Категорія №2.19.8
Іменем України
07 червня 2010 року Справа № 2а-1058/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Лисенко Є.М.
та
представників сторін:
від позивача - директор Нєскородєв М.С.
від відповідача - не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
виробничого підприємства «Рембудмонтаж»
до управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
09 лютого 2010 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов виробничого підприємства «Рембудмонтаж» до управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області про скасування як безпідставних, незаконних, неправомірних вимог та дій відповідача по включенню до «Розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за 2010 рік № 275/03-02 від 15.01.2010 на суму 1449,57 грн.» витрат пенсій, призначених за Списком № 2, та скасування розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, за 2010 рік як недійсного.
В ході судового розгляду справи позивачем неодноразово змінювались позовні вимоги та уточнювалось їх обґрунтування, зокрема заявою про усунення недоліків та уточнення вимог адміністративного позову від 17.02.2010 № 22 (арк. справи 17), заявою про зміну вимог адміністративного позову від 09.03.2010 № 45 (арк. справи 19-20), заявою про уточнення вимог адміністративного позову від 28.03.2010 № 71 (арк. справи 59-60), заявою про зміни і уточнення вимог адміністративного позову від 27.04.2010 № 116 (арк. справи 70-71) та заявами про уточнення обґрунтувань та пояснень до адміністративного позову від 31.05.2010 № 192 та від 07.06.2010 № 215 (арк. справи 88-90, 97-99).
Згідно зі зміненими та уточненими позовними вимогами від 27 квітня 2010 року № 116 (арк. справи 70-71) позивач просить суд:
- визнати, що до виконання КМУ вимог п. 5 частини 15 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV про подання на розгляд Верховної Ради України проекту закону щодо здійснення роботодавцями обов'язкових відрахувань до корпоративних та професійних недержавних пенсійних фондів за застрахованих осіб, зазначених у абзаці першому частини 2 Прикінцевих положень закону № 1058-IV та до запровадження пенсійного забезпечення працівникам позивача через корпоративні та професійні пенсійні фонди згідно окремого законодавчого акту вимагання відповідача по відшкодуванню пенсій згідно абзацу 2 п. 6.1 інструкції ПФУ № 21-1, згідно абзацу 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, призначених згідно пункту «б» ст. 13 закону «Про пенсійне забезпечення» є не правомірним згідно закону № 1058-IV, а Розрахунок (додаток 6 до пункту 6.4 інструкції ПФУ № 21-1) за 2010 рік № 275/03-02 від 15.01.2010 на суму 1449,57 грн. по даній справі сформований відповідачем з порушенням нормативно-правового порядку, встановленого законом № 1058-IV та інструкцією ПФУ № 21-1;
- визнати, що згідно з абзацом 1 п. 1 ч. 8 Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду, страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються позивачем на умовах і в порядку, визначених законом № 1058-ІV, та розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для відповідних платників збору, а згідно ст. 1 закону № 1058-ІV до страхових внесків не віднесені фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-12 як об'єкт оподаткування;
- визнати неправомірність дій посадових осіб відповідача по формуванню Розрахунку (Додатка 6 до пункту 6.4 інструкції ПФУ № 21-1) за 2010 рік № 275/03-02 від 15.01.2010 на суму 1449,57 грн. без урахування того факту, що позивач є платником страхових внесків з відповідними правами і обов'язками на умовах і порядку закону № 1058-ІV і не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до п. 1 та 2 ст. 1 Закону України № 400/97-ВР, то для не платника збору згідно абзацу четвертого п. 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-12 не є об'єктом оподаткування;
- зобов'язати відповідача відізвати Розрахунок (Додаток 6 до пункту 6.4 інструкції ПФУ № 21-1) за 2010 рік № 275/03-02 від 15.01.2010 на суму 1449,57 грн., сформований без належного обґрунтування, без урахування обставин та того факту, що для не платника збору на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно абзацу четвертого п. 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-12 не є об'єктом оподаткування.
Вимоги (крім обґрунтувань) в листах № 6 від 03.02.2010, № 22 від 17.02.2010, № 45 від 09.03.2010, № 71 від 26.03.2010 позивач просив не розглядати (арк. справи 71 зворотній бік).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.
Згідно п. 2.4 Положення про УПФ відповідач зобов'язаний суворо додержуватися вимог чинного законодавства, законних інтересів підприємств, та зазначив, що позивачу було не відомо, що відповідач включає до «Розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з метою відшкодування не відповідні витрати пенсій працівників позивача без правового визначення згідно конкретних правових норм частини 2 Прикінцевих положень закону № 1058-ІV в супереч ч. 1, 2 ст. 5 закону № 1058-ІV. Позивач вважає, що текст частині 2 Прикінцевих положень закону № 1058-ІV має свою структуру і містить положення конкретних правових норм, які можливо застосувати при певних обставинах. Але в цій частині не повідомляється, які конкретні норми цієї частини застосували посадові особи відповідача для призначення та відшкодування пенсій працівникам позивача, які були зайняті на роботах списку № 2 .
Також позивач, посилаючись на ч. 2 Прикінцевих положень, зазначив, що відповідач діє не в правовий спосіб, не додержується положень цієї частини, вимагає відшкодування не відповідних пенсій за працівників, які були зайняті на роботах за списком № 2. Посилався на те, що відповідач до теперішнього часу однозначно не визначився з правовими нормами призначення та відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, застосовуючи протилежні, не сумісні положення закону № 1058-ІV. Відповідач при визначенні пільгових пенсій відповідно до п. «б» ст. 13 закону «Про пенсійне забезпечення» працівникам, які були зайняті в шкідливих умовах робот Списку № 2, не визначає в рішеннях застосування норм закону № 1058-ІV всупереч ч. 1 ст. 5 цього закону. Про це підтверджує зміст рішень призначення пільгових пенсій, де відсутні посилання на норми закону № 1058-ІV. Але без визначення конкретної правової норми призначення зазначених пенсій згідно закону № 1058-ІV, на думку позивача, не можливо визначити відповідну належну норму покриття витрат цих пенсій тому, що є декілька різних випадків з різними умовами як призначення пенсій, так і покриття витрат цих пенсій відповідно закону № 1058-ІV.
В протоколах призначення пенсій, протоколах перерахування та підвищення пенсій відповідачем не визначаються належні статті, пункти, підпункти чи абзаци частини 2 Прикінцевих положень закону № 1058-ІV, призначених пенсій всупереч ч. 1 ст. 5 цього закону. Також, на думку позивача, відповідач всупереч регламенту роботи відділів та положень управління діяльністю УПФ не визначає застосування належних норм для визначення правової можливості покриття витрат на виплату і доставку пенсій за рахунок підприємств розпорядженнями або наказами. Відповідач формує Розрахунок (Додаток 6 до пункту 6.4 інструкції ПФУ № 21-1) в не правовий спосіб, без застосування належних норм закону № 1058-ІV, з порушенням нормативно-правового порядку. Відповідач не надав доказів про правомірність дій його посадових осіб по формуванню Розрахунку з застосуванням не належних норм в супереч вимогам закону № 1058-IV.
Також у позові позивач вказав на те, що Законом № 1058-IV до страхових внесків не віднесені фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України № 1788-12 «Про пенсійне забезпечення» як об'єкт оподаткування. Згідно з Законом № 1058-IV в бюджеті Пенсійного фонду не передбачені кошти від відшкодування пенсій працівникам, які були зайняті на роботах за Списком № 2, за рахунок платників страхових внесків, які не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 Закону України № 400/97-ВР, а тому кошти, які стягуються до Пенсійного фонду неправосудними рішеннями, є незаконними, позаплановими, позабюджетними і використовуються відповідачем вільно.
В такий не правовий спосіб відповідач умисно долучає до Пенсійного фонду кошти, які не передбачені в бюджеті Пенсійного фонду і, на думку позивача, використовує їх вільно, як позабюджетні кошти, в тому числі і для прийняття завідомо неправосудних рішень в адміністративних судах за рахунок корупції.
На думку позивача, в адміністративних судах відсутні безтолкові судді, які б всебічно не з'ясували, що відповідач застосовує не належну норму до покриття витрат пенсій працівників, призначених відповідно до п. «б» ст. 13 закону «Про пенсійне забезпечення». Тому, на підставі нехтування суддями положень закону № 1058-IV та прийняття завідомо неправосудних рішень, на підставах застосування відповідачем при формуванні Розрахунків не належних норм до покриття витрат пенсій працівників позивача, відсутності у відповідача конкретної визначеності правовідносин за законом № 1058-IV в рішеннях про призначення та відшкодування пенсій в супереч цьому закону, та в додатках № 8 всупереч вимогам цього додатку, та в додатках № 6 до інструкції ПФУ № 21-1, у позивача склалася думка, що в Україні між представниками Пенсійного фонду та адміністративними судами діють корупційні схеми по прийняттю завідомо неправосудних рішень по стягненню коштів з підприємств, не передбачених законодавством та не передбачених бюджетом Пенсійного фонду для відшкодування за рахунок підприємств. Відповідач заполучає в такий спосіб позабюджетні кошти для вільного використання та для корупційних схем з метою умисного здійснення економічної кризи підприємств, в чому відповідачу допомагають судді адміністративних судів.
У судовому засіданні 07 червня 2010 року представник позивача Нєскородєв М.С. заяву про змінення та уточнення позовних вимог від 27.04.2010 № 116 (арк. справи 70-71) підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у заяві.
Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав суду заперечення проти позову від 09 березня 2010 року б/н (арк. справи 26-27) та відзив на заяву про зміну позовних вимог від 23.03.2010 б/н (арк. справи 46-47), в яких просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та розглянути справу без участі представника відповідача. Зокрема, в обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на те, що відповідно до п. 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії п. 6.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України).
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Тобто витрати по оплаті пільгових пенсій відшкодовуються Пенсійному фонду за рахунок відповідних підприємств. Інших джерел на фінансування в бюджеті Пенсійного фонду не передбачено. Пенсійний фонд вчасно і в повному обсязі виплачує пільгові пенсії, а борги підприємств з невідшкодованих коштів лягають на інших пенсіонерів. Тому обов'язок підприємства - вчасно розраховуватися з Пенсійним фондом та не збільшувати заборгованість.
На підставі наданих позивачем документів, робітникам виробничого підприємства «Рембудмонтаж» у відповідності до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» було призначено пільгові пенсії за Списком № 2. Правомірність призначення даних пенсій позивачем не заперечувалась.
Відповідачем були понесені витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах робітникам позивача, у зв'язку з чим 25 січня 2010 року відповідачем позивачу було вручено розрахунок на суму 1449,57 грн. Правомірність формування зазначеного розрахунку доводить безпідставність позовних вимог позивача щодо його недійсності. Позивач умисно ухиляється від обов'язку сплачувати суму заборгованості, що виникла на підстав закону і пов'язана виключно з фактом понесення витрат Пенсійним фондом, та не залежить від будь-яких обставин, чим спричиняє матеріальну шкоду у великих розмірах державним інтересам.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виробниче підприємство «Рембудмонтаж» зареєстровано платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і з 10 липня 1991 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області (арк. справи 100).
На підприємстві відповідача працювали громадяни, які були зайняті на роботах, що дають їм право на призначення пенсій на пільгових умовах, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», тобто за Списком № 2. Зазначене підтверджується довідками, що уточнюють особливий характер роботи або умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії, виданими виробничним підприємством «Рембудмонтаж» громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (арк. справи 29-34).
Відповідачем колишнім працівникам позивача (громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.) відповідно до вказаного Закону було призначено та виплачено пенсію, що підтверджується протоколами про призначення пенсій на пільгових умовах за Списком № 2 (арк. справи 49-53).
Відповідно до частини 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:
1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 01 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 01 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Таким чином, необхідність відшкодування позивачем відповідачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2, передбачена діючим законодавством, і законодавство, що регулює спірні правовідносини, не містить виключень щодо наявності умов, за яких у підприємств не виникає обов'язку відшкодовувати понесені пенсійним фондом витрати щодо доставки та виплати пенсій особам, пенсії яким призначені за Списком № 2, та законом не визначена залежність відсутності обов'язку відшкодовувати спірні витрати від будь-яких фактів.
Також слід зазначити, що покриття витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України має провадитись з дотриманням приписів Бюджетного кодексу України та Законів України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, якими регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, а також контролю за виконанням Державного бюджету України, при цьому Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» не містить видатків бюджету, спрямованих на виплати пенсій особам, призначеним відповідно до статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з чим, з урахуванням приписів частини 2 статті 4 Бюджетного кодексу України, в якому зазначено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього кодексу та закону про Державний бюджет України, підстав для звільнення позивача від відшкодування зазначених витрат не передбачено.
Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, врегульовано розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.
Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України та підлягає застосуванню відповідно до частини 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно із пунктом 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій в таких розмірах:
- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (пункт 6.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України).
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць (пункт 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України).
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі відомостей про фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за 2010 рік (арк. справи 81-86) управлінням Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області у розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за 2010 рік № 275/03-02 від 15 січня 2010 року виробничому підприємству «Рембудмонтаж» визначено розмір сум до відшкодування на поточний рік (арк. справи 6).
Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за 2010 рік № 275/03-02 від 15 січня 2010 року складений у повній відповідності із вимогами пунктів 6.4 та 6.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, а тому посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на те, що відповідач формує зазначений розрахунок в не правовий спосіб без застосування належних норм Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з порушенням нормативно-правового порядку є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Посилання позивача на те, що слід застосовувати до покриття витрат на виплату та доставку пенсій працівників позивача, зайнятих в шкідливих умовах робот Списку № 2 КМУ до набрання чинності Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при формуванні Розрахунку (додаток № 6 до п. 6.4 Інструкції ПФУ № 21-1), норму абзацу 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на увагу не заслуговує, оскільки суд вважає, що у даному випадку позивачем хибно тлумачаться положення законодавства щодо його обов'язку по відшкодуванню вказаних витрат, проведених відповідачем у даному випадку особам, яким пільгова пенсія призначена за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до абзацу 5 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій. У зв'язку з цим, такий платіж не підпадає під термін «внески» або «збір» на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розумінні Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (посилання на відповідний порядок, який діяв раніше, стосується ставки сплати при визначенні його суми), оскільки згідно з пунктом 15 «Прикінцевих положень» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Суд вважає, що у даному випадку основним предметом спору є неправомірність дій відповідача по застосуванню при нарахуванні позивачеві до сплати витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених працівникам позивача, підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а всі інші вимоги, за винятком вищевказаних, є такими, що випливають з зазначених вимог, тому, виходячи з необґрунтованості вказаної вимоги, не вбачається підстав також для задоволення і інших позовних вимог позивача.
За таких обставин позовні вимоги виробничого підприємства «Рембудмонтаж» задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 07 червня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 14 червня 2010 року.
Суддя
Чернявська Т.І.