вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" грудня 2021 р. Справа№ 916/417/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Полякова Б.М.
Хрипуна О.О.
за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 02.12.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 (повний текст рішення підписано 23.06.2021)
у справі №916/417/19 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до Одеської обласної ради
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову на стороні позивача: Одеське обласне комунальне підприємство «Видавництво «Чорномор'я»
про витребування земельної ділянки,
У лютому 2019 року Заступник прокурора Одеської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської обласної ради (далі - відповідач) про витребування земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для витребування земельної ділянки площею 0,8166 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, площа Дерев'янко Бориса, 1.
Прокурор вказав, що рішення Одеської обласної ради від 22.09.2017 №4900-VII про проведення державної реєстрації права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні Комунального підприємства «Видавництво Чорномор'я» за адресою: м. Одеса, площа Бориса Дерев'янка,1 площею 2,5094 га (кадастровий номер 5110137300:57:005:0015), прийнято поза межами повноважень обласних рад, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
У позові прокурором зазначено, що в подальшому земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:57:005:0015 загальною площею 2,5094 га було розділено на дві окремі земельні ділянки - земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:57:005:0030 загальною площею 0,8166 га та земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:57:005 загальною площею 1,6928 га.
Прокурор вважає, що оскільки Одеською міською радою рішення про передачу у власність Одеської обласної ради спірної земельної ділянки не приймалось, а надане для реєстрації рішення не підтверджує виникнення чи перехід до Одеської обласної ради права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:57:005:0030, рішення державного реєстратора №38142394 від 15.11.2017 про державну реєстрацію за Одеською обласною радою права власності на вказану земельну ділянку є незаконним, оскільки прийнято в порушення Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015.
Таким чином, за твердженнями прокурора, земельна ділянка з кадастровим номером 5110137300:57:005:0030 вибула з комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, а Одеська обласна рада її набула без відповідних правових підстав, а тому зазначена земельна ділянка підлягає витребуванню у Одеської обласної ради на користь Одеської міської ради як безпідставно набута.
Відповідач заперечив проти позову з підстав того, що спірна земельна ділянка вже була сформована та внесена до Державного реєстру земель, що з огляду на п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України та положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», вказує на те, що рішення Одеської обласної ради від 22.09.2017 №490-VII є таким, що відповідає чинному законодавству.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.02.2019 матеріали позовної заяви у справі №916/417/19 передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2019 у справі №916/417/19 відкрито провадження у даній справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020, позов залишено без розгляду з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2020 у справі №916/417/19 касаційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 у справі №916/417/19 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земельна ділянка площею 2,5094 га за адресою: м. Одеса, площа Бориса Дерев'янка (Незалежності), 1, яка у подальшому була поділена на земельну ділянку площею 1,6 га та земельну ділянку площею 0,8 га (спірна земельна ділянка за цим позовом) перебувала у постійному користуванні Одеського обласного комунального підприємства «Видавництво «Чорномор'я» яке, у свою чергу, є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради, тобто зазначена земельна ділянка є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області, управління якою здійснює обласна рада.
Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка вже була сформована, були визначені її площа та межі, а інформація про неї була внесена до Державного земельного кадастру, що підтверджується кадастровим номером земельної ділянки 5110137300:57:005:0015. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що Одеська обласна рада діяла у межах своїх виключних повноважень, а рішення Обласної ради від 22.09.2017 №490-VII «Про проведення державної реєстрації права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області на земельну ділянку, яка знаходиться у постійному користуванні комунального підприємства «Видавництво «Чорномор'я» є повністю правомірним та таким, що відповідає чинному законодавству.
Крім того, судом першої інстанції зазначено, що доводи Заступника прокурора Одеської області про те, що земельна ділянка, яка перебувала у постійному користуванні Одеського обласного комунального підприємства «Видавництво «Чорномор'я», є комунальною власністю м. Одеса одноособово в особі Одеської міської ради, що підтверджується рішенням Одеської міської ради від 09.04.2009 №4199-V, є помилковими, оскільки звернення до Одеської міської ради щодо надання земельної ділянки у постійне користування, а також прийняте рішення Одеської міської ради від 09.04.2009 №4199-V, яким в постійне користування Одеському обласному комунальному підприємству «Видавництво «Чорномор'я» передано земельну ділянку, площею 2,5094 га, відповідають вимогам законодавства, що діяло на той час, а саме пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, яким до моменту остаточного розмежування земель повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів тимчасово надано сільським, селищним, міським радам, що не свідчить про перебування зазначених земель у комунальній власності саме цієї територіальної громади.
Місцевий господарський суд вказав також на те, що у позовній заяві прокуратура посилалася на пункти Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, яких у редакції, що діяла на час державної реєстрації, взагалі не було.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор вказав, що місцевий господарський суд не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що спірна ділянка на підставі ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України є комунальною власністю, а чинний Земельний кодекс України визначає суб'єктом права власності на земельні ділянки комунальної власності територіальну громаду села, селища, міста в особі органу місцевого самоврядування та не відносить обласні ради до суб'єктів права комунальної власності на землі, а лише уповноважує їх представляти спільні земельні інтереси територіальних громад за наслідками об'єднання територіальними громадами сіл, селищ, міст на договірних засадах належних їм земельних ділянок комунальної власності.
Апелянт вважає, що прийняття Одеською обласною радою рішення про реєстрацію за нею права власності на спірну земельну ділянку, що належить територіальній громаді м. Одеси, є порушенням інтересів держави, а саме інтересів Одеської міської ради. Скаржник посилається на ч. 1 ст. 354 Земельного кодексу України та стверджує, що Одеська обласна рада без рішення суду не мала права втручатись у здійснення Одеською міською радою повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною їй земельною ділянкою.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №916/417/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 заяву судді Шаптали Є.Ю. про самовідвід у справі № 916/417/19 задоволено. Справу №916/417/19 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.08.2020 у справі №916/417/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Хрипун О.О., Станік С.Р.
У зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. 05.08.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.08.2021 у справі №916/417/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Хрипун О.О., Поляков Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2021 апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у справі № 916/417/19 залишено без руху у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі. Надано строк для усунення недоліків.
30.08.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021, розгляд справи призначено на 07.10.2021.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях скаржника, а рішення місцевого господарського суду від 09.06.2021 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з чим, відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Одеська обласна рада вважає, що Одеською обласною прокуратурою не обґрунтовано підстав для здійснення представництва держави в особі Одеської міської ради, не вказано, у чому саме полягає неможливість позивача звернутися з відповідним позовом до суду та не зазначено, які саме інтереси держави порушено діями Одеської обласної ради. Також, на думку відповідача, рішення Одеської обласної ради від 22.09.2017 №490-VII є таким, що повністю відповідає чинному законодавству.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 відкладено розгляд справи на 28.10.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 залучено до участі у справі №916/417/19 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову на стороні позивача Одеське обласне комунальне підприємство «Видавництво «Чорномор'я», розгляд справи відкладено на 02.12.2021.
У судове засідання 02.12.2021 з'явився представник прокуратури. Представники позивача, відповідача та третьої особи у судове засідання 02.12.2021 не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи позивач, відповідач та третя особа повідомлялися належним чином.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Прокурор в судовому засіданні 02.12.2021 надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі, в яких підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, рішенням Одеської міської ради №4199-V від 09.04.2009 в постійне користування КП «Видавництво «Чорномор'я» передано земельну ділянку площею 2,5094 та (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови), за адресою: м. Одеса, пл. Незалежності, 1, для експлуатації будівель та споруд видавництва.
На підставі вказаного рішення Одеському обласному КП «Видавництво «Чорномор'я» видано державний акт Серія ЯЯ №206461 від 17.12.2012 на земельну ділянку площею 2,5094 га, якій присвоєно кадастровий номер 5110137300:57:005:0015.
Одеською обласною радою 22.09.2017 прийнято рішення №4900-VII, яким вирішено:
- провести державну реєстрацію права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області на земельну ділянку, яка знаходиться у постійному користуванні комунального підприємства «Видавництво Чорномор'я» за адресою: м. Одеса, площа Бориса Дерев'янка, 1 (кадастровий номер 5110137300:57:005:0015);
- юридичному управлінню апарату обласної ради вчинити дії для реєстрації речових прав за Одеською обласною радою на земельну ділянку, що зазначена у пункті 1 цього рішення у встановленому законом порядку;
- після проведення державної реєстрації права власності провести поділ земельної ділянки (орієнтовною площею 1,6 га та 0,9 га) у встановленому законодавством порядку для реалізації інвестиційного конкурсу для залучення інвестора з метою будівництва житлового будинку з паркінгом для забезпечення житлом учасників АТО.
На підставі зазначеного рішення державним реєстратором Комунального підприємства Новосілківської сільської ради «Регіональне бюро технічної інвентаризації Бондар О.М. прийнято рішення про реєстрацію за Одеською обласною радою права власності на земельну ділянку площею 2,5094 га з кадастровим номером 5110137300:57:005:0015, яка розташована за адресою, м. Одеса, площа Бориса Дерев'янка, 1.
В подальшому вказана земельна ділянка була поділена на дві окремі земельні ділянки - земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:57:005:0030 загальною площею 0,8166 га та земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:57:005 загальною площею 1,6928 га.
Судом першої інстанції також встановлено, що Одеське обласне комунальне підприємство «Видавництво «Чорномор'я» є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради.
Доводи апеляційної скарги прокуратури зводяться до того, що рішення Одеської обласної ради від 22.09.2017 №4900-VII прийнято поза межами повноважень обласних рад, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», та відповідно, рішення державного реєстратора №38142394 від 15.11.2017 про державну реєстрацію за Одеською обласною радою права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:57:005:0030 є незаконним, оскільки Одеською міською радою рішення про передачу у власність Одеської обласної ради спірної земельної ділянки не приймалось.
Однак, судова колегія не погоджується з огляду на наступне.
Частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, вказана правова норма має строковий характер, оскільки в ній визначена відповідна юридична подія до настання якої вона діє, а саме до моменту розмежування земель.
Апеляційний господарський суд враховує, що пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI від 06.09.2012, який набрав чинності 01.01.2013, встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
При цьому, пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.
Оскільки встановлені у справі обставини свідчать про те, що Одеське обласне комунальне підприємство «Видавництво «Чорномор'я» є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради, земельна ділянка, передана у користування КП «Видавництво «Чорномор'я» також є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області, управління якою здійснює обласна рада.
У пункті 5 Прикінцевих та перехідних положень вищевказаного Закону зазначено, що державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у частинах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.
Частиною 5 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
Також пунктом 21 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено виключні повноваження обласних та районних рад щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Водночас законодавець пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» передбачив обов'язок сільських, селищних, міських рад у таких випадках вирішувати питання земельних відносин у межах населених пунктів, але лише у випадку, коли відомості про земельні ділянки, зазначені у частинах 3 та 4, не внесені до Державного реєстру земель. За таких умовах надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження у межах населених пунктів, здійснюється сільськими, селищними, міськими радами.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка була внесена до Державного реєстру земель.
Згідно зі ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5110137300:57:005:0015 вже була сформована, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Одеська обласна рада діяла у межах своїх виключних повноважень, та рішення Обласної ради від 22.09.2017 №490-VІІ відповідає чинному станом на момент прийняття рішення законодавству.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.02.2019 №808/2361/15, від 29.05.2018 у справі№ 916/3694/16 та від 31.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц.
Звернення до Одеської міської ради щодо надання земельної ділянки у постійне користування, а також прийняте рішення Одеської міської ради від 09.04.2009 №4199-V, яким в постійне користування Одеському обласному комунальному підприємству «Видавництво «Чорномор'я» передано земельну ділянку, площею 2,5094 га, відповідають вимогам законодавства, що діяло на той час, а саме пункт 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, якою до моменту остаточного розмежування земель повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів тимчасово надано сільським, селищним, міським радам, що не свідчить про перебування зазначених земель у комунальній власності саме цієї територіальної громади. Отже, такі дії свідчать лише про дотримання передбаченої законом процедури надання у постійне користування земельних ділянок, яка була встановлена на час правової події, та не свідчать про належність такої земельної ділянки до земель комунальної власності відповідної територіальної громади.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 року у справі № 916/3694/16.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову. Прокуратурою, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.
Стосовно доводів, наведених у відзиві відповідача, про те, що Одеською обласною прокуратурою не обґрунтовано підстав для здійснення представництва держави в особі Одеської міської ради, колегія суддів зазначає, що вказаним доводам у цій справі вже була надана оцінка Верховним Судом, який своєю постановою від 16.12.2020 повернув справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.
Обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).
У відповідності до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції прокуратурою не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи, викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції в порушення ст. 50 Господарського процесуального кодексу України не було залучено до участі у справі Одеське обласне комунальне підприємство «Видавництво «Чорномор'я», у постійному користуванні якого перебувала земельна ділянка площею 2,5094 га з кадастровим номером 5110137300:57:005:0015 та якому видано державний акт Серії ЯЯ №206461 від 17.12.2012 на вказану земельну ділянку.
Частиною 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік порушень норм процесуального права, за яких судове рішення першої інстанції та підлягає обов'язковому скасуванню з ухваленням нового рішення, до якого входить, зокрема, прийняття судом рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Однак, враховуючи те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 було відмовлено у задоволенні позовних вимог, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було прийнято рішення про права, інтереси або обов'язки КП «Видавництво «Чорномор'я».
Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення у даній справі при перегляді справи у суді апеляційної інстанції може вплинути на права або обов'язки Одеського обласного комунального підприємства «Видавництво «Чорномор'я», а тому ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 залучив Одеське обласне комунальне підприємство «Видавництво «Чорномор'я» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову на стороні позивача.
Судова колегія враховує абз. 2 ч. 2 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, а тому вважає, що оскільки судом першої інстанції було прийнято правильне по суті рішення, підстави для скасування оскаржуваного судового рішення у зв'язку з порушенням місцевим господарським судом ст. 50 Господарського процесуального кодексу України відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що відповідає нормам закону.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури слід відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 - залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у справі №916/417/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у справі №916/417/19 залишити без змін.
3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Одеську обласну прокуратуру.
4. Матеріали справи №916/417/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано 20.12.2021
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді Б.М. Поляков
О.О. Хрипун