Категорія №2.19.8
Іменем України
16 червня 2010 року Справа № 2а-3282/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Твердохліба Р.С.,
при секретарі судового засідання Чукіній А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський ремонтно-будівельний центр” до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про скасування рішень про застосування фінансових санкцій №159, 160, 161 від 12 квітня 2010 року, зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська розстрочити виконання рішень про застосування фінансових санкцій №159, 160, 161 від 12 квітня 2010 року терміном на 50 місяців, -
27 квітня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганський ремонтно-будівельний центр” звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про скасування рішень про застосування фінансових санкцій №159, 160, 161 від 12 квітня 2010 року, зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська розстрочити виконання рішень про застосування фінансових санкцій №159, 160, 161 від 12 квітня 2010 року терміном на 50 місяців.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Заборгованість по страховим внескам пов'язана з тим, що підприємство здійснює ремонт квартир та житлових будинків учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни по замовленню районних управлінь праці та соціального захисту населення м. Луганська та Луганської області. На день звернення з позовом за Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганський ремонтно-будівельний центр” існує дебіторська заборгованість у сумі 163400 грн., що є бюджетною заборгованістю. Заборгованість підприємства по сплаті страхових внесків склалася внаслідок економічної та фінансової кризи в Україні, відсутності коштів у бюджетних організацій, що фактично є обставинами непереборної сили. Просив скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про скасування рішень про застосування фінансових санкцій №159, 160, 161 від 12 квітня 2010 року, а у разі відмови у задоволенні позову, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська розстрочити виконання рішень про застосування фінансових санкцій №159, 160, 161 від 12 квітня 2010 року терміном на 50 місяців.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеному в позові, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, про що подав суду письмові заперечення від 07.06.2010 №3146/07-20. В запереченнях проти позову відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю за необґрунтованістю.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганський ремонтно-будівельний центр” відповідно до ст.ст. 14, 15 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська.
Згідно із п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганський ремонтно-будівельний центр” повинно нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
Частиною 6 ст. 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський ремонтно-будівельний центр” є календарний місяць.
Відповідно до ч.2 ст.106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно із п.2 ч.9 ст.106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених ч.9 ст.106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій (ч. 13 ст. 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).
Відповідно до підпункту 9.3.2 пункту 9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Відповідно до підпункту 10.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку та розмірах, визначених цим пунктом.
Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником включно.
Рішення про нарахування пені посадові особи органів Пенсійного фонду виносять одночасно з прийняттям рішення про застосування фінансових санкцій, зазначених у підпункті 9.3.2 пункту 9.3 цієї Інструкції, за формою згідно з додатком 14 цієї Інструкції, яке протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається страхувальнику з повідомленням про вручення (пункт 10.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України).
12 квітня 2010 року управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська було прийнято три рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені Товариству з обмеженою відповідальністю „Луганський ремонтно-будівельний центр” за несвоєчасну сплату (перерахування) страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування:
1) рішення № 159 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за період з 21.04.2009 по 30.09.2009 у сумі 10882,66 грн. та пеня у сумі 914,85 грн. (а.с.16);
2) рішення № 160 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за період з 21.12.2009 по 30.09.2009 у сумі 1973,33 грн. та пеня у сумі 177,60 грн. (17);
3) рішення № 161 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за період з 22.02.2010 по 29.03.2010 у сумі 1966,31 грн. та пеня у сумі 510,50 грн. (18).
Відповідачем до матеріалів справи долучені розрахунки фінансових санкції і пені по особовому рахунку ТОВ „Луганський ремонтно-будівельний центр” до рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені від 12 квітня 2010 року № 159, № 160, № 161, з яких судом встановлено, що розмір застосованих фінансових санкцій та нарахованої пені за оскаржуваними рішеннями, відповідає вимогам ч.9 ст 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Враховуючи те, що рішення управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені від 12 квітня 2010 року № 159, № 160, № 161, відповідають вимогам ч.9 ст.106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв в межах наданих йому законом повноважень та довів суду правомірність своїх рішень.
У задоволенні позовних вимог про надання розстрочки по сплаті нарахованих фінансових санкцій та пені на 50 місяців суд відмовляє з наступних підстав.
Згідно із Законом України від 05 березня 2009 року № 1074-VI „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо погашення заборгованості перед Пенсійним фондом України та посилення відповідальності за порушення законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування” розділ XV „Прикінцеві положення” Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” доповнено пунктом 14-1 такого змісту: „Установити, що суми накладених (нарахованих) штрафів та пені у період з 1 січня 2007 року до 1 січня 2009 року і суми штрафів та пені, які підлягають накладенню (нарахуванню) на суми заборгованості із сплати страхових внесків та фінансових санкцій, що виникли до 1 січня 2009 року, можуть бути за бажанням страхувальника розстрочені на 60 календарних місяців у порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України, з відстроченням першого платежу на 90 календарних днів. При цьому не підлягають розстроченню суми накладених (нарахованих) у зазначений період штрафів та пені, що сплачені страхувальником, який станом на 1 січня 2009 року не має заборгованості перед Пенсійним фондом України із сплати страхових внесків, штрафів та пені”.
Відповідно до Закону України від 05 березня 2009 року № 1074-VI „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо погашення заборгованості перед Пенсійним фондом України та посилення відповідальності за порушення законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування” постановою Правління Пенсійного Фонду України від 21 травня 2009 року № 15-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2009 року № 521/16537, затверджено Порядок проведення органами Пенсійного фонду України розстрочення сум штрафів та пені, накладених (нарахованих) у період з 1 січня 2007 року до 1 січня 2009 року, і сум штрафів та пені, які підлягають накладенню (нарахуванню) на суми заборгованості із сплати страхових внесків та фінансових санкцій, що виникли до 1 січня 2009 року.
Відповідно до вимог вищезазначеного Порядку розстрочення здійснюється за рішенням органів Пенсійного фонду України за заявою страхувальника, яка надається (надсилається) управлінню Пенсійного фонду України у районі, місті або районі у місті за місцем взяття на облік страхувальника за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Після одержання заяви від страхувальника управління Пенсійного фонду України у районі, місті або районі у місті визначає суму штрафів та пені, яка підлягає розстроченню, згідно з картками особових рахунків платників та протягом 10 робочих днів вручає (надсилає) страхувальнику рішення про розстрочення за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку. На підставі рішення про розстрочення управління Пенсійного фонду України у районі, місті або районі у місті укладає з страхувальником договір про розстрочення за зразковою формою згідно з додатком 3 до цього Порядку (пункти 4, 5, 6 Порядку).
Таким чином, враховуючи вищезазначені положення Порядку проведення органами Пенсійного фонду України розстрочення сум штрафів та пені, накладених (нарахованих) у період з 1 січня 2007 року до 1 січня 2009 року, і сум штрафів та пені, які підлягають накладенню (нарахуванню) на суми заборгованості із сплати страхових внесків та фінансових санкцій, що виникли до 1 січня 2009 року, питання щодо розстрочення сум штрафів та пені, накладених (нарахованих) у період з 1 січня 2007 року до 1 січня 2009 року, і сум штрафів та пені, які підлягають накладенню (нарахуванню) на суми заборгованості із сплати страхових внесків та фінансових санкцій, що виникли до 1 січня 2009 року, вирішується шляхом укладення договору про розстрочення з управлінням Пенсійного фонду України у районі, місті або районі у місті, а не у судовому порядку.
З огляду на вищезазначене, суд не погоджується з доводами позивача, про те, що винесені управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені від 12 квітня 2010 року № 159, № 160, № 161 є безпідставними і підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 16 червня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до21 червня 2010 року, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський ремонтно-будівельний центр” до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про скасування рішень про застосування фінансових санкцій №159, 160, 161 від 12 квітня 2010 року, зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська розстрочити виконання рішень про застосування фінансових санкцій №159, 160, 161 від 12 квітня 2010 року терміном на 50 місяців - відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 21 червня 2010 року.
Суддя
Твердохліб Р.С.