вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" листопада 2021 р. Справа№ 910/14900/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Куксова В.В.
Мальченко А.О.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренко О.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 30.11.2021 року у справі №910/14900/19 (в матеріалах справи).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто"
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2021, повний текст якого складено 11.05.2021
у справі №910/14900/19 (суддя Павленко Є.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпласт Україна"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто"
про стягнення 410 215,30 грн і зобов'язання вчинити дії
та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпласт Україна"
про стягнення 1 756 674,65 грн.
У жовтні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Алюпласт Україна» (далі- ТОВ «Алюпласт Україна») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Тінторетто» (далі - ТОВ «Тінторетто) про:
- зобов'язання ТОВ «Тінторетто» підписати шляхом проставляння уповноваженими особами власноручних підписів з проставлянням мокрих відтисків печатки ТОВ «Тінторетто» на видаткових накладних: №РН-0000600 від 03.05.2018, №РН-0001428 від 27.08.2018, №РН-0001453 від 30.08.2018, №РН-0001479 від 31.08.2018, №РН-0001519 від 07.09.2018, №РН-0001520 від 07.09.2018, №РН-0001537 від 13.09.2018, №РН-0001538 від 3.09.2018, №РН-0001574 від 17.09.2018, №РН-0001612 від 20.09.2018, №РН-0001613 від 20.09.2018, №РН-0001614 від 20.09.2018, №РН-0001639 від 24.09.2018, №РН-0001865 від 19.10.2018, №РН-0001870 від 19.10.2018, №РН-0001871 від 19.10.2018, №РН-0001872 від 19.10.2018, №РН-0001928 від 24.10.2018, №РН-0001929 від 24.10.2018, №РН-0001930 від 24.10.2018, №РН-0001948 від 26.10.2018, №РН-0001964 від 29.10.2018, №РН-0001971 від 30.10.2018, №РН-0001976 від 30.10.2018, №РН-0001986 від 30.10.2018, №РН-0001987 від 30.10.2018, №РН-0002018 від 31.10.2018, №РН-0002025 від 31.10.2018, №РН-0002026 від 31.10.2018, №РН-0002096 від 08.11.2018, №РН-0002102 від 12.11.2018, №РН-0002104 від 12.11.2018, №РН-0002183 від 21.11.2018, № РН-0002251 від 29.11.2018, №РН-0002326 від 13.12.2018, №РН-0002327 від 13.12.2018, №РН-0000031 від 17.01.2019, №РН-0000041 від 22.01.2019, №РН-0000062 від 24.01.2019, №РН-0000098 від 31.01.2019, №РН-0000264 від 06.03.2019, №РН-0000267 від 06.03.2019, №РН-0000268 від 06.03.2019, №РН-0000269 від 06.03.2019, №РН-0000276 від 07.03.2019, №РН-0000306 від 14.03.2019, №РН-0000349 від 21.03.2019, №РН-0000371 від 22.03.2019, №РН-0000467 від 10.04.2019, №РН-0000517 від 18.04.2019, №РН-0000599 від 07.05.2019, №РН-0000610 від 08.05.2019, №РН-0000652 від 16.05.2019 (всього 53 видаткові накладні);
- стягнення заборгованості за договором поставки № 313/17 від 28.07.2017 у розмірі 410 215,30 грн, з яких: 364 595,00 грн - заборгованість за поставлений товар, 3 529,70 грн - інфляційні нарахування, 27 631,52 грн - пеня, 14 459,08 грн - штраф у розмірі 7%.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Тінторетто» неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання за договором поставки №313/17 від 28.07.2017, а саме: відмовляється підписувати 53 видаткові накладні, за якими ТОВ «Алюпласт Україна» поставило, а ТОВ «Тінторетто» прийняло товар, а також повністю або частково не оплачує поставлений ТОВ «Алюпласт Україна» та прийнятий ним товар за 10 (десятьма) непідписаними та 3 (трьома) підписаними видатковими накладними, внаслідок чого у ТОВ «Тінторетто» перед ТОВ «Алюпласт Україна» утворилась заборгованість з оплати поставленого товару у розмірі 364 595,00 грн, від сплати якої ТОВ «Тінторетто» ухиляється.
12.11.2019 ТОВ «Тінторетто» звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до ТОВ «Алюпласт Україна» про стягнення 1 756 674,65 грн боргу за договором поставки №304/17 від 12.06.2017.
Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що ТОВ «Тінторетто» на виконання умов укладеного з ТОВ «Алюпласт Україна» договору поставки № 304/17 від 12.06.2017 перерахувало на рахунок ТОВ «Алюпласт Україна» грошові кошти у розмірі 1 756 674,65 грн за товар, зазначений у 53-х непідписаних видаткових накладних, на які посилається ТОВ «Алюпласт Україна», який фактично не був поставлений.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2020, первісний позов задоволено частково та присуджено до стягнення з ТОВ «Тінторетто» на користь ТОВ «Алюпласт Україна» 368 124,70 грн боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 27 631,52 грн пені, 14 459,08 грн штрафу та 6 153,23 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірна поставка товару здійснювалася саме на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 313/17 від 28.07.2017, докази існування іншого правочину відсутні, факт постачання товару за цим договором за спірними непідписаними видатковими накладними підтверджується документами податкового обліку сторін, а також актом звірки взаємних розрахунків за 2018 рік, який є непрямим доказом у справі; факт існування у відповідача перед позивачем за первісним позовом простроченої заборгованості за товар, отриманий у 2019 році, є доведеним, визначений позивачем за первісним позовом розмір заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, пені та штрафу є арифметично правильним.
Відмовляючи у задоволення первісного позову в частині зобов'язання відповідача за первісним позовом підписати спірні видаткові накладні, суди виходили з того, що ця вимога не стосується захисту прав позивача за первісним позовом як продавця за договором поставки, суперечить встановленим чинним законодавством способам захисту цивільних прав, а її задоволення судом призведе до втручання у господарську діяльність суб'єкта господарювання.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди виходили з того, що доведеність факту постачання/отримання товару ТОВ «Тінторетто» спростовує його доводи про неотримання товару та про те, що платежі носили характер попередньої оплати. Крім того такий спосіб платежу як передоплата не був встановлений договором, умови якого передбачають оплату товару/партії товару на умовах відстрочення платежу, доказів зміни сторонами такого порядку розрахунку сторони не надали, позивач за зустрічним позовом здійснив оплату видаткових накладних згідно із зазначеним ним призначенням платежу саме як оплату за отриманий товар.
Постановою Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 касаційну скаргу ТОВ «Тінторетто» задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2020 у справі №910/14900/19 в частині задоволення первісних позовних вимог про стягнення 368 124,70 грн боргу з урахуванням індексу інфляції, 27 631,52 грн пені, 14 459,08 грн штрафу та в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог скасовано, а також дану справу в цій частині вимог передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2020 у справі № 910/14900/19 залишено без змін.
Приймаючи вказане судове рішення суд касаційної інстанції вказав на наступне:
- суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що вимога позивача за первісним позовом про зобов'язання відповідача підписати первинні документи (видаткові накладні) не стосується захисту його прав як продавця за договором купівлі-продажу, суперечить встановленим чинним законодавством способам захисту цивільних прав. Ця вимога у разі її задоволення не призведе до поновлення порушеного права позивача, а призведе до втручання у господарську діяльність суб'єкта господарювання. З огляду на що, суди попередніх інстанцій правильно та обґрунтовано відмовили у задоволенні первісної позовної вимоги про зобов'язання підписати спірні видаткові накладні;
- дослідивши надані позивачем 53 (п'ятдесят три) непідписані видаткові накладні, суди попередніх інстанції встановили, що ці видаткові накладні не відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, оскільки не містять підпису покупця, з огляду на що Верховний Суд погодився з висновками судів про те, що ці видаткові накладні не можуть бути беззаперечними доказами факту поставки товару. Разом з цим Верховний Суд звернув увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства. З огляду на викладене Верховних Суд вказав на безпідставність тверджень скаржника про те, що лише первинні документи є доказами вчинення господарських операцій;
- висновки судів про доведеність факту поставки товару за спірними видатковими накладними, зроблені лише на підставі податкових накладних та декларацій сторін, за відсутності дослідження та встановлення обставин та доказів реального руху товарів за спірними поставками, є передчасними та такими, що зроблені з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору цій справі.
- суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та не дослідили належним чином умови укладеного між сторонами договору №313/17 від 28.07.2017, зокрема щодо умов поставки товару, визначені у розділі 4 договору, а також обставини щодо того чи відбувалася реальна здача-прийняття товару за спірними видатковими накладними у пункті поставки та яким чином, якщо відбувалася, то у якому порядку, хто саме здійснював перевезення вантажу від постачальника до покупця та якими засобами, чи оформлювалися товарно-транспортні накладні на перевезення товару, які особи від імені покупця отримували товар та на підставі яких документів, не з'ясували, чи оформлювалася покупцем довіреність на ім'я такої особи на отримання товару за спірними поставками відповідно до умов договору;
- суди попередніх інстанцій не дослідили кожну окрему спірну поставку товару за кожною окремою видатковою накладною, на які послалися сторони, зробили лише узагальнюючі висновки про доведення факту постачання товару за договором у 2018, 2019 роках. Поза увагою судів залишилися три підписаних видаткові накладні на предмет їх відповідності вимогам закону щодо первинних документів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 позов ТОВ "Алюпласт Україна" задоволено частково та присуджено до стягнення з ТОВ "Тінторетто" на користь ТОВ "Алюпласт Україна" 364 595,00 грн основного боргу, 3 529,70 грн інфляційних втрат, 27 631,52 грн пені, 14 459,08 грн штрафу та 6 153,23 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Тінторетто" до ТОВ "Алюпласт Україна" про стягнення 1 756 674,65 грн відмовлено.
Приймаючи вказане судове рішення суду першої інстанції врахувавши дані податкової звітності, в яку не було внесено зміни ТОВ "Тінторетто" у встановленому законом порядку та строк, а також враховуючи той факт, що ТОВ "Тінторетто" не було доведено в чому полягала відмінність механізму погодження поставок, які ТОВ "Тінторетто" визнає та які не визнає, суд з урахуванням приписів ГПК України дійшов висновку про доведеність факту поставки спірної продукції за видатковими накладними на загальну суму 492 363,02 грн. Водночас, оскільки видаткова накладна від 31 січня 2019 року №РН-0000098 на суму 153 057,52 грн була частково оплачена на суму 145 768,02 грн, тому суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог. Що стосується зустрічних позовних вимог суд першої інстанції вказав на не доведеність обґрунтованості підстав на які ТОВ «Тінторетто» посилається заявляючи свої вимоги.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, ТОВ "Тінторетто" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 у справі №910/14900/19 та прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги залишити без задоволення, а зустрічні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим, а висновки суду безпідставними та помилковими, а також такими, що повністю протирічять висновкам Верховного Суду по даній справі. Крім того скаржник посилається на наступне:
- суд першої інстанції встановивши відсутність первинних документів стосовно спірних поставок за первісним позовом дійшов до безпідставного висновку про факт постачання товару за такими спірними поставками виключно на підставах даних (відомостей) податкових накладних та податкових декларацій. При цьому, судом залишено поза увагою його доводи, що видаткова та податкова накладна датовані пізніше, аніж закази - наряди, за яким товар ніби передавався покупцю.
- суд першої інстанції не врахував того, що зміни до податкової звітності згідно з податковим законодавством можливо вносити протягом 3 років;
- суд першої інстанції не дослідив питання наявності руху активів за спірними поставками за відсутності первинних документів, а також не врахував судову експертизу, якою чітко встановлено відсутність документального підтвердження руху активів за спірними поставками та взагалі не дослідив кожну спірну поставку;
- ТОВ "Алюпласт Україна" не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт виробництва ним (або придбання/надходження) товару за кожною спірною поставкою, а надані ним картки рахунків 26 та 281 не мають нічого спільного з підтвердженням факту виробництва (або придбання) товару;
- посилання ТОВ "Алюпласт Україна" на копії заказів-нарядів, як на доказ передачі товару є безпідставними, оскільки дані документи не містять печатки ТОВ "Тінторетто" та підпису уповноважених ним представників, а також дані документи не були передбачені умовами договору;
- матеріали справи не містять доказів того, що саме водії ОСОБА_1 (на автомобілі Газель, державний номерний знак НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (на автомобілі Isuzu, державний номерний знак НОМЕР_2 ) працювали у ТОВ "Тінторетто", а також доказів того, що вказані автомобілі перевозили спірний товар для ТОВ "Тінторетто". Крім того, надані перепустки, копії яких містяться у матеріалах справи, лише свідчать про дозвіл проїзду на територію складу ТОВ "Тінторетто", проте не є доказами на отримання товару саме ТОВ "Тінторетто";
- матеріали справи не містять доказів використання ТОВ "Тінторетто" товару за спірними поставками у своїй господарській діяльності;
- судом першої інстанції безпідставно проігноровано висновок експерта від 31.03.2021 за результатними проведення судової економічної експертизи щодо підтвердження руху активів за спірними поставками;
- встановивши факт оплати ТОВ "Тінторетто" товару на суму 1 756 674,65 грн за відсутністю доказів поставки сплаченого товару, суд першої інстанції дійшов до безпідставного висновку про відсутність у ТОВ "Алюпласт Україна" боргу за спірними поставками;
- наявний в матеріалах акт звірки взаєморозрахунків не є первинним бухгалтерським обліковим документом та не є належним доказом факту здійснення господарських операцій;
- суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин положення статті 693 Цивільного кодексу України, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для повернення коштів за товар, який був оплачений та не поставлений.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2021, справу №910/14900/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_3 (головуючий), Кропивна Л.В., Сітайло Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд даної справи на 29.07.2021.
12.07.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Алюпласт Україна» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити їх без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.
Розпорядженням в. о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2021, у зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Кропивної Л.В. та Сітайло Л.Г., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Так, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 28.07.2021, у справі №910/14900/19 визначено колегію суддів у складі: ОСОБА_3 (головуючий), Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 у справі №910/14900/19 до провадження у новому складі суддів: ОСОБА_3 (головуючий), Буравльов С.І., Шапран В.В. та призначено справу до розгляду на 08.09.2021.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021, у зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Шапрана В.В. та Буравльова С.І., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Так, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 08.09.2021, у справі №910/14900/19 визначено колегію суддів у складі: ОСОБА_3 (головуючий), Барсук М.А., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 у справі №910/14900/19 до провадження у новому складі суддів: ОСОБА_3 (головуючий), Барсук М.А., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 відкладено розгляд справи №910/14900/19 на 21.09.2021 на 14:30.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/499/21 від 14.09.2021 призначено повторний автоматизований розподіл даної справи, оскільки рішенням Вищої ради правосуддя від 09.09.2021 звільнено ОСОБА_3 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2021, справу №910/14900/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Яковлєв М.Л., суддів Агрикова О.В., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 у справі №910/14900/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Мальченко А.О., Агрикова О.В. та розгляд вказаної апеляційної скарги призначено на 12.10.2021 о 11:30 год.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5008/21 від 12.10.2021, у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021, справу №910/14900/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л. судді: Куксов В.В., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 у справі №910/14900/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Мальченко А.О., Куксов В.В. та розгляд вказаної апеляційної скарги призначено на 02.11.2021 о 09:45 год.
01.11.2021 на електрону адресу Північного апеляційного господарського суду від представника ТОВ «Алюпласт Україна» надійшла заява, в якій просить відкласти судове засіданні, яке призначене на 02.11.2021.
02.11.2021 судове засідання не відбулося, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Яковлєва М.Л. з 19.10.2021 - 12.11.2021 на лікарняному.
У зв'язку з виходом головуючого судді Яковлєва М.Л. з лікарняного та з метою здійснення подальшого розгляду справи у визначеному раніше складом суду, ухвалою суду від 15.11.2021 розгляд даної справи призначено на 30.11.2021.
30.11.2021 в судовому засіданні представник ТОВ "Тінторетто" підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити її, а оскаржуване судове рішення скасувати.
В свою чергу, представник ТОВ «Алюпласт Україна» в даному судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та підтримав доводи викладенні у відзиві на апеляційну скаргу.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності до ч.1 та п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 28.07.2017 року між ТОВ "Тінторетто" та ТОВ "Алюпласт Україна" був укладений договір поставки №313/17 (далі-Договір), за умовами якого останнє зобов'язалося поставити та передати у власність ТОВ "Тінторетто" профільні погонажні вироби з полівінілхлориду для виробництва віконних і дверних конструкцій, а також комплектуючі частини та матеріали (товар), а покупець зобов'язався прийняти товар у власність та оплатити його в порядку і на умовах, визначених договором.
Даний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін, а також скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
Артикул, найменування, кількість товару, асортимент, ціна одиниці товару та загальна вартість партії товару, визначаються сторонами у специфікаціях, які після їх підписання є невід'ємною частиною договору (п.1.2 Договору).
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що оплата товару/партії товару покупцем здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі, або в іншій формі, не забороненій законодавством України. Розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України - гривні.
Згідно з п.3.2 Договору оплата товару здійснюється покупцем на підставі рахунку-фактури, наданого постачальником. У випадку надання сканкопії або факсокопії рахунку-фактури, постачальник зобов'язаний надати оригінал рахунку-фактури разом з товаром.
Оплата товару/партії товару здійснюється на умовах відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару/партії товару, зазначеної у підписаній сторонами відповідній видатковій накладній, у межах кредитного ліміту, що за домовленістю не перевищує 400 000,00 грн. (п.3.3 Договору в редакції додаткової угоди від 18.10.2017 № 2).
Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця (п.4.1 Договору).
Сторони у пункті 4.6 Договору визначили, що перед днем поставки постачальник оформлює специфікацію та виставляє рахунок-фактуру. Специфікація відображає кінцеві дані для поставки товару, які були погоджені сторонами на підставі замовлення покупця. Постачальник направляє покупцю електронною поштою або факсимільним зв'язком підписану специфікацію, для остаточного узгодження умов поставки (зокрема, асортименту та кількість товару, ціну одиниці товару та загальну вартість партії товару) з покупцем. Після отримання специфікації, покупець зобов'язаний направити (повернути) електронною поштою або факсимільним зв'язком підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою покупця зазначену специфікацію, що підтверджує погодження сторонами умов поставки відповідної партії товару та його наявність і готовність для передачі покупцю. Оригінал специфікації передається покупцю разом із відповідною партією товару. Покупець зобов'язаний підписати специфікацію та направити один екземпляр постачальнику в день підписання поштою або кур'єром.
Поставка товару відбувається на умовах FCA (пункт поставки - склад постачальника: Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 53, з-д Пластмас) згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Incoterms" у редакції 2010 року (п.4.7 Договору).
Пунктом 4.8 Договору визначено, що датою поставки (перехід права власності та ризику знищення товару) є дата видаткової накладної на товар (товарно-транспортної накладної), оформленої належним чином та підписаної сторонами.
Згідно з п.4.9 Договору зобов'язання постачальника з поставки кожної окремої партії товару вважається виконаним з моменту передачі покупцю товару та підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної (товарно-транспортної накладної).
Договір вступає в дію з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31 грудня 2017 року. У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про намір не продовжувати його дію на наступний період (закінчити дію договору), він автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік (по 31 грудня кожного року) на тих же умовах (п.11.8 Договору).
Матеріали справи не містять та сторонами не надано доказів того, що Договір у встановленому порядку оспорювався та визнався недійсним чи був розірваним.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення будь-якою стороною Договору про його закінчення в порядку, передбаченому п.11.8 договору.
З огляду на що, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Договір був чинним у спірний період.
Проаналізувавши умови укладеного між сторонами Договору та положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що останній за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 3.3 Договору (у редакції додаткової угоди від 18.10.2017 № 2) сторони погодили, що оплата товару/партії товару здійснюється на умовах відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару/партії товару, зазначеної у підписаній сторонами відповідній видатковій накладній, у межах кредитного ліміту, що за домовленістю не перевищує 400 000,00 грн.
Предметом спору за первісним позовом у даній справі, зокрема, є стягнення заборгованості за поставлений товар на умовах Договору згідно видаткових накладних, а саме: від 31 січня 2019 року №РН-0000098 на суму 153 057,52 грн (частково оплачена на суму 145 768,02 грн), від 6 березня 2019 року № РН-0000264 на суму 7 257,60 грн, від 6 березня 2019 року №РН-0000267 на суму 44 517,60 грн, від 6 березня 2019 року №РН-0000268 на суму 22 742,46 грн, від 6 березня 2019 року №РН-0000269 на суму 33 808,48 грн, від 7 березня 2019 року №РН-0000276 на суму 10 280,52 грн, від 14 березня 2019 року №РН-0000306 на суму 66 413,58 грн, від 10 квітня 2019 року №РН-0000467 на суму 16 509,48 грн, від 18 квітня 2019 року №РН-0000517 на суму 1 678,56 грн, від 8 травня 2019 року №РН-0000610 на суму 847,86 грн (вказані накладні не підписані ТОВ "Тінторетто"), а також від 15 лютого 2019 року № РН-0000162 на суму 110 211,36 грн, від 15 лютого 2019 року №РН-0000163 на суму 30 127,68 грн, від 15 лютого 2019 року №РН-0000167 грн на суму 12 910,33 грн (зазначені накладні підписані ТОВ "Тінторетто").
Загальна сума заборгованості ТОВ "Тінторетто", вказана у позовній заяві ТОВ "Алюпласт Україна", за вказаними накладними складає 364 595,00 грн.
Предметом спору за зустрічним позовом є стягнення 1 756 674,65 грн боргу за Договором, який виник внаслідок перерахування вказаних коштів на виконання умов Договору в якості передоплати за товар, зазначений у 53-х непідписаних видаткових накладних, а саме: № РН-0000600 від 03.05.2018; № РН-0001428 від 27.08.2018; № РН-0001453 від 30.08.2018; № РН-0001479 від 31.08.2018; № РН-0001519 від 07.09.2018; № РН-0001520 від 07.09.2018; № РН-0001537 від 13.09.2018; № РН-0001538 від 3.09.2018; № РН-0001574 від 17.09.2018; № РН-0001612 від 20.09.2018; № РН-0001613 від 20.09.2018; № РН-0001614 від 20.09.2018; № РН-0001639 від 24.09.2018; № РН-0001865 від 19.10.2018; № РН-0001870 від 19.10.2018; № РН-0001871 від 19.10.2018; № РН-0001872 від 19.10.2018; № РН-0001928 від 24.10.2018; № РН-0001929 від 24.10.2018; № РН-0001930 від 24.10.2018; № РН-0001948 від 26.10.2018; № РН-0001964 від 29.10.2018; № РН-0001971 від 30.10.2018; № РН-0001976 від 30.10.2018; № РН-0001986 від 30.10.2018; № РН-0001987 від 30.10.2018; № РН-0002018 від 31.10.2018; № РН-0002025 від 31.10.2018; № РН-0002026 від 31.10.2018; № РН-0002096 від 08.11.2018; № РН-0002102 від 12.11.2018; № РН-0002104 від 12.11.2018; № РН-0002183 від 21.11.2018; № РН-0002251 від 29.11.2018; № РН-0002326 від 13.12.2018; № РН-0002327 від 13.12.2018; № РН-0000031 від 17.01.2019; № РН-0000041 від 22.01.2019; № РН-0000062 від 24.01.2019; № РН-0000098 від 31.01.2019; № РН-0000264 від 06.03.2019; № РН-0000267 від 06.03.2019; № РН-0000268 від 06.03.2019; № РН-0000269 від 06.03.2019; № РН-0000276 від 07.03.2019; № РН-0000306 від 14.03.2019; № РН-0000349 від 21.03.2019; № РН-0000371 від 22.03.2019; № РН-0000467 від 10.04.2019; № РН-0000517 від 18.04.2019; № РН-0000599 від 07.05.2019; № РН-0000610 від 08.05.2019; № РН-0000652 від 16.05.2019.
Відповідно до статті 79 ГГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зазначений стандарт доказування підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та від 04.02.2021 у справі №910/11534/18.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Крім того розглядаючи справу необхідно з'ясовувати істотні обставини із застосуванням передбачених ст.86 ГПК України критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного такого доказу окремо і їх сукупності в цілому, а також із дотриманням стандарту "вірогідності доказів".
ТОВ "Алюпласт Україна" стверджувало, що спірну продукцію забирали водії відповідача за первісним позовом: Підвисоцький П. на автомобілі Газель, державний номерний знак НОМЕР_1 , або ОСОБА_2 на автомобілі Isuzu, державний номерний знак НОМЕР_2 . Ці особи на вказаних автомобілях прибували на склад позивача за первісним позовом та отримували разові перепустки, отримували спірний товар на складі ТОВ "Алюпласт Україна" та на підтвердження отримання товару підписували відповідні наряд-закази на видачу товару, які вони передавали завідуючій складу ТОВ "Алюпласт Україна" ОСОБА_4 . Також разом із товаром водіям надавався пакет документів (видаткова накладна, рахунок і специфікація) для передачі на підписання уповноваженим особам ТОВ "Тінторетто".
Однак, матеріали справи не містять жодних доказів того, що саме ці водії працювали на підприємстві відповідача за первісним позовом, та доказів того, що вказані автомобілі перевозили спірний товар для ТОВ "Тінторетто". Крім того, надані перепустки, копії яких містяться у матеріалах справи, лише свідчать про дозвіл проїзду на територію складу відповідача за первісним позовом, проте не є доказами на отримання товару саме ТОВ "Тінторетто".
Надані ТОВ "Алюпласт Україна" картки рахунків 26 та 281 також не є належними доказами в спірних правовідносинах, оскільки відомості у вигляді таблиці є внутрішнім документом останнього та не підтверджують факт поставки товару, бо не містять взагалі ніяких відомостей щодо передання його ТОВ "Тінторетто".
Посилання ТОВ "Алюпласт Україна" на копії заказів-нарядів, як на доказ передачі товару, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не містять підпису уповноважених представників та відтиску печатки ТОВ "Тінторетто", а також дані документи не були передбаченні умовами Договору.
Стосовно електронної переписки між сторонами колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що замовлення на поставку конкретної партії товару надсилається покупцем на адресу постачальника засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою не пізніше, ніж за 10 календарних днів для товару виробництва постачальника та 21 календарного дня для імпортованого товару до бажаної дати поставки чергової партії товару.
Однак, зі змісту спірного договору вбачається, що останній не містить погодження між сторонами відповідних адрес для такого електронного листування та переліку осіб, уповноважених його вести.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 червня 2019 року в справі № 904/2882/18.
Крім того, 14 лютого 2019 року Велика Палата Верховного Суду в рамках розгляду справи № 9901/43/19 зазначила, що саме електронний цифровий підпис є головним реквізитом подання електронного документа. Відсутність такого реквізиту в електронному документі виключає підстави вважати його оригінальним.
Стаття 42 ГПК України передбачає, що документи (у тому числі докази) можуть подаватися до суду в електронній або паперовій формі. При цьому в першому випадку такі документи скріплюються електронним цифровим підписом, у другому - власноручним підписом учасника справи (його представника).
Відповідно до ч.2 ст.96 ГПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом.
Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) у розумінні частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Частинами 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" встановлено, що електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.
З огляду на викладене вище, надана позивачем за первісним позовом роздруківка електронної переписки між керівником відділу збуту ТОВ "Алюпласт Україна" Чепіжною О.М. (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та менеджером ТОВ "Алюпласт Україна" Нагорною О.О. (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з менеджером ТОВ "Тінторетто" Ханенко М. (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3 , що, за твердженням ТОВ "Алюпласт Україна", належить директору ТОВ "Тінторетто" Кіріченко Ю.В.) та менеджером ТОВ "Тінторетто" Авраменком Ю.В. (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_4 ) не може бути використана як беззаперечний доказ у справі, оскільки в порушення вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" не містить електронного підпису цих осіб, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, а також дійсного змісту такого документу.
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11 червня 2019 року в справі № 904/2882/18 та від 24 вересня 2019 року в справі № 922/1151/18.
Разом з тим, замовлення товару, зокрема, згідно з видатковими накладними: від 15 лютого 2019 року № РН-0000162 на суму 110 211,36 грн, від 15 лютого 2019 року № РН-0000163 на суму 30 127,68 грн, від 15 лютого 2019 року №РН-0000167 грн на суму 12 910,33 грн, які підписані повноважним представником ТОВ "Тінторетто", було також оформлене через вказану електронну переписку.
При цьому, ТОВ "Тінторетто" не вказує, як та в якому порядку погоджувався та доставлявся товар, поставку якого останній не заперечує, та в чому була відмінність між цими поставками та поставками за непідписаними ним спірними видатковими накладними. До того ж, матеріали справи не містять доказів яким чином відбувалася, поставку якого останнім не заперечується, та у якому порядку, хто саме здійснював перевезення вантажу від постачальника до покупця та якими засобами, а також які особи від імені покупця отримували товар та на підставі яких документів.
Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи Договір сторонами виконувався.
Тобто, з встановленого випливає, що договірні відносини між сторонами фактично будувалися на взаємодовірі без дотримання всіх умов Договору, а тому неналежне оформлення у встановленому законом та Договором порядку товаророзпорядчих документів не може свідчити про факт не поставки товару.
Щодо посилання скаржника на те, що податкові накладні та декларації не є первинними документами, якими може підтверджуватися факт здійснення господарської операції, колегія суддів зазначає таке.
Дійсно, як доказ податкові накладні та декларації можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.
Крім того, оцінюючи податкові накладні та декларації у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01.06.2020 у справі № 906/355/19.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
У матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію.
Податкова декларація - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною (стаття 46 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.14.1.181 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. Датою виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
За приписами ст.198 Податкового кодексу України суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів відносяться до податкового кредиту. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п.201.1 Податкового кодексу України (на дату виникнення податкових зобов'язань) платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку (пункт 201.7). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредитну та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (пункт 201.10).
Відповідно до п.187.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (ст.200 Податкового кодексу України).
Податкова декларація з податку на додану вартість з додатками належить до податкової звітності з податку на додану вартість (Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, що затверджений наказом Мінфіну "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 28 січня 2016 року № 21). Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) є додатком 5 до декларації з податку на додану вартість.
До розділу II "Податковий кредит" (рядки 10, 11 та 13 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість (рядки 10.1 та 10.2) або без податку на додану вартість (рядок 10.3) товарів/послуг, необоротних активів на митній території України, ввезених на митну територію України товарів, необоротних активів (рядки 11.1 та 11.2), отриманих на митній території України від нерезидента послуг (рядок 13). При заповненні рядків 10.1 та/або 10.2 обов'язковим є подання (Д5) додатку 5, що заповнюється в розрізі контрагентів (Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, що затверджений наказом Мінфіну "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 28 січня 2016 року № 21).
Отже інформація, яка міститься у податкових накладних при визначенні податкового кредиту в розмірі контрагентів заповнюється у додатку 5 до декларації з податку на додану вартість. Саме додаток 5 містить інформацію про суму придбаних товарів у розрізі контрагентів у звітному періоді.
У матеріалах справи наявні оформлені ТОВ "Алюпласт Україна" та зареєстровані у встановленому законом порядку податкові накладні: від 31 січня 2019 року № 147, згідно з якою перелік товару і його сума відповідає переліку та сумі товару, зазначеним у видатковій накладній від 31 січня 2019 року № РН-0000098; від 15 лютого 2019 року №49, згідно з якою перелік товару і його сума відповідає переліку та сумі товару, зазначеним у видатковій накладній від 15 лютого 2019 року № РН-0000162; від 15 лютого 2019 року № 50, згідно з якою перелік товару і його сума відповідає переліку та сумі товару, зазначеним у видатковій накладній від 15 лютого 2019 року № РН-0000163; від 6 березня 2019 року № 22, згідно з якою перелік товару і його сума відповідає переліку та сумі товару, зазначеним у видатковій накладній від 6 березня 2019 року № РН-0000264; від 6 березня 2019 року № 19, згідно з якою перелік товару і його сума відповідає переліку та сумі товару, зазначеним у видатковій накладній від 6 березня 2019 року № РН-0000267; від 6 березня 2019 року № 20, згідно з якою перелік товару і його сума відповідає переліку та сумі товару, зазначеним у видатковій накладній від 6 березня 2019 року № РН-0000268; від 6 березня 2019 року № 21, згідно з якою перелік товару і його сума відповідає переліку та сумі товару, зазначеним у видатковій накладній від 6 березня 2019 року № РН-0000269; від 7 березня 2019 року № 27, згідно з якою перелік товару і його сума відповідає переліку та сумі товару, зазначеним у видатковій накладній від 7 березня 2019 року № РН-0000276; від 14 березня 2019 року № 57, згідно з якою перелік товару і його сума відповідає переліку та сумі товару, зазначеним у видатковій накладній від 14 березня 2019 року № РН-0000306; від 10 квітня 2019 року № 55, згідно з якою перелік товару і його сума відповідає переліку та сумі товару, зазначеним у видатковій накладній від 10 квітня 2019 року № РН-0000467; від 18 квітня 2019 року № 99, згідно з якою перелік товару і його сума відповідає переліку та сумі товару, зазначеним у видатковій накладній від 18 квітня 2019 року № РН-0000517; від 8 травня 2019 року № 35, згідно з якою перелік товару і його сума відповідає переліку та сумі товару, зазначеним у видатковій накладній від 8 травня 2019 року № РН-0000610.
При цьому, матеріали справи не містять податкової накладної за видатковою накладною від 15 лютого 2019 року від № РН-0000167 на суму 12 910,32 грн. Разом з тим, вказана накладна № РН-0000167 підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками їх підприємств. Також факт поставки товару по цій накладній не заперечувався відповідачем за первісним позовом.
ТОВ "Тінторетто" відповідно до додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, наданих суду, у розрізі контрагента - ТОВ "Алюпласт Україна», у розділі ІІ "Податковий кредит" включило обсяги придбання у 2018-2019 роках товару, у тому числі й товару, який є предметом постачання за спірними видатковими накладними, зокрема: від 31 січня 2019 року № РН-0000098 на суму 153 057,52 грн (частково оплачена на суму 145 768,02 грн), від 15 лютого 2019 року №РН-0000162 на суму 110 211,36 грн, від 15 лютого 2019 року № РН-0000163 на суму 30 137,68 грн, від 15 лютого 2019 року № РН-0000167 грн на суму 12 910,33 грн, від 6 березня 2019 року № РН-0000264 на суму 7 257,60 грн, від 6 березня 2019 року № РН-0000267 на суму 44 517,60 грн, від 6 березня 2019 року № РН-0000268 на суму 22 742,46 грн, від 6 березня 2019 року № РН-0000269 на суму 33 808,48 грн, від 7 березня 2019 року № РН-0000276 на суму 10 280,52 грн, від 14 березня 2019 року 66 413,58 грн, від 10 квітня 2019 року № РН-0000467 на суму 16 509,48 грн, від 18 квітня 2019 року № РН-0000517 на суму 1 678,56 грн, від 8 травня 2019 року № РН-0000610 на суму 847,86 грн.
Віднесення вказаних сум до податкового кредиту мало місце на підставі виданих позивачем за первісним позовом податкових накладних (копії яких знаходяться в матеріалах справи).
При цьому, скаржник вказує на те, що зміни до податкової звітності згідно з податковим законодавством можливо вносити протягом 3 років. У зв'язку з чим відповідні зміни щодо виключення спірних поставок з податкової звітності ТОВ "Тінторетто" останнє планувало внести після вирішення даного спору.
Проте вказані доводи не беруться судом до уваги, оскільки згідно зі статтею 50.1 Податкового кодексу України у разі якщо показники оприлюдненої разом з аудиторським звітом річної фінансової звітності зазнали змін порівняно з показниками звіту про фінансовий стан (баланс) та звіту про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіту про фінансові результати), що подаються разом з податковою декларацією згідно з абзацом 2 пункту 46.2 статті 46 цього Кодексу, та такі зміни вплинули на показники раніше поданої річної податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний податковий (звітний) період, платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають уточнюючий розрахунок до річної податкової декларації у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним.
В матеріалах справи відсутні докази внесення ТОВ "Тінторетто" відповідних змін у визначений законом строк. До того ж, по деяких поставках навіть трирічний строк сплив, однак скаржником так і не було відкориговано податковий кредит, як за 2019 рік, так і за 2018 рік.
Тобто, дії ТОВ "Тінторетто" щодо віднесення останнім сум податку до податкового кредиту в повному обсязі відповідно до отриманих податкових накладних від ТОВ "Алюпласт Україна", підтверджують не тільки факт отримання товару, а й визнання цього факту відповідачем за первісним позовом.
Щодо наданих сторонами висновків експертів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Так, користуючись своїми процесуальними правами ТОВ "Алюпласт Україна» надав суду першої інстанції висновок експерта №49/21 від 29.03.2021 за результатами проведення судово-економічної експертизи у господарській справі №910/14900/19 (далі- Висновок №49/21).
В свою чергу, ТОВ "Тінторетто" також надав суду висновок експерта №9677 від 31.03.2021 за результатами проведення судової економічної експертизи у господарській справі №910/14900/19 (далі - Висновок №9677).
Як вбачається з вказаних Висновків експерт підтвердив обізнаність про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
З Висновку №49/21 експерта вбачається, що у ТОВ "Алюпласт Україна» відсутня заборгованість перед ТОВ "Тінторетто" за Договором, натомість у останнього підтверджується заборгованість перед ТОВ "Алюпласт Україна" за Договором у розмірі 364 595,00 грн. У той же час, відповідно до Висновку №9677 експерта у ТОВ "Тінторетто" відсутня заборгованість перед ТОВ "Алюпласт Україна".
Відповідно до ст. 102 ГПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням.
Згідно з ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Відповідно до переліку документів, наданих на дослідження до Висновку №49/21 експерту були надані ті документи, які були надані суду сторонами, що містяться в матеріалах даної справи (договір поставки № 313/17 від 28.07.2017 з додатковими угодами до нього; рахунки-фактури; специфікації; заказ-наряди; видаткові накладні; податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН; податкові декларації з додатками 5; Довідка ГУ ДФС у Київській області N2 613/10-36-12-02/33296856 від 10.07.2019; платіжні доручення; оборотно-сальдові відомості; зведені таблиці; картки по бухгалтерському рахунку: 26 та бухгалтерському субрахунку: 281 за 42-ма найменуваннями/номенклатурою Товару тощо).
На вирішення експерту було поставлено сім питань:
- чи підтверджуються документально господарські операції з відвантаження (реалізації) товарно-матеріальних цінностей за період з січня 2018 року по травень 2019 року за Договором поставки №313/17 від 28.07.2017 року, укладеним між ТОВ «Алюпласт Україна» (Постачальником) та ТОВ «Тінторетто» (Покупцем), за наданими на дослідження видатковими накладними та іншими первинними документами?
- чи підтверджуються документально відображення господарських операції з відвантаження (реалізації) товарно-матеріальних цінностей за період з січня 2018 року по травень 2019 року- за Договором поставки №313/17 від 28.07.2017 року, укладеним між ТОВ «Алюпласт Україна» (постачальником) та ТОВ «Тінторетто» (покупцем), у бухгалтерському обліку ТОВ «Алюпласт Україна»?
- чи підтверджується документально відображення господарських операції з відвантаження (реалізації) товарно-матеріальних цінностей за період з січня 2018 року по травень 2019 року за Договором поставки №313/17 від 28.07.2017 року, укладеним між ТОВ «Алюпласт Україна» (постачальником) та ТОВ «Тінторетто» (покупцем), у податковому обліку з податку на додану вартість ТОВ «Алюпласт Україна»?
- чи співпадають дані щодо відвантаження (реалізації) товарно-матеріальних цінностей за Договором поставки № 313/17 від 28.07.2017 року, укладеним між ТОВ «Алюпласт Україна» (постачальником) та ТОВ «Тінторетто» (покупцем), зазначені у видаткових накладних за період з січня 2018 року по травень 2019 року, з даними податкових накладних, зареєстрованих у Єдиному державному реєстрі податкових накладних (дати, суми, найменування товару) за цей період?
- чи співпадають дані щодо відвантаження (реалізації) товарно-матеріальних цінностей за Договором поставки № 313/17 від 28.07.2017 року, укладеним між ТОВ «Алюпласт Україна» (постачальником) та ТОВ «Тінторетто» (покупцем), зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень 2018 року - травень 2019 року (щомісячно), як податкове зобов'язання з ПДВ у ТОВ «Алюпласт Україна» (постачальника/продавця), з даними податкового кредиту з ПДВ у ТОВ «Тінторетто» (одержувача/покупця)?
- чи підтверджується документально заборгованість ТОВ «Тінторетто» (покупця) перед ТОВ «Алюпласт Україна» (постачальником) в розмірі 364 595,00 грн. за поставлений товар у 2019 році за Договором поставки № 313/ 17 від 28.07.2017 року, укладеним між ними?
- чи підтверджується документально заборгованість ТОВ «Алюпласт Україна» (постачальника) перед ТОВ «Тінторетто» (покупцем) в розмірі 1 756 674,65 грн. за Договором поставки № 313/17 від 28.07.2017 року, укладеним між ними?
У вказаному висновку експерт повністю підтвердив позицію ТОВ «Алюпласт Україна» вказавши, що незважаючи на відсутність підпису про отримання товару уповноваженої особи покупця - інженера економічного відділу ТОВ «Тінторетто» Рогоз Володимира Олександровича на 54 видаткових накладних на загальну суму 2 116 645,81 грн з ПДВ, в тому числі: на 37 видаткових накладних на загальну суму 1 684 357,33 грн з ПДВ за січень-грудень 2018 року та на 17 видаткових накладних на загальну суму 432 288,48 грн з ПДВ за січень-травень 2019 року, наданими на дослідження первинними документами (специфікаціями, заказ-нарядами, рахунками-фактурамп, видатковими накладними, платіжними дорученнями та виписками банку), зведеними обліковими документами (оборотно-сальдовими відомостями по бухгалтерських рахунках, актом звірки взаємних розрахунків за 2018 рік, підписаним обома сторонами) та документами податкової звітності (податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими деклараціями з податку на додану вартість з Додатками 5 Розшпфровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), документально підтверджується відвантаження (реалізація) товару (профільні погонажні вироби з полівінілхлориду для виробництва віконних і дверних конструкцій, а також комплектуючі частини та матеріали різного найменування) за період з січня 2018 року по травень 2019 року ТОВ «Алюпласт Україна» (постачальником) ТОВ «Тінторетто» (покупцю) за вищезазначеними 54 видатковими накладними на загальну суму 2 1 16 645,81 грн. з ПДВ, в тому числі: за 37 видатковими накладними на загальну суму 1 684 357,33 грн. з ПДВ за січень-грудень 2018 року та за 17 видатковими накладними на загальну суму 432 288,48 грн. з ПДВ за січень-травень 2019 року.
Таким чином, наданими на дослідження первинними документами (специфікаціями, заказ-нарядами, рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями та виписками банку), зведеними обліковими документами (оборотно сальдовими відомостями по бухгалтерських рахунках, актом звірки взаємних розрахунків за 2018 рік, підписаним обома сторонами), та іншими:
- заборгованість ТОВ «Алюпласт Україна» (постачальника) перед ТОВ «Тінторетто» (покупцем) за період з травня 2018 року по травень 2019 року за Договором поставки N313/17 від 28.07.2017 року, укладеним між ними, в розмірі 1 756 674,65 грн з ПДВ за 43 непідписаними видатковими накладними, документально не підтверджується;
- заборгованість за січень-травень 2019 року ТОВ «Тінторетто» (покупця) перед ТОВ «Алюпласт Україна» (постачальником) за Договором поставки №313/17 від 28.07.2017 року, укладеним між ними, в розмірі 364 595,00 грн. з ПДВ, в тому числі в розмірі 211 345,64 грн з ПДВ за 10 непідписаними та не оплаченими видатковими накладними та в розмірі 153 249,36 грн з ПДВ за 3 підписаними та неоплаченпми видатковими накладними, документально підтверджується.
Разом з тим, відповідно до переліку документів, наданих на дослідження до Висновку №9677 документи були надані вибірково, і серед них навіть ті, які відсутні в матеріалах даної справи.
Так, ТОВ «Тінторетто» надано експерту тринадцять видаткових накладних, виписаних ТОВ «Алюпласт Україна»: № РН-0000098 від 31.01.2019, № РН 0000162 від 15.02.2019 (підписані з обох сторін), N РН-0000163 від 15.02.2019 (підписані з обох сторін), № РН-0000167 від 15.02.2019 (підписані з обох сторін), № РН-0000264 від 06.03.2019, № РН 0000267 від 06.03.2019, № РН-0000268 від 06.03.2019, № РН-0000269 від 06.03.2019, № РН-0000276 від 07.03.2019, № РН 0000306 від 14.03.2019, № РН-0000467 від 10.04.2019, № РН-0000517 від 18.04.2019, № РН-0000610 від 08.05.2019, та лише три податкові накладні, а саме: № 49 від 15.02.2019, № 50 від 15.02.2019, № 54 від 15.02.2019.
Експерт у Висновку №9677 вказав на те, що «рух активів та факт поставки товару ТОВ «Тінторетто» згідно Договору поставки №313/17 від 28.07.2017 р. за видатковими накладними: № РН-0000098 від 31.01.2019 р., № РН-0000264 від 06.03.2019 р., № РН-0000267 від 06.03.2019 р., № РН-0000268 від 06.03.2019 р., N РН-0000269 від 06.03.2019 р., № РН-0000276 від 07.03.2019 р., № РН-0000306 від 14.03.2019 р., № РН- 0000467 від 10.04.2019 р., № РН-0000517 від 18.04.2019 р., № РН-0000610 від 08.05.2019 р., документально не підтверджується».
Крім того, експерту не були надані податкові декларації з додатками 5, які були подані до суду сторонами.
Водночас серед переліку досліджуваних експертом документів зазначені оборотно-сальдові відомості по субрахунку 201 та по субрахунку 281 ТОВ «Тінторетто», які відсутні в матеріалах справи.
Крім того, експерту на дослідження були надані інвентаризаційні описи ТОВ «Алюпласт Україна», а також, звіти незалежного аудитора щодо фінансової інформації, складеної відповідно до П(С)БО ТОВ «Алюпласт Україна», які залишились поза увагою експерта (в описовій частині Висновку №9677 відсутній аналіз).
Таким чином, оскільки дані обставини вливають на формування про дійсні обставини справи, тому Висновок №9677 судом апеляційної інстанції оцінюється як неповний та відхиляється.
Що стосується акта звірки взаємних розрахунків за 2018 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Вказаний акт був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток.
Зі змісту даного акта вбачається, що сторони підтвердили факт поставки товару за спірними видатковими накладними у 2018 році, хоча деякі із них також не були підписанні та скріплені печаткою ТОВ «Тінторетто».
Крім того, при дослідженні податкової звітності сторін за 2018-2019 роки судом апеляційної інстанції встановлено, що в ній також відображені поставки за вказаними видатковими накладними.
Однак до своєї податкової звітності ТОВ "Тінторетто" за вищевказаний період також не вносило жодних змін у встановленому законом порядку.
Посилання скаржника про те, що платежі носили характер попередньої оплати, колегією суддів відхиляються з огляду на викладене вище та враховуючи наступне.
Відповідно до п.3.3 Договору (в редакції додаткової угоди №2 від 18.10.2017) оплата товару/партії товару здійснюється на умовах відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару/партії товару, зазначеної у підписаній сторонами відповідній видатковій накладній, у межах кредитного ліміту, що за домовленістю не перевищує 400 000 грн.
Відтак, такий спосіб платежу як попередня оплата не був передбачений сторонами у договорі поставки №313/17 від 28.07.2017.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
При цьому, до правовідносин купівлі-продажу не можуть бути застосовані загальні положення ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з таких правовідносин, чітко визначений спеціальною нормою права, а саме ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що договором на покупця може покладатися обов'язок здійснити попередню оплату товару, тобто, оплату до передання товару продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути сплачено повну вартість товару або її частину. Розмір попередньої оплати та строки її сплати встановлюються договором.
Вказана правова позиція визначена у постанові Верховного Суду від 22.03.2019 у справі № 918/502/18.
Як вказувалось вище, Договір не передбачає попередню оплату товару. Доказів зміни сторонами порядку розрахунку ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції сторонами не надано.
Пунктом 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Згідно з пунктом 19 "Указівок щодо заповнення реквізитів розрахункових документів на паперових носіях та їх реєстрів", які є додатком №7 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, однією із вимог щодо заповнення реквізитів розрахункових документів та їх реєстрів є призначення платежу.
Цей реквізит у платіжних дорученнях, меморіальних ордерах та платіжних вимогах-дорученнях заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 цієї Інструкції.
Так, відповідно до п. 3.8 Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Відповідно до банківських виписок по рахунку призначення платежу сформовано саме "оплата за профіль, ущільнювач, комплектуючі згідно з договором № 313/17". Інших реквізитів у графі "призначення платежу" не міститься.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ "Тінторетто" звертався до ТОВ «Алюпласт України» з вимогою про повернення коштів як помилково перерахованих відповідно до вищевказаних платіжних доручень, а також з вимогою про поставку товару за спірними накладними після перерахування коштів.
Отже, доводи ТОВ "Тінторетто" щодо наявності переплати за товар є безпідставними та свідчить про необґрунтованість його вимог за зустрічним позовом.
Таким чином, враховуючи вищевстановлене, оцінивши наявні в матеріалах докази окремо і їх сукупність в цілому, а також вчинення дій сторонами в розрізі спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла до висновку, що надані ТОВ «Алюпласт України» докази та вказані ним обставини на підтвердження надання спірних послуг та існування у ТОВ "Тінторетто" заборгованості, є більш вірогідними, ніж докази та посилання ТОВ "Тінторетто" відповідача на певні обставини.
ТОВ "Тінторетто" відповідно до вимог ст.ст.76, 77 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності заборгованості за спірними накладними у розмірі 492 363,02 грн. Водночас, як вказує позивач, видаткова накладна від 31 січня 2019 року № РН-0000098 на суму 153 057,52 грн була частково оплачена на суму 145 768,02 грн. Відтак, з урахуванням часткової оплати заборгованості, заборгованість у ТОВ "Тінторетто" перед ТОВ "Алюпласт Україна" складає 364 595,00 грн.
Відтак, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи в даному випадку сукупність встановлених вище фактів та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Тінторетто" на користь ТОВ "Алюпласт Україна" основної заборгованості у розмірі 364 595,00 грн, а також про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.
Стосовно первісних позовних вимог про стягнення з ТОВ "Тінторетто" інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Тінторетто" покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару, ТОВ "Алюпласт Україна" просило стягнути з ТОВ "Тінторетто" інфляційні втрати у розмірі 3 529,70 грн, нараховані на суми боргу по кожній видатковій накладній окремо відповідно до наданого розрахунку (а.с.18 т.1) за період з 3 лютого 2019 року по 23 жовтня 2019 року.
Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Враховуючи прострочення ТОВ "Тінторетто" грошового зобов'язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок ТОВ "Алюпласт Україна", колегія суддів також погоджується в цій частині з висновком суду першої інстанції, що первісні позовні вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 3 529,70 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо первісних позовних вимог про стягнення з ТОВ "Тінторетто" пені та штрафу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Тінторетто" своїх зобов'язань за Договором ТОВ "Алюпласт Україна" просило стягнути з ТОВ "Тінторетто" 27 631,52 грн пені, нарахованої на суми боргу по кожній видатковій накладній окремо відповідно до наданого розрахунку (а.с. 18-19 т.1) за період з 3 лютого 2019 року по 23 жовтня 2019 року, а також 14 459,08 грн штрафу.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.3 Договору сторони погодили, що у випадку затримки оплати товару покупець за вимогою постачальника сплачує останньому пеню, що нараховується на несплачену суму за весь період прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період прострочення. За прострочення оплати понад 30 календарних днів з покупця додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості неоплаченого товару.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Водночас пунктом 8.3 цієї угоди сторони домовились, що нарахування пені за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором здійснюється за весь період прострочення платежу.
Судом встановлено, що заявлений ТОВ Алюпласт Україна" до стягнення розміри пені та штрафу є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, а відтак дані вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та перевіривши наданий ТОВ Алюпласт Україна" розрахунок пені та штрафу, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що первісні позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Тінторетто" на користь ТОВ Алюпласт Україна" пені у розмірі 27 631,52 грн та штрафу у розмірі 14 459,08 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Порушень судом першої інстанції норм процесуального права в розумінні частини третьої ст. 277 ГПК України, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, а також неправильного застосування норм матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.
Крім того, аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та обґрунтування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано обов'язок щодо надання оцінки аргументам учасників справи, що відносяться до предмету спору, та не вбачає порушення останнім норм процесуального права, в частині надання оцінки доводам скаржника. До того ж, у оскаржуваному судовому рішенні належним чином зазначені підстави, на яких останнє ґрунтується, що відповідає усталеній практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на викладене вище та на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.269, 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тінторетто" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 у справі №910/14900/19 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 у справі №910/14900/19 залишити без змін.
3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.
4.Матеріали справи №910/14900/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 20.12.2021.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді В.В. Куксов
А.О. Мальченко