вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" грудня 2021 р. Справа№ 910/1256/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Мальченко А.О.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренко О.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 14.12.2021 року у справі №910/1256/21 (в матеріалах справи).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Громадської організації "Інститут практичної філософії"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2021, повний текст якого складено 19.04.2021
у справі №910/1256/21 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Громадської організації "Інститут практичної філософії"
про стягнення 453 307,91 грн.
У січні 2021 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго", позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Громадської організації "Інститут практичної філософії" (далі - ГО "Інститут практичної філософії", відповідач) про стягнення 453 307,91 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням зобов'язань за договором на постачання теплової енергії № 250318-01 від 06.03.2017, укладеного з Публічним акціонерним товариством "Київенерго", право вимоги за яким перейшло до позивача за договором про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 від 11.10.2018.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.04.2021 у справі № 910/1256/21 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ГО "Інститут практичної філософії" на користь КП "Київтеплоенерго" борг у розмірі 133 302,11 грн, 3% річних у розмірі 7 333,44 грн, інфляційні у розмірі 10 168,41 грн та судовий збір у розмірі 2 262,23 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності відмовив у позові в частині стягнення боргу за період з листопада 2015 року по грудень 2017 року, та стягнув у зв'язку з наявністю правових підстав лише борг за період січень-квітень 2018 року у розмірі 133 302,11 грн, частково задовольнив вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ГО "Інститут практичної філософії" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2021 та прийняти нове про відмову у позові.
На переконання ГО "Інститут практичної філософії" рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, викликане неповнотою те неправильністю встановлення обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, скаржник вважає, що суд не врахував, що:
- у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених та підписаних обома сторонами первинних документів, складених ПАТ «Київенерго», встановити кількість спожитої теплової енергії, а отже і наявність у відповідача боргу, є неможливим;
- суд першої інстанції, відхиляючи доводи відповідача про завищення об'ємів, залишив поза увагою той факт, що із довідок про нарахування за теплову енергію (з жовтня 2016 року) вбачається, що тип розрахунку визначений за лічильником, а не за тепловим навантаженням;
- при порівнянні двох договорів, укладених з ПАТ «Київенерго» у 2017 році, та пізніше з позивачем 2018 році, вбачається, що теплове навантаження за першим договором становило 0,0517 Гкал/год, а за іншим - 0,036 Гкал/год;
- повідомлення про заміну первісного кредитора новим кредитором датовані 2019 роком, а не 2018 роком.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від між суддями 17.05.2021, справу №910/1256/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М. Л. - головуючий суддя; судді - Куксов В. В., Шаптала Є. Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 апеляційну скаргу ГО "Інститут практичної філософії" на рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2021 у справі № 910/1256/21 залишено без руху через несплату судового збору в належному розмірі.
З урахуванням доплати судового збору, суд ухвалою від 09.06.2021 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГО "Інститут практичної філософії" на рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2021 у справі № 910/1256/21; розгляд апеляційної скарги призначив на 06.07.2021 о 10:30; встановив учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
02.07.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій КП "Київтеплоенерго" просило останню залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
У відзиві позивач наголосив на тому, що:
- на підтвердження поставленого обсягу теплової енергії суду були надані облікові картки за період з листопада 2015 по квітень 2018;
- саме невиконання відповідачем умов договору зумовило звернення позивача до суду;
- відповідач належним чином обізнаний із фактом зміни постачальника теплової енергії.
05.07.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копію листа позивача від 18.05.2021.
У зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/2780/21 від 13.07.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1256/21.
13.07.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення акту звіряння розрахунків за теплову енергію.
Так, за результатами перерозподілу справи № 910/1256/21, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 13.07.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М. Л.; судді: Михальська Ю. Б., Шаптала Є. Ю.
Відповідно до ухвали суду від 14.07.2021 апеляційну скаргу ГО "Інститут практичної філософії" прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М. Л., судді: Михальська Ю. Б., Шаптала Є. Ю.; розгляд апеляційної скарги призначено на 15.09.2021 о 15 год 10 хв.
03.09.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення.
У зв'язку з перебуванням судді Михальської Ю. Б. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л. судді: Шаптала Є.Ю., Мальченко А.О.
Ухвалою від 15.09.2021 апеляційну скаргу прийнято до провадження вказаним складом суду; розгляд апеляційної скарги ГО "Інститут практичної філософії" призначено на 12.10.2021 об 11 год 00 хв.
Згідно з ухвалою від 12.10.2021 у зв'язку з клопотанням позивача про відкладення розгляду справи №910/1256/21, яке задоволено судом, розгляд апеляційної скарги відкладено на 02.11.2021 о 09 год 30 хв.
18.10.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
26.10.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення акту звіряння розрахунків за теплову енергію.
Судове засідання 02.11.2021 не відбулося у зв'язку із перебуванням головуючого судді Яковлєва М. Л. з 19.10.2021 - 12.11.2021 на лікарняному.
Крім того, суддя Шаптала Є.Ю. з 08.11.2021 - 19.11.2021 також перебував на лікарняному.
У зв'язку з виходом головуючого судді Яковлєва М.Л. та судді Шаптали Є.Ю. з лікарняного, а також з метою здійснення подальшого розгляду справи у визначеному раніше складом суду, ухвалою суду від 22.11.2021 розгляд даної справи призначено на 14.12.2021.
В судовому засіданні 14.12.2021 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав викладених в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, а представник позивача заперечив проти вимог останньої за обставин, викладених у відзиві.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву, пояснень, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
Згідно з матеріалами справи, 06.03.2017 Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго", Енергопостачальна організація) та ГО "Інститут практичної філософії" (споживач) уклали договір на постачання теплової енергії № 250318-01 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1. Договору предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії, на умовах, передбачених цим Договором.
У п. 2.1. Договору визначено, що при виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язується керуватися тарифами, затвердженими органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у серах енергетики та комунальних послуг, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.
Підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. Договору передбачено обов'язок ПАТ "Київенерго" постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.
Згідно з п. 2.3.1 Договору споживач зобов'язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у Додатку № 1, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
У п. 5.1 Договору визначено, що облік споживання теплової енергії проводиться за загальнобудинковим приладом обліку.
Згідно з Додатком № 4 до Договору, яким передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. В разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
Пунктом 8.1 Договору визначено, що Договір набирає чинності 01.10.2015 та діє до 15.05.2017.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (п. 8.5 Договору).
Пізніше, 11.10.2018 ПАТ "Київенерго" (кредитор) та КП "Київтеплоенерго" (новий кредитор) уклали договір № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі - Договір цесії).
Згідно з умовами Договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі й той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню зі споживача (споживачів) на загальну суму 497 554 936, 91 грн станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів.
У п. 1.2 Договору цесії вказано, що перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку № 1 до цього договору.
Пунктом 1.3 Договору цесії визначено, що з укладенням цього договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договором та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які визначені у додатку № 1 до цього Договору.
Суд установив, що на виконання умов Договору цесії кредитор передав, а новий кредитор в свою чергу прийняв первинні документи, що підтверджується Актом приймання - передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли баз даних білінгових систем ПК «БіТек» та ПК «Уніван-Термал» №23 від 11.01.2018.
Згідно з витягом з переліку споживачів теплової енергії та зобов'язань, право вимоги яких відступаються (додаток № 1 до Договору цесії), сума боргу ГО "Інститут практичної філософії" становить 394 495,64 грн (договір (особовий рахунок) 250318-01.
Через наявність боргу, право на який позивач має на підставі Договору цесії, в сумі 394 495,64 грн за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року, позивач звернувся до суду.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
У статті 6 ГК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частинами першою та другою ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини першої ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до частини першої ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з п. 1 частини першої ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання (аналогічний висновок міститься у п. 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18).
Відповідно до частини першої ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно з матеріалами справи, на підтвердження постачання теплової енергії відповідачу за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року позивач надав облікові картки за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року.
Такі облікові картки складені згідно з базами даних білінгових систем ПК «БіТек» та ПУ «Уніван-Термал», які були передані ПАТ «Київенерго» до КП «Київтеплоенерго» на виконання умов Договору цесії.
Відомості про споживання теплової енергії ГО "Інститут практичної філософії" підтверджуються доданим актом звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.10.2018 та рахунком-фактурою від 31.10.2020.
Суд установив, що ГО "Інститут практичної філософії" частково розрахувалася за спожиту теплову енергію у період з листопада 2015 року по квітень 2018 року, про що свідчить долучена до матеріалів справи довідка про стан розрахунків за спожиту теплоенергію до 01.05.2018.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не спростував зазначених у довідці відомостей щодо нарахування боргу, а також здійснення оплат, їх обсягів та періодів.
Суд апеляційної інстанції вважає правильним позицію суду першої інстанції про використання облікових карток за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року як доказів на підтвердження розміру боргу, з урахуванням у тому числі правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, від 03.09.2020 у справі №910/17662/19).
Відповідач в апеляційній скарзі вказав, що суд першої інстанції не узяв до уваги, що у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених та підписаних обома сторонами первинних документів, складених ПАТ «Київенерго», встановити кількість спожитої теплової енергії, а отже і наявність у відповідача боргу, є неможливим; відхиляючи доводи відповідача про завищення об'ємів, залишив поза увагою той факт, що із довідок про нарахування за теплову енергію (з жовтня 2016 року) вбачається, що тип розрахунку визначений за лічильником, а не за тепловим навантаженням; при порівнянні двох договорів, укладених з ПАТ «Київенерго» у 2017 році, та пізніше з позивачем 2018 році, вбачається, що теплове навантаження за першим договором становило 0,0517 Гкал/год, а за іншим - 0,036 Гкал/год; повідомлення про заміну первісного кредитора новим кредитором датовані 2019 роком, а не 2018 роком.
Щодо вказаних арґументів, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з матеріалами справи, ПАТ «Київенерго» передало позивачу програмний комплекс (базу даних «Уніван-Термал»). Відомості до цієї бази вносилися саме ПАТ «Київенерго», у тому числі показань про спожиту теплову енергію за Договором.
Тобто, вказане означає, що сума основного боргу визначена не безпосередньо КП «Київтеплоенерго», а на підставі даних ПАТ «Київенерго».
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне ще раз наголосити, що дані облікових карток за період з листопада по квітень 2019 року відображені на підставі програмного комплексу, отриманого від ПАТ «Київенерго».
На переконання суду апеляційної інстанції правильним також є висновок суду першої інстанції, що суд не може здійснювати у самостійному порядку перерахунок розміру спожитої відповідачем теплової енергії за договором від 06.03.2017, виходячи з даних теплового навантаження у договорі від 22.10.2018.
При цьому, укладений у 2018 році договір від 22.10.2018 жодним чином не зобов'язує позивача (нового постачальника - КП «Київтеплоенерго») здійснювати перерахунок заборгованості за спожиту до 01.05.2018 теплову енергію, розрахунок якої здійснений відповідно до умов Договору, за яким перейшло право вимоги. При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, доказів будь-яких змін до умов Договору щодо теплового навантаження не вносилися.
Щодо повідомлення про заміну кредитора, належність якого відповідач ставить під сумнів, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно з матеріалами справи, у квітні 2019 року кур'єрською службою ПП «Український кур'єр» повідомлення про заміну кредитора за Договором цесії (вих. № 1/5-250318-01 від 08.04.2019) було вручено представнику відповідача (копія реєстру повідомлень про відступлення права вимоги, вручених кур'єрською службою ПП «Український кур'єр» наявний в матеріалах справи). Отже, підстав для сумнівів про обізнаність відповідача з Договором цесії та наявністю боргу, немає.
Правильними є також висновки суду першої інстанції, що покликання відповідача на те, що Договір цесії укладений без письмової згоди ГО "Інститут практичної філософії" не спростовують обставин переходу до позивача права вимоги за Договором в сумі 394 495,64 грн; за умови відсутності доказів визнання недійсним Договору цесії, наявність у Договорі п. 9.5, яким передбачено, що жодна зі сторін не має права передавати свої права та обов'язки за цим Договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони, презумпції правомірності Договору цесії не спростовує.
Крім того, твердження відповідача в частині відсутності підстав для нарахування 3% річних та інфляційних у зв'язку з неповідомленням останнього про заміну кредитора за Договором спростовуються матеріалами справи, оскільки листом №1/5-250318-01 від 08.04.2019 новий кредитор - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" повідомив відповідача про заміну кредитора та висунув вимогу про погашення заборгованості в сумі 394 495,64 грн. (копія реєстру повідомлень про відступлення права вимоги, вручених кур'єрською службою ПП «Український кур'єр» наявний в матеріалах справи).
Відповідач зазначав, що ПАТ «Київенерго», здійснюючи нарахування спожитої теплової енергії, враховував загальну опалювальну площу приміщень, які підключені до приладу обліку, в розмірі 2 166,5 кв.м., а не в розмірі 3 454,3 кв.м. і тому мало і має місце неправомірне завищення нарахувань спожитої теплової енергії як відповідачу, так і іншим споживачам, які мають у власності приміщення, розташовані в будівлі №1 по вул. Фролівській (3 поверхи) та будівлі №1/6 по вул. Фролівській (п'ять поверхів), які підключені до приладу обліку теплової енергії Multical №69998417.
Ці обставини підтверджуються порівнянням двох договорів укладених ГО «Інститут практичної філософії» на постачання теплової енергії від 06.03.2017 (укладений з ПАТ «Київенерго») та від 22.10.2018 (укладений з позивачем), із яких вбачається різне нарахування теплового навантаження.
Вказаний арґумент відповідач зазначив і в апеляційній скарзі.
Натомість суд апеляційної інстанції погоджується із твердженням місцевого господарського суду, що суд не має повноважень та правових підстав на перерахунок розміру спожитої відповідачем теплової енергії за договором від 06.03.2017, виходячи з даних теплового навантаження у договорі від 22.10.2018.
Окрім того, на заяви скаржника, що суд першої інстанції не узяв до уваги, що тип розрахунку визначений за лічильником, а не за тепловим навантаженням, колегія суддів зазначає таке.
Житловий будинок за адресою: вул. Фролівська, буд. 1 обладнаний засобом обліку теплової енергії типу Multical UF 601 №69998417. При розрахунку за спожите тепло береться до уваги обсяг спожитих гігакалорій (Гкал), визначений згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, та розподіляється між житловою площею та нежитловими частинами будинку відповідно до теплових навантажень цих частин, визначених пропорційно їх опалювальних площ згідно із законом.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, керуючись ст. 86 ГПК України дійшов правильного висновку, що позивач підтвердив більш вірогідними доказами обставини надання відповідачу послуг постачання теплової енергії за Договором у заявленому обсязі, аніж їх спростував відповідач.
Беручи до уваги викладене, обставини переходу від ПАТ "Київенерго" до КП "Київтеплоенерго" вимог за Договором цесії, у тому числі права вимоги до відповідача за Договором у розмірі 394 495,64 грн, правильним є висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 394 495,64 грн.
Водночас відповідач заявив про сплив позовної давності за вимогами про стягнення боргу.
Щодо обґрунтованості такої заяви, колегія суддів зазначає таке.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (частина 1 статті 260 Цивільного кодексу України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною четвертою ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно зі ст. 262 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Суд першої інстанції, беручи до уваги, що позовну давність варто обчислювати згідно із законом за кожним періодичним платежем окремо, дійшов правильного висновку про сплив позовної давності щодо вимог про сплату боргу за теплову енергію, заявлених за період з листопада 2015 року по грудень 2017 року включно.
Отже, за наведених підстав, правильним є висновок про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача боргу за період січень-квітень 2018 року у розмірі 133 302,11 грн.
Окрім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 23 702,16 грн та інфляційних втрат у розмірі 35 110,11 грн за період з 01.11.2018 по 31.08.2020 через факт прострочення виконання зобов'язання за Договором.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів, перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних, вважає їх арифметично правильними.
Натомість з урахуванням спливу позовної давності, за наведених підстав з ГО "Інститут практичної філософії" на користь КП "Київтеплоенерго" належить до стягнення 3% річних у розмірі 7 333,44 грн та інфляційних втрат у розмірі 10 168,41 грн.
Порушень судом першої інстанції норм процесуального права в розумінні частини третьої ст. 277 ГПК України, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, а також неправильного застосування норм матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.
Крім того, аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та обґрунтування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано обов'язок щодо надання оцінки аргументам учасників справи, що відносяться до предмету спору, та не вбачає порушення останнім норм процесуального права, в частині надання оцінки доводам позивача. До того ж, у оскаржуваному судовому рішенні належним чином зазначені підстави, на яких останнє ґрунтується, що відповідає усталеній практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя.
Подана відповідачем до суду апеляційної інстанції копія листа позивача від 18.05.2021 не приймається до увагу, оскільки така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (вказана правова позиція з цього питання викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 та від 16.12.2020 у праві №908/1908/19).
Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 269, 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2021 у справі № 910/1256/21 без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Громадської організації "Інститут практичної філософії" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/1256/21 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у справі №910/1256/21 залишити без змін.
3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.
4.Матеріали справи №910/1256/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текс судового рішення складено 20.12.2021.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Є.Ю. Шаптала
А.О. Мальченко