Категорія 2.11.17
Ухвала
Про закриття провадження у справi
27 травня 2010 року Справа № 2а-3386/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Твердохліба Р.С.,
при секретарі: Чукіній А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Державної податкової інспекції в м.Свердловську Луганської області про закриття провадження у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Збагачувальний Комплекс» Товариства з обмеженою відповідальністю вуглепромислової фірми «Термоантрацит» до Державної податкової інспекції м.Свердловська, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс» про визнання незаконною бездіяльності щодо продажу залогового майна та визнання недійсним біржового контракту №34555, укладеного на Українській Універсальній Товарній Біржі 28 травня 2009 року, по продажу залогового майна ДП «Свердловантрацит» у вигляді недіючого породного відвалу ВП ЦГФ «Свердловська», як укладеного з порушенням вимог чинного законодавства, -
встановив:
29 квітня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємства «Збагачувальний Комплекс» Товариства з обмеженою відповідальністю вуглепромислової фірми «Термоантрацит» до Державної податкової інспекції м.Свердловська, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс» про визнання незаконною бездіяльності щодо продажу залогового майна та визнання недійсним біржового контракту №34555, укладеного на Українській Універсальній Товарній Біржі 28 травня 2009 року, по продажу залогового майна ДП «Свердловантрацит» у вигляді недіючого породного відвалу ВП ЦГФ «Свердловська», як укладеного з порушенням вимог чинного законодавства.
У попередньому судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтовував тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Представник позивача в попередньому судовому засіданні проти закриття провадження у справі заперечував.
Представник третьої особи підтримав заявлене клопотання та просив суд його задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд прийшов до наступного.
За визначенням понять, які наведені у ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України); суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч. 1 ст.3 КАС України).
Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
У тому ж випадку, коли суб'єкт, у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, не здійснюють у спірних правовідносинах владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, з яким виник спір, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції та не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.
Продаж майна Державного підприємства „Свердловантрацит” було здійснено відповідно до Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.2000 (зі змінами внесеними Законом України від 15.03.2006р. № 3541), який згідно з преамбулою, є спеціальним законом з питань оподаткування, що встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).
Реалізуючи майно Державного підприємства „Свердловантрацит”, Державноа податкова інспекція у м. Свердловську Луганської області фактично діяла за ДП „Свердловантрацит”, відчужуючи належне останньому майно з метою отримання грошових коштів для погашення податкового боргу.
Таким чином, суд вважає, що відносини сторін у даній справі не засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні, здійсненні управлінських чи контрольних функцій однією стороною стосовно іншої сторони. Відтак в цьому випадку податковий орган не виступає як суб'єкт владних повноважень у сфері управління у розумінні положень КАС України.
Крім того, визнання недійсним біржового контракту №34555, укладеного на Українській Товарній Біржі 28.05.2009, по продажу залогового майна Державного підприємства „Свердловантрацит”, тягне за собою вирішення питання щодо правомірності набуття покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Енергоресурс” права власності на придбаний недіючий породний відвал, що також свідчить про цивільно-правову природу даного спору.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дана справа належить до приватних господарських і спір, який із неї випливає, за своєю природою не є публічно-правовим. У зв'язку з цим вирішення зазначеного спору не відноситься до компетенції адміністративних судів, яка поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п.1 ч.1 ст.17 КАС України).
Враховуючи, що спір між сторонами має цивільно-правову природу та беручи до уваги суб'єктний склад сторін, суд вважає, що дана справа повинна розглядатися в порядку господарського судочинства.
З огляду на те, що предметом у даній справі є спір про право, який має цивільно-правову природу, що виключає оцінку відносин сторін у даній справі як таких, що засновані на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої, справа не має визначених статтею 3 КАС України ознак адміністративної справи, а тому в силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст.2,9,10,11,17,18, п.3 ч.1 ст.121, п.1 ч.1 ст.157, ст.160, ст.165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Закрити провадження у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Збагачувальний Комплекс» Товариства з обмеженою відповідальністю вуглепромислової фірми «Термоантрацит» до Державної податкової інспекції м.Свердловська, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоресурс» про визнання незаконною бездіяльності щодо продажу залогового майна та визнання недійсним біржового контракту №34555, укладеного на Українській Універсальній Товарній Біржі 28 травня 2009 року, по продажу залогового майна ДП «Свердловантрацит» у вигляді недіючого породного відвалу ВП ЦГФ «Свердловська», як укладеного з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з тим, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства..
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду за правилами господарського судочинства.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, ухвала набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СуддяТвердохліб Р.С.