вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" грудня 2021 р. Справа№ 910/1999/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Шапрана В.В.
За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.
представників сторін:
від позивача - Комісар С.П. ( довір. №25/11/20-26 від 25.11.2020)
від відповідача - Куксенко П.П. ( довір. №Д-131/20 від 21.12.ю2020)
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021
у справі №910/1999/21 (суддя Ягічева Н.І.)
за позовом Акціонерного товариства "Київгаз"
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
про стягнення 1 991 290, 42 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі №910/1999/21 позовні вимоги Акціонерного товариства «Київгаз» до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на користь Акціонерного товариства "Київгаз" пеню у розмірі 281 879грн 93 коп.; інфляційні втрати у сумі 605 400, 70грн, 3 % річних у сумі 240 191грн 27коп та витрати зі сплати судового збору у сумі 22 931,88грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:
- протягом періоду з лютого 2020 по травень 2020 року включно, позивач надав, а відповідач прийняв послуги з розподілу природного газу на загальну суму 219 309 695,08грн, про що свідчать акти приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою, складені та підписані без заперечень відповідачем, як споживачем, та АТ «Київгаз», як оператаром ГРМ;
- відповідач, всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором, розрахунки за отриманий природний газ здійснював несвоєчасно.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021, в частині задоволених позовних вимог про стягнення з КП «Київтеплоенерго» на користь АТ «Київгаз» пені у розмірі 281 879,93грн, інфляційних втрат у сумі 605 400,70грн, 3% річних у сумі 240 191,27грн та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що:
- розрахунки позивача з нарахувань пені та 3% річних здійснені на неправильно визначену кількість днів прострочення, зокрема, позивач неправомірно вважає останній день строку виконання зобов'язань (10 число наступного за розрахунковим місяцем) першим днем прострочення;
- також у розрахунку позивач неправомірно вважає день оплати останнім днем прострочення і таким чином неправомірно нараховує пеню та 3% річних на заборгованість, яка вже сплачена в цей день.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Шаптали Є.Ю., Ходаківської І.П. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021, справу №910/1999/21 призначено на 21.10.2021.
22.09.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає про те, що:
- розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних проведено відповідно до умов договору розподілу природного газу та у порядку, визначеному законодавством;
- судом першої інстанції правомірно відмовлено відповідачу у застосуванні строку позовної давності, встановленого ч.5 ст.315 ГК України;
- суд першої інстанції правомірно не врахував доводи відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки положення ч.5 ст. 315 ГК України до відносин, що виникли між позивачем та відповідачем з договору розподілу природного газу не застосовуються.
Від відповідача (20.10.2021) надійшло клопотання про закриття провадження у справі, яке відповідач обґрунтовує тим, що факт подвійної сплати основної заборгованості за період лютий 2020 року-травень 2020 року відповідачем встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2021, а враховуючи погашення за зазначені періоди відповідачем суми основного боргу до 01.06.2021, керуючись положеннями ч.1 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та енергогенуруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», нараховані АТ «Київгаз» неустойка, інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню з дня набрання чинності зазначеним законом.
Розпорядженням від 20.10.2021 у зв'язку з виходом судді Ходаківської І.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустку 21.10.2021, у справі № 910/1999/21 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 у справі № 910/1999/21 визначено колегію суддів у складі: Пашкіна С.А. (головуючий), судді: Шаптала Є.Ю., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Шаптали Є.Ю., Шапрана В.В. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі №910/1999/21.
В судовому засіданні апеляційного господарського суду 21.10.2021 оголошено перерву до 04.11.2021.
01.11.2021 від позивача надійшло заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, в якому позивач зазначає про те, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження обставин та підстав списання нарахованих позивачем неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних.
У зв'язку з перебуванням головуючої судді Пашкіної С.А. у відпустці з 01.11.2021 по 12.11.2021 розгляд справи № 910/1999/21 не відбувся. Питання про призначення справи № 910/1999/21 до розгляду здійснювалось після виходу головуючої судді з відпустки.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А. суддів Шапрана В.В., Шаптали Є.Ю. призначено розгляд справи № 910/1999/21 на 13.12.2021.
Від відповідача (10.12.2021) на електронну адресу та 13.12.2021 на поштову адресу надійшло доповнення до клопотання про закриття провадження у справі (які за змістом є ідентичними, тому враховується колегією суддів як єдине доповнення до клопотання про закриття провадження у справі), в якому відповідач зазначає про те що:
- рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/1999/21 прийнято 26.05.2021, а Закон України №1639-IX «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» набрав чинності 29 серпня 2021, тобто на час прийняття рішення у справі №№910/1999/21 положення Закону України №1639- IX не діяла . Однак, станом на сьогодні, норми Закону України №1639- IX діють, нараховані позивачем пеня, три відсотки річних та інфляційні втрати списані Законом України №1730-VIII (із змінами, внесеними Законом України №1639-IX), що свідчить про відсутність у позивача порушеного права, на захист якого подано позов.
Судова колегія в клопотанні відповідача про закриття провадження у справі відмовляє, оскільки до клопотання відповідачем не додано обгрунтовуючих доказів того, що спірні боргові зобов'язання (3% річних та інфляційні витрати) обліковані в реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості та доказів належності відповідача до підприємств та організацій, на яких поширюється дія Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та енергогенуроючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача судовою колегією встановлено.
За заявою від 02.05.2018 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - споживач) приєдналося до публічного договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) №295907 від 30.04.2018.
В подальшому, у зв'язку зі збільшенням об'єктів газоспоживання, відповідачем подавалися заяви-приєднання до публічного договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) №295907 від 01.08.2018 та 01.10.2018.
Відповідно до п.1.3 договору фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку №1 (для побутових споживачів) або у додатку №2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору.
Таким чином, з 02.05.2018 відповідач отримує послуги з розподілу природного газу на підставі публічного договору, укладеного з Акціонерним товариством "Київгаз".
Згідно з п. 2.1 договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку визначені цим договором.
Пунктом 6.3 договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць, протягом якого надаються послуги з розподілу природного газу.
У відповідності до п. 6.4 договору оплата вартості послуг з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до 01 числа розрахункового періоду. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 05 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунку оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ. Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб.
У разі виникнення у споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформляється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення (пункт 6.5. договору).
Надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється наступним чином: оператор ГРМ до п'ятого числа наступного за розрахунковим (звітним) надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за розрахунковий (звітний) період, підписані уповноваженим представником оператором ГРМ. (пункт 6.6. договору).
Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.
Згідно з пунктом 12.1. договору цей договір укладається на невизначений строк.
Протягом періоду з лютого 2020 по травень 2020 року включно, позивач надав, а відповідач прийняв послуги з розподілу природного газу на загальну суму 219 309 695, 08грн, про що свідчать акти приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою: №0ГБИ-007050 від 29.02.2020 на суму 54 827 423,77грн, №0ГБИ-010223 від 31.03.2020 на суму 54 827 423, 77грн, №0ГБИ-013705 від 30.04.2020 на суму 54 827 423, 77грн, №0ГБИ-017197 від 31.05.2020 на суму 54 827 423, 77грн, складені та підписані без заперечень відповідачем, як споживачем, та АТ "Київгаз", як оператором ГРМ.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку споживача у спірний період претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.
Відповідач, всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором, розрахунки за отриманий природний газ здійснював несвоєчасно, у зв'язку з чим у останнього виник обов'язок щодо сплати на користь позивача 1 145 698, 45грн пені, 240 191, 27грн 3% річних та 605 400, 70грн інфляційних втрат, за стягненням яких позивач звернувся до суду з даним позовом.
Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст.193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною 1 статті 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті 6.4 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Втім, зазначені зобов'язання відповідач виконував несвоєчасно, а саме, з урахуванням здійснених платежів, заборгованість складала:
за лютий 2020 року, станом на 10.03.2020 - 29 727 486, 20 грн, станом на 12.03.2020 - 26 131 295, 56 грн, станом на 13.03.2020 - 25 310 718, 05 грн, станом на 16.03.2020 - 24 317 010, 56 грн, станом на 17.03.2020 - 18 752 492, 64 грн, станом на 18.03.2020 - 14 756 967, 92 грн, станом на 19.03.2020 - 6 516 119, 16 грн, станом на 20.03.2020 - 3 070 015,55 грн, остаточний розрахунок проведено 23.03.2020;
за березень 2020 року, станом на 10.04.2020 - 32 157 512, 49 грн, станом на 13.04.2020 - 31 493 414, 06 грн, станом на 14.04.2020 - 30 173 377, 07 грн, станом на 15.04.2020 - 28 760 232, 88 грн, станом на 16.04.2020 - 26 900 907, 20 грн, станом на 17.04.2020 - 22 549 202,32 грн, станом на 21.04.2020 - 19 642 383, 79 грн, станом на 22.04.2020 - 15 900 995,32 грн, станом на 23.04.2020 - 9 302 421, 69 грн, остаточний розрахунок проведено 24.04.2020;
за квітень 2020 року, станом на 10.05.2020 - 24 560 827, 95 грн, станом на 12.05.2020 - 24 356 811,43 грн, станом на 13.05.2020 - 24 078 388, 75 грн, станом на 14.05.2020 - 23 526 744, 47 грн, станом на 15.05.2020 - 22 890 751, 61 грн, станом на 18.05.2020 - 22 332 711, 71 грн, станом на 19.05.2020 - 20 691 133, 63 грн, станом на 26.05.2020 - 12 837 534, 14 грн, станом на 27.05.2021 - 2 660 383, 70 грн, станом на 28.05.2020 - 1 517 098, 64 грн, станом на 29.05.2020 - 108 956, 37 грн, остаточний розрахунок проведено 02.06.2020;
за травень 2020 року, станом на 10.06.2020 - 52 630 535, 65 грн, станом на 12.06.2020 - 52 311 767, 72 грн, станом на 15.06.2020 - 52 080 418, 46 грн, станом на 16.06.2020 - 51 436 719, 59 грн, станом на 17.06.2020 - 51 434 801, б71 грн, станом на 18.06.2020 - 49 917 521, 86 грн, станом на 19.06.2020 - 49 026 313, 57 грн, станом на 22.06.2020 - 47 872 105,12 грн, станом на 23.06.2020 - 45 570 390, 73 грн, станом на 25.06.2020 - 44 800 859, 43 грн, станом на 26.06.2020 - 44 225 289, 65 грн, станом на 30.06.2020 - 34 011 046, 31 грн, станом на 02.07.2020 - 33 565 435, 66 грн, станом на 03.07.2020 - 33 284 473, 51 грн, станом на 06.07.2020 - 33 158 333, 57 грн, станом на 07.07.2020 - 32 905 238, 79 грн, станом на 08.07.2020 - 32 722 373, 66 грн, станом на 09.07.2020 - 32 596 782, 08 грн, станом на 10.07.2020 - 32 397 184, 15 грн, станом на 13.07.2020 - 32 159 628, 70 грн, станом на 14.07.2020 - 31 665 741,10 грн, станом на 15.07.2020 - 31 081 373, 50 грн, станом на 16.07.2020 - 30 590 206, 62 грн, станом на 17.07.2020 - 30 027 102, 32 грн, станом на 20.07.2020 - 29 253 239, 30 грн, станом на 21.07.2020 - 28 366 464, 46 грн, станом на 22.07.2020 - 27 076 075, 32 грн, станом на 23.07.2020 - 25 854 041, 06 грн, станом на 27.07.2020 - 25 509 685, 09 грн, станом на 28.07.2020 - 24 891 192, 27 грн, станом на 29.07.2020 - 24 546 785, 61 грн, станом на 30.07.2020 - 24 250 537, 70 грн, станом на 31.07.2020 - 4 271 362, 59 грн, станом на 03.08.2020 - 4 011 046, 31 грн, станом на 04.08.2020 - 3 794 395, 49 грн, станом на 05.08.2020 - 3 589 177, 72 грн, станом на 06.08.2020 - 3 486 747, 14 грн, станом на 07.08.2020 - 3 403 854, 85 грн, станом на 10.08.2020 - 3 274 533, 17 грн, станом на 11.08.2020 - 3 056 843, 10 грн, станом на 12.08.2020 - 2 871 079, 03 грн, станом на 13.08.2020 - 2 450 821, 98 грн, станом на 14.08.2020 - 2 146 124, 84 грн, станом на 17.08.2020 - 1 861 886, 58 грн, станом на 18.08.2020 - 918 522, 05 грн, станом на 19.08.2020 - 236 184, 68 грн, остаточний розрахунок проведено 20.08.2020, що підтверджується наданими позивачем даними бухгалтерського обліку та довідкою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від 11.01.2021 №16/2-10/147.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.
У зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення оплати поставленого газу, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 8.2 договору, позивачем нарахована пеня у загальному розмірі 1 145 698, 45 грн за періоди: з 10.03.2021 по 22.03.2021 включно, з 10.04.2020 по 26.04.2020 включно, з 10.05.2020 по 01.06.2020 включно та з 10.05.2020 по 19.08.2020 включно.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, з урахуванням чого позивачем нараховані 3% річних в сумі 240 191, 27грн та інфляційні втрати у розмірі 605 400, 70грн з 10.03.2021 по 22.03.2021 включно, з 10.04.2020 по 26.04.2020 включно, з 10.05.2020 по 01.06.2020 включно та з 10.05.2020 по 19.08.2020 включно.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він є арифметично невірним. Здійснивши власний розрахунок, суд встановив, що обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню, є 1127519,70грн за заявлений позивачем період, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.
Розрахунок позивача 3-х % річних та інфляційних втрат є арифметично вірним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідачем в суді першої інстанції заявлено клопотання про зменшення розміру пені, а також 3% річних та інфляційних втрат до рівня завданих позивачу збитків.
За приписами статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства також мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
При цьому, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
В той же час, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
З урахуванням ступеню виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у спірний період, в саме повну сплату основної заборгованості, а також специфіку відносин, які існують на ринку природного газу в Україні, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що обґрунтованим є зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 75%, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 281 879, 93 грн.
Щодо клопотання відповідача в частині зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, - з урахуванням того, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані на відновлення майнової сфери боржника, відсутні обставин для зменшення розміру процентів річних та інфляційних втрат.
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності з огляду на те, що позивачем пропущено шестимісячний строк позовної давності по вимогам, які виникли з договору розподілу природного газу, передбаченого ч.5 ст. 315 Господарського кодексу України.
У відповідності до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1.);
Відповідно до частин 1, 6 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
За змістом частини першої та третьої статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Тобто новий строк позовної давності (після його переривання) починає свій перебіг наступного дня після вчинення дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №663/2070/15-ц від 23.05.2020.
Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виконання цивільних прав і обов'язків.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Як раніше зазначалось, здійснення відповідачем остаточного розрахунку відбулось за лютий 2020 року - 23.03.2020, за березень 2020 року - 24.04.2020; за квітень 2020 року - 02.06.2020; за травень 2020 року - 20.08.2020.
Необґрунтованими є доводи відповідача про застосування спеціальної позовної давності строком у шість місяців для пред'явлення позову перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів, що випливають з перевезення, встановленої ч. 5 ст. 315 Цивільного кодексу України, оскільки, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність у три роки до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат з огляду на їх похідний характер від основного зобов'язання та спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення з відповідача пені.
З огляду на викладене, враховуючи здійснені платежі та переривання позовної давності, строки, передбачені статтею 268 Цивільного кодексу України, почалися: 23.03.2020, 24.04.2020, 02.06.2020, 20.08.2020 а закінчилися, відповідно, 23.03.2021, 24.04.2021, 02.06.2021, 20.08.2021 включно.
Позивач звернувся з даним позовом 05.02.2021, тобто в межах строків позовної давності, у зв'язку з чим заява відповідача про її застосування задоволенню не підлягає.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку здійснити оплату пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі №910/1999/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/1999/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 20.12.2021
Головуючий суддя С.А. Пашкіна
Судді Є.Ю. Шаптала
В.В. Шапран