1750/18 про зобов'язання Міністерства фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції в порядку та на умовах, передбачених постановою КМУ № 332 від 18.05.2017 договорами: № 1 від 07.07.2017 на суму 336550,14 грн; № 8 від 06.09.2017 на суму 596003,00 грн; № 11 від 17.10.2017 на суму 312399,00 грн; № 15 від 07.11.2017 на суму 499915,00 грн; № 25 від 06.12.2017 на суму 567147,00 грн, та вказаною постановою зобов'язано боржника протягом 10 робочих днів виконати рішення суду.
23.07.2021 відповідачем винесено вимогу державного виконавця у вказаному виконавчому провадженні, у якій зазначено, що пунктом 2 постанови від 18.06.2021 зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Станом на час винесення вказаної вимоги боржником не виконано рішення суду, а також не повідомлено державного виконавця щодо поважності причин такого невиконання та встановлено позивачу (боржнику) дводенний строк з моменту отримання цієї вимоги для надання письмових пояснень причин невиконання судового рішення, а також заходів, які вживались боржником з метою його фактичного виконання.
У листі від 06.08.2021 № 13210-02-5/24704 позивач (боржник у ВП № 65857791) зазначив відповідачу про положення статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, про наявну в резолютивній частині рішення суду відсилки на підзаконний акт (постанову Кабінету Міністрів України № 332 від 18.05.2017), який вичерпав свою дію, а також про те, що виконання такої резолютивної частини рішення суду є об'єктивно неможливим, оскільки відсутній законодавчий механізм щодо прийняття рішення про перерахування субвенції у порядку та на умовах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 332 від 18.05.2017 після закінчення бюджетного періоду. Також у вказаному листі містяться посилання на статті 3, 23 та 48 Бюджетного кодексу України.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегового В.С. від 22.10.2021 у виконавчому провадженні № 65857791 за невиконання рішення суду накладено штраф на Міністерство фінансів України у розмірі 5100,00 грн.
У вказаній постанові відповідач зазначив, що доводи боржника досліджені судом під час ухвалення рішення, які набрали законної сили, що свідчить про наявність ознак свідомого невиконання рішення суду та з посиланням на статтю 129-1 Конституції України, статті 63 та 75 Закону України "Про виконавче провадження" накладено на Міністерство фінансів України штраф у розмірі 5100,00 грн.
Не погодившись з постановою відповідача про накладення штрафу, вважаючи її протиправною та передчасною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
За визначенням статті 1 Закону України від 02.06.2016 N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 18 Закону N 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини другої статті 18 наведеного Закону виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Згідно частини третьої статті 18 Закону N 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 Закону).
Відповідно до частини шостої статті 26 наведеного Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлений статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини першої статті 63 Закону N 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону).
З наведеної статті слідує, що покладення на боржника негативних наслідків у вигляді грошового стягнення (штрафу) може бути застосовано виконавцем у разі невиконання рішення без поважних причин у встановлений виконавцем строк.
Згідно частини першої статті 75 Закону N 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення ( ч. 2 ст. 75 Закону).
Поважні причини - це обставини, що діють на волю суб'єкта, з яким законодавець пов'язує звільнення цього суб'єкта від виконання покладених на нього обов'язків або від визначених законодавством негативних наслідків його поведінки.
До поважних причин можуть бути віднесені будь-які обставини навколишнього світу. Це можуть бути як дії фізичних або юридичних осіб, так і явища, які не залежать від волі людини. Такі обставини мають впливати на волю суб'єкта відповідних правовідносин. Саме внаслідок дії цих обставин, що виникли раптово або закономірно, він не має змоги належним чином виконувати покладені на нього обов'язки.
Обставини, що визначаються законом як поважні причини, звільняють суб'єкта цих правовідносин від виконання покладених на нього обов'язків або негативних для нього наслідків.
Частиною першою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно ж до частини третьої статті 33 Закону N 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
З огляду на наведене, насамперед саме на позивача, як боржника у виконавчому провадженні, покладено ініціювання вчинення всіх залежних дій, пов'язаних з виконанням судового рішення.
Так, у позовній заяві позивач в якості поважних причин, які унеможливлюють виконання рішення суду вказав на те, що бюджетний період 2017 року закінчився і відповідно до Бюджетного кодексу України всі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду. Постанова Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 передбачала механізм прийняття рішення Міністерством фінансів України тільки на 2017 рік. Договори про організацію взаєморозрахунків не були профінансовані за 2017 рік, відтак, вважаються такими, що втратили чинність.
Наведені обставини унеможливлюють виконання Міністерством фінансів України рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 у справі № 2140/1750/18, з огляду на що застосування постановою державного виконавця ВП № 65857791 від 22.10.2021 до позивача штрафу є неправомірним.
Разом з тим, відповідно до положень Закону N 1404-VIII державний виконавець вчиняє дії на підставі поданих виконавчих документів, зокрема рішень судів, які набрали законної сили. Рішення суду, які набрали законної сили, у відповідності з положеннями статті 129-1 Конституції України є обов'язковими до виконання.
При цьому суд зазначає, що станом на час розгляду даної справи рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 у справі № 2140/1750/18 залишається невиконаним.
Також суд звертає увагу, що матеріали справи на підтвердження поважних причин невиконання рішення суду містять лише лист Міністерства фінансів України № 13210-02-5/24704 від 06.08.2021 на адресу відповідача.
При цьому, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 у справі № 2140/1750/18 набрало законної сили 12.03.2019.
Матеріали справи не містять доказів вчинення Міністерством фінансів України жодних дій, пов'язаних з виконанням такого рішення, починаючи з 12.03.2019.
Крім того, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 2140/1750/18 постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 залишено без змін. У свою чергу, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 у справі № 2140/1750/18 у частині, що перебуває на виконанні відповідача, також залишено без змін.
Не містять матеріали справи й доказів вчинення Міністерством фінансів України жодних дій, пов'язаних з виконанням такого рішення, починаючи з 02.06.2020.
Також суд погоджується з твердженнями відповідача, що доводам позивача (боржника у виконавчому провадженні), зазначеним у листі № 13210-02-5/24704 від 06.08.202, надана оцінка судом під час ухвалення рішення, що підтверджується постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі № 2140/1750/18.
Крім того, і Верховний Суд у постанові від 02.06.2020 у справі № 2140/1750/18 погодився з висновками судів попередніх інстанцій з приводу допущення Міністерством фінансів України протиправної бездіяльності, що обумовлює необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом зобов'язання Міністерства фінансів України прийняти відповідне рішення про перерахування позивачу субвенції у порядку та на умовах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року № 332 і договорами від 07 липня 2017 року № 1 на суму 336 550,14 грн., від 06 вересня 2017 року № 8 на суму 596 003,00 грн., від 17 жовтня 2017 року № 11 на суму 312 399,00 грн., від 07 листопада 2017 року № 15 на суму 499 915,00 грн., від 06 грудня 2017 року № 25 на суму 567 147,00 грн.
При цьому, Верховним Судом у даній постанові й надана оцінка, серед іншого, доводам Міністерства фінансів України про те, що права позивача не порушені і що ним неправильно обрано спосіб захисту, оскільки в разі прийняття Мінфіном рішення про перерахунок субвенції у порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332, механізм виконання такого рішення відсутній, що всі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного року і, відповідно, договори про організацію взаєморозрахунків за 2017 рік, які не були профінансовані в поточному році, є такими, що втратили чинність.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене, відсутність у матеріалах справи жодного доказу вчинення позивачем дій, спрямованих на виконання рішення суду, крім листа від 06.08.2021 № 13210-02-5/24704, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову Міністерства фінансів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, ідентифікаційний номер 00013480) відмовити.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.П. Катющенко