вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" грудня 2021 р. Справа№ 911/1227/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Станіка С.Р.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 02.12.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» на рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2021 (повний текст рішення складено 06.07.2021)
у справі № 911/1227/21 (суддя Лилак Т.Д.)
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль»
про стягнення 254 807,89 грн,
У квітні 2021 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (далі ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ», відповідач) про стягнення 254 807,89 грн, з яких: 176 423,54 грн пені, 34 592,81 грн 3% річних та 43 791,54 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані обставинами порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором постачання природного газу №2467/18-БО-17 від 01.10.2018 в частині своєчасної сплати вартості отриманого природного газу.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» не могло впливати на порядок та своєчасність оплати послуг, оскільки такі розрахунки здійснювались відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №217 від 18.06.2014, а повнота та своєчасність оплати за договором безпосередньо залежить від рівня оплати природного газу споживачами. Також відповідачем вказано, що стягнення штрафних санкцій в розмірі, заявленому у позовній заяві, призведе до банкрутства ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ».
Рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.2021 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 176 423,54 грн пені, 34 592,81 грн 3% річних, 43 791,54 грн інфляційних втрат та 3822,12 грн судового збору.
Судове рішення прийнято із посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України та умови договору від 01.10.2018 №2467/18-БО-17 постачання природного газу, укладеного між сторонами. Суд першої інстанції встановив, що зобов'язання з оплати природного газу було виконано відповідачем з порушенням встановлених договором строків оплати, та перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
При цьому місцевий господарський суд вказав, що положення Постанови №217 не обмежують відповідача у можливості виконати свої обов'язки з оплати отриманого газу за договором, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання відповідачем договірних обов'язків з оплати отриманого газу в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність за невиконання обов'язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договором.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Білоцерківська теплоелектроцентраль» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2021 у справі №911/1227/21 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказав, що місцевий господарський суд не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
В апеляційній скарзі ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» вказує, що несвоєчасний розрахунок за спожитий природний газ викликано рядом об'єктивних обставин, що не залежали від волі ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ», а тому вважає, позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» не можуть бути задоволені. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано того, що порушення ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» не потягло за собою значні збитки для АТ «НАК «Нафтогаз України», основне грошове зобов'язання було відповідачем виконано, а також не досліджено того, що відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі. На думку скаржника, суд першої інстанції мав скористатись правом, наданим ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, та зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій.
Крім того, відповідач зазначає, що 14.07.2021 Верховна Рада України ухвалила законопроект в цілому №3508-д, згідно з яким неустойка, інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, погашення якої здійснено до 01.06.2021 або до моменту укладання договорів про реструктуризацію, підлягають списанню.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №911/1227/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» на рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2021, розгляд справи призначено на 23.09.2021.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечив проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях відповідача, а рішення місцевого господарського суду від 01.07.2021 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з чим, позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Позивачем зазначено, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено заборони здійснення розрахунків поза межами механізму автоматичного розподілу коштів, умовами договору сторони встановили обов'язок вчинення всіх належних дій у разі виявлення заборгованості, Порядком розподілу коштів передбачено направлення коштів, отриманих від кінцевих споживачів, теплогенеруючим/теплопостачальним організаціям у разі підтвердження сплати у повному обсязі вартості газу постачальнику природного газу. На думку позивача, відповідач мав передбачену умовами договору (пункт 6.3) та нормативними актами можливість впливу на стан розрахунків, проте не використав її.
У зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. з 20.09.2021 по 03.10.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.09.2021 у справі №911/1227/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: ОСОБА_1, Станік С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 справу №911/1227/21 прийнято до провадження визначеним складом суду, розгляд справи призначено на 28.10.2021.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 27.10.2021 у справі №911/1227/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 справу №911/1227/21 прийнято до провадження визначеним складом суду.
У судове засідання 02.12.2021 з'явилися представники АТ «НАК «Нафтогаз України» та ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ».
Представник відповідача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі, в яких підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2021 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представник позивача у судовому засіданні 02.12.2021 також надав суду свої пояснення по справі, в яких заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 01.10.2018 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник) Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (споживач) укладено договір №2467/18-БО-17 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього Договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. (п. 1.2. Договору).
Згідно з п. 3.7. Договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.
Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати він зобов'язується сплатити постачальнику, пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Пунктом 10.3. Договору встановлено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Згідно з п. 12.1. Договору, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу з 01.10.2018, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 12 645 015,67 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких додані до цього позову, зокрема:
Акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2018 року, обсяг переданого газу: 316,511 тис.куб.м, вартістю: 2 368 329,01 грн.
Акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2018 року, обсяг переданого газу: 366,129 тис.куб.м, вартістю: 2 739 601,25 грн.
Акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2019 року, обсяг переданого газу: 415,806 тис.куб.м, вартістю: 3 111 314,96 грн.
Акт приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2019 року, обсяг переданого газу: 294,076 тис.куб.м, вартістю: 2 200 456,61 грн.
Акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2019 року, обсяг переданого газу: 236,617 тис.куб.м, вартістю: 1 770 513,20 грн.
Акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2019 року, обсяг переданого газу: 60,781 тис.куб.м, вартістю: 454 800,64 грн.
За твердженням позивача, відповідач розрахувався за газ із порушенням строків, які встановлені Договором, що підтверджується карткою розрахунків та копіями банківських виписок. Вищезазначений факт не спростовується відповідачем.
У зв'язку з тим, що зобов'язання з оплати природного газу було виконано відповідачем з порушенням встановлених Договором строків оплати, АТ «НАК «Нафтогаз України» нараховано ПАТ «Білоцерківська ТЕЦ» та заявлено до стягнення 176 423,54 грн пені, 34 592,81 грн 3% річних та 43 791,54 грн інфляційних втрат.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Відповідач, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що ПАТ «Білоцерківська ТЕЦ» не могло впливати на порядок та своєчасність оплати послуг, оскільки такі розрахунки здійснювались відповідно до постанови Кабінету Міністрів №217 від 18.06.2014, а повнота та своєчасність оплати за Договором безпосередньо залежить від рівня оплати природного газу споживачами. Також відповідач посилався на те, що стягнення з нього штрафних санкцій може призвести до банкрутства ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ».
Однак, як правильно зазначено судом першої інстанції, положення Постанови КМУ №217 не обмежують відповідача у можливості виконати свої обов'язки з оплати отриманого газу за договором шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, та не ставлять повноту та своєчасність виконання відповідачем договірних обов'язків з оплати отриманого газу в залежність від оплати газу споживачами.
Крім того, судова колегія зауважує, що відповідач не спростовує наявності у нього заборгованості перед АТ «НАК «Нафтогаз України» за спірним договором, та не оспорює суму, заявлену до стягнення. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що через перебування позивача у скрутному фінансовому становищі, суд першої інстанції мав відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Проте, такі твердження апеляційний господарський суд вважає помилковими, оскільки зазначені обставини не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, а зменшення розміру штрафних санкцій є правом, а не обов'язком суду. При цьому колегія суддів звертає увагу, що чинне законодавство звільнення сторони від наслідків прострочення виконання зобов'язання судом не передбачає.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильними висновки суду першої інстанції, що установа як отримувач бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов'язань, взятих на себе за договором, а тому відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що положеннями Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» було списано неустойку (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних на заборгованість за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, погашену станом на 1 червня 2021 року, оскільки вказаний закон не був чинний станом на дату прийняття рішення судом першої інстанції, а тому оскаржуване рішення не підлягає скасуванню на цій підставі.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову. Відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було спростовано належними та допустимими доказами свого обов'язку сплатити на користь позивача нараховані за Договором постачання природного газу №2467/18-БО-17 від 01.10.2018 пеню в розмірі 176 423,54 грн, 3% річних в розмірі 34 592,81 грн та інфляційні втрати в розмірі 43 791,54 грн.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.
Обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).
У відповідності до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів на заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи, викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2021, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» слід відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2021 - залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» на рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2021 у справі №911/1227/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2021 у справі №911/1227/21 залишити без змін.
3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Приватне акціонерне товариство «Білоцерківська теплоелектроцентраль».
4. Матеріали справи №911/1227/21 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано 20.12.2021
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.Р. Станік
Є.Ю. Шаптала