вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" листопада 2021 р. Справа№ 910/19208/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Андрієнка В.В.
за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.
представників сторін згідно протоколу судового засідання від 30.11.2021
розглянувши матеріали апеляційної скарги Національного агентства з питань запобігання корупції
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2021 (повне рішення 13.09.2021)
у справі № 910/19208/20 (суддя - Чебикіна С.О.)
за позовом Національного агентства з питань запобігання корупції
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтаюр»
про стягнення 420 829,08 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтаюр» (далі - відповідач), в якому просив стягнути з відповідача 420 829,08 грн. штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт за договором №127/18 від 21.12.2018 року на підставі ст.ст. 15, 16, 22, 264, 258, 525, 526, 549, 551, 837, 875, 883 ЦК України та ст. 222 ГК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2021 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обгрунтовано пропуском строку позовної давності за позовними вимогами.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києвавід 01.09.2021 у справі № 910/19208/20 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові у повному обсязі. В судовому засіданні представник позивача зазначив, що в апеляційній скарзі допущено описку та просив в п.2 замість слів «у позові відмовити в повному обсязі» вважати правильними слова «задовольнити позов у повному обсязі».
В обгрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідач виконав роботи за договором №127/18 від 21.12.2018 з порушенням строків, а тому зобовязаний сплатити на користь позивача штрафні санкції у розмірі, розрахованому позивачем.
Угазальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
До Північного апеляційного господарського суду 29.11.2021 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Ухвала Північного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі від 04.11.2021 отримана представником відповідача 15.11.2021. У п. 6 вказаної ухвали учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали. Відзив на апеляційну скаргу передано до відділення поштового зв'язку для направлення до Північного апеляційного господарського суду 25.11.2021, тобто з пропуском встановленого ухвалою суду процесуального строку без клопотання про поновлення цього строку у порядку ст.118, 119 ГПК України.
А, відтак, суд апеляційної інстанції залишає вказаний відзив без розгляду та не приймає його до уваги.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 23.11.2021 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції від 01.09.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2021 для розгляду апеляційної скарги Національного агенства з питань запобігання корупції сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Пономаренко Є.Ю., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено судове засідання на 30.11.2021.
У судовому засіданні 30.11.2021 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 21.12.2018 року між Національним агентством з питань запобігання корупції (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" (генеральний підрядник) укладено договір №127/18 (далі - договір), за умов якого генпідрядник взяв на себе зобов'язання на свій ризик, власними силами і засобами виконати та здати у строк, обумовлені договором, роботи з будівництва відомчого центру обробки даних з технічним переоснащенням інженерних мереж Національного агентства з питань запобігання корупції, згідно з кодом ДК 021:2015 45260000-7 "Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи" відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації з дотриманням будівельних норм і правил, а замовник в межах коштів, передбачених кошторисом за бюджетною програмою КПКВК 6331010 (КЕКВ 3122) зобов'язався прийняти та оплатити роботи в порядку та на умовах, визначених договором. В подальшому додатковими угодами №1 від 29.12.2018 року, № 2 від 28.02.2019 року, № 3 від 27.06.2019 року та № 4 від 20.08.2019 року, які є невід'ємною частиною договору, до договору вносились зміни.
Пунктом 1.5 договору визначено що строк виконання робіт (будівництва об'єкта) визначені у календарному графіку виконання робіт до цього договору (додаток 1). Граничний строк виконання робіт за договором - 31 серпня 2019 року відповідно до додатку 1 до договору у редакції додаткової угоди №4 від 20.08.2019.
Відповідно до п. 2.2 договору генеральний підрядник забезпечує необхідну якість робіт у відповідності до ДБН та ДСТУ та інших нормативних документів, здає їх в обумовлені строки замовнику з передачею всієї виконавчої документації, усуває зауваження та дефекти допущені з його з його вини, протягом гарантійного строку експлуатації об'єкту.
Пунктами 5.4 та 5.5 договору передбачено що строки виконання робіт визначаються датою їх початку та закінчення, які визначаються у календарному графіку. Датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником.
Додатковою угодою №2 від 28.02.2019 року пункт 7.3 договору викладений в наступній редакції: "Роботи виконуються згідно з календарним графіком виконання робіт, в якому визначаються дати початку та закінчення всіх етапів робіт (додаток 1 до цього договору)".
Пунктами 9.1 та 9.2 договору передбачено, що роботи виконуються генеральним підрядником і приймаються замовником відповідно до календарного графіку виконання робіт (додаток 1) та відповідно до умов договору, тобто по мірі виконання робіт (поетапно). Про закінчення робіт генеральний підрядник письмово повідомляє замовника. У міру виконаних робіт генеральний підрядник передає замовнику акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в (далі - акт КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3 (далі - довідка КБ-3).
У додатку 1 до договору "Календарний графік виконання робіт з побудови відомчого центру обробки даних з технічним переоснащенням інженерних мереж Національного агентства з питань запобігання корупції за адресою: бульвар Дружби народів, 28 у м.Києві" (у редакції додаткової угоди від 20.08.2019 № 4) сторонами погоджено, що усі етапи робіт та здійснення передачі закінченого об'єкта будівництва замовнику, повинні бути завершені у серпні 2019 року.
Пунктом 16.4.4 договору визначено право позивача відмовитись від прийняття робіт (об'єкта будівництва), а пунктом 16.4.8 договору закріплено право позивача повернути акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3, що складена згідно з актом № КБ-2в, генпідряднику без здійснення оплати.
Актами КБ-2в та довідками КБ-3 за період серпень - листопад 2019 року, наявними у матеріалах справи, підтверджується факт виконання відповідачем підрядних робіт за договором на замовлення позивача у зазначений період.
Позивач виконані відповідачем підрядні роботи за період серпень - листопад 2019 року прийняв та оплатив в повному обсязі, зауважень щодо отриманих підрядних робіт, передбачених п.п. 16.4.4, 16.4.8 договору суду не надано. Проте зазначив про допущене прострочення відповідачем виконання робіт за договором на загальну суму 7 062 837,92 грн. у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача штрафні санкції за період прострочення з 01.09.2019 року по 29.11.2019 року в розмірі 420 829,08 грн., посилаючись на приписи ч. 2 ст. 231 ГК України.
Вважаючи, що відповідач свої зобов'язання за договором виконав з порушенням строку, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов договору в розмірі 420 829,08 за період з 01.09.2019 по 29.11.2019.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Дослідивши наведені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу (далі - ГК) України передбачено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Матеріалами справи підтверджується, що 21.12.2018 року між позивачем та відповідачем укладено договір №127/18 (зі змінами, внесеними відповідно до укладених додаткових угод), за умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання на свій ризик, власними силами і засобами виконати та здати у строк, обумовлені договором, роботи з будівництва відомчого центру обробки даних з технічним переоснащенням інженерних мереж Національного агентства з питань запобігання корупції відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації з дотриманням будівельних норм і правил, а замовник в межах коштів, передбачених кошторисом за бюджетною програмою зобов'язався прийняти та оплатити роботи в порядку та на умовах, визначених договором.
Відповідно до пункту 7.3 договору в редакції додаткової угоди №2 від 28.02.2019 року роботи виконуються згідно з календарним графіком виконання робіт, в якому визначаються дати початку та закінчення всіх етапів робіт (додаток 1 до цього договору). Пунктами 9.1 та 9.2 договору передбачено, що роботи виконуються генеральним підрядником і приймаються замовником відповідно до календарного графіку виконання робіт (додаток 1) та відповідно до умов договору, тобто по мірі виконання робіт (поетапно). Про закінчення робіт генеральний підрядник письмово повідомляє замовника. У міру виконаних робіт генеральний підрядник передає замовнику акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в (далі - акт КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3 (далі - довідка КБ-3). У додатку 1 до договору сторонами погоджено, що усі етапи робіт та здійснення передачі закінченого об'єкта будівництва замовнику, повинні бути завершені у серпні 2019 року.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доказів виконання робіт у строк, визначений умовами додатку 1 до договору, відповідачем суду не надано.
При цьому, відповідачем подано до суду першої інстанції клопотання про застосування строку позовної давності до вимог Національного агенства з питань запобігання корупції за позовом у справі № 190/19208/20.
Відповідно до ч.1 ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
В обґрунтування своєчасності подання позову, позивач посилається на приписи ст. 264 ЦК України, відповідно до якої перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Позивач зазначає, що листами, направленими позивачу №264-2019 від 18.11.2019, № 294-2019 від 17.12.2019, № 6-2020 від 24.01.2020, відповідач фактично визнає заборгованість перед позивачем за штрафними санкціями.
Дослідивши вказані вище листи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
У листі № 264-2019 від 18.11.2019 року на претензію позивача №111-09/72398/19 від 04.10.2019 року, відповідач просить відкликати претензію та наголошує, що відкладення прийняття робіт (підписання актів виконання робіт за формою КБ-2 та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3) з порушенням встановленого договором строку сталось не з вини ТОВ "Алтаюр", а тому заперечує та не погоджується з порушеннями, викладеними в претензії.
У листі № 294-2019 від 17.12.2019 року на претензію позивача № 111-09/80842/19 від 18.11.2019 року в резолютивній частині листа, як і в попередній відповіді просив НАЗК відкликати претензію у зв'язку з тим, що не погоджується з порушеннями зі свого боку.
У листі № 6-2020 від 24.01.2020 року на претензію позивача № 111-09/85344/19 від 19.12.2019 року, відповідач також заперечує та не погоджується з порушеннями, викладеними в претензії.
З огляду на вказане вище, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач у своїх відповідях на претензії позивача заперечувало проти усіх вимог НАЗК, вказувало що претензії щодо порушення строків є необґрунтованими, просило відкликати свої претензії, наголошувало що всі зобов'язання за договором з боку ТОВ "Алтаюр" виконані вчасно і належним способом, а тому твердження позивача про те, що, з урахуванням положень ст. 264 ЦК України строк звернення до суду обчислюється з 24.01.2020 року, а саме з моменту направлення відповіді на претензію № 6-2020 та визнання відповідачем свого порушення умов договору, є необґрунтованими та таким, яке не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення штрафу за період з 01.09.2019 року по 29.11.2019 року (включно) у розмірі 420 829,08 грн.
Строк позовної давності до вимог про стягнення штрафу є спеціальним та становить 1 рік.
А, відтак, вірним є висновок суду першої інстанції, що строк позовної давності до вимог про стягнення штрафу за період з 01.09.2019 року по 29.11.2019 року (включно) сплив з 01.09.2020 року по 29.11.2020 року відповідно.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Питання поважності причин пропущення позовної давності (наявність обставин, які з об'єктивних, незалежних підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову) вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
При вирішенні питання про захист порушеного права, у разі пропущення позовної давності суд: а) у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які обґрунтовують поважність причин пропущення позовної давності; б) вирішує дане питання у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини; в) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Господарського суду міста Києва 07.12.2020 року зі спливом строку позовної давності.
Частина 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що в позові щодо стягнення 420 829,08 грн. штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт за договором слід відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази у ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Дослідивши наявні у справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2021 у справі № 910/19208/20 залишити без змін.
2. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Національне агентство з питань запобігання корупції.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2021 у справі № 910/19208/20.
4. Матеріали справи № 910/19208/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 17.12.2021.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді Є.Ю. Пономаренко
В.В.Андрієнко