вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" грудня 2021 р. Справа№ 910/6897/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Станіка С.Р.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 02.12.2021
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча Компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Управління справами» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021
у справі №910/6897/21 (суддя Босий В.П.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Житомирський меблевий комбінат»
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення 779 863,76 грн,
У квітні 2021 Приватне акціонерне товариство «Житомирський меблевий комбінат» (далі - ПрАТ «Житомирський меблевий комбінат», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом», відповідач) про стягнення 779 863,76 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення №1ГЖМК190004/10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 в частині сплати орендних платежів, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню у розмірі 480 830,17 грн, 3% річних у розмірі 39 520,29 грн та інфляційні втрати у розмірі 259 513,31 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що заборгованість за спірний період повністю погашена, а несвоєчасність розрахунків обумовлена несвоєчасною сплатою Державним підприємством «Гарантований покупець» заборгованості за відпущену ДП «НАЕК «Енергоатом» електричну енергію, тобто прострочення допущено не з вини відповідача. Також, відповідач зазначив про протиправне нарахування пені у розмірі 1%, та заявив про зменшення розміру 3% річних до 0,1%.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Приватного акціонерного товариства «Житомирський меблевий комбінат» пеню у розмірі 160 166,39 грн, 3% річних у розмірі 39 520,28 грн, інфляційні втрати у розмірі 259 513,28 грн та судовий збір у розмірі 6 888,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджений факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 9 412 067,60 грн орендної плати, додаткової плати (вартість експлуатаційних витрат) та компенсації вартості комунальних послуг за листопад 2020 року на підставі Договору. У зв'язку з цим у позивача виникло право нарахувати на прострочену суму заборгованості пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Разом з тим, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не враховано положень статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до яких розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, і в цій частині задовольнив позовні вимоги частково в сумі 160 166,39 грн.
Суд першої інстанції також визнав арифметично невірними розрахунки позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат. За розрахунками місцевого господарського суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 39 520,28 грн, інфляційні втрати у розмірі 259 513,28 грн.
Вирішуючи питання про зменшення розміру 3% річних до 0,1%, місцевий господарський суд вказав, що відповідачем в обґрунтування своїх вимог та заперечень не надано суду належних доказів щодо поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому відмовив у задоволенні зазначеного клопотання.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча Компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Управління справами» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить на час розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча Компанія «Енергоатом» зупинити рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №910/6897/21, за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати рішення від 06.07.2021 у справі №910/6897/21 та постановити нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що місцевий господарський суд не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач не зі своєї вини несе збитки, пов'язані з недоотриманням фінансування за вироблену та реалізовану ним електроенергію, що в свою чергу спричиняє неможливість ДП «НАЕК «Енергоатом» розрахуватися зі своїми постачальниками товарів та належним чином виконувати зобов'язання за договорами, що, на думку апелянта, є підставою для задоволення його клопотання про зменшення нарахованих позивачем санкцій. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано вказані обставини, так само як не враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/6897/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча Компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Управління справами» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021, розгляд справи призначено на 23.09.2021.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях відповідача, а рішення місцевого господарського суду від 19.03.2021 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з чим позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
ПрАТ «Житомирський меблевий комбінат» зазначає, що відповідач не довів наявності таких обставин, які б свідчили про винятковість випадку, який може бути підставою для зменшення розміру неустойки, оскільки не надав жодних доказів в порядку Господарського процесуального кодексу України на підтвердження зазначених ним обставин, а тому судом першої інстанції правомірно не задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру процентів річних.
У зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. з 20.09.2021 по 03.10.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.09.2021 у справі №910/6897/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: ОСОБА_1, Станік С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 справу прийнято до провадження визначеним складом колегії суддів, розгляд справи призначено на 28.10.2021.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 27.10.2021 у справі №910/6897/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 справу №910/6897/21 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю., розгляд справи призначено на 02.12.2021.
У судове засідання 02.12.2021 з'явився представник позивача, який надав суду свої пояснення по справі та просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник відповідача у судове засідання 02.12.2021 не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням поданого позивачем клопотання, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки участь представників відповідача у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 23.08.2019 між ПрАТ «Житомирський меблевий комбінат» (орендодавець) та ДП «НАЕК «Енергоатом» (орендар) укладено Договір №1ГЖМК190004/10-125-08-19-00660, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар зобов'язався прийняти у тимчасове оплачуване користування нежитлові приміщення загальною площею 10 231,7 квадратних метрів (об'єкт оренди), які знаходяться в адміністративній будівлі літ. А за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 22-24.
Балансова вартість 1 квадратного метра об'єкта оренди з врахуванням індексації складає 13 059,19 грн. станом на 23 серпня 2019 р (п. 1.4 Договору).
Відповідно до п. 1.5 Договору об'єкт оренди передається орендарю поетапно за відповідними Актами приймання-передачі. Етапи передачі об'єкту оренди узгоджуються сторонами шляхом внесення змін до даного Договору. Узгодити і розпочати виконання етапів передачі сторони мають не пізніше 30 листопада 2019 року (включно).
Пунктами 3.1-3.3 Договору визначено, що орендар зобов'язаний вносити плату за користування об'єктом оренди в розмірах та в строки, обумовлені цим договором. Плата за оренду нараховується орендареві з дати підписання сторонами акту № 1 (акту приймання-передачі). Якщо інше не передбачено цим договором, плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем, на підставі рахунку та акту орендодавця. Оплата здійснюється за умови наявності у рахунках, актах посилання на повний номер і дату договору.
Відповідно до п. 3.8 Договору орендар, крім плати за оренду, повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання й водовідведення, приймання стічних вод, опалення й т.д.). Компенсація витрат на комунальні послуги не входить до розрахунку плати за оренду та оплачується орендарем за діючими тарифами. Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги з електроенергії, водопостачання та водовідведення, на підставі виставлених орендодавцем рахунків, згідно показників лічильників. Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги з водовідведення додаткових стічних вод та опалення згідно отриманих від орендодавця розрахунків фактичних витрат, які розподіляються між всіма орендарями будівлі пропорційно площі об'єкта оренди до загальної площі будівлі, що здана в оренду. Перерахування компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється орендарем на підставі виставлених орендодавцем Рахунків або Актів наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг), не пізніше 20-го числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем. Орендодавець до 5 числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем, виставляє орендареві рахунки на компенсацію витрат на комунальні послуги та Акт наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг). Орендодавець надає відповідні рахунки орендарю наступними способами: надсилає на електронну адресу орендаря вказану у розділі 14 Договору та вручає представнику орендаря в об'єкті оренди під підпис про отримання, та/або надсилає цінним листом на адресу орендаря вказану у розділі 14 Договору. Обов'язок по отриманню вищевказаного рахунка покладається на орендаря.
Пунктом 3.11 Договору встановлено, що розмір додаткової плати (вартість експлуатаційних витрат) за цим договором може збільшуватися з ініціативи орендодавця у разі збільшення розміру плати за землю, введення нових податків, встановлення та/або збільшення зборів, та збільшення витрат, що входять до складу експлуатаційних. Така зміна розміру Додаткової плати може бути здійснена в наступному порядку: орендодавець направляє орендарю письмове повідомлення з проектом Додаткової угоди до цього Договору щодо відповідної зміни плати за оренду за 30 (тридцять) календарних днів до дати вступу в силу нового розміру плати за оренду. Орендар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати направлення такого повідомлення має підписати відповідну Додаткову угоду або падати мотивоване заперечення проти такого підвищення.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка грошових зобов'язань з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків грошових зобов'язань з яких допущено прострочення виконання.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 23 липня 2022 року (включно), але в будь-якому випадку до повного розрахунку між сторонами згідно з умовами цього договору. Строк оренди починається з моменту прийняття орендарем об'єкта оренди за актом № 1 і закінчується в дату спливу строку договору (п. п. 10.1, 10.2 Договору).
Додатковою угодою № 1 від 07.10.2019 до Договору сторони дійшли згоди внести зміни та викласти п. 1.5 Договору в наступній редакції: « 30 листопада 2019 року орендодавець має передати, а орендар прийняти приміщення 7-го поверху, приміщення 8-го поверху, приміщення 9-го поверху, приміщення 10-го поверху, приміщення 11-го поверху, приміщення 12-го поверху, приміщення 13-го поверху, приміщення офісні 14-го поверху, приміщення складські 14-го поверху, тераса 14-го поверху; 13 грудня 2019 року орендодавець має передати, а орендар прийняти приміщення підвалу, приміщення офісні цокольного поверху, приміщення складські цокольного поверху, приміщення 1-го поверху, приміщення 5-го поверху, приміщення 6-го поверху; 20 грудня 2019 року орендодавець має передати, а орендар прийняти приміщення 2-го поверху, терасу 2-го поверху, приміщення 3-го поверху, приміщення 4-го поверху».
Додатковою угодою №2 від 05.02.2020 до Договору внесено зміни до пунктів 3.3, 3.4, 3.6, 3.17 та абзацу 7 пункту 1.2.1 Додатку №2 до Договору, зокрема, підпункт 3.3.1 пункту 3.3 Договору доповнено наступним абзацом: «перший місяць користування об'єктом оренди закінчується в останній день місяця в якому було передано Об'єкт оренди згідно з Актом приймання-передачі. Після спливу першого місяця оренди непогашена частина авансу зараховується в рахунок майбутньої плати за оренду відповідно до п. 3.3 Договору».
Також, Додатковою угодою №3 до Договору сторони, зокрема, погодили з 01 квітня 2020 року збільшити площу об'єкта оренди по Договору шляхом передання орендодавцем в тимчасове платне користування (оренду) орендарю нежитлового приміщення площею 30,8 квадратних метрів, які знаходяться на 1-му поверсі господарської будівлі літ. Б за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 22-24.
На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлові приміщення площею 4 316,9 кв. м, площею 1 671,1 кв. м, площею 900,5 кв. м, площею 347,9 кв. м, площею 2571,1 кв. м, площею 147,1 кв. м, площею 157,7 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 22-24, що підтверджується Актом №1 приймання-передачі від 13.12.2019, Актом приймання-передачі від 18.12.2019, Актом приймання-передачі від 21.12.2019, Актом приймання-передачі від 27.12.2019, Актом приймання-передачі від 01.02.2020, Актом приймання-передачі від 04.02.2020, Актом приймання-передачі від 12.02.2020 відповідно.
ПрАТ «Житомирський меблевий комбінат» було виставлено ДП «НАЕК «Енергоатом» рахунок №160012278 від 30.11.2020 для оплати послуг з оренди приміщення за листопад 2020 року на загальну суму 7 008 130,58 грн, рахунок №160012279 від 30.11.2020 щодо сплати додаткової плати за листопад 2020 року на загальну суму 2 122 112,54 грн, рахунок №71682020/2502 від 30.11.2020 щодо компенсації комунальних послуг за листопад 2020 року на загальну суму 281 824,48 грн, а також сторонами підписано та скріплено печатками підприємств акт здачі-прийняття наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг) №71682020/2502 від 30.11.2020 на суму 281 824,48 грн, акт здачі-прийняття наданих послуг №160012278/2020 від 30.11.2020 на суму 7 008 130,58 грн та акт здачі-прийняття наданих послуг №160012279/2020 від 30.11.2020 на суму 2 122 112,54 грн.
В свою чергу, відповідачем сплачено позивачу за оренду, додаткову плату і компенсацію комунальних послуг за листопад 2020 року у загальному розмірі 9 412 067,60 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №712 від 25.03.2021 на суму 78 019,02 грн, №707 від 25.03.2021 на суму 255 711,10 грн, №713 від 25.03.2021 на суму 281 824,48 грн, №708 від 25.03.2021 на суму 430 960,55 грн, №709 від 25.03.2021 на суму 430 960,55 грн, №710 від 25.03.2021 на суму 430 960,55 грн, №711 від 25.03.2021 на суму 495 500,77 грн, №558 від 09.03.2021 на суму 175 249,45 грн, №559 від 09.03.2021 на суму 1 811 511,00 грн та №560 від 09.03.2021 на суму 5 021 370,13 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання із оплати за оренду приміщення, додаткової плати і компенсації комунальних послуг за листопад 2020 року на підставі Договору, у зв'язку з чим позивач заявив про стягнення з відповідача пені у розмірі 480 830,17 грн, 3% річних у розмірі 39 520,29 грн та інфляційних у розмірі 259 513,31 грн.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджений факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 9 412 067,60 грн орендної плати, додаткової плати (вартість експлуатаційних витрат) та компенсації вартості комунальних послуг за листопад 2020 року на підставі Договору. У зв'язку з цим у позивача виникло право нарахувати на прострочену суму заборгованості пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
В апеляційній скарзі відповідач не спростовує факту наявності боргу, а лише вказує, що місцевий господарський суд безпідставно не задовольнив його клопотання про зменшення розміру процентів річних та не врахував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.
Колегія суддів зауважує, що зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Однак, у цій справі відповідач в обґрунтування доводів, покладених в основу клопотання про зменшення розміру 3% річних, не надав належних доказів, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості оцінити поважність причин та винятковість обставин, які можуть бути підставою для зменшення загального розміру процентів річних.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було спростовано належними та допустимими доказами свого обов'язку сплатити на користь позивача пеню, 3% річних та інфляційні втрати, що виникли у зв'язку з невиконанням зобов'язань за спірним договором.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.
Обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).
У відповідності до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів на заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи, викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2021, прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча Компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Управління справами» слід відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 - залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча Компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Управління справами» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №910/6897/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №910/6897/21 залишити без змін.
3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча Компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Управління справами».
4. Матеріали справи №910/6897/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано 20.12.2021.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.Р. Станік
Є.Ю. Шаптала