вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" грудня 2021 р. Справа№ 911/3628/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Сітайло Л.Г.
Шаптали Є.Ю.
За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.
представників сторін:
від позивача - Ратуш В.Б. (ордер КС №42517 від 05.03.21);
Зима Л.М. - адвокат (довір. від 19.05.21);
від відповідача - Гребенюк К.А. адвокат (ордер серія КС №740020 від 14.07.21);
Лоленко О.А. ( ордер серія КС №740028 від 13.12.21);
розглянувши апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі"
на рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2021 (повний текст складено 05.05.2021)
у справі № 911/3628/20 (суддя Грабець С.Ю.)
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі"
до Приватного акціонерного товариства "Дніпрометалсервіс"
про витребування майна з чужого незаконного володіння
Рішенням Господарського суду Київської області від 21.04.2021 у справі №911/3628/20 у позові підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фермой-Кі» до приватного акціонерного товариства «Дніпрометалсервіс» про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:
- позивачем не подано допустимих доказів, що підтверджували б право власності позивача на спірне майно;
- доказів, що підтверджували б факт незаконного володіння відповідачем спірним майном, представник позивача не надав.
Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2021 повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що:
- рішенням апеляційного суду Київської області від 24.09.2004 у справі №22а-2567, залишеним в силі ухвалою Верховного Суду України від 22.02.2006, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2004 скасовано та ухвалено нове, яким визнано незаконною реєстрацію головою Броварської районної державної адміністрації змін та доповнень до договору про діяльність ТОВ «Фермой-КІ»: №1 від 23.03.2001; №2 від 24.03.2001; №3 від 29.06.2001. Встановлено, що вказані зміни підписані й оформлені не сторонами установчого договору, що вказані зміни компанією «Кланвест Лімітед» підписано не було, що не може належним чином свідчити про добровільний вихід цієї юридичної особи зі складу засновників ТОВ «Фермой-Кі», а тому Броварська районна державна адміністрація Київської області не мала законних підстав для їх реєстрації, що порушило реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності;
- зокрема, вказаними змінами громадянина Польщі З.Врублевського, як власника унітарного товариства та іноземного інвестора, незаконно було виключено з учасників ТОВ «Фермой-КІ», а майно, що є іноземною інвестицією, в порушення законодавства передано як внесок до статутного фонду ТОВ «Інкон»; саме підприємство «Фермой-Кі» 22.06.2004 незаконно було припинено за рішенням власників без належних обсягів повноважень, що підтверджується витягом від 27.01.2014 та інформацією Держкомстату;
- визнання судом незаконною реєстрацію головою Броварської районної державної адміністрації змін та доповнень до договору про діяльність ТОВ «Фермой-КІ»: №1 від 23.03.2001; №2 від 24.03.2001; №3 від 29.06.2001 свідчить про те, що вказані зміни не створюють юридичних наслідків для третіх осіб у відповідності до вимог ч.5 ст.89 ЦК України. У тому числі, незаконним було рішення про призначення керівника юридичної особи ТОВ «Фермой-КІ» не уповноваженими учасниками, а також рішення про передання спірного майна як внесок до статутного фонду ТОВ «Інкон» та підписання відповідного акту приймання-передачі майна від 01.07.2002;
- вказане підтверджує відсутність вільного волевиявлення як у дійсного власника товариства, так і в самого товариства - позивача, на балансі якого обліковувались іноземні інвестиції та інтереси яких збігаються, на відчуження спірного майна у будь-який спосіб; майно вибуло з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/454/21 від 05.08.2021 у справі №911/3628/20 у зв'язку з задоволенням заяви судді Північного апеляційного господарського суду Демидової А.М. про самовідвід від розгляду справи № 911/3628/20, відповідно до підпункту 2.3.49, підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду у справі № 911/3628/20 призначено повторний автоматизований розподіл.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2021 у справі № 911/3628/20 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий судя: Пашкіна С.А., судді: Сітайло Л.Г., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Сітайло Л.Г., Шаптала Є.Ю. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермой-Кі» на рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2021, розгляд справи призначено на 28.10.2021.
В судовому засіданні апеляційного господарського суду 28.10.2021 оголошено перерву до 01.11.2021.
У зв'язку з перебуванням головуючої судді Пашкіної С.А. у відпустці з 01.11.2021 по 12.11.2021 розгляд справи № 911/3628/20 не відбувся. Питання про призначення справи № 911/3628/20 до розгляду здійснювалось після виходу головуючої судді з відпустки.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 призначено розгляд справи на 13.12.2021.
Від позивача (28.10.2021) надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначає про те, що:
- рішенням Господарського суду Київської області від 09.08.2006 у справі №278/20-06 позов задоволено повністю, визнано за ЗАТ «Інкон» право власності на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою Київська область, Броварський район, с.Красилівка, вул.Київська, 2 та складається з «А-1» - промислового корпусу; «Б»-КНС; «В» - водонапірної башні; «Г» - водонапірної башні, «К» - огорожі, зобов'язано ДКП «Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» здійснити у встановленому законом порядку реєстрацію права власності ЗАТ «Інкон» на вказаний об'єкт незавершеного будівництва; постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 за результатами перегляду рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2006 у справі №278/20-06, апеляційну скаргу Підприємства з іноземним інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фермой-КІ» задоволено, рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2006 у справі №278/20-06 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Інкон» до Державного комунального підприємства «Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» та Красилівської сільської ради Броварського району про визнання права власності відмовлено повністю;
- додатковим рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 24.10.2017 у справі №2-др/780/45/17 зобов'язано Броварську району державну адміністрацію Київської області подати до податкового органу, органу статистики, відповідно реєстру відомості про скасування вказаних змін та доповнень, відповідно до рішення апеляційного суду Київської області у справі №22а-2567 від 24.09.2004;
- 20.12.2017 державним реєстратором Броварської районної державної адміністрації Київської області ТОВ «Фермой-КІ» включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з часткою З.Врублевського у товаристві 100%, що підтверджено інформацією з вказаного Єдиного реєстру (інформація додається). Згідно протоколу від 30.01.2018 З.Врублевський є керівником позивача;
- відповідно до ст. 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність» держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб'єктів; умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного або валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судовою колегією встановлено.
21 квітня 1994 року Печерською районною державною адміністрацією м. Києва зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю "Фермой-Київ".
23 червня 1997 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі" та товариством з обмеженою відповідальністю "Люверс" укладено договір на капітальне будівництво №1, відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю "Люверс" зобов'язувалось збудувати склад по виробництву морозива, на підставі кошторисної документації товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі".
01 серпня 1997 року Броварською районною державною адміністрацією товариство з обмеженою відповідальністю "Фермой-Київ" перереєстровано на підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі" (далі - позивач) із 100% іноземними інвестиціями.
11 листопада 1998 року Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю надано дозвіл позивачу на виконання будівельних робіт №40/98, а саме: І пусковий комплекс "Фабрики по виробництву морозива, заморожених овочів та ягід в с. Красилівка Броварського району".
01 липня 2002 року позивач передав товариству з обмеженою відповідальністю "Інкон" свою частку в статутному фонді на об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: Київська обл., Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2, та складається з: "А-1" - промислового корпус; "Б" -КНС; "В" - водонапірної башні; "Г" - водонапірної башні, "К" - огорожі, що підтверджується актом приймання - передачі майна, переданого в якості внеску до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Інкон", згідно з установчим договором (у новій редакції) від 08.06.2002 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкон" було реорганізовано шляхом перетворення у закрите акціонерне товариство "Інкон", до якого перейшли всі права та обов'язки товариства з обмеженою відповідальністю "Інкон".
Рішенням Господарського Київської області у справі №278/20-06 від 09.08.2006 року визнано право власності закритого акціонерного товариства "Інкон" на об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: Київська обл., Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2, та складається з: "А-1" - промислового корпус; "Б" -КНС; "В" - водонапірної башні; "Г" - водонапірної башні, "К" - огорожі, державне комунальне підприємство Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації зобов'язано здійснити у встановленому законом порядку реєстрацію права власності ЗАТ "Інкон" на вищевказаний об'єкт.
На підставі вказаного судового рішення 21 грудня 2006 року між закритим акціонерним товариством "Інкон" та закритим акціонерним товариством "Ерлан" був укладений договір купівлі - продажу комплексу (незавершеного будівництва), відповідно до умов якого закрите акціонерне товариство "Інкон" зобов'язалось продати, а закрите акціонерне товариство "Ерлан" зобов'язалось купити об'єкт незавершеного будівництва, що складається з: промислового корпусу - позначеного на плані літерою "А-1"; КНС- позначеного на плані літерою "Б"; водонапірної башні - позначеного на плані літерою "В"; водонапірної башні - позначеного на плані літерою "Г"; огорожі - позначеного на плані літерою "№", які знаходяться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2.
На виконання умов вищевказаного договору, 21 грудня 2006 року закрите акціонерне товариство "Інкон" передало закритому акціонерному товариству "Ерлан", а закрите акціонерне товариство "Ерлан" прийняло у власність нерухоме майно, - об'єкт незавершеного будівництва, що підтверджується актом приймання - передачі до договору купівлі - продажу комплексу (незавершеного будівництва) між ЗАТ "Інкон" та ЗАТ "Ерлан", зареєстрованого в реєстрі за №14049 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Бурлакою О.В.
17 грудня 2008 року між закритим акціонерним товариством "Ерлан" та закритим акціонерним товариством "Дніпрометалсервіс" був укладений договір купівлі - продажу, відповідно до умов якого закрите акціонерне товариство "Ерлан" зобов'язалось продати, а закрите акціонерне товариство "Дніпрометалсервіс" зобов'язалось купити об'єкт нерухомого майна, - комплекс незавершеного будівництва, що складається з: промислового корпусу "А-1"; КНС "Б"; водонапірної башні "В"; водонапірної башні "Г"; огорожі "№", в склад об'єкту включаються також будь-які інженерні та інші комунікації, санітарно-технічні системи та інша інфраструктура, що забезпечує можливість використання об'єкту за призначенням, у тому числі система газопостачання, які знаходяться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2.
На виконання умов вищевказаного договору, 17 грудня 2008 року закрите акціонерне товариство "Ерлан" передало закритому акціонерному товариству "Дніпрометалсервіс", а закрите акціонерне товариство "Дніпрометалсервіс" прийняло у власність нерухоме майно, - об'єкт незавершеного будівництва, що підтверджується актом приймання - передачі до договору купівлі - продажу від 17.12.2008 року.
Закритим акціонерним товариством "Дніпрометалсервіс" змінено назву на приватне акціонерне товариство "Дніпрометалсервіс", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Право відповідача на спірне майно підтверджується долученим до матеріалів справи витягом з Державного реєстру правочинів №6846885 від 17.12.2008 року, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21943028 від 20.02.2009 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №177836375 від 16.08.2019 року, з яких вбачається, що власником спірного майна є відповідач.
Звертаючись із позовною заявою до суду та в апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №278/20-06 від 21.02.2019 скасовано рішення Господарського Київської області у справі №278/20-06 від 09.08.2006, відповідно до якого було визнано право власності Закритого акціонерного товариства «Інкон» на спірний об'єкт незавершеного будівництва, на підставі якого укладено договір купівлі - продажу комплексу (незавершеного будівництва) від 21 грудня 2006 між закритим акціонерним товариством "Інкон" та закритим акціонерним товариством "Ерлан" та договір купівлі - продажу від 17 грудня 2008 між закритим акціонерним товариством "Ерлан" та закритим акціонерним товариством "Дніпрометалсервіс".
З огляду на вказане судове рішення, позивач посилається на те, що в судовому порядку визнано незаконним набуття права власності ЗАТ «Інкон» на спірний об'єкт, а відтак і право власності на вказаний об'єкт ЗАТ «Ерлан».
На думку позивача, приватне акціонерне товариство "Дніпрометалсервіс", яке придбало майно у ЗАТ «Ерлан», незаконно володіє вищевказаним нерухомим майном, оскільки його власником є позивач, тому позивач звернувся до суду, просив витребувати з незаконного володіння приватного акціонерного товариства "Дніпрометалсервіс" майно у вигляді цілісного майнового комплексу, - об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: Київська область, Броварський район, село Красилівка, вулиця Київська, 2, що складається з: промислового корпуса літера "А-1"; КНС літера "Б"; водонапірних башт літери "В" і "Г"; огорожі "№", інженерних та інших комунікацій, санітарно-технічних систем та іншої інфраструктури, що забезпечує можливість використання об'єкту за призначенням, у тому числі системи газопостачання, технічної документації, загальною вартістю 4 072 285,00 грн., на користь підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі", та зобов'язати повернути його в натурі підприємству з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі".
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.
Аналіз вищевказаних правових норм та зміст позовних вимог свідчать про те, що цей позов відноситься до віндикаційних позовів (витребування майна з чужого незаконного володіння).
Віндикація - витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
Таким чином захищаються права власності в цілому, оскільки він пред'являється в тих випадках, коли порушені права володіння користування та розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами або іншими письмовими доказами.
Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.
Володіння - це фактичне, фізичне панування над майном, яке передбачає повний фізичний контроль його власника чи законного володільця.
Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, тобто факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.
Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.
Предметом доказування у такій справі є обставини, що мають засвідчити правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, а саме: підтверджують його право власності або інше речове право титульного володільця на витребуване майно; вибуття майна з володіння позивача; наявність майна в натурі у володінні відповідача; відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.
Правові позиції щодо особливостей віндикації та обсягів доведення у справах за позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння неодноразово викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах у справі №923/630/17 від 15.05.2018 року, справі №911/3312/17 від 29.01.2019 року, справі №911/737/18 від 02.04.2019 року, справі №914/1671/17 від 19.06.2019 року, справі №925/366/18 від 27.08.2019 року, справі №21/93б від 12.09.2019 року.
Таким чином, звертаючись з таким позовом до суду, позивач зобов'язаний надати докази на підтвердження свого права власності на спірне майно, довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.
Умовами задоволення судом такого позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння.
У постанові Верховного Суду в справі №910/13536/19 від 02.09.2020 року зазначено, що для застосування передбаченого ст. 387 Цивільного кодексу України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подання позову та ухвалення судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подання позову та ухвалення рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд витребувати з чужого незаконного володіння відповідача нерухоме майно у вигляді цілісного майнового комплексу, - об'єкт незавершеного будівництва.
У позовній заяві представник позивача послався на те, що право власності позивача на спірне майно підтверджується договором на капітальне будівництво №1 від 23.06.1997 року, технічним паспортом на об'єкт незакінченого будівництва, будівельним паспортом №163/97 та дозволом на виконання будівельних робіт №40/98 від 11 листопада 1998 року.
Згідно з ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Частиною 2 ст. 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно з ч.3 ст.331 Цивільного кодексу України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
Згідно з ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, позивачу слід було довести не тільки будівництво такого майна, але і законність цього будівництва з відповідними наслідками введення його в експлуатацію.
Відтак, позивачем не подано допустимих доказів, що підтверджували б право власності позивача на спірне майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про витребування з незаконного володіння відповідача об'єкта незавершеного будівництва на користь позивача та зобов'язання відповідача повернути його в натурі позивачу задоволенню не підлягають.
Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції підстави відмови в задоволенні позову у цій справі, обставини, пов'язані із спорами учасників позивача, що стосуються участі у товаристві та розміру часток таких осіб у статутному капіталі товариства, якими вони володіють, про що апелянт повідомляє в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
26 лютого 2021 року від представника відповідача надійшла заява про застосування позовної давності №12 від 22.02.2021 року.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Так, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже перш, ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Оскільки судом встановлено відсутність порушення прав позивача, позовна давність не застосовується.
Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2021 не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2021 у справі №911/3628/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/3628/20 повернути до Господарського суду Київської області.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 20.12.2021
Головуючий суддя С.А. Пашкіна
Судді Л.Г. Сітайло
Є.Ю. Шаптала