вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" грудня 2021 р. Справа№ 910/7009/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Станіка С.Р.
за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 02.12.2021
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 (повний текст рішення складено та підписано 02.08.2021)
у справі №910/7009/21 (суддя Чинчин О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Коміс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент»
про стягнення заборгованості у розмірі 250 447,80 грн,
У квітні 2021 Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Коміс» (далі - ТОВ «Будівельна компанія «Коміс», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» (далі - ТОВ «Фундамент», відповідач) стягнення заборгованості у розмірі 250 447,80 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором підряду №01-06/16-17 від 06.09.2017, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 168 686,52 грн. Крім того, позивачем на підставі умов договору нараховано 30 358,95 грн пені, та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 3% річних в розмірі 13 767,59 грн та інфляційні втрати у розмірі 29 634,74 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що позивач не виконав роботи на суму, заявлену до стягнення, не отримав у відповідача проектно-кошторисну документацію, не надав протоколи та акти прихованих робіт, а тому вважає, що у нього відсутній обов'язок сплатити на користь позивача заборгованість за спірним договором.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Коміс» заборгованість у розмірі 168 686,52 грн, 3% річних у розмірі 6 419,33 грн, інфляційні у розмірі 15 598,37 грн та судовий збір у розмірі 2 860,56 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання умов Договору №01-06/16-17 від 06.09.2017 позивач у грудні 2019 року виконав роботи з улаштування дорожнього покриття, що підтверджується Актом виконаних робіт №1 за грудень 2019 року на суму 351 686,52 грн, а відповідач в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухилився від прийняття робіт, адже не заявив про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, та у порушення умов договору їх не оплатив. Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором №01-06/16-17 від 06.09.2017 є підтвердженою та становить 168 686,52 грн.
Разом з тим, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції встановив, що позивачем здійснено невірний розрахунок в частині визначення початку перебігу прострочення відповідача, а саме не з 14.07.2018, а з 25.12.2019, у зв'язку з чим в цій частині задовольнив позовні вимоги частково.
Крім того, перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем за загальний період прострочення виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання за загальний період з 14.07.2018 по 13.01.2019, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення початку перебігу прострочення відповідача, а саме не з 14.07.2018, а з 25.12.2019.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фундамент» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі №910/7009/21 повністю і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що місцевий господарський суд не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не враховано того, що роботи по Акту №1 виконаних робіт за грудень 2019 року не виконувалися, цей акт не надсилався відповідачу, позивачем не було направлено повідомлення про закінчення виконання робіт, не було направлено акти звірок, не було надано відповідачу проектно-кошторисну документацію.
Відповідач зазначає, що сторонами не було погоджено вартості та переліку робіт, а в Акті №1 виконаних робіт за грудень 2019 року не вказано, на якому об'єкті зазначені в Акті роботи виконуються. За твердженнями апелянта, первинні документи, які б підтверджували здійснення господарської операції, позивачем не складено. Скаржник вважає, що відсутність здійснення господарської операції з виконання робіт за Актом №1 підтверджується також тим, що відповідачем за період з 2018 по 2021 роки не було складено жодного акту здачі-прийняття робіт за спірним договором.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/7009/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Тарасенко К.В., ОСОБА_1
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі №910/7009/21 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.
На виконання зазначеної ухвали суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами направлення апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фундамент» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі №910/7009/21, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд справи призначено на 28.10.2021. Зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі №910/7009/21 до закінчення його перегляду у апеляційному порядку.
Від ТОВ «Будівельна компанія «Коміс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, який однак не підписаний представником позивача.
Частиною 2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
На підставі наведеного колегія суддів залишає без розгляду відзив на апеляційну скаргу, надісланий від позивача.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку та перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 27.10.2021 у справі №910/7009/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 справу №910/7009/21 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю., розгляд справи призначено на 02.12.2021.
У судове засідання 02.12.2021 з'явився представник позивача, який надав суду свої пояснення по справі та просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник відповідача у судове засідання 02.12.2021 не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням поданого позивачем клопотання, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки участь представників відповідача у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 06.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фундамент» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Коміс» (підрядник) було укладено Договір №01-06/16-17, відповідно до умов якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати роботи по будівництву житлового кварталу по вул. Підвисоцького в м. Києві - благоустрій території забудови.
Відповідно до п.2.1 Договору вартість робіт, які підлягають виконанню підрядником, згідно договірної ціни, що є невід'ємною частиною цього договору - Додаток №1, складає 939 105,00 грн.
Згідно з п. 2.2 Договору договірна ціна установлюється динамічною і може бути змінена в наступних випадках: при внесенні замовником змін до обсягів і складу послуг; при зміні за рішенням замовника або з його вини строків будівництва; при істотних відмінностях фактичних умов виробництва від проектної документації, передбачити які при погодженні Договірної ціни підрядник не міг; при зміні вартості матеріалів необхідних для виконання робіт, обумовлених даним договором та передбачених кошторисом.
У п. 2.4 Договору визначено, що перед початком робіт замовник перераховує на поточний рахунок підрядника аванс в розмірі вартості матеріальних ресурсів необхідних для виконання умов даного Договору, визначеному кошторисом.
Пунктом 2.5 Договору Сторони визначили, що проміжні розрахунки за виконані роботи здійснюються після прийняття та підписання актів виконаних робіт на протязі 5 банківських днів. При цьому в актах враховується сума попередньо отриманого авансу. Замовник перераховує підряднику кошти згідно актів виконаних робіт у межах затвердженого кошторисного розрахунку.
Остаточна сума й обсяг виконаних робіт можуть бути скореговані сторонами по факту виконаних робіт (п.2.6 Договору).
Згідно з п. 4.1 Договору здача-прийняття робіт проводиться згідно з діючими нормами та правилами, відповідно до умов цього Договору. Передача закінчених робіт підрядником та приймання їх замовником оформлюється актом приймання виконаних робіт.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що замовник протягом 5 банківських днів з часу отримання акту приймання виконаних робіт повинен передати підряднику підписаний екземпляр акту або мотивовану відмову від прийняття робіт.
У п. 4.3 Договору зазначено, що в разі мотивованої відмови замовника від прийняття робіт, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок, термінів їх виконання.
Якщо протягом 5-ти банківських днів з моменту подання акту виконаних робіт на підпис замовнику останній не підпише цей акт і не надасть мотивовану відмову від прийняття робіт, роботи по цьому Договору вважаються виконаними в повному обсязі і своєчасно (п. 4.4 Договору).
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у випадку не вчасного розрахунку за виконані роботи замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.
Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 Договору підрядник зобов'язується виконати обумовлені даним договором роботи до 31.12.2018. Термін виконання робіт по цьому Договору може змінюватись: при внесенні змін до обсягів; за обставин, незалежних від сторін, але визнаних обома сторонами; за угодою сторін.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань до моменту повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п.п. 8.1, 8.2 Договору).
На виконання умов Договору №01-06/16-17 від 06.09.2017 позивач виконав роботи з улаштування дорожнього покриття, а відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується Актами виконаних робіт №1 за вересень 2017 року на суму 253 413,06 грн, №2 за грудень 2017 року на суму 536 645,20 грн, а загалом на суму в розмірі 790 058,26 грн (а.с.13-15).
Крім того, на виконання умов Договору №01-06/16-17 від 06.09.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фундамент» перерахувало грошові кошти на рахунок позивача у загальному розмірі 183 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1637 від 27.04.2018 на суму 73 000,00 грн, №1720 від 06.06.2018 на суму 50 000,00 грн, №1740 від 14.06.2018 на суму 60 000,00 грн із зазначенням призначення платежу: «аванс на матеріали та на виконання субпідрядних робіт зг.дог №01-06/16-17 від 06.09.2017».
Листом №09/12 від 10.12.2019 позивач направив на адресу відповідача два екземпляри акту виконаних робіт за грудень 2019, у відповідь на який відповідач листом №150/12 від 18.12.2019 повідомив, що позивач отримав аванс у розмірі 973 058,26 грн, а актами виконаних робіт підтверджена сума 790 058,26 грн, а отже залишок авансових платежів становить 183 000,00 грн.
Листом №21-03-21 від 05.03.2021 позивач у відповідь на лист №150/12 від 18.12.2019 зазначив, що у червні 2018 він виконав роботи згідно з умовами Договору №01-06/16-17 від 06.09.2017 та повторно надіслав два екземпляри акту виконаних робіт за грудень 2019 року, що підтверджується копіями фіскальних чеків від 11.03.2021, накладної, опису вкладення у цінний лист від 11.03.2021.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що факт виконання позивачем у грудні 2019 року робіт з улаштування дорожнього покриття на суму 351 686,52 грн підтверджується Актом виконаних робіт №1 за грудень 2019 року. Оскільки відповідач в повному обсязі оплати за вказаним Актом не здійснив, у нього утворилася заборгованість у розмірі 168 686,52 грн.
З матеріалів справи вбачається, що Акт №1 виконаних робіт за грудень 2019 року не підписаний відповідачем, та в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту виконання ним робіт за Актом №1, не направлено повідомлення про закінчення виконання робіт, не направлено акти звірок та не було надано відповідачу проектно-кошторисну документацію. На цій підставі апелянт вважає, що у нього відсутній обов'язок сплатити на користь позивача заборгованість за спірним договором.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Матеріалами справи підтверджено, що листом №09/12 від 10.12.2019 позивач направив на адресу відповідача два екземпляри Акту №1 виконаних робіт за грудень 2019 року, на який відповідач надав відповідь, повідомивши про залишок авансових платежів становить 183 000 грн, який потрібно закрити.
На переконання колегії суддів, зазначені обставини безумовно свідчать про те, що ТОВ «Фундамент» разом з листом №21-03-21 від 05.03.2021 було отримано від позивача Акт №1 виконаних робіт за грудень 2019 року та, відповідно, було повідомлене про виконані позивачем роботи.
Статтею 882 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
При цьому судова колегія зауважує, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №910/11191/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18 та від 21.08.2019 у справі №917/1489/18.
Оскільки листом №150/12 від 18.12.2019 відповідач підтвердив факт отримання Акту №1 виконаних робіт за грудень 2019 року, то враховуючи умови п. 4.2 спірного договору, ТОВ «Фундамент» зобов'язано було протягом 5 банківських днів з моменту отримання вказаного акту підписати один екземпляр або надати мотивовану відмову від прийняття робіт, про що вірно зазначено судом першої інстанції.
Разом з тим, лист відповідача №150/12 від 18.12.2019 не містить жодної обґрунтованої відмови від підписання вказаного акту, а лише містить посилання про необхідність підрядника закрити актами виконаних робіт перерахований аванс у розмірі 183 000,00 грн. В матеріалах справи також відсутні будь-які докази, які б свідчили про виявлені та заявлені відповідачем претензії щодо якості чи обсягу виконаних робіт на момент отримання замовником підписання Акту виконаних робіт №1 за грудень 2019 року.
Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що умовами спірного Договору №01-06/16-17 від 06.09.2017 не ставиться в залежність обов'язок оплати за виконані роботи від надання підрядником проектно-кошторисної документації та актів звірок, а тому відхиляє доводи відповідача в цій частині.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач помилково вважає, що не складання позивачем актів протягом 2018-2021 років свідчить про нездійснення господарської операції з виконання робіт за вищезазначеним Актом №1 та, як наслідок, про відсутність у ТОВ «Фундамент» обов'язку оплачувати виконані позивачем роботи, оскільки такі обставини не є належними доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційним господарським судом також відхиляються доводи ТОВ «Фундамент» про те, що оскільки в Акті №1 виконаних робіт за грудень 2019 року не міститься посилань на спірний договір та не зазначено, по якому об'єкту виконувалися роботи, то Акт не може бути підставою для сплати відповідачем заборгованості саме за Договором №01-06/16-17 від 06.09.2017. Судова колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що між сторонами наявні будь-які інші договірні відносини, та відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження існування іншого договору підряду з позивачем, на виконання умов якого були виконані підрядні роботи з улаштування дорожнього покриття. Крім того, як вірно зауважено місцевим господарським судом, акт виконаних робіт №1 за вересень 2017 року та акт виконаних робіт №2 за грудень 2017 року, які підписані кожною зі сторін й за якими здійснена оплата у повному обсязі, також не містять посилань на спірний договір, а за актом виконаних робіт №1 за грудень 2019 року виконувались такі ж роботи, як і за актами №1 за вересень 2017 року та №2 за грудень 2017 року, а саме улаштування дорожнього покриття.
При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що Акт №1 виконаних робіт за грудень 2018 року складений за тією ж формою, що і погоджені без заперечень акт №1 за вересень 2017 року та акт №2 за грудень 2017 року.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем належним чином підтверджені обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог в частині стягнення основної суми заборгованості за спірним договором. Відповідач, отримавши від позивача Акт №1 виконаних робіт за грудень 2019 року та не надавши мотивовану відмову від прийняття робіт, в силу положень п. 4.4. спірного договору вважається таким, що прийняв виконані підрядником роботи, а отже зобов'язаний їх оплатити. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи положення п.2.5 та п. 4.2. спірного договору, обов'язок відповідача оплатити роботи настав 24.12.2019.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, зроблений судом першої інстанції, колегія суддів вважає його арифметично вірним, та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було спростовано належними та допустимими доказами свого обов'язку сплатити на користь позивача заборгованість за Договором №01-06/16-17 від 06.09.2017 та нараховані у зв'язку з цим 3% річних та інфляційні втрати.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.
Обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).
У відповідності до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів на заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи, викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2021, прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2021 - залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі №910/7009/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі №910/7009/21 залишити без змін.
3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фундамент».
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі №910/7009/21.
5. Матеріали справи №910/7009/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано 20.12.2021.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді Є.Ю. Шаптала
С.Р. Станік